Рішення

від 12.01.2022 по справі 521/6289/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/6289/21

Провадження № 2/521/581/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді - Леонова О.С.

за участю секретаря судового засідання Трояненко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ БУЛКІН про визнання незаконними дії роботодавця, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

У квітні 2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Білий Валерій Валерійович, який діє на підставі ордеру № 604340 від 29.04.2021 року з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ БУЛКІН про визнання незаконними дії роботодавця, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, посилаючись на ті обставини, що з 28.08.2016 року ОСОБА_1 працює на посаді диспетчера, у ТОВ "ТД "БУЛКІН". 07.07.2017 року на користь Позивача було видано лист непрацездатності серія АДЖ № 270492, причина непрацездатності - вагітність та пологи, який було передано на користь роботодавця - ТОВ "ТД "БУЛКІН". Наказом ТОВ "ТД "БУЛКІН" від 01.12.2017 року за № 148, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, тривалістю 759 календарних днів. Листом від 13.11.2019 року, направленого за допомогою засобів поштового зв`язку на адресу Відповідача, з боку ОСОБА_1 було повідомлено про намір переривання своєї відпустки по догляду за дитиною та намір вийти на роботу у приблизну дату 15.12.2019 року по 20.01.2020 рік, з проханням до роботодавця самостійно визначити дату, в яку Позивач має приступити до роботи. Не отримавши від TOB "ТД "БУЛКІН" повідомлення про дату виходу на роботу, ОСОБА_1 самостійно відвідала Відповідача за місцем розташування робочого місця, що є місцезнаходжень юридичної особи ТОВ "ТД "БУЛКІН". але невідомими особами, які рекомендували себе черговою охороною було обмежено доступ до місця праці Позивача. Тими ж невідомими особами ОСОБА_1 було повідомлено, що не кого з керуючого складу або уповноважених осіб ТОВ "ТД "БУЛКІН", не знаходиться за даною адресою.

ОСОБА_1 вважає, що діями відповідача грубо порушені її трудові права, через недопущення до роботи та просить суд зобов`язати ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУЛКІН" вчинити дії, шляхом допуску та усунення перешкод для подальшого допуску ОСОБА_1 до роботи (робочого місця), а також стягнути з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУЛКІН" на її користь моральну шкоду у сумі - 8000 гривень.

Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 30.04.2021 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 05.05.2021 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.09.2021 року підготовче провадження по цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву, згідно якої просили справу розглянути за їх відсутності, також зазначила позивач, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином, причина неявки суду не відома, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила. Відзиву не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши обставини справи та наявні докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.08.2016 року ОСОБА_1 працює на посаді диспетчера, у ТОВ "ТД "БУЛКІН". Нарахування заробітної платні та перебування у трудових відносинах з ОСОБА_1 підтверджується відомостями про суми виплачених доходів № 1790, видане Київською державною податковою інспекцією південного управління у м. Одесі та довідкою про доходи № 51 від 11.12.2017 року, видане ТОВ "ТД "БУЛКІН".

07.07.2017 року на користь ОСОБА_1 було видано лист непрацездатності серія АДЖ № 270492, причина непрацездатності - вагітність та пологи, який було передано на користь роботодавця - ТОВ "ТД "БУЛКІН".

Наказом ТОВ "ТД "БУЛКІН" від 01.12.2017 року за № 148, ОСОБА_1 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, тривалістю 759 календарних днів.

Листом від 13.11.2019 року, направленого за допомогою засобів поштового зв`язку на адресу Відповідача, з боку ОСОБА_1 було повідомлено про намір ОСОБА_1 переривання своєї відпустки по догляду за дитиною та намір вийти на роботу у приблизну дату 15.12.2019 року по 20.01.2020 рік, з проханням до роботодавця самостійно визначити дату, в яку ОСОБА_1 має приступити до роботи.

У позовній заяві позивачка вказує, що не отримавши від TOB "ТД "БУЛКІН" повідомлення про дату виходу на роботу, ОСОБА_1 самостійно відвідала Відповідача за місцем розташування робочого місця, що є місцезнаходжень юридичної особи ТОВ "ТД "БУЛКІН", але невідомими особами, які рекомендували себе черговою охороною було обмежено доступ до місця праці ОСОБА_1 .. Тими ж невідомими особами ОСОБА_1 було повідомлено, що не кого з керуючого складу або уповноважених осіб ТОВ "ТД "БУЛКІН", не знаходиться за даною адресою.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "ТД "БУЛКІН" не ліквідовано та не перебуває в стадії припинення.

Листом від Головного управління Держпраці в Одеській області від 28.02.2020 року (вих. № 15 К - 138/0313 - 1901) Позивачу було повідомлено наступне, відносно ТОВ "ТД "БУЛКІН": "Протягом 2019 року до Головного управління надходили звернення працівників щодо порушення їх трудових прав адміністрацією Товариства. З метою захисту конституційних прав найманих працівників Фахівцями Головного управління здійснювались неодноразові спроби здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю у формі інспекційного відвідування, При виході за юридичною адресою Товариства , м. Одеса, Генерала , 14, встановлено, що адміністрація та наймані працівники товариства відсутні.".

Листом Головного управління національної поліції в Одеській Області Малиновський ВП у місті Одеса від 27.05.2020 року (вих. № 38/3954). Позивача було повідомлено, що ТОВ "ТД "БУЛКІН" за вказаною адресою не знаходиться, де керівник вказаного підприємства не відомо.

З метою встановлення наявності або відсутності незаконного звільнення Позивача, шляхом прийняття наказу про звільнення Відповідачем, а також можливого протиправного відсторонення Позивача від роботи, до ТОВ "ТД "БУЛКІН" було направлено адвокатський запит від 07.04.2021 року (вих. № П/КС - 01/21), з проханням надати інформацію: Чи приймався наказ щодо припинення трудового договору з ОСОБА_1 з будь яких підстав, в тому числі з підстави - розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу: Чи приймався наказ ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУЛКІН" щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 . Відповідачем було проігноровано вищенаведений запит, відповіді надано не було.

Листом Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області від 28.04.2021 року (вих. № 1500-0603-8/53918), було повідомлено, що інформація щодо припинення трудових відносин між гр. ОСОБА_1 та ТОВ "ТД "БУЛКІН". за період з 01.12.2017 року по 31.12.2020 року - відсутня.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Згідно з ч.ч. 1,2,3,4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Згідно положень частини 3 ст. 179 КЗпП України, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Згідно частини 1 ст. 18 Закону України Про відпустки , після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційним Судом України у рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 було зазначено, визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми Фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Із рішення Європейського суду з прав людини, справа "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) вбачається, що поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя".

За нормою частини 1 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно положень частини 3 ст. 18 Закону України Про відпустки , що кореспондується з нормою частини 7 ст. 179 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Зі змісту наведених норм закону вбачається право жінки на достроковий вихід з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та обов`язок роботодавця забезпечити доступ працівника до робочого місця і умовами праці, оскільки така відпустка може бути використана працівником як повністю, так і частково.

Як зазначено вище, позивач подавала 13.12.2019 року відповідачу лист про переривання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та намір вийти на роботу у приблизну дату 15.12.2019 року по 20.01.2020 рік, з проханням до роботодавця самостійно визначити дату, в яку позивач має приступити до роботи. Не отримавши від TOB "ТД "БУЛКІН" повідомлення про дату виходу на роботу, позивач самостійно відвідала Відповідача за місцем розташування робочого місця, однак до виконання службових обов`язків допущена не була, чим порушено трудові права позивача.

Оскільки, дії TOB "ТД "БУЛКІН" з не допуску ОСОБА_1 до роботи (робочого місця ) є незаконними тому суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача вчинити дії, шляхом допуску та усунення перешкод для подальшого допуску ОСОБА_1 до роботи (робочого місця).

Щодо доводів позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та при розгляді справ застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі Юрій Миколайович Іванов проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13,має бути ефективним як з практичної, так із правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Таким чином, адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За приписами п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Приписами частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12.

Суд зазначає, що в продовж тривалого часу позивачу довелося захищати свої права, порушені протиправними діями відповідача, що вимагало від нього значних фізичних і моральних зусиль, і відповідно, не могло не відобразитися на його організації життя, тому на переконання суду, негативні емоції позивачки внаслідок незаконного звільнення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідача, зміни підстав для звільнення позивачки, а відтак завдали їй моральної шкоди.

Суд звертає увагу, що відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

За приписами ч. 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частинами 4-5 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, що стосується розміру моральної шкоди, суд враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо визнає підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що розумність і справедливість є оціночними поняттями, суди які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд бере до уваги, висновок висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020,справа №752/17832/14-ц, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на вищезазначене, враховуючи наведені ОСОБА_1 обставини, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у її житті, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності та справедливості , суд вважає за необхідне визначити позивачу та стягнути з відповідача суму моральної шкоди в загальному розмірі 5000,00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК ).

У зв`язку із тим, що даної категорії справ позивач звільняється від сплати судового збору суд здійснює стягнення судового збору у розмірі 1816 грн. з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 94, 179, 181, 232 КЗпП України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про оплату праці , ст. 18 Закону України Про відпустки , ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 95, 133, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ БУЛКІН (Код ЄДРПОУ 39299962, місцезнаходження: 65078, місто Одеса, вул. Ген. Петрова, будинок 14) про визнання незаконними дії роботодавця, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково .

Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУЛКІН" з не допуску ОСОБА_1 до роботи (робочого місця ) - незаконними.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУЛКІН" вчинити дії, шляхом допуску та усунення перешкод для подальшого допуску ОСОБА_1 до роботи (робочого місця).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУЛКІН" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39299962) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду у сумі - 5000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУЛКІН" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39299962) на користь держави судовий збір у розмір 1816 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в апеляційному порядку в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12.01.2022 року.

Суддя Леонов О.С.

12.01.22