Ухвала

від 12.04.2021 по справі 757/18342/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18342/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2021 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 12021000000000112 від 02.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом неправомірних дій посадових осіб виконавчих органів Одеської міської ради та державних органів під час видачі дозвільних документів на забудову земельних ділянок в межах міста Одеса.

Під час досудового розслідування встановлено, що 21.08.2018 Управлінням містобудування та архітектури Одеської обласної державної адміністрації підготовлені та видані містобудівні умови та обмеження проектування об`єкту будівництва № 1682 від 21.08.2018 на «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та трансформаторною підстанцією» за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС».

Будівництво вказаного об`єкту планується на земельній ділянці загальною площею 1,62 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0016, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка).

Згідно ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», забудова земельних ділянок садибного типу не повинна перевищувати 4 поверхи без врахування мансардного поверху.

Відповідно п. 1 вказаних МБутО передбачена гранична висота будівлі 58,35 м, що дорівнює 15-17 поверхам, що не відповідає вимогам чинного містобудівного та земельного законодавства України.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що Землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Незважаючи на вищезазначені вимоги містобудівного та земельного законодавства службові особи ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» замовляють розробку проекту будівництва багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та трансформаторною підстанцією» за адресою: АДРЕСА_1 , у проектної організації ТОВ «СФЕРА ПРО» код ЄДРПОУ 39007108.

ТОВ «СФЕРА ПРО» код ЄДРПОУ 39007108 розроблює вищезазначений проект будівництва та ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» затверджує його відповідним наказом.

З метою оформлення дозвільних документів на забудови земельної ділянки, посадові особи ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» замовляють комплексу експертизу будівельного проекту у ДП «НДІПроектреконструкція» код ЄДРПОУ 04653199.

ДП «НДІПроектреконструкція» було проігноровано факт невідповідності цільового призначення земельної ділянки та видано позитивний висновок експертизи.

Отримавши усі вказані документи, які грубо суперечать чинному законодавству України, службові особи ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» звернулись до ДАБІ України з питанням видачі дозволу на будівельні роботи.

18.09.2020, службовими особами ДАБІ України прийнято рішення про видачу дозволу № ІУ013200909733.

Видача дозволу здійснена всупереч вимог додатку № 5 до «Порядку ведення першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва під час реалізації експериментального проекту», який затверджено постановою КМУ № 559 від 01.07.2020, в якому наведено Таблицю співвідношення класифікаторів цільового призначення, переліків функціонального зонування територій та класифікатора будівель і споруд, згідно якої будівництво багатоквартирних житлових будинків можливо лише на земельних ділянках з цільовим призначенням:

- для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код цільового призначення 02.03);

- для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (код цільового призначення 02.10)

Крім того, службовими особами ДАБІ України проігноровано «Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт», який затверджено Постановою КМУ № 466 від 13.04.2011 року. Згідно п. 29 вказаного Порядку, під час розгляду заяви орган державного архітектурно-будівельного контролю на основі чек-листа, поданого за формою згідно з додатком 9-3 до цього Порядку (для об`єктів нового будівництва, капітального ремонту та реконструкції) або додатком 9-4 до цього Порядку (для об`єктів реставрації), встановлює: у тому числі відповідність цільового призначення земельної ділянки.

Вказані вище обставини підтвердженні висновком судової будівельно-технічної експертизи № 565 від 18.03.2021, а саме порушення службовими особами ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» вимог містобудівного законодавства та невідповідність рішенням органів місцевого самоврядування.

Таким чином вбачається, що службовими особами ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» на земельній ділянці загальною площею 1,62 га, кадастровий номер 5123755800:02:009:0016 розпочато будівництво багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та трансформаторною підстанцією за адресою: АДРЕСА_1 , що стало можливим в наслідок неправомірних дій службових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та місцевого самоврядування.

Крім того, під час відпрацювання доручення співробітниками УСР в Одеській області ДСР НП України встановлено, що службовими особами ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» здійснено залучення грошових коштів отриманих як інвестиція для будівництва багатоповерхового житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та трансформаторною підстанцією за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:02:009:0016, які залучені на наступні рахунки у банках:

- ПАТ «БАНК ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 26237202, МФО банку 307123) № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 ;

- ПАТ «МТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 21650966, МФО банку 328168) № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; № НОМЕР_11 ; № НОМЕР_12 .

З врахуванням зазначеного, прокурор зазначає, що на підставі вищевикладеного, з метою збереження речових доказів та попередження подальшого відчуження вказаних об`єктів нерухомого майна на користь третіх осіб а також з метою їх спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначені рахунки, які маєють ознаки речового доказу в даному кримінальному провадженні, а саме, набуті кримінально-протиправним шляхом та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що зможе одночасно забезпечити запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти розміщені на рахунках ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» (код ЄДРПОУ 40190615), відкритих в наступних банківських установах: ПАТ «БАНК ВОСТОК» (код ЄДРПОУ 26237202, МФО банку НОМЕР_13 ) № НОМЕР_1 ; № НОМЕР_2 ; № НОМЕР_3 ; № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5 ;

ПАТ «МТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 21650966, МФО банку НОМЕР_14 ) № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; № НОМЕР_11 ; № НОМЕР_12 , за винятком видаткових операцій по сплаті податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та з можливістю зарахування на зазначений рахунок коштів, що надходять.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1