Рішення

від 12.01.2022 по справі 240/3983/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року м. Житомир справа № 240/3983/21

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Липи В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, в якому просить:

- визнати бездіяльність ненадання запитуваної інформації ОСОБА_1 згідно запиту від 15.01.2021 року Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області - протиправною;

- зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області надати запитувану інформацію згідно запиту ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року:

1. Надати інформацію у письмовому вигляді чи заключався договір Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області з організатором проведення земельних торгів (у вигляді аукціону) на земельну ділянку за кадастровим номером 1820980300:02:000:4106 площею 24.2484 га.

2. В разі заключення такого договору надати копію такого договору.

3.Надати інформацію в письмовому вигляді коли були передані матеріали організатору земельних торгів, в тому числі проект землеустрою на зазначену земельну ділянку.

4. Надати інформацію у письмовому вигляді з зазначенням дати коли було оголошено про проведення земельних торгів зазначеної земельної ділянки.

- Стягнути з Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області код ЄДРПОУ 04348504 на користь ОСОБА_1 код платника податку 2099615218 нанесену моральну шкоду в розміри 1 500 000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що він 15.01.2021 звернувся з запитом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в порядку Закону України Про інформацію та Про доступ до публічної інформації про надання інформації. Однак, Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області не надала інформації на запит. Вважає таку бездіяльність, яка виразилася в ненаданні запитуваної інформації Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області, протиправною.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 відкрито спрощене провадження у справі без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 27.05.2021 призначено підготовче засідання у справі на 15 червня 2021 року.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду, направив відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи стверджує, що з огляду на вимоги, заявлені в запиті на інформацію від 15.01.2021, вхідний № 48 від 19.01.2021, Брусилівською селищною радою було надіслано уточнену відповідь на запит позивача 05.04.2021 вих. № 48/1. Брусилівська селищна рада надала відповідь на запит від 15.01.2021, вхідний № 48 від 19.01.2021, таким чином, оскаржуване порушення було виправлено селищною радою як суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

У судовому засіданні 15.06.2021 явку відповідача визнано обов`язковою та у зв`язку з цим, відкладено розгляд справи на 29.06.2021.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Розгляд справи відкладено на 27.07.2021 та повторно визнано обов`язковою явку відповідача.

У зв`язку з неявкою позивача у судове засідання 27.07.2021, розгляд справи відкладено на 10.08.2021.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 15.01.2021 звернувся з запитом до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області в порядку Закону України Про інформацію та Про доступ до публічної інформації про надання інформації з наступних питань:

1. Надати інформацію у письмовому вигляді чи заключався договір Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області з організатором проведення земельних торгів (у вигляді аукціону) на земельну ділянку за кадастровим номером 1820980300:02:000:4106 площею 24.2484 га.

2. В разі заключення такого договору надати копію такого договору.

3. Надати інформацію в письмовому вигляді коли були передані матеріали організатору земельних торгів, в тому числі проект землеустрою на зазначену земельну ділянку.

4. Надати інформацію у письмовому вигляді з зазначенням дати коли було оголошено про проведення земельних торгів зазначеної земельної ділянки.

Листом Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області від 25.01.2021 за вих.№48 від 19.01.2021 повідомила позивача, що 22.01.2021 відбулися земельні торги, право оренди на земельну ділянку площею 24.2484 га кадастровий номер 1820980300:02:000:4106 було продано на аукціоні у визначеному законом порядку. Інформація щодо дати та місця проведення земельних торгів зазначеної земельної ділянки було розміщено на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позивач вважає, що відповідач не надав на запит повну інформацію, яку він просив надати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Стаття 40 Основного Закону визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІI.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України Про доступ до публічної інформації №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з статтею 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною четвертою тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами частини першої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Статтею 23 Закону №2939-VI врегульовано, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Отже, будь-які особи мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації, які у свою чергу зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати на нього відповідь.

Суд зазначає, що надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, у незалежності від того, до яких висновків дійде суб`єкт владних повноважень чи інший з розпорядників публічної інформації.

У позовній заяві позивач стверджує, що Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області не надала інформації на його запит від 15.01.2021.

Водночас, відповідачем надано до матеріалів справи уточнену відповідь від 06.04.2021 №48/1.

Слід зауважити, уточнена відповідь від 06.04.2021, що надана до відзиву, не приймається до уваги судом, оскільки не містить відповідей на всі поставлені позивачем питання та надана після звернення позивача до суду.

З огляду на наведене, наявними у матеріалах справи доказами доведено, що відповідачем не було надано повну інформацію на запит позивача від 15.01.2021, а тому суд задовольняє позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання запитуваної позивачем інформації згідно запиту від 15.01.2021 Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області.

Враховуючи ненадання відповіді за результатами розгляду запиту ОСОБА_1 від 15.01.2021 та з метою захисту і недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу в частині зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 500 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надав належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, та не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, смт Брусилів, Житомирська область, 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання бездіяльність протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо ненадання запитуваної інформації на запит ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року.

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області надати повну та достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 15 січня 2021 року, вхідний №48 від 19.01.2021.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа