Рішення

від 28.09.2021 по справі 753/10033/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/10033/20

провадження № 2/753/951/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"28" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю сторін:

позивач не з`явилась;

відповідач не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Л.Транс про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Л.Транс (далі по тексту - відповідач, ТОВ Т.Л.Транс ) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований такими обставинами. З 01.01.2017 ОСОБА_2 працював в ТОВ Т.Л.Транс та був звільнений з роботи 31.01.2020 у відповідності до наказу №18-к від 11.03.2020 року на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі по тексту з КЗпП України). За період роботи позивача в ТОВ Т.Л.Транс виникла, починаючи з січня 2017 року виникла заборгованість по заробітній платі у загальній сумі 140 227,04 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача разом з компенсацією у зв`язку з порушенням строків її виплати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.09.2020 суд відкрив провадження у справі за даним позовом та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засіданні.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року залучено у якості позивача до участі у даній справі ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), як правонаступника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . та призначено справу до розгляду в судове засідання.

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому ним подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач під час розгляду справи, двічі в судові засідання свого представника не направив, будучі повідомленим про розгляд справу у встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі по тексту - ЦПК України) порядку, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, відзив на позов від відповідача не надійшов.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

01.02.2011 ОСОБА_2 прийнято на роботу в ТОВ Т.Л.Транс на посаду водія автотранспортних засобів.

Наказом від 11.03.2020 за №18-к ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою 10 березня 2021 року було заведено спадкову справу до майна померлого за №172/2021, яка долучена до матеріалів справи, та за даними якої, єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_1 .

Основний закон України проголошує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до положень статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України Про заробітну плату заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За приписами зазначеної норми при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

З позовної заяви вбачається, а також зазначає ОСОБА_2 , що починаючи з 2017 року відповідач взагалі не виплачував позивачу заробітну плату і в день звільнення не провів з ним повний розрахунок, що включає заборгованість по заробітній платі.

За загальним правилом, встановленим статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте жодних доказів на спростування стверджень позивача про невиплату нарахованої йому за період з 2017 року заробітної плати та не проведення розрахунку при звільненні відповідачем не надано.

Згідно з даними Пенсійного фонду України (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу) відповідачем нараховано позивачу заробітну плату за період з січня 2017 по січень 2020 року в загальному розмірі 140 227,04 грн.

Отже, на підставі оцінки наведених ОСОБА_2 аргументів і наданих ним доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі 140 227,04 грн. та задовольняє їх.

Сума, яку суд визначає до стягнення з відповідача на користь позивача, обрахована без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем як податковим агентом при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із присудженої суми, внаслідок чого належна до сплати працівнику на підставі судового рішення сума повинна бути зменшена на суму податків і зборів.

З огляду на невиплату заборгованості по заробітній платі у строк, встановлений стст. 115, 116 КЗпП України та на підставі ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМ України від 21 лютого 2001 року №159.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За нормами Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (ст.1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (ст. 2).

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати , яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2005 №5, суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством; втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати віднесено до фонду додаткової заробітної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку зазначені суми підлягають компенсації у зв`язку з порушенням строків.

Згідно із Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено постановою Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги

За змістом пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці , Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з доданого ОСОБА_2 та перевіреного судом розрахунку, сума компенсації втрати частини заробітної плати за період з січня 2017 року по січень 2020 року лютий, березень, квітень у зв`язку з порушенням строків їх виплати, належна до сплати позивачу, складає 15 440,03 грн. Відповідач не надав доказів на спростування розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Так, у відповідності до пункту 8 Порядку № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з даних Пенсійного фонду України (Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Індивідуальні відомості про застраховану особу), останні два місяці, за які відповідачем нарахована заробітна плата та відпрацьовані ОСОБА_2 є грудень 2019 року та січень 2020 року, за які йому нараховано заробітну плату: за грудень 2019 року 4 315,16 грн., а за січень 2020 року - 4 800 грн.

Середньоденний заробіток ОСОБА_2 , врахувавши нараховану заробітну плату за грудень 2019 року та січень 2020 року буде складати 217,03 грн., із розрахунку: (4 315,16 + 4 800 грн.) / (21 дні + 21 дні).

За вказаних обставин середній заробіток буде становити 89 633,39 грн. із розрахунку: 217,03 грн. х 413 днів.

Оскільки, у зв`язку із затримкою розрахунку, ОСОБА_2 не були виплачені належні йому до сплати кошти, суд на підставі статті 117 КЗпП України, прийшов до висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, оскільки відповідач не довів відсутності в цьому своєї вини. При цьому суд зауважує, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Вказану суму середнього заробітку суд вважає співмірною із заявленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями ОСОБА_2 та відповідача при виплаті заробітної плати.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю останнього, заборгованості по заробітній платі, компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до чч. 1 та 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України По судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Виходячи з даної норми закону, задоволення судом вимог позивача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору - 1 556,67 грн. та на користь позивача 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись стст. 1-13, 17, 18, 76 - 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 268, 272, 273, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Л.Транс про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Л.Транс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симиренка, 36; ЄДРПОУ 36941226) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 140 227,04 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 15 440,03 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89 633,39 грн., а також судовий збір в сумі 840,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Т.Л.Транс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симиренка, 36; ЄДРПОУ 36941226) на користь держави судовий збір в сумі 1 556,67 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.