Ухвала

від 22.03.2021 по справі 757/13672/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13672/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2021 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

особи, яка подала скаргу, адвоката: ОСОБА_3 ,

прокурора: ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Києві провадженняза скаргоюадвоката ОСОБА_5 ,який дієв інтересахТовариства зобмеженою відповідальністю«Лерсен ЛТД»,на бездіяльністьуповноважених осібОфісу Генеральногопрокурора,яка полягаєу неповерненнітимчасово вилученогомайна укримінальному провадженні№ 42020000000000364від 28.02.2020року,-

ВСТАНОВИВ:

17.03.2021 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «Лерсен ЛТД», на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42020000000000364 від 28.02.2020.

В обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_5 , посилається на те, що прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42020000000000364 від 28.02.2020 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 212 КК України.

03.12.2020 з 08 год. 25 хв. по 16 год. 58 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печорського районного суду м. Києва від 18.11.2020 у справі № 757/50596/20-к, прокурором у кримінальному провадженні прокурором групи прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 було проведено обшук у нежилих приміщеннях, які розташовані па земельній ділянці із кадастровим номером: 3210700000:01:001:0047, за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 147, за місцем провадження господарської діяльності ТОВ «ЛЕРСЕІІ ЛТД» (код ЄДРПОУ 42671567).

У ході проведення обшуку 03.12.2020 у ТОВ «ЛЕРСЕІІ ЛТД» було вилучено зокрема і наступне майно: грошові кошти в сумі 26 870 грн.; мобільний телефон; дві печатки суб`єкта підприємницької діяльності; службова докумен тація суб`єкта підприємницької діяльності; зразки палива.

Під час обшуку були вилучені речі ТОВ «ЛЕРСЕІІ ЛТД», які перебували у йото законному володінні за відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 169 КІІК України - підлягають поверненню особі в якої були вилучені.

Разом з тим, вказане майно не містять відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та не є знаряддями кримінального правопорушення або майном, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також не мають значення для кримінального провадження, та є не предметом кримінального правопорушення.

Стороною зазисту в скарзі зазначено, що майно та речі, які вилучені під час обшуку, який проводився 03.12.2020 за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 147, не с речовими доказами в розумінні ст. 98 КІІК України, оскільки вони не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення чи могли зберегти на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив повернути тимчасово вилучене під час обшуку майно.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо вимог скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні, оскільки вилучене майно підпадає під критерії тимчасово вилученого та прямо надано дозвіл на вилучення відповідно до ухвали про обшук.

Заслухавши пояснення адвоката, заперечення прокурора, вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

В судовому засіданні встановлено, що прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42020000000000364 від 28.02.2020 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 212 КК України.

03.12.2020 з 08 год. 25 хв. по 16 год. 58 хв. на підставі ухвали слідчого судді Печорського районного суду м. Києва від 18.11.2020 у справі № 757/50596/20-к, прокурором у кримінальному провадженні прокурором групи прокурорів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 було проведено обшук у нежилих приміщеннях, які розташовані па земельній ділянці із кадастровим номером: 3210700000:01:001:0047, за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 147, за місцем провадження господарської діяльності ТОВ «ЛЕРСЕІІ ЛТД» (код ЄДРПОУ 42671567).

У ході проведення обшуку 03.12.2020 у ТОВ «ЛЕРСЕІІ ЛТД» було вилучено зокрема і наступне майно: грошові кошти в сумі 26 870 грн.; мобільний телефон; дві печатки суб`єкта підприємницької діяльності; службова докумен тація суб`єкта підприємницької діяльності; зразки палива.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Статтею 220 КПК України унормовано, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Згідно ч. 1, 3 ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Вимоги до оформлення постанови вказані у ч. ч. 5, 6 ст. 110 КПК України.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчі судді у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами ( ст. 26 КПК України).

Таким чином, приходжу до висновку, що під час розгляду сказаної скарги слідчому судді не надано достатніх доказів, які б підтверджували, яке саме майно було вилучено під час обшуку у ТОВ «Лерсен ЛТД».У зв`язку із зазначеним, підстави для задоволення скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст.ст.1-35,169171,303,305,306,307,309КПК України,слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсен ЛТД», на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42020000000000364 від 28.02.2020 року, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 08 год. 30 хв. 25.02.2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1