Рішення

від 29.12.2021 по справі 380/13071/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року справа №380/13071/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.

секретар судового засідання Давид О.Ю.,

за участю:

представник позивача Яцук Г.М.,

представник відповідача Дорош А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Антонівка до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство Антонівка (81776, Львівська обл., Жидачівський р-н, село Антонівка, код ЄДРПОУ 30757771) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, код ЄДРПОУ 43968090) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.03.2021 за №0052900709.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що податкове повідомлення - рішення від 22.03.2021 року за №0052900709 винесене на підставі акту перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року, який був складений внаслідок безпідставно проведеної перевірки та ґрунтується на неналежних доказах, а саме вказує, що при проведенні фактичної перевірки не було встановлено факт зберігання або реалізації позивачем пального, відсутність проведення будь-яких замірів залишків пального, не встановлення місця та ємності для зберігання пального, об`єму пального станом на дату проведення перевірки. Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях, за відсутності належних доказів зберігання пального. Також СФГ Антонівка долучено до адміністративного позову документальні докази наявності значної кількості транспортних засобів, що суперечить викладеному в акті перевірки.

Ухвалою суду від 10.08.2021 відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Відповідач позов не визнав, 09.09.2021 за вх.№65454 надійшов відзив по справі у якому зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно використаних баз даних Реєстру акцизних накладних, встановлено, що СГ Антонівка придбавало у значних обсягах дизельне паливо у ТОВ Окко-Бізнес-Партнер , а відтак, суб`єкт господарювання здійснював зберігання пального у значних обсягах без отримання ліцензії на право зберігання пального, чим порушив вимоги ч.1 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві, письмових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити, наголошує, що позивач зберігав пальне без належної ліцензії.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, встановив таке.

З 17.02.2021 року по 26.02.2021 року представниками контролюючого органу - Головного управління ДПС у Львівській області головними державними ревізорами-інспекторами Кобрин В.А. та Мякушко О.В. було проведено фактичну перевірку Селянського (фермерського) господарства Антонівка (код ЄДРПОУ 30757771) на предмет дотримання законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Перевірку було проведено відповідно до направлення на перевірку від 15.02.2021 №1341 та №1342 на підставі пп. 75.1.3 ст. 75, п. 80.2.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та Наказу від 12.02.2021 року № 462-ПП.

За результатами проведення фактичної перевірки складено акт №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021р., у якому зафіксовано порушення СФГ Антонівка п.1,8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , тобто, здійснення зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

На підставі акту перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021р. було прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.03.2021р. №0052900709, яким зобов`язано СФГ Антонівка сплатити штраф за зберігання пального без ліцензії у розмірі 500 000,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 500 тис. грн., оскільки ним не здійснювалося зберігання пального без ліцензії, а дані зазначені в акті перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021р. не відповідають дійсності, так як ґрунтуються на неналежних доказах та не відповідають фактичним обставинам, з огляду на які, позивач об`єктивно не міг здійснювати зберігання пального. Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального № 481/95-ВР визначає нормативні засади, на підставі яких здійснюється зберігання пального, норми пального, зберігання якого може здійснюватися без необхідності одержання ліценції та основні терміни, які стосуються правовідносин, які виникають на підставі цього Закону України.

Зокрема, стаття 1 Закону України № 481/95-ВР містить визначення основних понять і термінів, серед яких слід назвати наступні:

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

В акті перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року зазначено, що позивач порушив ч.1,8 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач при складанні акта перевірки № №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року прийшов до висновку про порушення позивачем ч.1, 8 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР.

У свою чергу, згідно з ч.1 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч.8 ст.15 Закону України №481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згідно з ч. 21 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно вищенаведеного, для встановлення у діянні особи порушення ч. 1, 8 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР уповноважені особи контролюючого органу зобов`язані:

- встановити факт наявності пального у ємності, яка належить особі;

- належним способом, відповідними засобами, приладами, інструментами тощо встановити факт того, що об`єм такого пального, яке зберігається становить більше 5 л;

- у порядку визначеному законодавством задокументувати факт зберігання пального без отримання ліцензії та описати на підставі, яких методик та за допомогою яких приладів було встановлено факт того, що розмір пального, яке зберігається, перевищує 5 л.

Суд встановив, що Селянське (фермерське) господарство Антонівка зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 26.01.2000 року, номер запису: 1397120000000727, основний вид діяльності: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових і насіння олійних культур.

У СФГ Антонівка наявні наступні с/г техніка, транспортні засоби: трактор колісний ЮМЗ-6 (1984 р. випуску), трактор колісний ЮМЗ-6 (1992 р. випуску), трактор колісний Т-150К (1992р. випуску), трактор колісний МТЗ-80 (1993 р. випуску), трактор гусеничний ДТ-75 (1991 р. випуску), комбайн ДОН-1500, косарка КПС-5Р, ГАЗ - 133 ГЯ, (1985 р. випуску), ГАЗ - 52-04, (1984 р. випуску) автоцистерна 2200 літрів, ГАЗ-52 (1978 р. випуску), САЗ 3507-02 (1989 р. випуску), ГАЗ-51 бортовий, (1975 р. випуску), САЗ 3507 (1988 р. випуску), ЗІЛ ММЗ-555 (1968 р. випуску).

З наведеного слідує, що працівники контролюючого органу, які здійснювали фактичну перевірку позивача, встановили порушення вимог ч.1,8 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР виключно на підставі використаних баз даних Реєстру акцизних накладних, що відображено в Акті перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року.

Водночас, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин використання та зберігання позивачем пального, наявність його залишку на дату перевірки.

Надана відповідачем акцизна накладна №9208290969 від 21.08.2020р., що підтверджує факт придбання позивачем 21 серпня 2020 року дизельного пального у ТОВ Окко-Бізнес-Партнер у кількості 5585,54 літрів, не є беззаперечним доказом зберігання такого пального позивачем в розумінні ст. 1 Закону №481/95-ВР.

При цьому, відповідачем не представлено суду та не відображено в акті перевірки безспірних доказів наявності ємностей для зберігання такого пального в СФГ Антонівка , розташованих за адресою: 81776, Львівська обл., Жидачівський р-н, село Антонівка. Відповідно відсутні акти вимірювання обсягів пального в ємностях, що слугувало б доказом можливості зберігання пального.

Враховуючи, що під час проведення перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання у ТОВ Окко-Бізнес-Партнер , суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях.

Наявність значної кількості транспортних засобів СФГ Антонівка свідчить про відсутність факту зберігання палива, оскільки придбаної в серпні 2021 року кількості пального достатньо для заправки такої кількості техніки за відсутності ємностей для зберігання пального.

Крім цього, з аналізу Акту перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року та відзиву на позовну заяву, суд приходить до висновку про те, що відповідач фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального .

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд встановив на підставі аналізу акту перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року та доказів, які були досліджені у судовому засіданні, що представниками контролюючого органу не було здійснено жодних замірів із використанням передбачених законодавством методик та сертифікованих приладів вимірювання, а також відсутність долучених до акту перевірки актів заміру палива чи будь-яких складених належним чином документів, які слугували б належними доказами зберігання позивачем палива у зазначеному відповідачем об`ємі.

Суд оцінює у сукупності докази надані позивачем, а також те, що відповідачем не було надано інших доказів, які б спростовували доводи позивача та приходить до висновку, що викладена акті перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року інформація щодо фактичної кількості дизельного палива та самого факту наявності палива за відсутності ємностей для зберігання такого, не може вважатись достовірною, відповідно і твердження відповідача про те, що позивач зберігав дизельне паливо без ліцензії не є доведеним, так як і замірів таких не здійснено і не надано суду.

Вказане узгоджується з правовим висновком, сформованим Верховним Судом у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 810/3247/16, від 05 квітня 2019 року у справі № 2а-3277/10/0370, від 05 березня 2019 року у справі №806/2402/16.

Крім цього, Перевірку проведено на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 12.02.2021 №462-ПП, який видано як вказує позивач за відсутності правових підстав, встановлених п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), жодної з підстав п.80.2 ст.80 ПК України в наказі не зазначено.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного суду, яка викладена у постанові від 21.02.2020 року :за № 826/17123/18, відповідно до якої:

З урахуванням наведеного, судова палата в цій справі відступила від попередніх висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах та сформувала, новий правовий висновок: незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи падалі наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкового повідомлення рішення ти інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень. Таким підставам позову (за їх наявності) суди мають, насамперед, надавати правову оцінку, а якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства .

Як вбачається із змісту Наказу, такий прийнятий на підставі ст. 20 та пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 року за№ 2755-УІ із змінами та доповненнями, та на підставі службового допису .

Наказ ГУ ДПС у Львівській області від 12.02.2021 №462-ПП не відповідає вимогам ПК України, оскільки в ньому відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, оскільки зазначення у ньому норм підпункту 80.2.2 пункту 80.2 етапі 80 ПК України та відомостей про службовий допис ГУ ДПС у Львівській області №39/13-01-07.09-11 від 11.02.2021 року не свідчать про наявність в останньому інформації, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки.

Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзді) та фактичні перевірки.

Підстави призначення, обставини га порядок проведення фактичної перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися па підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених п.п. 80.2.1 - 80.2.7 п. 80.2 статті 80 ПК України.

Для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись зазначеною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Як вбачається із змісту Наказу, підставою для призначення фактичної перевірки стали 80.2.2 п. 80.2 статті 80 ПК України.

Приписами п.п, 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків .законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено па контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Виходячи з аналізу вказаних норм, підставою для проведення такого виду перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, а не від структурного підрозділу податкового органу.

Згідно із абз. 3 п.81.1 статті 81 ПК України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ним Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Системно проаналізувавши положення статей 75-81 ПК України, слід зазначити, що вимоги до змісту наказу про призначення як планової документальної перевірки, так і позапланової документальної перевірки, документальної невиїзної перевірки, фактичної перевірки сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 статті 81 цього Кодексу, де вказано, шо в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Однак, в Наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки - підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а також на службовий допис відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Львівській області від 11.02.2021 року за № 39/13- 01-07.09-11, що не свідчить про наявність в ньому інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснювати податковий контроль в формі фактичної перевірки.

Вказана позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.05.2018 року у справі № 813/3977/16, від 18.12.2018 року у справі №820/4895/18, від 05.03.2019 року у справі № 820/4893/13 та від 08.09.2020 року у справі № 640/21536719.

Відповідно до ч.8 ст.15 Закону України №481/95-ВР в редакції чинній на період придбання пального (серпень 2020р.), суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Згаданою нормою встановлено отримання ліцензії виключно суб`єктами господарювання, які здійснюють торгівлю пальним та у зв`язку із чим зберігають пальне.

Вказаною правовою нормою про порушення Позивачем якої, вказано Відповідачем у оскаржуваному повідомленні рішенні не передбачено обов`язку отримання ліцензії на зберігання пального для власних потреб.

Разом із тим, Позивач, оптової чи роздрібної торгівлі пальним не здійснював, чого і не встановлено в акті перевірки. Відтак, штрафну (фінансову) санкцію накладено на позивача за порушення норми закону , яка не поширюється на діяльність Позивача, та порушення якої Позивач не допускав, що свідчить про його протиправність.

Разом із тим, відповідно до Закону України №481/95-ВР за порушення норм цього Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів зокрема у абз.23 ч.2 ст.17 Закону встановлено, що надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до ст.15 цього Закону - 500000,00 грн.

Таким чином, правова норма, яка застосована Відповідачем як підстава нарахування штрафу застосовується виключно у разі надання послуг зі зберігання іншим суб`єктам .

Проте відповідачем не доведено а судом не встановлено надання Позивачем послуг із зберігання, або укладання договорів зберігання з іншими суб`єктами господарювання.

Таким чином, податкове повідомлення рішення прийнято на підставі норми Закону, яка передбачає відповідальність за дії, які Позивач не вчиняв, що свідчить про протиправність податкового повідомлення рішення.

Відтак, оскільки відповідачем не представлено жодного доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до СФГ Антонівка штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутність у позивача зауважень при проведенні фактичної перевірки та складенні акту перевірки свідчить про визнання обставин, які викладені у такому акту, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність зауважень до акту перевірки, не може слугувати доказом визнання тих фактів, які описані в акті перевірки. З пояснень представника позивача слідує, що позивач не володіє ні спеціальними знаннями у сфері податкового права, зокрема не обізнаний із порядком проведення фактичної перевірки, ні у сфері юриспруденції загалом. Однак, після отримання податкового повідомлення-рішення №0052900709 від 22.03.2021р., яке було винесено на підставі акту перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року, позивач з метою захисту своїх охоронюваних законом прав, свобод та інтересів звернувся зі скаргою до ДПС України та згодом з позовною заявою до адміністративного суду.

Саме на суд у даному випадку покладається обов`язок у сукупності дослідити всі обставини та докази надані сторонами, та встановити чи наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що прийняте на підставі акту проведеної перевірки.

Таким чином, суд критично оцінює такі доводи відповідача.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши у сукупності всі докази, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0052900709 від 22.03.2021р. не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме вимогам прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтованості; добросовісності; розсудливості.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, з огляду на те, що податкове повідомлення-рішення №0052900709 від 22.03.2021р. було прийнято на підставі акту перевірки №3422/13/18/РРО/30757771 від 26.02.2021 року, який складений із порушенням чинного законодавства та містить відомості, що не підтверджені належними доказами, а також те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0052900709 від 22.03.2021р. є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства Антонівка (81776, Львівська обл., Жидачівський р-н, село Антонівка, код ЄДРПОУ 30757771) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22.03.2021 №0052900709 винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства Антонівка (81776, Львівська обл., Жидачівський р-н, село Антонівка, код ЄДРПОУ 30757771) з Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська,35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 06.01.2022.

Суддя Костецький Н.В.