Ухвала

від 06.01.2022 по справі 379/1/22

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1/22

Провадження № 2-з/379/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Зінкін Володимир Іванович, розглянувши заяву ОСОБА_1 , особа, яка може отримати статус учасника справи - відповідача: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до Таращанського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить накласти арешт на майно, яке належить боржнику ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та яке складається з:

земельної ділянки, кадастровий номер 3224480500:02:006:0021, загальною площею 2,53 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Великоберезянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що належить боржнику на підставі державного акта серія ЯА № 580083, який виданий 09.11.2006 року, номер запису про право власності: 23393194;

житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , що належить боржнику на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2009 року, яке видане виконавчим комітетом Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, загальною вартістю 52 333 грн. (п`ятдесят дві тисячі триста тридцять три грн.), номер запису 469 в книзі 2.

Обґрунтовуючи причини необхідності вжиття заходів для забезпечення позову зазначає, що 16.04.2021 року ухвалою Ставищенського районного суду Київської області було задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12018110290000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2018, про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Даною ухвалою суду залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням на загальну суму 365 901.99 грн.

Закриття кримінального провадження в зв`язку із закінченням терміну притягнення обвинуваченого до відповідальності є нереабілітуючою обставиною та не звільняє його від зобов`язання відшкодувати завдану майнову шкоду. На сьогоднішній день відповідач ОСОБА_4 лише відшкодував 6000 грн. А після закриття кримінального провадження взагалі відмовився відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду.

За клопотанням ОСОБА_1 16.08.2018 ухвалою Таращанського районного суду Київської області в рамках кримінальне провадження № 12018110290000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.02.2018 року, було накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_2 .. Заявниця вважає, що після закриття кримінального провадження судом було скасовано і арешт на майно.

Дізнавшись про те, що заявниця має намір звернутися до суду з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_2 може відчужити майно, яке йому належить.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 1, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

По своїй суті, забезпечення позову - це сукупність процесуальних заходів, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та застосовуються з метою недопущення вчинення відповідачем дій, направлених на фактичну неможливість виконання судового рішення.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , встановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до п. 6 згаданої Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 16.08.2018 визнано ОСОБА_2 цивільним відповідачем у справі № 379/961/18 та накладено арешт на: земельну ділянку, кадастровий номер 3224480500:02:006:0021, загальною площею 2.53 га. для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, що належить обвинуваченому ОСОБА_2 на підставі державного акта серія Я А № 580083, який виданий 09.11.2006 року, номер запису про право власності: 23393194; житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , що належить обвинуваченому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 23.06.2009 року, яке видане виконавчим комітетом Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, загальною вартістю 52 333 грн.

Кримінальне процесуальне законодавство передбачає два можливі шляхи скасування арешту в кримінальному провадженні: оскарження ухвали слідчого судді (суду) про арешт майна в апеляційному порядку (ст. 309 КПК України) або звернення до суду з клопотанням про скасування арешту (ст. 174 КПК України).

16.04.2021 ухвалою Ставищенського районного суду Київської області кримінальне провадження № 12018110290000047, внесене у Єдиний реєстр досудових розслідувань 09.02.2018, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрито, та цивільний позов прокурора та осіб, які потерпіли від злочину - залишено без розгляду. Зі змісту резолютивної частини даної ухвали вбачається, що арешт з нерухомого майна накладений ухвалою від 16.08.2018, не знімався.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного суду від 05.07.2021, ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 16.04.2021 у кримінальному провадженні № 12018110290000047, якою обвинуваченого ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито - залишено без змін.

Також, 23.12.2021 ухвалою Ставищенського районного суду Київської області в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 адвоката Заліського Богдана Сергійовича про виправлення описки в ухвалі Ставищенського районного суду від 16.04.2021 року по справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - відмовлено.

Як вбачається, із Інформаційної довідки від 15.08.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 - відсутній запис про арешт майна, що не спростовує факту накладення арешту ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 16.08.2018. Адже, відповідно до ч.5 ст. 173, ст. 175 КПК України у разі задоволення клопотання суд постановляє ухвалу про арешт майна, яка виконується негайно слідчим, прокурором.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову у визначений заявником спосіб, а тому приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Згідно ч. ч. 5, 6ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , особа, яка може отримати статус учасника справи - відповідача: ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити у повному обсязі .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

СуддяВ. І. Зінкін