Постанова

від 11.01.2022 по справі 708/666/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/306/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 708/666/19 Категорія: 302000000 Івахненко О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л.

секретар Зінченко Ю.М.

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва ;

відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон ;

треті особи - державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко Оксана Анатоліївна, Чигиринська міська рада Черкаської області;

особа, яка подала апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон - адвоката Мусійчук Наталі Юріївни на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко Оксана Анатоліївна, Чигиринська міська рада Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки ,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ТОВ Агрофірма Кам`янка (правонаступником якої є СТОВ Говтва ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ СП Нібулон , треті особи: державний реєстратор виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О.А., Чигиринська міська рада Черкаської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначали, що 30 травня 2011 року ПП Колос Чигиринщини , яке у свою чергу було припинено шляхом приєднання до ТОВ Агрофірма Кам`янка , уклало договір оренди землі № 281 з кадастровим номером 7125487000:01:002:0772, площею 1,8953 га, з ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №619652, термін дії договору до 19 квітня 2017 року.

З метою продовження договірних відносин 3 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини укладено додатковий договір оренди землі строком на 10 років.

На виконання приписів ст. 6 Закону України Про оренду землі (в редакції з 01 січня 2013 року), згідно якої право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону, 07 грудня 2016 року ПП Колос Чигиринщини були подані до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Плахи Тамари Іванівни документи для проведення державної реєстрації права оренди на вищевказану земельну ділянку за ПП Колос Чигиринщини на підставі Договору оренди землі № 123 від 31 травня 2016 року.

Проте 08 грудня 2016 року ПП Колос Чигиринщини отримало рішення про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень за №32802261 у зв`язку з тим, що 25 лютого 2016 року зареєстровано право оренди тієї ж земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі від 26 травня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року, укладених між ТОВ СП Нібулон та ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що договір оренди землі від 26 травня 2010 року та договір про внесення змін до договору оренди землі від 01 червня 2016 року укладені між ТОВ СП Нібулон та ОСОБА_1 є недійсними, а запис про інше речове право в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15730164, який вчинено державним реєстратором виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О.А. підлягає скасуванню, оскільки згідно до законодавства в оренду може бути передана земельна ділянка, яка не була передана у користування третім особам на підставі договору, або була повернута попереднім користувачем власнику після закінчення терміну дії договору чи розірвання цього договору відповідно до чинного законодавства.

Державний реєстратор не виконав свого обов`язку щодо перевірки відомостей про проведення державної реєстрації прав оренди на спірну земельну ділянку повноважними органами до 1 січня 2013 року, внаслідок чого були порушені права позивача.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі серія та номер: б/н від 26 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ СП Нібулон щодо земельної ділянки площею 1,8953 га, розташованої поза межами населеного пункту в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 15730164 від 25 лютого 2016 року щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0772, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року залучено до участі у справі правонаступника ТОВ Агрофірма Камянка - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Говтва .

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 26 травня 2010 року, укладений між ТОВ СП Нібулон та ОСОБА_1 щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки загальною площею 1,8953 га. розташованої на території Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право № 15730164 від 25 лютого 2016 року щодо оренди земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду вмотивоване тим, що спірний договір оренди землі та державна реєстрація права оренди за ним порушують право оренди позивача щодо цієї ж земельної ділянки, яке існувало в момент укладення оспорюваного в цій справі договору та проведення державної реєстрації прав, що з нього виникають.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ СП Нібулон подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, просить рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що позивач звернувся до суду з даним позовом зі спливом строку позовної давності, проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про те, що заява відповідача про застосування позовної давності є безпідставною. Оспорюваний договір був укладений за 1 рік до моменту вчинення позивачем договору від 30 травня 2011 року, та не був зареєстрований внаслідок протиправної бездіяльності Держкомзему у Чигиринському районі, тому саме ТОВ СП Нібулон встановлений пріоритет щодо офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття товариством права оренди на земельну ділянку.

Наведені обставини встановлені постановою Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 2а-4126/11/1470 від 06 червня 2011 року, якою задоволено позов ТОВ СП Нібулон у повному обсязі, зокрема: визнано протиправною бездіяльність відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в нездійсненні державної реєстрації договорів оренди землі, в тому числі оспорюваного договору від 26 травня 2010 року; зобов`язано уповноважений державою орган (на той час - відділ Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області) здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі, зокрема, оспорюваного позивачем договору від 26 травня 2010 року.

Також зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що оспорюваний договір від 26 травня 2010 року дійсно порушує станом на момент його укладення, тобто на 26 травня 2010 року, права та законні інтереси позивача, а також у чому саме полягає порушення прав і законних інтересів позивача, фактів порушення прав і законних інтересів позивача оспорюваним ним договором та недодержання сторонами цього договору в момент його укладення вимог закону.

27 січня 2020 року представник СТОВ Говтва надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга - безпідставною та не обґрунтованою. Строк позовної давності щодо заявлених вимог починається з дня, коли ПП Колос Чигиринщини довідалося про порушення свого права та особу, яка його порушила, а саме з дня отримання рішення про відмову у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень 08 грудня 2016 року. Таким чином, при подачі позовної заяви строк не пропущено.

Крім того, вказує, що ТОВ СП Нібулон клопотання про застосування позовної давності в суді першої інстанції не заявляло, а зазначило про це лише у відзиві який поданий з порушенням процесуального строку.

Зазначає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 червня 2011 стосувалась скасування державної реєстрації договору оренди землі № 479 від 20 вересня 2006 року, а право користування землею, на захист якого позивач звернувся, виникло на підставі договору оренди землі від 30 травня 2011 року і рішення про скасування зазначеного права не приймалось.

Представник позивача стверджує, що державний реєстратор не перевіривши наявність права оренди на земельну ділянку за ПП Колос Чигиринщини , здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є неприпустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок, почергове право на яке зареєстровано 20 квітня 2012 року за ПП Колос Чигиринщини .

Заслухавши представника позивача, який з`явився в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи інші учасники справи в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2011 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ПП Колос Чигиринщини , правонаступником якого є позивач СТОВ Говтва , як орендарем, було укладено договір оренди землі № 281 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського призначення, площею 1,8953 га, з кадастровим №7125487000:01:002:0772, розташовану на території Топилівської сільської ради Чигиринського району. Цей договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі, про що у Державному реєстрі земель 20 квітня 2012 року вчинено запис за №712548704000818. Строк дії договору відповідно до п.8 становить 5 років (а.с.19).

Згідно п.38 договору по закінченню строку, на який було укладено цей договір оренди, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди) відповідно до норм чинного законодавства.

Пунктом 3.1 договору оренди землі №123 від 31 травня 2016 року, укладеним між ПП Колос Чигиринщини , як орендарем, та ОСОБА_1 , як орендодавцем, його сторони погодили продовження строку дії договору на 10 років (а.с.22).

26 травня 2010 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ СП Нібулон , як орендарем, було укладено договір оренди землі б/н на цю ж сільськогосподарську земельну ділянку, площею 1,8953 га, з кадастровим №7125487000:01:002:0772, строком на 5 років (п.3.1 договору) (а.с. 115).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 грудня 2016 державним реєстратором виконавчого комітету Чигиринської міської ради Черкаської області Грицаєнко О.А. 01 серпня 2016 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий №7125487000:01:002:0772 за ТОВ СП НІБУЛОН на підставі договору оренди землі б/н від 26 травня 2010 року та 04 серпня 2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору про внесення змін до договору оренди землі б/н від 01 червня 2016, який укладено строком на 7 років з правом пролонгації.

Позивач у справі вважає, що оспорюваним договором оренди землі та зареєстрованим на його підставі правом оренди порушується його право оренди цієї ж земельної ділянки, що стало підставою для звернення з цим позовом про визнання недійсним договору та про скасування державної реєстрації прав до суду.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 ЗУ Про оренду землі ).

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 ЗУ Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 18 ЗУ Про оренду землі (у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (стаття 20 ЗУ Про оренду землі у редакції, чинній на момент підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України та статті 18 ЗУ Про оренду землі є саме його державна реєстрація.

У постановах від 18 грудня 2013 року у справі №1106/2791/2012, від 07 червня 2017 року у справі №634/769/15-ц, від 18 січня 2017 року у справі №532/129/16-ц Верховний Суд України вказав, що у договорах оренди сторони не вказали початку перебігу строку договору оренди, однак зауважували, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тому у таких випадках моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.

У постанові від 19 лютого 2014 року у справі №0426/14068/2012 Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. При цьому ВСУ вказав, що цивільні права та обов`язки за договором набуваються після його державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду підтримала зазначені висновки у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені ЗУ від 11 лютого 2010 року Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із ЗУ Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому з 01 січня 2013 року ТОВ СП Нібулон не мало можливості зареєструвати спірний правочин.

Оформленню прав на земельні ділянки притаманні гарантуюча, правоохоронна, правовстановлююча, екологічна та інформативна функції.

Колегія суддів вважає, що проведення 25 лютого 2016 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки ТОВ СП Нібулон на підставі договору оренди землі від 26 травня 2010 року не може підмінити державну реєстрацію вказаного договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі). Проведення державної реєстрації права не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року, при тому, що набрав чинності і діє інший договір оренди, укладений між власником земельної ділянки та іншим орендарем, який був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Державна реєстрація договору оренди землі від 26 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ СП Нібулон , не була проведена, отже вказаний договір чинності не набрав, і відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло права оренди за цим договором.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №696/1693/15-ц.

Враховуючи наведене, оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 26 травня 2010 року є неукладеними, тому у задоволенні позову про визнання його недійсним необхідно відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Такі висновки спростовують посилання скаржника у справі на те, що договір з ним щодо земельної ділянки, на яку претендує позивач, було укладено раніше, ніж договір, укладений з позивачем.

Наявність судового рішення про визнання протиправною бездіяльності відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області, що полягає в нездійсненні державної реєстрації, зокрема оспорюваного договору оренди землі від 26 травня 2010 року, та зобов`язання відділу Держкомзему в Чигиринському районі Черкаської області здійснити державну реєстрацію спірного договору не може впливати на момент набрання чинності вказаним договором оренди від 26 травня 2010 року.

Отже відповідні апеляційні доводи скаржника у справі не свідчать про наявність державної реєстрації саме договору оренди землі, укладеного з ним.

Так до 01 січня 2013 року судове рішення у справі 2а-4126/11/1470 (про що вказує скаржник) виконано не було, державна реєстрація договору оренди землі від 04 березня 2010 року здійснена не була.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

Отже суд першої інстанції в цій справі дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині визнання недійсним договору оренди землі від 04 березня 2010 року.

Щодо позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право № 15730164 від 25 лютого 2016 року щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0772, що належить на праві власності ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 27 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на момент реєстрації права оренди) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , на підставі договору оренди землі та інших документів, які підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.

Державна реєстрація прав на землю є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав власності, користування, зокрема права оренди землі, що супроводжуються внесенням даних про зареєстровані права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Враховуючи те, що спірний договір оренди землі від 26 травня 2010 року, підписаний ОСОБА_1 та ТОВ СП Нібулон , не набрав чинності, у державного реєстратора були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди ТОВ СП Нібулон на підставі цього договору, а також внесення запису про речове право ТОВ Нібулон №15730164 від 25 лютого 2016 року.

Станом на час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим №7125487000:01:002:0772 за ТОВ СП Нібулон договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ПП Колос Чигиринщини , був чинним.

Звертаючись 12 червня 2019 року із позовом до суду, позивач просив скасувати запис про інше речове право № 15730164 від 25 лютого 2016 року щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125487000:01:002:0772.

Відповідно до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час звернення із позовом) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Згідно із ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. а п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас апеляційний суд зазначає, що у п. 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до 16 січня 2020 року.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц.

Отже, з 16 січня 2020 року, тобто після звернення позивача із даним позовом та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності закон не передбачає.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що наявність слова "запис" у прохальній частині вказаного позову відповідає фактичним обставинам справи, оскільки на час виникнення спірних правовідносин вносились саме записи про державну реєстрацію права власності, та дана обставина не змінює суті заявлених позивачем вимог, які направлені на поновлення прав ТОВ Говтва на оренду спірної земельної ділянки.

Слід відзначити, що під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

З огляду на викладене, а також враховуючи аксіому цивільного судочинства jura novit curia - "суд знає закон", апеляційний суд вважає, що встановивши в ході розгляду справи, що наявність слова "запис" у прохальній частині поданого позову не змінює суті заявлених позивачем вимог, які направлені на поновлення прав ТОВ Говтва як орендаря земельної ділянки, раціональним та логічним є висновок про можливість скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, належної відповідачці ОСОБА_1 . Колегія суддів вважає, що факт існування реєстрації права оренди спірної земельної ділянки на підставі неукладеного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ СП Нібулон від 26 травня 2010 року, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право оренди, якого не існує.

Отже апеляційний суд приходить до висновку, що скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8953 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0772 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту ЯИ № 619652 від 26 травня 2010 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон , запис про інше речове право № 15730164 від 25 лютого 2016 року, є належним способом захисту порушених прав позивача на оренду вказаної земельної ділянки, та не є виходом за межі позовних вимог ТОВ Говтва .

Враховуючи наведене, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції задоволено позовну вимогу ТОВ Говтва про скасування запису про державну реєстрацію права оренди, що не є ефективним способом захисту порушеного права на час розгляду справи апеляційним судом, а також із інших підстав, ніж викладено у даній постанові, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняття нового рішення про задоволенні позовних вимог та скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо пред`явлення позивачем позову у межах строку позовної давності, оскільки про порушення права оренди ТОВ Говтва дізналось 08 грудня 2016 року, коли отримало рішення про відмову у реєстрації договору оренди землі. Позовну заяву подано до суду 12 червня 2019 року, тобто, у межах трьохрічного строку звернення до суду, встановленого статтею 257 ЦК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ СП Нібулон слід задовольнити частково, рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,8953 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0772 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту ЯИ № 619652 від 26 травня 2010 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон , запис про інше речове право № 15730164 від 25 лютого 2016 року.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 26 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон щодо земельної ділянки, площею 1,8953 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0772, розташованої поза межами населеного пункту в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, залишити без задоволення.

На підставі ст.141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних та апеляційних вимог (50 %), шляхом взаємозаліку із позивача ТОВ Говтва слід стягнути на користь відповідача ТОВ Нібулон судові витрати зі сплати судового збору в сумі 960,5 грн.

Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства Нібулон - адвоката Мусійчук Наталі Юріївни - задовольнити частково.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 26 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон щодо земельної ділянки, площею 1,8953 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0772, розташованої поза межами населеного пункту в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, залишити без задоволення.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,8953 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0772 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту ЯИ № 619652 від 26 травня 2010 року, за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством Нібулон , (запис про інше речове право № 15730164 від 25 лютого 2016 року).

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Говтва на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство Нібулон судові витрати в сумі 960 гривень 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді

Повний текст постанови складений 12 січня 2022 року.