Рішення

від 13.01.2022 по справі 368/781/21

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/781/21

2/368/110/22

Рішення

Іменем України

"13" січня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (Вишгородський район, с. Гаврилівка) про розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

встановив :

Позивачі звернулися до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вони є власниками земельних ділянок, а саме, позивач є власником земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3222285600:02:010:0015, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького (тепер Обухівського) району Київської області, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 673527, виданого 27.11.2006 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400748, а позивачка є власником земельної ділянки площею 1,7500 га, кадастровий номер 3222285600:02:010:0014, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького (тепер Обухівського) району Київської області, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 673511, виданого 27.11.2006 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400749.

Згідно договорів оренди позивачі передали в оренду відповідачу свої земельні ділянки.

Проте, відповідач належним чином не виконує обов`язок щодо сплати орендної плати. Так, починаючи з 2017 року орендна плата виплачувалася значно пізніше обумовленого договором оренди та додатковими угодами строків, а в 2019 року взагалі не виплачувалася.

Тому, просять розірвати договори оренди землі.

В судовому засідання позивачі позов підтримали та просили його задоволити.

Позивач в судвому засіданні пояснив, що відповідач в минулому році не проводив обробіток земельної ділянки, орендну плату не сплачує.

Позивачка ОСОБА_2 пояснила суду, що відповідачі не обробляють земельну ділянку, передали її в суборенду без їх згоди, орендну плату не сплачує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, а тому на підставі ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивачів та представника, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.

Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3222285600:02:010:0015, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького (тепер Обухівського) району Київської області, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 673527, виданого 27.11.2006 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400748.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,7500 га, кадастровий номер 3222285600:02:010:0014, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького (тепер Обухівського) району Київської області, згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 673511, виданого 27.11.2006 року Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010601400749.

Згідно з договорами оренди зазначених земельних ділянок, укладеними між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс 15.07.2016 року, який того ж дня був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками №63771517, №63773939, земельні ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 3222285600:02:010:0015 та площею 1,7500 га кадастровий номер 3222285600:02:010:0014, були передані в оренду відповідачу в момент державної реєстрації договорів оренди без укладення відповідних актів приймання-передачі, що зазначено у п.6.2 цих договорів.

15.07.2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс було укладено додаткові угоди до договорів оренди обох земельних ділянок щодо спільної домовленості сторін про розмір та строки виплати орендної плати.

Відповідно до пункту 3.2 даних додаткових угод до договорів оренди землі відповідач зобов`язався починаючи з другого року користування земельними ділянками протягом строку дії договорів щорічно виплачувати орендну плату в період з 01 вересня по 31 грудня.

Відповідно до п.9.4 розділу 9 договорів оренди земельних ділянок від 15 липня 2016 року, кадастрові номери 3222285600:02:010:0015 та 3222285600:02:010:0014, вбачається, що орендар ТОВ Комплекс Агромарс зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Однак, протягом дії зазначених договорів оренди відповідач умови договорів не виконує або виконує не належно. Так, відповідачем ТОВ Комплекс Агромарс починаючи з 2017 року орендна плата виплачувалася значно пізніше обумовленого договорами оренди та додатковими угодами строків, а в 2019 році взагалі не виплачувалась.

Порушення строків виплати орендної плати за користування даними земельними ділянками у 2017-2020 рр. суд вважає порушенням статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної тати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов 'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Зі змісту ст. ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі можна зробити висновок, що основною метою договору оренди земельної ділянки та правом орендодавця є своєчасне отримання орендної плати в установленому розмірі. У свою чергу, недотримання умов договору у частині сплати орендної плати має наслідком його розірвання. Так, відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що неналежне виконання зобов`язання, зокрема невиконання чи неналежне виконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те. чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 березня 2020 року у справі №371/628/18, вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №527/570/17-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18 та від 27 січня 2020 року у справі № 469/908/15-ц.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 6.03.2019 р. у справі № 183/262/17. як невиконання, так і неналежне виконання умов договору є підставою для розірвання такого договору.

Тлумачення п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати в цілому, так і її виплата у розмірі, меншому, ніж визначено договором.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у справі № 912/1385/17, постанова від 27 листопада 2018 року, виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті З ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Проаналізувавши вказані вище норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі та судову практику з цього питання, можна дійти висновку, що взяте відповідачем за договором оренди землі зобов`язання щодо сплати орендної плати повинно виконуватись належним чином та у строки, визначені Договором.

Договір оренди землі може бути розірваний за умови саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором чи неналежної її сплати, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки це позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти у встановлений строк за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс належним чином не виконує зобов`язання по сплаті орендної плати, він вважається таким, що порушив зобов`язання, у зв`язку з чим наступають наслідки у вигляді права позивача на розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

При цьому слід зауважити, що договір оренди не передбачає обов`язку орендодавця кожного разу звертатися до орендаря за отриманням орендної плати.

Таким чином, не звернення орендодавця за отриманням орендної плати не свідчить про відсутність систематичної несплати орендної плати (зазначений висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18).

Дане встановлено на підставі копій державних актів, договорів оренди, додаткових угод, інформаційних довідок про реєстрацію в ДРРПНМ.

А тому, суд вважає за необхідне розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий 3222285600:02:010:0015, яка розташована на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, укладений 15 липня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2016 року за № 15456959; розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,7500 га, кадастровий 3222285600:02:010:0014, яка розташована на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, укладений 15 липня 2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарста зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2016 року за № 15457402.

Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.1, 13, 21, 24, 25, 32 Закону України Про оренду землі , ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 526, 530, 610, 611, 612, 629, 651, 652 Цивільного кодексу України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий 3222285600:02:010:0015, яка розташована на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, укладений 15 липня 2016 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (КОД єдрпоу 30160757) та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2016 року за № 15456959.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 1,7500 га, кадастровий 3222285600:02:010:0014, яка розташована на території колишньої Мирівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, укладений 15 липня 2016 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (КОД єдрпоу 30160757) та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2016 року за № 15457402.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 908 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України.

Повний текст рішення вготовлено 13.01.2022 року.

Суддя : Т.Є.Іванюта.