Рішення

від 28.12.2021 по справі 915/1469/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Справа № 915/1469/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця Денисенко Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; адреса електронної пошти: kancel@mkrada.gov.ua ; ідентифікаційний код 26565573)

про: поновлення Договору оренди земельної ділянки,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Денисенко В. М., Трушніков М.М., адвокат за ордером,

від відповідача: Грумінська Д.О., у порядку самопредставництва,

Суть спору:

30.09.2021 Фізична особа-підприємець Денисенко Віктор Миколайович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 30.09.2021 (вх. № 14769/21), в якій просить суд поновити Договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі від 17.06.2014 року за № 10485, строк якого закінчився 25.10.2017 року, на п`ять років.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди землі № 10485 від 17.06.2014, з договором про зміну до нього; рішень Миколаївської міської ради № 4/470 від 21.05.2021, № 39/58 від 25.04.2014, № 43/30 від 24.02.2006; заяви про поновлення договору оренди землі від 06.03.2017; застосування норм ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст. 126-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 173, 291 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України; та мотивовані, зокрема, таким:

17.06.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди №10485 земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників, м. Миколаїв. Вказаний договір зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі від 17.06.2017. Договір оренди землі № 10485 від 17.06.2014 діяв до 25.10.2017.

06.03.2017 року позивач звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про продовження договору оренди № 10485 земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників, м. Миколаїв.

21.05.2021 року Миколаївська міська рада розглянувши звернення фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Миколайовича, дозвільну справу №000157 від 06.03.2017 вирішила: відмовити фізичній особі-підприємцю Денисенку Віктору Миколайовичу у продовженні оренди земельної ділянки площею 70 кв. метрів (кадастровий номер 4810136900:01:018:0008), яка надана рішенням міської ради від 25.04.2014 №39/58 для обслуговування торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників; Договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі від 17.06.2014 за №10485, визнати припиненим. Підстава: порушено вимоги статті 33 Закону України Про оренду землі , а саме до листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар не додав проект додаткової угоди та висновок від 12.04,2021 року № 13829/12.01-24/21-2 департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, в якому не рекомендовано поновлення оренди землі у зв`язку з невідповідністю ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної документації (павільйон більше 30 кв.метрів) та у зв`язку з невідповідністю діючим нормам ДБН Б 2.2-12:2019 Планування та забудова територій п. 11.5 дод. №1 (відстані від найближчих підземних мереж до будинків і споруд.).

Позивач наголошує, що дотримався строків і процедури повідомлення міської ради про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, тоді як відповідач не надіслав у місячний строк після закінчення строку дії договору лист-повідомлення про заперечення в його поновленні.

Крім того, позивач зазначає, що ніякого висновку від 12.04.2021 №13829/12.01-24/21-2 департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, в якому не рекомендовано поновлення оренди землі у зв`язку з невідповідністю ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної документації (павільйон більше 30 кв. метрів) та у зв`язку з невідповідністю діючим нормам ДБН Б 2.2-12:2019 Планування та забудова територій п. 11.5 дод. №1 (відстані від найближчих підземних мереж до будинків і споруд) від відповідача не отримував.

Ухвалою суду від 05.10.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1469/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02 листопада 2021 року об 11:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

19.10.2021 на офіційну електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання б/н та без дати (вх. № 15621/21) про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву.

26.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 15994/21), в якому заявник просить суд: застосувати строк позовної давності до фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Миколайовича щодо поновлення договору оренди земельної ділянки; в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Миколайовича до Миколаївської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, таким:

- договір оренди землі від 17.06.2014 (зі змінами згідно договору про зміни від 23.10.2014 № 253-14), укладений між фізичною особою-підприємцем Денисенком Віктором Миколайовичем припинив свою дію 25.10.2017 року у зв`язку із закінченням його строку;

- відсутність між сторонами у справі будь-яких правовідносин щодо спірної земельної ділянки, у тому числі орендних, виключає можливість будь-якого їх продовження чи поновлення, зокрема відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі ;

- рішення Миколаївської міської ради від 21.05.2021 № 4/470 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Денисенку Віктору Миколайовичу для обслуговування торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників в Інгульському районі м. Миколаєва міською радою прийнято правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

При цьому слід зауважити, що в судовому засіданні 02.11.2021 суд, з урахуванням усних заперечень позивача, відмовив відповідачу в задоволенні клопотання б/н та без дати (вх. № 15621/21) про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та, з урахуванням приписів ст. 118 ГПК України залишив без розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву б/н та без дати (вх. № 15994/21).

Ухвалою суду від 02.11.2021 було закрито підготовче провадження у справі № 915/1469/21, з призначенням її до судового розгляду по суті на 30 листопада 2021 року о 10:45.

В засіданні 30.11.2021 суд, за участю представників обох сторін розпочав розгляд справи по суті, та за результатами проведеного засідання, оголосив перерву до 28 грудня 2021 року о 10:30.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

28.12.2021 в судове засідання з`явилися повноважні представники обох учасників справи, яких суд заслухав.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 28.12.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2014 року між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Денисенком Віктором Миколайовичем, як орендарем, був укладений Договір оренди землі № 10485 (далі - Договір оренди), відповідно до предмету якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.04.2014 № 39/58 продовжує ФОП Денисенку Віктору Миколайовичу оренду земельної ділянки для подальшого обслуговуванням тимчасово розміщеного торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно/Ленінський район/.

Строк дії Договору сторони встановили до 25.10.2014 (п. 3.1).

Водночас, 23.10.2014, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 № 43/38, до вказаного Договору оренди були внесені зміни, зокрема, п. 3.1 Договору оренди доповнено таким:

Договір діє до 25.10.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця .

06.03.2017 Фізична особа-підприємець Денисенко Віктор Миколайович звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про продовження договору оренди № 10485 земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників, м. Миколаїв.

Як вбачається з наданих суду доказів, Миколаївська міська рада (майже через 4 роки) розглянувши звернення Фізичної особи-підприємця Денисенка Віктора Миколайовича, дозвільну справу №000157 від 06.03.2017, наявну земельно-кадастрову інформацію, рекомендації постійної комісії міської ради з питань екології, природокористування, просторового розвитку, містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин, керуючись Конституцією України, Земельним кодексом України, Законами України Про оренду землі , Про землеустрій , Про місцеве самоврядування в Україні , 21.05.2021 прийняла рішення № 4/470 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Денисенку Віктору Миколайовичу для обслуговування торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників в Інгульському районі м. Миколаєва , яким вирішила:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Денисенку Віктору Миколайовичу у продовженні оренди земельної ділянки площею 70 кв.м (кадастровий номер 4810136900:01:018:0008), яка надана рішенням міської ради від 25.04.2014 №39/58 для обслуговування торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників.

1.1. Договір оренди землі, який зареєстрований в книзі записів договорів оренди землі від 17.06.2014 за №10485, визнати припиненим.

Підстава: висновком від 29.10.2019 №17-3037 департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради не рекомендує поновлення оренди землі у зв`язку з невідповідністю ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної документації (павільйон більше 30 кв.м.) та у зв`язку з невідповідністю діючим нормам ДБН Б 2.2-12:2019 Планування та забудова територій п.11.5 дод.и1 (відстані від найближчих підземних мереж до будинків і споруд.)

1.2.Зобов`язати фізичну особу-підприємця Денисенка Віктора Миколайовича звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.

Вищенаведене рішення Миколаївської міської ради в судовому порядку не оскаржувалося, отже є чинним та таким, що підлягає виконанню.

Разом із тим, позивач звертаючись з даним позовом просить суд поновити вказаний договір оренди землі, строк якого закінчився 25.10.2017, на 5 років.

Предметом даного позову виступає немайнова вимога позивача щодо поновлення Договору оренди землі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо наявності підстав для поновлення спірного договору.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір оренди землі № 10485 від 17.06.2014, з договором про зміну до нього;

- рішення Миколаївської міської ради № 4/470 від 21.05.2021, № 39/58 від 25.04.2014, № 43/30 від 24.02.2006;

- заява про поновлення договору оренди землі від 06.03.2017.

Відзив відповідача разом з поданими Миколаївською міською радою доказами, як уже було наведено вище, суд залишив без розгляду, з наведенням відповідної мотивації в ухвалі від 02.11.2021.

При цьому, представник відповідача, проголошуючи вступне слово, висловив заперечення щодо заявлених позовних вимог.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з такого.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.

По-перше, у спірних правовідносинах існує чинне рішення Миколаївської міської ради № 4/470 від 21.05.2021 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Денисенку Віктору Миколайовичу для обслуговування торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників в Інгульському районі м. Миколаєва .

Приписи ж п. 3.1 Договору оренди (з урахуванням подальших змін) містять умову про те, що підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що як вищенаведене рішення органу місцевого самоврядування, так і дії або бездіяльність орендодавця за результати розгляду відповідної заяви про продовження строку дії договору оренди орендарем не були оскаржені в судовому порядку.

За змістом ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, Миколаївська міська рада розглядає питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, щодо відмови у продовженні оренди земельної ділянки, зобов`язання звільнити земельну ділянку орендарями та повернення її міській раді виключно на пленарних засіданнях міської ради, та приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Стаття 144 Конституції України визначає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про поновлення договору оренди землі від 06.03.2017 Миколаївською міською радою було прийнято рішення від 21.05.2021 № 4/470 Про відмову у продовженні оренди земельної ділянки фізичній особі-підприємцю Денисенку Віктору Миколайовичу для обслуговування торгового павільйону поблизу промислового ринку по вул. Будівельників в Інгульському районі м. Миколаєва , яке станом на час розгляду даної справи є чинним та підлягає виконанню. Відповідне рішення прийняте органом місцевого самоврядування хоча і зі значним зволіканням, однак у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Доказів іншого сторонами не надано.

По-друге, як вже було вище наведено, та в ході судового розгляду справи не спростовано учасниками справи, Договір оренди землі № 10485 від 17.06.2014 припинив свою дію 25.10.2017, у зв`язку із закінченням строку.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції станом на 25.10.2017, яка діяла на час закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно ж до ч. 6-8, 11 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 33 Закону України Про оренду землі регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного ч. 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

При цьому, стаття 33 Закону України Про оренду землі містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до ч. 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за ч. 6 цієї норми.

В постанові Касаційного господарського суду у склад Верховного Суду від 27.07.2020 року № 912/686/17 зазначено, що наявність правових підстав для укладення додаткової угоди, в тому числі обставин, за яких договір вважається поновленим в силу вимог ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , має довести позивач. За наявності таких обставин у сторін договору оренди виникає не лише право на укладення додаткової угоди, але і обов`язок згідно з ч. 8 ст. 33 цього Закон. Тобто, право на укладення додаткової угоди, яке підлягає судовому захисту, виникає за доведеності (наявності) обставин, за яких договір оренди вважається поновленим на новий (той самий) строк. Таким чином, в разі наявності обставин, за яких договір оренди вважається поновленим відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оформленням такого факту, як поновлення договору оренди землі, є, відповідно до вимог ч. 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі , укладення в обов`язковому порядку у місячний строк додаткової угоди до цього договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки договір оренди землі № 10485 від 17.06.2014 припинив свою дію 25.10.2017 та не був поновлений у встановленому законом порядку. Також, суд вважає слушним зауваження відповідача з посиланням на зміст ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідно до якої поновити договір оренди землі можливо виключно на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, сплата орендної плати позивачем не спростовує вищевикладених обставин, у зв`язку з відсутністю підстави для її здійснення, а саме договору оренди землі, оскільки такий договір припинив свою дію та свого часу не був поновлений.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права оформити користування земельною ділянкою на правах оренди в загальному порядку з дотриманням вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 (заява № 4241/03) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За такого, суд дійшов висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище зроблених висновків суду, а тому до уваги судом не приймаються.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу . При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.

За наслідками розгляду даної справи судом не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи, що позивачем не було доведено порушення права, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, суд не застосовує у цій справі правовий інститут строку позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Фізична особа-підприємець Денисенко Віктор Миколайович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Миколаївська міська рада (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 26565573).

Повне рішення складено та підписано судом 10.01.2022.

Суддя О.Г. Смородінова