Рішення

від 29.12.2021 по справі 916/2889/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2889/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" (вул. Ільфа і Петрова, буд. 86-А,Одеса,Одеська область,65122) до відповідача: Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, Чорноморськ, Одеська область, 68001)

за участю представників:

від позивача: Трусов А.С.- довіреність;

від відповідача: Ільченко К.Р. - довіреність.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", в якому просить господарський суд:

Зобов`язати Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ виконати умови договорів на закупівлю товару шляхом підписання та повернення позивачу примірників видаткових накладних на товар, що відвантажений 31.03.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення прав та інтересів ТОВ "Маштехімпорт" через відмову відповідача у прийнятті товару, поставленого 31.03.2021 року на підставі Договорів №20/92-Т та №20/112-Т, згідно із заявкою на поставку товару від 30.03.2021 року за № 215/04.1-07.

Ухвалою господарського суду від 28.09.2021р. відкрито провадження у справі №916/2889/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

2510.2021 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без руху враховуючи не доплату позивачем судового збору у розмірі 1804,06грн.

02.12.2021 позивачем надано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1804,06грн. тому судом в задоволенні заяви про залишення позову без руху відмовлено.

25.10.2021 до суду від відповідача - Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" надійшов відзив на позов, згідно якого останнє позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити.

08.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив в якому позивач вважає викладені у відзиві на позов обставини не обгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу з підстав викладених у відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 08.11.21 продовжено строк підготовчого засідання до 29.12.2021

Ухвалою суду від 22.12.21 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

12.08.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт", як постачальником, та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як покупцем, укладений договір на закупівлю товару №20/92-Т.

Відповідно до п. 1.1, пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 Договору №20/92-Т постачальник зобов`язується поставити покупцю Товар за кодом ДК 021:2015 34330000-9 Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів , а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: Запчастини до перевантажувальної та спецтехніки . Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

04.09.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт", як постачальником, та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як покупцем, укладений договір на закупівлю товару за №20/112-Т.

Згідно з п. 1.1, пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 договору № 20/112-Т постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015 34310000-3 Двигуни та їх частини , а покупець прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування Товару: Запчастини до двигунів перевантажувальної та спецтехніки (Тойота, Като, Sennebogen) . Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договорів №20/92-Т та №20/112-Т постачальник гарантує належну, згідно з вимогами виробника, якість Товару, його відповідність діючим стандартам з якості та умовам цього Договору протягом гарантійного строку не менше 12 (дванадцяти) місяців з дати поставки Товару, але не менш, ніж встановлено виробником такого Товару). Незалежно від закінчення строку дії договору гарантійні зобов`язання зберігаються протягом вказаного строку. Гарантійні зобов`язання на товар починаються з дати підписання Сторонами належним чином оформленої видаткової накладної, товаро-транспортної накладної. Товар повинен супроводжуватися відповідним документом, що посвідчує якість Товару відповідно до чинного законодавства, якщо таке встановлено. Якщо Товар не підлягає сертифікації, надається копія довідки, виданої органом сертифікації або копія листа з органу сертифікації про те, що продукція не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні. Якісно поставленим Товаром вважається такий Товар, який відповідає вимогам, що звичайно ставляться до товару відповідного характеру.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.9 договорів №20/92-Т та №20/112-Т приймання товару покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 за №П-6 від 25.04.1966 № П-7. Постачальник гарантує покупцю, що він володіє в необхідному обсязі правами на товар, який поставляється за цим Договором, і що цей товар може бути на власний розсуд використаний покупцем без порушення будь-яким чином будь-яких прав третіх осіб. У разі виникнення будь-яких претензій до покупця стосовно товару з боку третіх осіб, всі витрати несе постачальник.

Позивач також зазначає, що позивач здійснив 31.03.2021 року поставку товару на підставі Заявки на поставку товару відповідача від 30.03.2021 року за № 215/04.1-07.

У відповідності до п. 2.1 розділу 2 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т позивач, крім іншого, надав відповідачу разом з товаром копію листа з Органу з оцінки відповідності - ПП АЄС Стандарт від 16.03.2021 року за № 574, в якій зазначено, що продукція яка поставляється в Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" за переліком товарів, визначеним покупцем у заявці від 30.03.2021 року за № 215/04.1-07, оцінці відповідності вимогам технічних регламентів в Україні не підлягає і Декларація про відповідність не являється для неї обов`язковим документом.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т поставка товару здійснюється протягом строку дії цих договорів окремими партіями відповідно до письмових заявок покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації договору.

У відповідності до абз. 2 пп. 5.3.7 п. 5.3 договорів №20/92-Т та №20/112-Т, якщо поставлений Товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну та ТТН на поставлений товар.

Пунктом 5.6 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т визначено, що датою поставки партії Товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю Товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН.

Згідно з пп. 7.1.2 п. 7.1 договорів №20/92-Т та №20/112-Т покупець зобов`язаний приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим Договором.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договорів №20/92-Т та №20/112-Т у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжностей) вирішуються у судовому порядку відповідно до законодавства України.

30.03.2021 р. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" згідно з умовами договорів №20/92-Т та №20/112-Т надіслали ТОВ "Маштехімпорт" заявку на поставку товару за № 215/04.1-07.

31.03.2021 року ТОВ "Маштехімпорт" здійснило поставку товару разом із встановленим у договорах переліком супровідної документації.

Проте, 30.03.2021 р., Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" відмовило ТОВ "Маштехімпорт" у прийняті Товару, про що складено Акт приймання ТМЦ від 31.03.2021 р.

Враховуючи вищенаведене, а також істотне порушення договору, ТОВ "Маштехімпорт" звернулось до суду за захистом своїх прав із позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках передбачених законодавчими актами України , до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як становлено судом, 12.08.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт", як постачальником, та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як покупцем, укладений договір на закупівлю товару №20/92-Т.

Відповідно до п. 1.1, пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 Договору №20/92-Т постачальник зобов`язується поставити покупцю Товар за кодом ДК 021:2015 34330000-9 Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів , а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: Запчастини до перевантажувальної та спецтехніки . Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

04.09.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт", як постачальником, та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ", як покупцем, укладений договір на закупівлю товару за №20/112-Т.

Згідно з п. 1.1, пп. 1.1.1 п. 1.1 та п. 1.2 розділу 1 договору № 20/112-Т постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015 34310000-3 Двигуни та їх частини , а покупець прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування Товару: Запчастини до двигунів перевантажувальної та спецтехніки (Тойота, Като, Sennebogen) . Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т поставка товару здійснюється протягом строку дії цих договорів окремими партіями відповідно до письмових заявок покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації договору.

30.03.2021 р. Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" згідно з умовами договорів №20/92-Т та №20/112-Т надіслали ТОВ "Маштехімпорт" заявку на поставку товару за № 215/04.1-07.

31.03.2021 року ТОВ "Маштехімпорт" здійснило поставку товару разом із встановленим у договорах переліком супровідної документації.

Проте, 30.03.2021 р., Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" відмовило ТОВ "Маштехімпорт" у прийняті Товару, про що складено Акт приймання ТМЦ від 31.03.2021 р.

У цьому ж Акті відмова покупця прийняти товар вмотивована тим, що відсутні документи, що підтверджують якість товару та згідно тендерної документації виробником має бути TVH (Бельгія).

При цьому, у вищевказаному Акті також зазначено, що змінно-запасні частини відповідають технічним вимогам для автонавантажувачів. На підставі цього сторони досягли згоди залишити зазначений товар разом із супровідною документацією на відповідальне зберігання на період дооформлення самої документації на території відповідача, про що складений відповідний Акт від 31.03.2021 року за № 157/1/04.1.2-05.

Відповідно до п. 2.1 договорів №20/92-Т та №20/112-Т постачальник гарантує належну, згідно з вимогами виробника, якість Товару, його відповідність діючим стандартам з якості та умовам цього Договору протягом гарантійного строку не менше 12 (дванадцяти) місяців з дати поставки Товару, але не менш, ніж встановлено виробником такого Товару). Незалежно від закінчення строку дії договору гарантійні зобов`язання зберігаються протягом вказаного строку. Гарантійні зобов`язання на товар починаються з дати підписання Сторонами належним чином оформленої видаткової накладної, товаро-транспортної накладної. Товар повинен супроводжуватися відповідним документом, що посвідчує якість Товару відповідно до чинного законодавства, якщо таке встановлено. Якщо Товар не підлягає сертифікації, надається копія довідки, виданої органом сертифікації або копія листа з органу сертифікації про те, що продукція не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні. Якісно поставленим Товаром вважається такий Товар, який відповідає вимогам, що звичайно ставляться до товару відповідного характеру.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.9 договорів №20/92-Т та №20/112-Т приймання товару покупцем за кількістю і якістю здійснюється відповідно до інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 за №П-6 від 25.04.1966 № П-7. Постачальник гарантує покупцю, що він володіє в необхідному обсязі правами на товар, який поставляється за цим Договором, і що цей товар може бути на власний розсуд використаний покупцем без порушення будь-яким чином будь-яких прав третіх осіб. У разі виникнення будь-яких претензій до покупця стосовно товару з боку третіх осіб, всі витрати несе постачальник.

Тож, як вже зазначалось, позивач здійснив 31.03.2021 року поставку товару на підставі Заявки на поставку товару відповідача від 30.03.2021 року за № 215/04.1-07.

У відповідності до п. 2.1 розділу 2 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т позивач, крім іншого, надав відповідачу разом з товаром копію листа з Органу з оцінки відповідності - ПП АЄС Стандарт від 16.03.2021 року за № 574, в якій зазначено, що продукція яка поставляється в Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" за переліком товарів, визначеним покупцем у заявці від 30.03.2021 року за № 215/04.1-07, оцінці відповідності вимогам технічних регламентів в Україні не підлягає і Декларація про відповідність не являється для неї обов`язковим документом.

ПП АЄС Стандарт є органом з оцінки відповідності, за ідентифікаційним кодом UA.TR.117, на виконання робіт з оцінки відповідності продукції вимогам: Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 № 62; Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.07.2009 № 785; Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМУ від 29.10.2009 № 1149, призначений Наказом Мінекономрозвитку України від 09.02.2016 № 210.

Тобто позивач не зобов`язаний був поставити відповідний товар разом з відповідним документом, що посвідчує його якість, оскільки відповідачу була надана копія листа з органу сертифікації про те, що продукція не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні у відповідності до абз. 3 п. 2.1 розділу 2 договорів №20/92-Т та №20/112-Т.

З огляду на це, відмова відповідача у прийнятті товару на підставі відсутності документів, що підтверджують якість товару, є такою, що порушує п.п. 2.1, 2.2, пп. 7.1.2 п. 7.1 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т.

Як зазначив позивач, відмова відповідача у прийнятті товару з підстави, що згідно з тендерною документацією, нібито виробником товару має бути TVH (Бельгія) є також неправомірною, оскільки зазначена вимога під час проведення закупівлі у тендерній документації відповідача не містилася.

Більш того, вищевказана умова, що виробником товару має бути саме TVH (Бельгія), не передбачена у договорах №20/92-Т та №20/112-Т, тому підстави відмови відповідача у прийнятті товару, викладені в Акті приймання ТМЦ від 31.03.2021 р. також є неправомірною.

У відповідності до абз. 2 пп. 5.3.7 п. 5.3 договорів №20/92-Т та №20/112-Т, якщо поставлений Товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну та ТТН на поставлений товар.

Пунктом 5.6 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т визначено, що датою поставки партії Товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю Товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН.

Згідно з пп. 7.1.2 п. 7.1 договорів №20/92-Т та №20/112-Т покупець зобов`язаний приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим Договором.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договорів №20/92-Т та №20/112-Т у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжностей) вирішуються у судовому порядку відповідно до законодавства України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2021 року з метою досудового врегулювання даного спору, керуючись п. 11.1 договорів №20/92-Т та №20/112-Т, позивач звернувся до відповідача з листом №21/017, в якому зазначено, що умовами тендерної документації не передбачалось надання документів, що підтверджують якість товару (сертифікати якості), а також те, що виробником товару має бути саме TVH (Бельгія). ТОВ Маштехімпорт звернулося із запитом до компанії TVH (Бельгія) щодо отримання інформації про торговельну марку TotalSource® та надання сертифікатів якості на продукцію.

ТОВ Маштехімпорт отримало від компанії TVH PARTS NV (Бельгія) відповідь та 01.04.2021 року надало відповідачу сертифікати якості на весь перелік товарів, зазначений у заявці на поставку товару від 30.03.2021 року за № 215/04.1-07, а також офіційний лист компанії TVH PARTS NV (Бельгія) від 31.03.2021 року, у якому зазначається, що торговельна марка TotalSource® є запатентованою власністю компанії TVH PARTS NV.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем виконані всі умови договорів №20/92-Т та №20/112-Т в частині поставки товару відповідно до заявки від 30.03.2021 року за № 215/04.1-07.

Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.04.2021 р. позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією № 21/020, в якій зазначив, що поставлений товар пройшов контроль якості та повністю відповідає вимогам (стандартам) ЄС.

Листом від 17.06.2021 року № 1048/06-23 Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", зазначило, що під час поставки відповідного товару не було встановлено маркування, були відсутні інструкції з користування та не зазначено характеристики такого товару або пов`язаних з ним процесів та методів виробництва, а також не було надано документи, що підтверджують якість та виробника відповідного товару.

Проте, судом встановлено, що в акті приймання ТМЦ від 31.03.2021 року недоліки зазначені у листі від 17.06.2021 року за № 1048/06-23 відповідачем виявлені не були, а тому дані твердження відповідача не заслуговують на увагу суду.

Більш того, в акті приймання ТМЦ від 31.03.2021 року уповноважені особи відповідача зазначили, що змінно-запасні частини відповідають технічним вимогам для автонавантажувачів.

Тобто, відповідач вищевказаним підтвердив якісну поставку товару у відповідності до абз. 4 п. 2.1 Договорів №20/92-Т та №20/112-Т, у зв`язку з чим товар підлягав прийняттю відповідачем.

Щодо посилання відповідача в частині тендерної закупівлі, суд погоджується з позивачем, що тендерна закупівля не є предметом розгляду справи, а тендерна документація відповідно не є належними доказами у справі. Більш того, у співробітників відповідача не було зауважень щодо якості поставленої продукції позивача. Торговельна марка TotalSource® є запатентованою власністю компанії TVH PARTS NV, а відповідна інформація дійсно знаходиться у відкритому доступі на офіційному сайті компанії: www.tvh.com за посиланням: https://www.tvh.com/en-be/parts/get-inspired/our-brands-partnerships/totalsource .

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання відповідача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст. ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов`язати Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ідентифікаційний код юридичної особи: 01125672) виконати умови абзацу 2 підпункту 5.3.7 пункту 5.3 та підпункту 7.1.2 пункту 7.1 Договорів на закупівлю товару №20/92-Т від 12.08.2020 року та №20/112-Т від 04.09.2020 року шляхом підписання уповноваженою особою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" (вул. Ільфа і Петрова, 86А, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, 65122, ідентифікаційний код юридичної особи: 35117711) примірників видаткових накладних на товар, що відвантажений 31.03.2021 року, а саме:

- ремонтний комплект вантажного насосу у кількості 2 шт. (номер за каталогом: 04671-31190-71) за видатковою накладною № 2170 від 31.03.2021 року;

- вал шестерні у кількості 1 шт. (номер за каталогом: 13580-33910-71) за видатковою накладною № 2169 від 31.03.2021 року;

- форсунка в зборі у кількості 12 шт. (номер за каталогом: 23600-78760-71) за видатковою накладною № 2169 від 31.03.2021 року;

- прокладка гільзи у кількості 7 шт. (номер за каталогом: 11475-78300-71) за видатковою накладною № 2169 від 31.03.2021 року .

3. Стягнути з Державного підприємства Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, ідентифікаційний код юридичної особи: 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маштехімпорт" (вул. Ільфа і Петрова, 86А, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, 65122, ідентифікаційний код юридичної особи: 35117711, п/р НОМЕР_1 , АT КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК м. Одеса, МФО 300614) 4074,16 грн. судового збору.

Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення буде складено та підписано 10 січня 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов