Рішення

від 10.01.2022 по справі 440/14726/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/14726/21 Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сенчанської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сенчанської сільської ради /далі - відповідач/ про:

- визнання протиправною бездіяльності Сенчанської сільської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки кадастровий №5322682800:00:007:0606;

- зобов`язання Сенчанської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та у формі рішення сесії ради проект землеустрою затвердити і передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий №5322682800:00:007:0606 /а.с.1-2/.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Сенчанської сільської ради із заявою від 21 липня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5322682800:00:007:0606) сільськогосподарського призначення площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської сільської ради (колишньої Ісковецької) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області та передачу земельної ділянки у власність. Оскільки відповідного рішення за результатами розгляду цієї заяви відповідачем не прийнято, позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо незатвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.14-18/ зазначив, що 21 липня 2021 року позивач звернувся до Сенчанської сільської ради із заявою від 21 липня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5322682800:00:007:0606) сільськогосподарського призначення площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської сільської ради (колишньої Ісковецької) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність. Розгляд вказаної заяви було включено до порядку денного та за результатами її розгляду на третьому пленарному засіданні 12 сесії Сенчанської сільської ради 8 скликання рішення не прийнято.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Сенчанської сільської ради із заявою від 21 липня 2021 року (вх.№Р-666 від 22 липня 2021 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5322682800:00:007:0606) сільськогосподарського призначення площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської сільської ради (колишньої Ісковецької) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області та передачу земельної ділянки у власність. До вказаної заяви додав витяг із Державного земельного кадастру, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та копію довіреності, що визнається сторонами /а.с. 19/.

Відповідно до Витягу з протоколу ІІІ пленарного засідання 12 сесії Сенчанської сільської ради восьмого скликання від 29 вересня 2021 року /а.с. 22/ на засіданні сесії слухали питання №131 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність громадянину ОСОБА_1 , за результатами розгляду якого рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не прийнято (голосували: за - 0, проти - 0, утримались - 17, не голосував - 4) /а.с. 21/ .

Не погодившись з бездіяльністю Сенчанської сільської ради щодо нерозгляду заяви щодо затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки кадастровий номер 5322682800:00:007:0606, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частинами шостою - десятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, вказаними нормами передбачено три можливі варіанти поведінки уповноваженого органу за результатами розгляду клопотання особи про затвердження проекту землеустрою, а саме: 1) затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність; або 2) відмовити у передачі земельної ділянки у власність; 3) залишити клопотання про затвердження проекту землеустрою без розгляду.

Отже, неприйняття уповноваженим органом відповідного рішення за результатами розгляду клопотання особи про затвердження проекту землеустрою свідчитиме про допущення таким органом бездіяльності щодо неприйняття жодного рішення за результатами розгляду вказаного клопотання, передбаченого статтею 118 ЗК України.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Суд враховує, що рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, про відмову у затвердженні проекту землеустрою або залишення клопотання без розгляду є змістом відповідного індивідуального правового акту.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, розпорядчий індивідуальний правовий акт про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність або відмову у наданні оформлюється рішенням ради.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 21 липня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5322682800:00:007:0606) сільськогосподарського призначення площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Сенчанської сільської ради (колишньої Ісковецької) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області та передачу земельної ділянки у власність. До вказаної заяви додав витяг із Державного земельного кадастру, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та копію довіреності, що визнається сторонами.

Відповідно до Витягу з протоколу ІІІ пленарного засідання 12 сесії Сенчанської сільської ради восьмого скликання від 29 вересня 2021 року на засіданні сесії слухали питання №131 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність громадянину ОСОБА_1 , за результатами розгляду якого рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не прийнято (голосували: за - 0, проти - 0, утримались - 17, не голосував - 4).

Таким чином, суд доходить висновку, що заява позивача від 21 липня 2021 року відповідачем по суті не розглянута.

При цьому суд зауважує, що протокол ІІІ пленарного засідання 12 сесії Сенчанської сільської ради восьмого скликання від 29 вересня 2021 року (витяг) за змістом та формою не може вважатися відмовою або залишенням заяви без розгляду в розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

Відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність або про відмову у наданні земельної ділянки у власність, або залишення заяви без розгляду, незважаючи на винесення заяви позивача на розгляд сесії, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді по суті заяви позивача від 21 липня 2021 року щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність та неприйнятті жодного із рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті заяви позивача від 21 липня 2021 року щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність та неприйняття рішення за результатами її розгляду на підставі статей 118 та 122 Земельного кодексу України та зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 21 липня 2021 року щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам, а не забезпечення ефективності державного управління.

Оскільки заява позивача від 21 липня 2021 року щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність відповідачем по суті не розглянута та відповідне рішення за результатами її розгляду не прийнято, та відповідач мав повноваження щодо прийняття одного із трьох можливих рішень: 1) затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність; або 2) відмовити у передачі земельної ділянки у власність; 3) залишити клопотання про затвердження проекту землеустрою без розгляду, суд не вправі виходити за межі перевірки законності рішень, дій чи бездіяльності відповідача та самостійно встановлювати чи відповідає подана позивачем заява всім вимогам законодавства та чи підлягає поданий позивачем проект землеустрою затвердженню, а також чи підлягає переданню позивачу у власність відповідна земельна ділянка.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою і передати позивачу у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5322682800:00:007:0606 не підлягає задоволенню.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1816,00 грн, що підтверджується документом на переказ готівки ТОВ НоваПей №3162469581 від 26 жовтня 2021 року /а.с. 8/.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270,00 грн.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 є похідною від основної вимоги - про визнання протиправною бездіяльності Сенчанської сільської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5322682800:00:007:0606), то розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання цього позову, становив 908,00 грн /2270,00 грн х 0,4/.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в 454,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Підстави для повернення судового збору наразі відсутні, оскільки сплачена сума судового збору повертається за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила.

Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов`язання на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання судового рішення.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Сенчанської сільської ради (с. Сенча, Лохвицький район, Полтавська область, 37254, ідентифікаційний код 21048689) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сенчанської сільської ради щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 21 липня 2021 року щодо затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5322682800:00:007:0606) та неприйняття рішення за результатами її розгляду на підставі статей 118 та 122 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Сенчанську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 липня 2021 року щодо затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5322682800:00:007:0606) та за результатами її розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, яке оформити у формі рішення згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сенчанської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль копійок).

У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк