Рішення

від 12.01.2022 по справі 581/661/21

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/661/21

Провадження № 2/581/11/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2022 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В., з участю секретаря судового засідання Самілик Н.М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки домоволодіння у спільній сумісній власності,

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності та визнання права власності на частину домоволодіння,

в с т а н о в и в :

22 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаними позовами, які обґрунтовують такими обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , колишній чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на території Синівської сільської ради, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 та присадибної земельної ділянки за цією ж адресою. За життя спадкодавець склав заповіт, яким все майно, яке знаходиться на території Синівської сільської ради заповів синові - ОСОБА_2 . У встановлений законом строк ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька, звернувшись із заявою до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Глущенка В.В. На присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину.

Однак, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки цей житловий будинок та господарські споруди були придбані його матір`ю ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_3 за час шлюбу, відповідно є спільною власністю подружжя, у якій частка спадкодавця не визначена та право власності за ним не зареєстровано. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_2 позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну померлому батьку частину житлового будинку та господарських споруд, тому просить суд:

визначити за померлим ОСОБА_3 1/2 частину житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 1/2 частину житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 просить визначити за нею 1/2 частину житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Вказує, що це нерухоме майно набуто нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 у період шлюбу, тому є спільною сумісною власністю.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у своїх письмових заявах ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та визнала позов ОСОБА_2 , який у свою чергу також підтримав свої позовні вимоги та визнав позов ОСОБА_1 , просили розглянути справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 22 липня 1978 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 , узявши прізвище чоловіка ОСОБА_1 (а.с. 6).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

28 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 9).

18 листопада 2019 року ОСОБА_3 заповів усе своє майно, яке знаходиться на території Синівської сільської ради, з чого б воно не складалося сину ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Ващенко О. 18 листопада 2019 року за реєстровим № 114.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у м. Зіньків Полтавської області (а.с.10).

7 квітня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

8 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Глущенка В.В. з заявою про отримання свідоцтв про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а також на розташовані у с. Синівка земельні ділянки, площею 0,0671 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий №5923286800:04:003:0069), та площею 0,123 га - для особистого селянського господарства (кадастровий №5923286800:04:003:0070).

8 вересня 2021 року ОСОБА_2 отримав після смерті батька два свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки.

8 вересня 2021 року приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Глущенко В.В. прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Свою постанову нотаріус мотивував тим, що вказаний житловий будинок набутий спадкодавцем у шлюбі з ОСОБА_1 , відповідно є спільною сумісною власністю і належна померлому частка у цьому нерухомому майні не визначена та право власності за ним не зареєстровано (а.с.13).

Із довідки відділу ЦНАП Синівської сільської ради Роменського району Сумської області від 9 листопада 2021 року вбачається, що згідно з погосподарською книгою № 7 Синівської сільської ради домоволодіння по АДРЕСА_1 значиться за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).

Із довідки КП Сумське міське бюро технічної інвентаризації від 25 травня 2021 року вбачається, що право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.15).

Згідно з виготовленим 24 травня 2021 року технічним паспортом, будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку літ. А-1 (1990 року побудови), загальною площею 105,9 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, прибудови літ. а (1990 року побудови), ганку літ. кр (1990 року побудови), ганку літ. кр1 (1995 року побудови), сараю літ. Б (1990 року побудови), сараю літ. В (1990 року побудови), гаражу літ. Г (1990 року побудови), сараю літ. Д (1997 року побудови), сараю літ. Е (1997 року побудови), сараю літ. Ж (1997 року побудови), вбиральні літ. У (1990 року побудови), погребу літ. п/г (1997 року побудови), воріт №1 , огорожі №2 (а.с. 16-20).

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Відповідно до статті 22 КпШС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Таким чином, спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 має правовий режим - спільної сумісної власності, тому, виходячи із вказаних положень цивільного законодавства частки обох її співвласників є рівними.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно зі ст. 392 ЦК України, може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на не рухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Статтею 31 вказаного Закону передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Пунктом 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України спадщину складають всі права та обов`язки, які б належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Таким чином, за наявності відомостей з погосподарської книги, правовстановлюючого документу на земельну ділянку під будинком та господарсько-побутовими будівлями й спорудами, суд вважає, що наявних у справі доказів достатньо для висновку про належність на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 збудованих до 5 серпня 1992 року житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги в частині визначення за ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Щодо визначення за померлим ОСОБА_3 1/2 частини вказаного будинку та господарських споруд суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). А тому визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Із урахуванням зазначеного, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо визначення за померлим ОСОБА_3 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Однак вимога про визнання за ОСОБА_2 у порядку спадкування права власності на належну спадкодавцю частку у праві спільної сумісної власності на житловий будинок підлягає задоволенню.

У той же час, розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди на підставі положень ст. 186, 381 ЦК України є приналежністю головної речі (будинку), відповідно до вимог чинного законодавства не потребують окремої реєстрації, а тому не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на розташовані поряд господарсько-побутові будівлі й споруди.

Судові витрати слід залишити за позивачами, оскільки вимоги про їх відшкодування вони не ставлять.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити за ОСОБА_1 1/2 частину житлового будинку літ. А-1 , загальною площею 105,9 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, із приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві спільної сумісної власності.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. А-1 , загальною площею 105,9 кв. м, житловою площею 61,7 кв. м, із приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д. В. Сізов