Рішення

від 24.12.2021 по справі 320/13059/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2021 року справа № 320/13059/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області до Споживчого товариства "Акація 2 С" про стягнення податкового боргу,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області з позовом до СТ "Акація 2 С", в якому позивач просить суд стягнути з рахунків Споживчого товариства "Акація 2 С" (код ЄДРПОУ 30830861) у банках, що обслуговують боржника - 23800,00 грн. на користь Державного бюджету, в рахунок погашення боргу по податкам.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом на загальну суму 23800,00 грн., який виник внаслідок несплати штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну. Податковий орган зазначає, що податковий борг відповідача на загальну суму 23800,00 грн. у добровільному порядку не було сплачено, у зв`язку з чим просить стягнути вказаний податковий борг у примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 відкрито спрощене провадження у справі № 320/13059/20 без проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що він здійснює торгівельну діяльність у селі Грушів Миронівського району Київської області по вул. Незалежності, буд. 23, а не по вул. Незалежності буд. 35, де позивачем був встановлений факт порушення, за яке прийняті податкові повідомлення-рішення. Відповідач стверджує, що вказані обставини звільняють його від обов`язку сплачувати визначені грошові зобов`язання, оскільки останні відповідачем не визнаються.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ГП №585167 від 18.08.2018 встановлено порушення ст.15-3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , складено податкове повідомлення-рішення №0015784003 від 04.12.2018 та застосовано суму штрафних санкцій 6800,00 грн. Також податковим повідомленням-рішенням №0015814003 від 04.12.2018 застосовано суму штрафних санкцій 17000,00 грн. Отже станом на 03.12.2020 за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 23800,00 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Споживче товариство "Акація 2 С" (ідентифікаційний код 30830861, юридична адреса місцезнаходження: 08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, провулок Рибальський, буд. 7), зареєстроване в якості юридичної особи 16.06.2000, номер запису: 13411200000000566, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи вбачається, що господарську діяльність Споживче товариство "Акація 2 С" здійснює у магазині-кафе, розташованому у селі Грушів Миронівського району Київської області по вул. Незалежності, буд. 23 , відповідно до договорів оренди об`єкта нерухомості від 01.08.2017 та від 01.08.2019.

СТ "Акація 2 С" є платником податків та зборів і перебуває на обліку з 29.06.2000 в ГУ ДФС у Київській області (Обухівське управління), Миронівська ДПІ (Миронівський район).

Податковий борг СТ "Акація 2 С" в сумі 23800,00 грн., який є предметом стягнення у даній справі, виник внаслідок несплати штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, визначених на підставі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до довідки податкового органу, податковий борг СТ "Акація 2 С" станом на 02.12.2020 складає 23800,00 грн.

Щодо підстав виникнення податкового боргу СТ "Акація 2 С" суд зазначає таке.

18.08.2018 посадовими особами Миронівського ВП ГУНП в Київській області відносно гр. ОСОБА_1 , продавця магазину-кафе СТ Акація 2 С , розташованого за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Грушів, вул. Незалежності, буд. 35 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №585167 від 18.08.2018, яка 18.08.2018 перебуваючи на своєму робочому місці здійснила продаж сигарет з фільтром Rotmans неповнолітньому громадянину ОСОБА_2 , 2004 року народження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №585167 від 18.08.2018 складався в присутності продавця магазину СТ Акація 2 С ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка у присутності понятих від підпису протоколу та надання пояснень відмовилась.

13.09.2018 Миронівським ВП ГУНП в Київській області направлено до Миронівського відділення Білоцерківського ОДПІ ДФС у Київській області лист за №7302/109/1011/01-18 від 13.09.2018, в якому повідомлено про виявлення факту продажу тютюнових виробів неповнолітній особі продавцем магазину СТ Акація 2 С с. Грушів (ідентифікаційний код 30830861, юридична адреса: м. Миронів, пров. Рибальський, 7 Миронівського району Київської області), разом із копіями матеріалів про адміністративне правопорушення.

05.11.2018 Миронівським ВП ГУНП в Київській області повторно направлено до Головного управління ДФС у Київській області лист-повідомлення за №8810/109/1011/01-18 від 05.11.2018 стосовно притягнення до відповідальності СТ Акація 2С (ЄДРПОУ 30830861) разом із копіями матеріалів адміністративного правопорушення щодо продажу тютюнових виробів неповнолітній особі продавцем магазину СТ Акація 2 С с. Грушів (ідентифікаційний код 30830861, юридична адреса: м. Миронів, пров. Рибальський, 7 Миронівського району Київської області).

Листом від 04.12.2018 №15367/9/10-36-40-03-05 Головним управлінням ДФС у Київській області повідомлено Миронівський ВП ГУНП в Київській області про те, що за результатами розгляду матеріалів перевірки, за порушення норм Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ГУ ДФС у Київській області застосовані фінансові санкції СТ Акація 2 С на загальну суму 23800,00 грн.

Так, за результатами розгляду копій матеріалів про адміністративне правопорушення, на підставі копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №585167 від 18.08.2018, ГУ ДФС у Київській області винесені податкові повідомлення - рішення:

- форми "С" №0015784003 від 04.12.2018 про застосування до СТ Акація 2 С штрафних санкцій за порушення ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та на підставі п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ і абз.11 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в сумі 6800,00 грн.;

- форми С № 0015814003 від 04.12.2018 про застосування до СТ Акація 2 С штрафних санкцій за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та на підставі п.п.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ і абз.11 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" в сумі 17000 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення було направлені на адресу відповідача у рекомендованому поштовому відправленні, проте повернуті позивачу за закінченням терміну зберігання.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному та/або судовому порядку не надано і судом не встановлено.

Отже сума податкового боргу СТ "Акація 2 С" внаслідок несплати штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів складає 23800,00 грн.

У свою чергу, податковим органом було направлено на юридичну адресу відповідача податкову вимогу форми "Ю" від 25.01.2018 №230-17 на суму 2337,96 грн . , яка була отримана представником відповідача 20.02.2018.

У зв`язку з наявністю податкового боргу ГУ ДПС у Київській області звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обов`язок сплати податків платником передбачений підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до положень п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань . Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно з приписами п.113.3 ст.113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що контролюючі органи, до яких у спірних правовідносинах відноситься позивач, у своїй діяльності при вирішенні питання про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідальність платника податків за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та стягнення сум грошових зобов`язань повинні керуватися виключно нормами Податкового кодексу України.

При цьому, на відповідача покладено обов`язок щодо контролю за дотриманням суб`єктами господарювання іншого законодавства, зокрема Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.1995 зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 481/95-ВР), що прямо передбачено статтею 16 цього Закону, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 15-3 цього ж Закону №481/95-ВР продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов`язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби , паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Частиною 1 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

В частині 2 статті 17 Закону України №481/95-ВР зазначено, що за оптову (включаючи імпорт та експорт) і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; за порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

Таким чином аналіз зазначених правових норм дає суду підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років, а у разі її порушення, наявність підстав для накладення фінансових санкцій саме на суб`єкта господарювання, а підставою для даного виду відповідальності є доведений факт продажу алкогольних чи тютюнових виробів неповнолітній особі.

В той же час досліджуючи питання правомірності застосування фінансових санкцій позивачем саме на підставі розгляду копії протоколу про адміністративне правопорушення, а не акту перевірки, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 75.1 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів , дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до пункту 80.1 ст.80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 ст.80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Аналізуючи наведені положення Закону суд зазначає, що фактична перевірка може бути проведена лише з підстав, передбачених у пункті 80.2 ст.80 ПК, а проведення самої перевірки обов`язково потребує оформлення відповідного наказу.

Згідно п.80.4 ст.80 ПК перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пункт 80.7 ст.80 ПК передбачає, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до п.80.10. ст.80 ПК порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.5 статті 86 ПК акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Таким чином, результати фактичної перевірки можуть бути оформлені лише у вигляді акту перевірки або довідки, щодо яких встановлений чіткий порядок ознайомлення та відміток про наявність заперечень.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п.41.1. ст.41 ПК контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Отже, проаналізувавши вищевказані норми у сукупності, суд приходить до висновку про те, що у разі виявлення територіальним органом доходів і зборів порушень законодавства з питань регулювання обігу підакцизних товарів такий орган за результатами перевірки, проведеної в порядку, передбаченому виключно нормами Податкового кодексу України, зобов`язаний оформити відповідний акт перевірки.

Відповідно до п.1.1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 №395 (далі - Порядок №395, у редакції станом на час оформлення протоколу про адмінправопорушення) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 р. за № 607/23139, порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами.

Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу (далі - платники податків).

Відповідно до абз.2-3 п.1.4 розділу ІІ Порядку №395, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, а також платником податків або його законними представниками.

Згідно з п.1.5-1.7 розділу ІІ Порядку №395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт (довідка) документальної перевірки повинен бути складений на паперовому носії державною мовою і мати наскрізну нумерацію сторінок.

Титульний аркуш акта (довідки) документальної перевірки друкується на номерному бланку органу державної податкової служби для складання актів документальних перевірок.

В акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних (п.1.8 розділу ІІ Порядку №395).

Згідно з п.4.2 розділу IV Порядку №395 акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, з дотриманням визначених у пункті 4.5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

При цьому строк складення акта (довідки) не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого Кодексом, з урахуванням його продовження.

Абзацами 1-2 п.4.2 розділу IV Порядку №395 встановлено, що реєстрація актів (довідок) документальних перевірок здійснюється в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, який ведеться в електронній формі структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. При цьому в акті перевірки на першому аркуші у верхньому лівому куті зазначаються дата реєстрації акта (довідки) перевірки та номер акта (довідки) перевірки, який складається із порядкового номера в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті.

Проаналізувавши дані положення Порядку №395 суд вважає, що реєстрації в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок підлягають лише акти та довідки, складені за результатами проведених контролюючими органами перевірок.

Положеннями пункту 86.8 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як було встановлено судом, на підставі договорів оренди об`єкта нерухомості від 01.08.2017 та від 01.08.2019 позивач здійснює господарську діяльність у магазині-кафе, розташованому у селі Грушів Миронівського району Київської області по вул. Незалежності, буд 23 .

Також судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області було видано позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії АА №036440 від 07.08.2018 на місце торгівлі - магазин-кафе № 17 за адресою: Миронівський район, с. Грушів, вул. Незалежності, 23 . Термін дії ліцензії з 12.08.2018 по 11.08.2019.

Таким чином, позивач мав право здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами в орендованому приміщенні - магазині-кафе за адресою: Миронівський район, с. Грушів, вул. Незалежності, 23 , що відповідає основним видам діяльності позивача.

Суд зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.12.2018 №0015784003 та від 04.12.2018 №0015814003, відповідно до яких позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23800,00 грн., є копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №585167 від 18.08.2018.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №585167 від 18.08.2018 не є актом перевірки в розумінні норм Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 (справа №813/192/16) зазначив про те, що у разі виявлення порушень суб`єктами господарювання, обов`язком контролюючого органу є встановлення таких порушень та фіксація їх в акті перевірки на підставі належних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позивачем під час розгляду справи не надано доказів оформлення акта перевірки, реєстрації вказаного документа в єдиному журналі реєстрації актів (довідок) перевірок та направлення одного із примірників акта відповідачу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги ту обставину, що відповідна перевірка контролюючим органом не проводилась, а застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій на підставі копії протоколу про адміністративне правопорушення суперечить положенням Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено обставин, які б свідчили про дотримання процедури узгодження боргу та подальшої можливості стягнення з відповідача спірної суми коштів у вигляді заборгованості в сумі 23800,00 грн., відтак позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 Рисовський проти України зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Так, розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Це є гарантією стабільності суспільних відносин , яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки.

Аналогічна позиція викладена, зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Таким чином, принцип належного урядування передбачає, що допущені державними органами помилки не можуть виправлятися за рахунок інших осіб та тягнути для них негативні наслідки, а тому навіть зважаючи на неоскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень, звернення контролюючого органу до суду про стягнення податкового боргу на підставі таких податкових повідомлень-рішень, прийнятих у відсутність проведеної перевірки, а лише на підставі копії протоколу про адміністративне правопорушення, складеного органами Національної поліції, через помилку або недбалість посадових осіб суб`єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (відповідача у справі) є неприпустимим.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.