Рішення

від 18.10.2021 по справі 753/9473/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/9473/21

провадження № 2/753/6582/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Консалтінгова група Базіс про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Консалтінгова група Базіс (далі по тексту - відповідач, ТОВ БКГ Базіс ) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з 02.01.2020 року по 13.03.2020 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. За період роботи позивача у ТОВ БКГ Базіс виникла заборгованість по заробітній платі у загальній сумі 10 678,33 грн., які не були їй виплачені, а оскільки станом на момент подання позову заборгованість існує, позивач, окрім її стягнення з відповідача, просила суд стягнути і середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 42 857,78 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.05.2021 відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у судове засідання.

Відповідачем 20.09.2021 отримано позов з додатками та ухвалу про відкриття провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за підписом ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач у строк встановлений в ухвалі суду відзив не надав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що у період з 02 січня 2020 року по 13 березня 2020 року позивач перебувала у трудових відносинах з ТОВ БКГ Базіс . За період роботи позивача у ТОВ БКГ Базіс позивачу нараховано, за вищезазначений період заробітну плату у загальній сумі 10 678,33 грн., що підтверджується довідкою за №К-77/18-06 від 18 червня 2020 року.

Основний закон України проголошує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до положень статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України Про заробітну плату заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами зазначеної норми при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується довідкою ТОВ БКГ Базіс за №К-77/18-06 від 18 червня 2020 року за підписом директора Олійника А.Ю., що станом на дату видачі довідки позивачу нарахований дохід за період з 02.01.2020 року по 13.03.2020 року у розмірі 13 265,01 грн., з яких сума до виплати становить 10 678,33 грн., які, як вказує позивач, їй станом на день звернення до суду не виплачені та є заборгованістю.

За загальним правилом, встановленим статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на спростування стверджень позивача про невиплату нарахованої їй за довідкою ТОВ БКГ Базіс за №К-77/18-06 від 18 червня 2020 року заробітної плати відповідачем не надано.

Отже, на підставі оцінки наведених позивачем аргументів і наданих нею доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність його вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі в загальному розмірі 10 678,33 грн. та задовольняє їх.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Так, у відповідності до пункту 8 Порядку № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з наданої позивачем довідки, останні два повних місяці, які відпрацювала позивач є січень та лютий 2020 року, за які їй нараховано заробітну плату по 4 105,50 грн. кожного місяця.

Середній заробіток ОСОБА_1 за січень - лютий 2020 року буде складати 200,27 грн., із розрахунку: (4 105,50 грн + 4 105,50 грн.) / (21 дні + 20 дні).

За вказаних обставин середній заробіток буде становити 42 857,78 грн. із розрахунку: 200,27 грн. х 214 днів.

Оскільки, у зв`язку із затримкою розрахунку, позивачу не були виплачені належні їй до сплати кошти, суд на підставі статті 117 КЗпП України, прийшов до висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, оскільки відповідач не довів відсутності в цьому своєї вини. При цьому суд зауважує, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Вказану суму середнього заробітку суд вважає співмірною із заявленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача при виплаті заробітної плати.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивачу було нараховано та не виплачено всі необхідні нарахування, зокрема заробітну плату, у зв`язку з чим з відповідача стягнуто суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. В той же час, вимога про відшкодування моральної шкоди є відокремленою (самостійною) вимоги від зазначених вище вимог.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується, як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення (постанова ВСУ від 25.04.2012 р. № 6-23цс12).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно приписів ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 3 ст. 23 ЦК України, визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Таким чином, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на відсутність наданих позивачем доказів завдання їй моральної шкоди, а саме понесених нею моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до чч. 1 та 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України По судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Виходячи з даної норми закону, часткового задоволення судом вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору - 908,00 грн. та на користь позивача 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Консалтінгова група Базіс про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Консалтінгова група Базіс (ЄДРПОУ 32400247) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 10 678,33 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 42 857,78 грн., а також судовий збір у сумі 908,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-Консалтінгова група Базіс (ЄДРПОУ 32400247) на користь держави судовий збір у розмірі 908,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.