Постанова

від 11.01.2022 по справі 280/6508/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6508/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді-доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року в адміністративній справі № 280/6508/21 (суддя І інстанції - Новікова І.В.)

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня 2021 року, як учаснику бойових дій, у розмірі який не відповідає статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 14-247/2018 (3393/18);

- стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в розмірі 7354 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року позов задоволений частково. Визнано протиправними дії відповідача, які полягають у виплаті позивачу грошової допомоги до 5 травня 2021 року, як учаснику бойових дій, у розмірі який не відповідає статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 14-247/2018 (3393/18). Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, як учаснику бойових дій, в розмірі 7354 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що згідно зі статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Вважає, що КМУ не передавались відповідачу повноваження щодо здійснення розрахунку допомоги, про що свідчить затвердження паспорту бюджетної програми на 2021 рік наказом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2021 № 180 Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2021 рік , а згідно зі списками, наданими відповідачу органом пенсійного фонду відповідно до Постанови № 325, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, що відповідає Постанові № 325. З огляду на викладене, на думку відповідача, чинне законодавство не передбачає збільшення розміру соціальних виплат розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня на свій розсуд, а тому вважає доводи позивача щодо незаконності дій відповідача при здійсненні виплати разової щорічної допомоги до 5 травня необґрунтованими.

У частині відмови в задоволенні позову рішення суду не оскаржено.

Позивач своїм процесуальним правом на подачу відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, про що наявна у матеріалах справи копія посвідчення від 04.05.2017 серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Позивачу як учаснику бойових дій у квітня 2021 року виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1491 грн, що не заперечується сторонами.

29.06.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020-2021 роки відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на момент проведених виплат, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 11).

Листом від 29.07.2021 № 01-09/У-486 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплатити останньому допомоги у збільшеному розмірі. Також зазначено, що всі виплати здійснено відповідно до чинного законодавства в повному обсязі, без порушень (а.с. 25-26).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з дня прийняття 27.02.2020 Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2021 році має визначатися положеннями статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), за змістом яких щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Встановивши, що в 2021 році разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ, суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, що і стало підставою для задоволення позову в частині позовних вимог за 2021 рік. При цьому, суд вважав такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про безпосереднє стягнення коштів з відповідача, оскільки відповідачем разова допомога позивачу у повному обсязі не нараховувалась. У свою чергу, стягненню підлягали лише ті кошти, які є нарахованими, проте у встановлені строки не виплачені. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену частину разової грошової допомоги за 2021 рік.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість такого рішення в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з п. 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI абз. 5 ч. 22 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту викладено у редакції, яка передбачала, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплату разової грошової допомоги у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (далі - Закон № 79-VІІІ) розділІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, Кабінет Міністрів України постановою Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань від 08.04.2021 № 325 встановив, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків виплачується в розмірі 1491 грн.

Таким чином, на час виплати позивачу у 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та постанова КМУ №325.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27 лютого 2020 року застосуванню підлягають положення ст. 12 Закону № 3551-XII в редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), за якими щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Як зазначено вище, відповідачем у квітні 2021 року виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491 грн, тобто у розмірі меншому, ніж визначено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж визначено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , діяв протиправно та порушив право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Також, апеляційний суд зазначає, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач в апеляційний скарзі, суперечать приписам Закону № 3551-ХІІ, а тому застосуванню не підлягають, оскільки у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, який має вищу юридичну силу.

Крім цього, при вирішенні цієї справи, судом взято до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, предметом спору у якій є нарахування та виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік особі, яка має статус особи з інвалідністю та має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18).

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року в адміністративній справі № 280/6508/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.Ю. Чумак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко