Ухвала

від 12.01.2022 по справі 320/3846/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 січня 2022 року

Київ

справа №320/3846/19

адміністративне провадження №К/990/558/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року

у справі №320/3846/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ольшаницький елеватор

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,-

УСТАНОВИВ:

05 січня 2022 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №320/3846/19, предметом розгляду якої є визнання протиправною та скасування податкової вимоги сформованої Головним управлінням ДФС у Київській області форми Ю від 04 березня 2019 року №91555-50, якою повідомляється про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Ольшаницький елеватор станом на 03 березня 2019 року податкового боргу з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на загальну суму 3 710 098,87 грн.

Вирішуючи спір у цій справі суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий борг, який увійшов до складу податкової вимоги сформований на підставі податкових повідомлень-рішень, які є предметом розгляду в рамках адміністративної справи №810/1804/17 про оскарження податкових повідомлень-рішень від 02 лютого 2017 року №0003511406, №0003431404, №0003421404. Саме ці рішення за висновком судів попередніх інстанцій стали підставою для нарахування податкового боргу, та, відповідно, формування контролюючим органом податкової вимоги. Визнання протиправними та скасування цих податкових повідомлень - рішень доводить відсутність податкового боргу і, як наслідок, безпідставність формування податкової вимоги.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційна скарга відповідачеві повернута з мотивів недоведеності підстав касаційного оскарження.

Цією ухвалою зазначено про те, що зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, убачається, що підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі останнє, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказуючи на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та положеня пункту 4 частини четвертої статті 328 в поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Зокрема, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач наводить мотиви незгоди із судовими рішеннями судів здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, посилається на неправильне застосуванням судами норм права, зокрема підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, доводить, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема статті 59 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, а також стверджує про не дослідження судами зібраних у справі доказів.

При цьому, обов`язкових умов у взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цих підставах скаржник не наводить.

Зокрема, подана відповідачем касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду та як, на думку скаржник, відповідна норма повинна застосовуватися. Контролюючий орган також не вказує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Натомість у касаційні скарзі викладено обставини справи, встановленні контролюючим органом порушення, процитовано норми діючого, на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника, суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами попередніх інстанцій не повно, не всебічно з`ясовано обставини справи, не досліджено докази, що призвело до порушення норм процесуального права, та свідчить про наявність підстави для скасування судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Натомість, вказуючи, що судом не досліджено зібрані у справі докази, контролюючий орган жодним чином не обґрунтовує та не конкретизує обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України.

До того ж, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність таких доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, що відповідачем, у свою чергу, не реалізовано.

Звертаючись повторно із касаційною скаргою від 05 січня 2022 року відповідач доповнив її шістьма новими абзацами , чотири із яких стосуються підстав касаційного оскарження.

Посилаючись на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини 2 статті 353 цього Кодексу, заявник касаційної скарги наголошує на неврахуванні того, що справа №810/1804/17 перебуває на стадії касаційного оскарження (ухвала Верховного Суду від 25 лютого 2021 року), доводить порушення судами попередніх інстанцій частини 7 статті 78 КАС України.

Посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України відповідач доводить неправильне тлумачення та неправильне застосування підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України та відсутність висновку щодо питань застосування статті 59 цього Кодексу, в подібних правовідносинах за даних обставин справи (без наведення конкретного пункту, підпункту цієї статті та подібності правовідносин які потребують правового висновку Верховного Суду).

Відтак, оновленою касаційною скаргою повною мірою не враховані рекомендації викладені ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року.

Суд, зазначає, що ключовим питанням цієї справ є наявність або відсутність податкового боргу, який на момент формування податкової вимоги 04 березня 2019 року є наявним у позивача, як платника податків та обліковується на обліку податкового обліку. Жодних належних доказів його наявності впродовж усіх судових розглядів податковий орган не надав. Склад податкового боргу визначений спірною вимогою , правову природу його виникнення та розмір не спростований.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №320/3846/19 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова