Постанова

від 10.01.2022 по справі 640/24804/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24804/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що полягає у невиправленні технічної помилки щодо подвоєння кадастрових номерів земельних ділянок;

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру не пізніше 14 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223180500:08:006:0006 площею 1,5324 га у Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру не пізніше 14 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, виправити помилку щодо подвоєння кадастрових номерів 3223180500:08:006:0006 за земельною ділянкою площею 4,0000 га, яка розташована за адресою: с. Великі Дмитровичі, Обухівського району, Київської області та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру не пізніше 14 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, розглянути та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 4,0000 га за кадастровим номером 3223180500:08:006:0006 в натурі (на місцевості), що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: с. Великі Дмитровичі, Обухівського району, Київської області.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2012 року на підставі Договору купівлі - продажу земельної ділянки, укладеного між Акціонерним страховим товариством ВЕКСЕЛЬ та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пелих Ю.В. за реєстровим № 2494 відбулось набуття позивачем права власності на земельну ділянку площею 4,0000 га, кадастровим номером 3223180500:08:006:0006, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Великі Дмитровичі Обухівського району Київської області, про що наявна відмітка в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 923490, виданим управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі від 10.08.2007.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, виданого реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області від 17.06.2013 на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.03.2013 з реєстраційним номером 511831, державним реєстратором Реєстраційної служби обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Метейком Іваном Миколайовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 3225050 від 17.06.2013, зареєстровано право власності на дану земельну ділянку.

Державний акт на право власності на земельну ділянку був виданий 10.08.2007 серії ЯД № 923490 управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі.

Водночас, згідно даних Державного земельного кадастру про земельну ділянку за цим кадастровим номером (3223180500:08:006:0006), Позивачу належить геть інша земельна ділянка, сусідня, але менша за розміром (1,5324 га) та з іншим цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства) (копія Витягу міститься у Додатках).

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якій просила виправити технічну помилку в Державному земельному кадастрі, так як за даними цього реєстру, за позивачкою обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 3223180500:08:006:0006, проте площа цієї ділянки становить 1,5324 га, до того ж, така земельна ділянка має іншу конфігурацію та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 31.07.2020 № П-719/0-1896/6-20, позивачу повідомлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області доручено Відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області вжити необхідні заходи та привести відомості Державного земельного кадастру у відповідність до документації із землеустрою. Відповідно до листа Відділу в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.07.2020 № 1460/402-20-0.441 кадастровим реєстратором Відділу Селезень Т.О. 26.06.2020 створено повідомлення про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру ЗВ- 3221026082020.

Проте 26.06.2020 Державним кадастровим реєстратором Держгеокадастру Пономаренко О.Ю. заяву не погоджено у зв`язку з наявністю речового права та рекомендовано було звернутися до суду.

Не погоджуючись із діями відповідача та наголошуючи, що права та законні інтереси не можуть ставитися у залежність від допущення посадовими особами суб`єкта владних повноважень технічних помилок при виконанні покладених на них обов`язків, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-5 статті 79 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон України №3613-VI).

Частиною 1 статті 1 цього Закону встановлено, що кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року №3613-VI, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно частини 5 статті 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Статтею 6 Закону України №3613-VI врегульовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Згідно з положеннями статті 37 Закону України №3613-VI у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Пунктом 3 цього Порядку закріплено, що Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.

Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відповідно до пункту 137 Порядку №1051 помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 01 січня 2013 року та перенесені до Державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом 157 Порядку №1051 у разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою) зазначений орган у п`ятиденний строк з моменту виявлення помилки:

1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30;

2) безоплатно виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі;

3) письмово повідомляє про це власникам, користувачам відповідної земельної ділянки за формою згідно з додатком 31.

Відповідно до пункту 158 Порядку №1051 помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії, підлягають виправленню у Державному земельному кадастрі після їх виправлення у відповідних кадастрах та інформаційних системах.

Судом установлено та не заперечується відповідачем, що згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_1 дійсно є власником земельної ділянки загальною площею 4,0000 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: Київська обл., Обухівський р., с. Великі Дмитровичі, кадастровий номер; 3223180500:08:006:0006.

Разом з тим, за змістом відзиву відповідача, Держгеокадастр не заперечує проти скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223180500:08:006:0006 площею 1,5324 га, що за даними Державного земельного кадастру належить ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі, як такої, що не відповідає дійсності з причин допущення помилки в результаті інформаційного обміну між державними реєстрами.

Проте, не дивлячись на те, що Держгеокадастр визнав, що виявлена технічна помилка у вигляді подвоєння кадастрового номера та отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), жодних дій щодо усунення даної помилки та відновлення порушеного права Позивача не здійснив.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що полягає у невиправленні технічної помилки щодо подвоєння кадастрових номерів земельних ділянок та зобов`язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не пізніше 14 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223180500:08:006:0006 площею 1,5324 га у Державному земельному кадастрі за ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не пізніше 14 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, виправити помилку щодо подвоєння кадастрових номерів 3223180500:08:006:0006 за земельною ділянкою площею 4,0000 га, яка розташована за адресою: с. Великі Дмитровичі, Обухівського району, Київської області та належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_1 та розглянути та затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 4,0000 га за кадастровим номером 3223180500:08:006:0006 в натурі (на місцевості), що належить на праві власності гр. ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: с. Великі Дмитровичі, Обухівського району, Київської області, суд зазначає наступне.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1).

Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункт 4).

Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до ч. 14 ст. 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Законом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України Про землеустрій .

Згідно ст. 25 вказаного Закону, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Одним з видів документації з землеустрою є зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій , встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно ч.ч. 9-11 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Тобто, з наведених норм права можна дійти висновку, що після дозволу органу місцевого самоврядування на розробку технічної документації із землеустрою, така технічна документація розробляється на замовлення громадянина, якому такий дозвіл надано. Після розроблення вказаної документації, яка відповідно до ч. 14 ст. 186 ЗК України не підлягає погодженню, у двотижневий строк орган місцевого самоврядування приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Крім того, з аналізу норми ст. 118 ЗК України можна дійти висновку, що відмова органу місцевого самоврядування у затвердженні технічної документації із землеустрою може полягати лише у разі отримання непогодженої технічної документації (в даному випадку така документація не підлягає погодженню) та після здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання негативного висновку такої експертизи, що у даному випадку, згідно ст. 9 ЗУ Про державну експертизу землевпорядної документації не проводиться.

Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року, ратифікованого Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття майно являє собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання стосовно ефективного здійснення права власності (справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява №42527/98, рішення від 12 липня 2001 року, пункт 83).

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа Мельник проти України , заява №72286/01, рішення від 28 березня 2006 року, щодо статті 13)

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справа Спорронг та Льонрот проти Швеції ).

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа Броньовський проти Польщі , заява №31443/96, рішення від 22 червня 2004 року, пункт 184).

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, права та законні інтереси не можуть ставитися у залежність від допущення посадовими особами суб`єкта владних повноважень технічних помилок при виконанні покладених на них обов`язків.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( Лелас проти Хорватії від 20 травня 2010 року, Тошкуце та інші проти Румунії від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( Онер`їлдіз проти Туреччини та Беєлер проти Італії ). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ( Лелас проти Хорватії ).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 3223180500:08:006:0006 підтверджено сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів. Однак, внаслідок допущення технічних помилок позивач фактично позбавлена реалізувати свої права на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, судом встановлено, що земельний податок з фізичних осіб Позивач сплачує за 4,0000 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Технічна документація була виготовлена та неодноразово подавалась на реєстрацію. Проте постійно отримувались відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру .

Відтак, не зважаючи на численні звернення, вказані перешкоди у реалізації позивачем своїх прав, які виникли з вини суб`єкта владних повноважень, відповідачем в позасудовому порядку усунуто не було.

Відповідач наголошував на тому, що Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей про відмову у здійсненні таких дій.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно п.3.1 рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при розгляді клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. У даному випадку відповідачем допущено бездіяльність, оскільки звернення позивача про затвердження проекту землеустрою не було розглянуто і за результатами такого розгляду не прийнято рішення по суті.

За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою чи затвердження проектів землеустрою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Водночас, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19.02.2020 у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.

Виходячи із фактичних обставин у справі та правового висновку Верховного Суду, суд визнає, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №806/2426/18.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк