Ухвала

від 12.01.2022 по справі 742/37/22

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-з/742/2/22

Єдиний унікальний № 742/37/22

УХВАЛА

12 січня 2022 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Короткої А.О., за участю секретаря судових засідань - Богуш Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Холдинг , особи, які можуть отримати статус учасника справи: потенційний відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Пушкарьова-Гезердава Наталія Олексіївна (відповідач), товариство з обмеженою відповідальністю Агрікор Холдинг (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача), ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача), про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

10.01.2022 року директор ТОВ Агрікор Холдинг Мельник Р. звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з заявою про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження земельної ділянки кадастровий номер 7424187600:03:000:0060, площею 5,13 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Рудівська сільська рада, Прилуцький район, Чернігівська область, власником якої є ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

В обґрунтування вказаної заяви директор ТОВ Агрікор Холдинг Мельник Р. зазначає, що 19.10.2021 року приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Пушкарьовою-Гезердавою Н.О. у відповідності до положень ст.130 1 Земельного кодексу України на адресу ТОВ Агрікор Холдинг було направлено повідомлення, яке надійшло на адресу ТОВ Агрікор Холдинг 22.10.2021 року, про намір ОСОБА_1 продати земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424187600:03:000:0060, площею 5,13 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Рудівська сільська рада, Прилуцький район, Чернігівська область та проект договору купівлі-продажу земельної ділянки. Ціна продажу земельної ділянки згідно проекту договору купівлі-продажу визначена у розмірі 203917,50 грн.

ТОВ Агрікор Холдинг особисто повідомив про бажання використати переважне право на купівлю зазначеної вище земельної ділянки на умовах, які зазначені у проекті договору купівлі-продажу земельної ділянки. Власник земельної ділянки ( ОСОБА_1 ) відповідно до діючого законодавства запропонував суб`єкту переважного права купити земельну ділянку на умовах, які викладені у проекті договору купівлі-продажу земельної ділянки. В свою чергу, суб`єкт переважного права ТОВ Агрікор Холдинг прийняв пропозицію укладення договору купівлі-продажу на запропонованих умовах. Отже, обидві сторони дійшли згоди щодо укладення договору.

Проте 30.11.21 року на адресу ТОВ Агрікор Холдинг надійшло повідомлення приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Пушкарьової-Гезердави Н.О. у відповідності до положень ст.130 1 Земельного кодексу України про намір ОСОБА_1 продати вказану вище земельну ділянку за ціною продажу земельної ділянки згідно з проектом договору купівлі-продажу у розмірі 270000,00 грн.

Заявник зазначив, оскільки суб`єктом переважного права була прийнята та погоджена пропозиція укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки на запропонованих власником земельної ділянки умовах за ціною 203917,50 грн, то пропозиція ОСОБА_1 щодо продажу земельної ділянки за новою ціною - 270000,00 грн є порушенням умов договору купівлі-продажу земельної ділянки та порушенням положень ч.3 ст.164 ЦК України. Вказана норма передбачає, що продавець не може відкликати пропозицію після її прийняття покупцем.

Наявність згоди обох сторін договору є підставою для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним, у зв`язку з чим, на думку заявника, у даному випадку реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно декількох намірів однієї особи стосовно продажу земельної ділянки є порушенням норм та положень Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України на реалізацію переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, тому ТОВ Агрікор Холдинг має намір звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору укладеним.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження вказаної вище земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , забезпечить можливість проведення судового розгляду позовної заяви про визнання договору укладеним, а також недопущення порушення прав суб`єкта переважного права щодо купівлі земельної ділянки на умовах, які погоджені обома сторонами договору, у зв`язка з чим заявник і звернувся до суду з даною заявою.

Частиною 1 ст.153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Як роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19), співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії . Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У своїх роз`ясненнях Верховний Суд України у п.4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та мають гарантувати виконання можливого рішення суду, а також бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, заявник має намір звернутися до суду із позовом до власника земельної ділянки ОСОБА_1 з позовною заявою про визнання договору укладеним.

Надаючи оцінку доводам заявника про наявність спору між заявником та потенційним відповідачем, суд констатує, що заява містить обґрунтування неправомірності дій потенційного відповідача ОСОБА_1 щодо повторної реєстрації проекту договору купівлі-продажу зазначеної вище земельної ділянки, хоча спочатку до ТОВ Агрікор Холдинг надійшов проект договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7424187600:03:000:0060, площею 5,13 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Рудівська сільська рада, Прилуцький район, Чернігівська область, в якому була визначена ціна земельної ділянки згідно з проектом договору купівлі-продажу у розмірі 203917,50 грн та ТОВ Агрікор Холдинг прийняло умови цього договору, шляхом направлення відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Виходячи з викладеного вище суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У відповідності до ч.3 ст.641 ЦК України пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Дана норма говорить про те, що продавець не може відкликати пропозицію після її прийняття покупцем.

Відповідно до абзацу 7 ч.3 ст.130-1 Земельного кодексу України у разі зміни власником земельної ділянки ціни та інших умов договору купівлі-продажу процедура, передбачена абзацами другим - четвертим цієї частини, здійснюється повторно.

Як передбачено абз.8 ч.3 ст.130-1 Земельного кодексу України вимоги цієї частини не поширюються на випадки продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки першої черги; суб`єкту переважного права купівлі земельної ділянки другої черги, за умови відсутності суб`єкта переважного права купівлі земельної ділянки першої черги або у разі надання ним письмової відмови від реалізації свого переважного права.

Частиною 4 статті 130-1 Земельного кодексу України визначено, що у разі продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з порушенням переважного права її купівлі суб`єкт переважного права, який відповідно до цієї статті може реалізувати таке право, має право пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу повинен сплатити покупець.

Аналіз зазначених вище норм права свідчить про те, що належним способом захисту прав осіб, які мають переважне право на купівлю земельної ділянки в разі її продажу з порушенням вимог чинного законодавства є звернення до суду з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця.

Натомість заява про забезпечення позову не містить інформації про наміри звернення до суду саме з таким позовом.

При цьому суд враховує, що ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. У відповідності до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним (ст.317 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.

Суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову може вважатись підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У поданій заяві про забезпечення позову заявник обмежився лише зазначенням, що вжиття заходів забезпечення позову забезпечить можливість проведення судового розгляду позовної заяви про визнання договору укладеним, а також не допустить порушення прав суб`єкта переважного права щодо купівлі земельної ділянки на умовах, які погоджені обома сторонами договору, не надавши доказів, з урахуванням предмета майбутнього позову, наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Крім того, слід зазначити, що заборона відчуження земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , призведе до порушення його прав, визначених у статті 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини та позбавить його права мирно володіти своїм майном, а отже, з урахуванням предмету позову, на тверде переконання суду, даний вид забезпечення позову не є пропорційним меті його застосування.

За таких обставин, враховуючи, що заявником належним чином не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, з якими пов`язується застосування ініційованого заходу забезпечення позову, суд, керуючись принципом розумності та обґрунтованості, не вбачає достатніх підстав для застосування крайнього заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок щодо необхідності наведення достатнього обґрунтування для забезпечення позову викладений в постанові ВС №761/39201/18 від 21 серпня 2019 року, який врахований судом при постановленні судового рішення.

Разом з тим, суд роз`яснює, що відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявника права повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України , з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153 , 154 , 258- 1 , 353 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю Агрікор Холдинг , особи, які можуть отримати статус учасника справи: потенційний відповідач - ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Пушкарьова-Гезердава Наталія Олексіївна (відповідач), товариство з обмеженою відповідальністю Агрікор Холдинг (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача), ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача), про забезпечення позову - відмовити .

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Повний текст ухвали складено та підписано 12.01.2022 року .

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Анна КОРОТКА