Рішення

від 03.01.2022 по справі 443/899/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/899/21

Провадження №2/443/155/22

РІШЕННЯ

іменем України

04 січня 2022 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гивель В.П. подав до суду позовну заяву до Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал», у якій, з урахуванням уточнених (зменшених) позовних вимог, просить:

визнати наказ Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал» від 15.06.2020 №05 незаконним та скасувати його;

поновити ОСОБА_1 на роботі слюсаря аварійно-відновлювальних робіт у Міському комунальному підприємстві «Жидачівводоканал»;

стягнути з Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.06.2020 по 31.08.2021 у сумі 87578,60 грн;

судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що наказом від 10.06.2019 за №15 він прийнятий з 11.06.2019 на роботу у МКП «Жидачівводоканал» на посаду слюсар аварійно-відновлювальних робіт водопровідно-каналізаційної дільниці по четвертому розряду. 16.03.2020 позивачу вручили повістку про призов на строкову військову службу. Після отримання повістки він пройшов медогляд і повідомив директора МКП «Жидачівводоканал» про те, що придатний до військової служби і ближчим часом його можуть забрати в армію для виконання свого військового обов`язку. 15.06.2020 його було звільнено у зв`язку з призовом на строкову військову службу. Наказ про звільнення він отримав 06.05.2021, коли перебував у відпустці. Вважає наказ №05 від 15.06.2020 протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки згідно частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову. Середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до розрахунку, який додано до позовної заяви, становить 87578,60 грн.

Представник відповідача подав до суду пояснення (а.с.37-38), в яких зазначив, що звільняючи позивача за пунктом 3 статті 36 у зв`язку з призовом на строкову військову службу МКП «Жидачівводоканал» виходило з того, що особи, призвані на строкову військову службу, не беруть участі в Операціях Об`єднаних сил на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Жодних доказів свого перебування чи служби в зоні проведення Спеціальних Операцій Об`єднаних сил позивач не представив. Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 №105 втратив чинність з 17.04.2019. Таким чином, на час призову позивача з державного бюджету вже не відшкодовувались компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу. МКП «Жидачівводоканал» є комунальним підприємством, яке надає послуги з водопостачання і водовідведення за регульованими тарифами. У структурі тарифу не передбачені виплати середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу. Слід зазначити, що ще 31.10.2016 закінчилася демобілізація останньої шостої хвилі мобілізації. Сьома хвиля мобілізації не оголошувалася до сьогоднішнього дня. Тобто вже більше ніж чотири роки, а на час звільнення позивача більше трьох років не проводилася мобілізація, тоді як протягом 2014-2015 років таких хвиль мобілізації було шість.

Представник третьої особи правом на подання пояснень не скористався.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляду справи за їх відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримує пояснення, подані письмово.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про виконання ухвали від 31.05.2021 та призначення справи до розгляду (а.с.25), заяву про заміну третьої сторони у справі (а.с.39), заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.43), клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.60), клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунку (а.с.65), заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позову у повному обсязі (а.с.70).

Представником відповідача подано заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання пояснень, поданих письмово (а.с.71).

Представником третьої особи подано заяву про розгляд справи без його участі (а.с.57, 58).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви (а.с.20-22).

Ухвалою від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.26-27).

Ухвалою судового засідання від 07.09.2021 залучено до участі у цивільній справі правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації (а.с.48-49).

Ухвалою судового засідання від 21.12.2021 відкладено розгляд справи (а.с.61).

Ухвалою судового засідання від 04.01.2022 судом постановлено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.78).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Наказом Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал» №15 від 10.06.2019 ОСОБА_1 прийнято з 11.06.2019 слюсарем аварійно-відновлювальних робіт водопровідно-каналізаційної дільниці по ІV розряду (а.с.12).

Згідно з повісткою військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 зобов`язано прибути 18.03.2020 до 9 год до пункту збору у зв`язку з тим, що він відповідно до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягає призову на строкову військову службу (а.с.18).

Відповідно до наказу МКП «Жидачівводоканал» №05 від 15.06.2020, ОСОБА_1 слюсаря аварійно-відновлювальних робіт звільнено від роботи з 15.06.2020 у зв`язку із призовом на строкову військову службу на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.11).

Згідно з військовим квитком серія НОМЕР_1 від 16.06.2020, ОСОБА_1 призовною комісією Жидачівського району Львівської області визнаний придатним до військової служби, призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 17.06.2020 (а.с.8-10).

Відповідно до довідки Жидачівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 07.05.2021 №778, призовник ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу Жидачівським РВК 17.06.2020 в складі команди 65/2919, в/ч НОМЕР_2 с.Старичі (а.с.13).

З особового рахунку ОСОБА_1 №0000000139 вбачається нараховані йому МКП «Жидачівводоканал» суми коштів за період з 01.06.2019 по 31.07.2020 (а.с.14-15).

Відповідно до детального розрахунку суми вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 16.06.2020 по 31.08.2021, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 87578 грн (2426 роб/год х 36,10 грн = 87578,60 грн, де 2426 роб/год кількість робочих годин в період з 16.06.2020 по 31.08.2021 включно, 36,10 грн середньомісячне значення заробітної плати за одну годину) (а.с.66-68).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із звільненням позивача із займаної посади з підстави призову позивача на військову службу згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України під час дії особливого періоду.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII), Закону України «Про оборону України» (далі Закон №1932-XII) та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII).

Так, згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин 3 та 4 статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 3 статті 119 КЗпП України (чинної на час виникнення спірних правовідносин), за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом частини 2 статті 2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Приписами частини 2 статті 39 Закону №2232-XII визначено, що громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою та четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Таким чином, гарантії, передбачені частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України, надаються, зокрема, особам, які були призвані на військову службу під час дії особливого періоду.

Відповідно до положень статті 1 Закону №1932-XII, особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з положеннями статті 1 Закону №3543-XII, особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено проведення часткової мобілізації.

Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII затверджено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування у газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Зважаючи на вимоги частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 серпня 2020 року за наслідком розгляду справи №813/402/17 (провадження №11-609апп19), згідно з якими вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом наведених визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалося й Міністерство оборони України, про що свідчить його лист від 1 жовтня 2015 року № 322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 355/1218/17 та погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про те, що оскільки ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу в період дії особливого періоду, то за ним зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації відповідно до статті 39 Закону № 2232-XII та статті 119 КЗпП.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 з 11.06.2019 працював у відповідача МКП «Жидачівводоканал» на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт водопровідно-каналізаційної дільниці по ІV розряду.

Повісткою за підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 зобов`язано прибути 18.03.2020 до пункту збору у зв`язку з тим, що він відповідно до ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягає призову на строкову військову службу.

Наказом МКП «Жидачівводоканал» №05 від 15.06.2020, ОСОБА_1 звільнено від роботи з 15.06.2020 у зв`язку із призовом на строкову військову службу на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що позивача незаконно звільнено із займаної посади у зв`язку з призовом на строкову військову службу на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України, оскільки це зроблено під час дії особливого періоду; середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховано згідно з положеннями ЗУ «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Водночас, сторона відповідача, заперечуючи повністю проти позову, покликається на те, що позивач не проходив службу у зоні проведення спеціальних операцій об`єднаних сил на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, відтак немає відношення до особливого періоду; відшкодування компенсація у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, державою не здійснюється, а у структуру тарифу підприємства такої не закладено.

Надаючи оцінку аргументам сторін суд зазначає таке.

З часу набрання Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію» (з 18 березня 2014 року) в Україні почав діяти особливий період.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, Президент України не приймав.

Крім цього, суд зауважує, що Указом Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року №113-VII, який набрав чинності 20 січня 2015 року, оголошено проведення часткової мобілізації та доручено Кабінету Міністрів України перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Рішень про переведення національної економіки України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що за позивачем, який в особливий період був призваний на строкову військову службу, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві (установі, організації), в якому він працював на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Системний аналіз частини 3 статті 119 КЗпП України та частини 2 статті 39 Закону №2232-XII (ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу») дає підстави дійти висновку, що законодавець не ставить гарантію збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за працівником в залежність від місця проходження ним строкової військової служби в особливий період. Достатньою підставою для поширення на працівника цієї гарантії є саме призвання його на строкову військову службу у цей період.

Оскільки призов позивача на строкову військову службу проводився починаючи з 18.03.2020, то на нього, у відповідності до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», поширювались гарантії та пільги, у тому числі щодо збереження місця роботи (посади), середнього заробітку у МКП «Жидачівводоканал». З огляду на викладене, звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 36 КЗпП України, на переконання суду, відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, тому наказ МКП «Жидачівводоканал» від 15.06.2020 №05 є незаконним та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі.

Аргументи сторони відповідача про відсутність компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу з боку держави та відсутність закладених коштів на цю компенсацію у підприємстві, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Відсутність коштів у підприємства для проведення зазначеної компенсації не є обґрунтованою підставою для відмови у її здійсненні.

Надаючи оцінку розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає його правильним, оскільки такий проведений у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, із застосуванням коректних вихідних даних. Аргументів щодо неправильності проведення цього розрахунку або власних розрахунків, які б відрізнялися від наданого позивачем, і яким би суд міг надати оцінку, представником відповідача не наведено. Відтак, суд доходить переконання, що з відповідача МКП «Жидачівводоканал» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення у розмірі 87578 грн 60 коп.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України:

сплачений позивачем судовий збір у сумі 908,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі;

у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору за позовною вимогою про визнання наказу незаконним, скасування його та поновлення на роботі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (908,00 грн).

На підставі статей 36, 119, 235 Кодексу законів про працю України, статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та керуючись статтями 10, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) до Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал» (місцезнаходження: Львівська область, м.Жидачів, вул. Зелена,38, ідентифікаційний код юридичної особи 25234325), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління соціального захисту населення Стрийської районної державної адміністрації про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал» від 15.06.2020 №05 про звільнення ОСОБА_1 слюсаря аварійно-відновлювальних робіт від роботи на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку із призовом на строкову військову службу.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Міському комунальному підприємстві «Жидачівводоканал» на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт з 16.06.2020.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення у розмірі 87578 грн 60 коп, сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн, а всього 88486 (вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 60 коп.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Жидачівводоканал» на користь держави судові витрати у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10 січня 2022 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів