Постанова

від 09.12.2021 по справі 910/1070/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. Справа№ 910/1070/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.12.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021(повний текст підписано 07.06.2021)

у справі №910/1070/21 (суддя Щербаков С. О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ

до Київської міської ради (відповідач-1)

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Благодійна організація "Київський еко-технократичний благодійний фонд "Дімай"

про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії

В судовому засіданні 09.12.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 Товариство з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ (ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (КМР, відповідач-1) та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати припиненим право тимчасового довгострокового користування ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ земельною ділянкою загальною площею 18 558 кв. м. кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованою за адресою: вул. Промислова, 4 у м. Києві, яке виникло на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за № 90-5-00023, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством УКРЕНЕРГОПРОМ ;

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести інформацію про припинення права користування ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003 до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) - виключити відомості про ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) як про суб`єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактичне користування земельною ділянкою та розташованим на ній нерухомим майном здійснює Благодійна організація Київський еко-технократичний благодійний фонд Дімай та оскільки, відповідачі не визнають припинення права користування позивача земельною ділянкою та продовжують вважати позивача користувачем земельної ділянки, позивач змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з наступного:

- позивач, як правонаступник ВАТ Укренергопром , є орендарем земельної ділянки загальною площею 18 558 кв.м., в т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1200 кв.м., допоміжної та прилеглої території - 17 358 кв.м., строк оренди - 49 років, про що між ВАТ Укренергопром та Київською міською державною адміністрацією укладено відповідний договір оренди від 02.06.1997;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі №910/5394/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014, у задоволенні позовних вимог ТДВ Укренергопром про визнання припиненим з 25.12.2001 договору на право тимчасового користування землею від 02.06.1997 відмовлено;

- під час розгляду справи №910/5394/14 суд дійшов висновку, що ТДВ Укренергопром не було доведено належними та допустимими доказами, що на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці розташовано саме нерухоме майно, яке відчужене позивачем за договором купівлі-продажу від 21.11.2001, наведений договір купівлі-продажу таких відомостей не містить, як не містить їх інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна;

- наданий позивачем Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження №05-2020/1 від 13.05.2020 не містить відомостей про те, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України , а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва, тобто не відповідає приписам ст.ст. 98 , 101 Господарського процесуального кодексу України , у зв`язку з чим не прийнятий судом до розгляду;

- позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідачів, а тому позовні вимоги про визнання припиненим право тимчасового довгострокового користування ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ земельною ділянкою, яке виникло на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997 та, відповідно, похідні вимоги про зобов`язання Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести інформацію про припинення права користування ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ земельною ділянкою до міського земельного кадастру - виключити відомості про ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ з міського земельного кадастру, не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21 та ухвалити нове рішення, яким позов ТДВ УКЕНЕРГОПРОМ задовольнити повністю.

Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

- суд першої інстанції незаконно (за відсутності передбачених у ГПК для цього підстав) не прийняв до розгляду Висновок експерта №05-2020/01 від 13.05.2020, що призвело до неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи;

- знаходження нерухомого майна, відчуженого позивачем за договором купівлі-продажу від 21.11.2001, на земельній ділянці, наданій позивачу в користування згідно з договором на право тимчасового користування землею від 02.06.1997, підтверджується самими договорами (договором купівлі-продажу та договором оренди), наявними у справі, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки;

- в оскаржуваному рішенні судом встановлено, що за договором оренди від 02.06.1997 земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Промисловій 4 у Харківському районі міста Києва (п. 1.2 договору); а згідно з договором купівлі-продажу від 21.11.2001 покупець придбав цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова 4 (юридична адреса - вул. Солом`янська, будинок № 5);

- оцінюючи вказані докази окремо та в сукупності, суд міг встановити те, що вказана земельна ділянка і будівлі знаходяться (розташовані) за однією і тією ж адресою - м.Київ, вул. Промислова 4, що з урахуванням допустимості, достовірності та вірогідності доказів більш вірогідно вказувало на те, що нерухоме майно, відчужене позивачем за договором купівлі-продажу від 21.11.2001, розташоване саме на земельній ділянці, наданій позивачу в користування згідно з Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997;

- норми про перехід права користування на частину земельної ділянки не існувало на дату виникнення правовідносин за договором від 21.11.2001, і вказана норма втратила чинність на час розгляду справи судом;

- суд безпідставно (неправильно) застосував до договору купівлі-продажу від 21.11.2001 ч.ч. 1-2 ст. 377 ЦК України в редакції від 01.01.2004, якої не було у 2001 році;

- у позивача припинилось право користування усією земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:116:0003, оскільки ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України від 18.12.1990 в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу від 21.11.2001, було передбачено перехід права користування усією земельною ділянкою, а не її частиною, в обсязі, встановленому для попереднього землекористувача;

- позивач не просить суд припинити його право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:116:0003, яке припинилось автоматично в силу прямої вказівки закону, а просить суд захистити його порушене (невизнане) право шляхом визнання припиненим права користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, оскільки відповідачі не визнають такого припинення; обраний спосіб захисту відповідає правовим висновкам Верховного Суду (постанови від 19.09.2019 у справі №916/2459/18, від 06.09.2018 у справі №911/2391/17.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Укренергопром на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21, розгляд справи призначено на 09.09.2021.

В судовому засіданні 09.09.2021 розгляд апеляційної скарги у справі відкладено на 30.09.2021.

30.09.2021 розгляд справи №910/1070/21 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на самоізоляції.

Після виходу головуючого судді з самоізоляції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 розгляд справи призначено на 04.11.2021.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою суду від 03.11.2021 розгляд апеляційної скарги у справі призначено зміненим складом суду на 18.11.2021.

18.11.2021 розгляд справи №910/1070/21 не відбувся, справу призначено до розгляду на 09.12.2021 ухвалою суду від 24.11.2021.

Явка представників сторін

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.12.2021 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача-1 під час апеляційного перегляду просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача-2 в судове засідання апеляційної інстанції 09.12.2021 не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

02.06.1997 між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством Укренергопром (правонаступником якого є ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ ) було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.06.1997 № 90-5-00023, згідно умов якого Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 20.03.1997 №331 надала, а ВАТ Укренергопром прийняло в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 18 558 кв.м., в т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1200 кв.м., допоміжної та прилеглої території - 17 358 кв.м. (п.1.1), земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Промисловій, 4 у Харківському районі міста Києва (п. 1.2).

21.11.2001 між ВАТ Укренергопром (продавець) та Київським еко-технократичним благодійним фондом Дімай (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 4235 від 21.11.2001, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4 (юридична адреса - вул. Солом`янська, буд. 5), зокрема, площа відчужуваних нежилих приміщень складає 2 679,0 кв.м.

Враховуючи укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу, листом від 24.12.2001 №777/7 ВАТ Укренергопром звернулося до голови Київської міської державної адміністрації, з проханням зупинити з 25.12.2001 дію договору від 02.06.1997 у зв`язку з відчуженням нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.

Листом від 11.03.2002 № 777/73 позивач звернувся до начальника Київського міського управління земельних ресурсів, в якому просив достроково зупинити дію договору від 02.06.1997 у зв`язку з відчуженням нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.

Також, позивач листами від 18.10.2004 №420 та від 21.05.2013 № 140 просив Київську міську державну адміністрацію зупинити дію договору від 02.06.1997 у зв`язку з відчуженням нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 4.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 03.07.2013 № 05707-13908 повідомив позивача про те, що термін дії договору оренди встановлений до 02.06.2046, і для вирішення поставленого питання балансоутримувачу майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, необхідно звернутися з відповідним клопотанням до Київської міської ради.

Листом від 30.12.2020 №02-840 позивач звертався до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив внести до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) інформацію (дані) про припинення права користування Товариством з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованої по вул. Промисловій, 4 у м. Києві (виключити відомості про ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ ) з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) як про суб`єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташовану по вул. Промисловій, 4, у м. Києві, що підтверджується описами вкладення та копіями накладних АТ Укрпошта .

Відповідні вимоги заявлені позивачем на розгляд суду, а відмовляючи у задоволенні заявленого у справі позову, суд першої інстанції виходив з наступного:

- згідно договору купівлі-продажу від 21.11.2001, ВАТ Укренергопром продав, а покупець придбав цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Промислова, 4 (юридична адреса - вул. Солом`янська, буд. 5), зокрема площа відчужуваних нежилих приміщень складає 2 679,0 кв.м. і вказаний договір не містить відомостей, на якій саме земельній ділянці розташована відчужувана нерухомість;

- ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ вже зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації та Головного управління Держземагенства у м.Києві про визнання припиненим з 25.12.2001 договору на право тимчасового користування землею від 02.06.1997, реєстровий № 90-5-00023, площею 18 558 кв.м. за адресою: м.Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством Укренергопром , а також про зобов`язання Департамент земельних відносин Київської міської державної адміністрації внести зміни до земельно-кадастрової документації;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 у справі №910/5394/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2014 у задоволенні позовних вимог ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ відмовлено;

- під час розгляду справи №910/5394/14 суд дійшов висновку, що ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ не було доведено належними та допустимими доказами, що на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці розташовано саме нерухоме майно, яке відчужене позивачем за договором купівлі - продажу від 21.11.2001, наведений договір купівлі-продажу таких відомостей не містить, як не містить їх і інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна;

- апеляційним судом під час перегляду рішення у справі №910/5394/14, досліджено подані позивачем: довідку характеристику БТІ від 09.11.2001, лист державного архіву міста Києва від 24.09.2014 №05-11/720, розпорядження КМДА від 20.03.1997 №331, витяг із відомостей про результати інвентаризації щодо нерухомого майна від 28.10.1999, план схему з інвентаризаційної справи будівель за адресою: вул. Промислова, 4, та зроблено висновки, що вони не є належними доказами того, що відчужене позивачем третій особі майно за договором купівлі-продажу від 21.11.2001 розташоване саме на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці, оскільки зазначені документи не містять таких відомостей;

- посилаючись на вказані обставини, судом першої інстанції враховані приписи частини 4 статті 75 ГПК України, за якими обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оцінивши під час розгляду справи наданий позивачем Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження №05-2020/1 від 13.05.2020, складений судовим експертом Шкребтієм Вячеславом Геннадійовичем за замовленням позивача, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем Висновок не містить відомостей про те, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерт обізнаний про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України , а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва, тобто не відповідає приписам ст.ст. 98 , 101 Господарського процесуального кодексу України , у зв`язку з чим не прийнятий судом до розгляду.

Аналізуючи положення чинного законодавства, зокрема ст.ст. 141, 143 ЗК України, ч.1 ст. 377 ЦК України, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 120 ЗК України, суд першої інстанції приймав до уваги правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, а також зазначив, що за висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України ) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття.

В оскаржуваному рішенні наведено правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №921/99/18 та від 20.10.2020 у справі №927/57/19, згідно з якими:

- припинення права користування земельною ділянкою (частиною земельної ділянки) відбувається автоматично, в силу прямої норми закону (стаття 120 , пункт е частини 1 статті 141 Земельного кодексу України ) і не потребує прийняття судового рішення.

Однак під час розгляду справи, суд першої інстанції звертав увагу на ту обставину, що за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997, позивачу було надано у користування земельну ділянку загальною площею 18 558 кв.м., в той час, як за договором купівлі-продажу від 21.11.2001 відчужено нежилі приміщення загальною площею 2 679,0 кв.м., тобто у разі доведення позивачем, що на орендованій ним згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці розташовано саме нерухоме майно, відчужене позивачем за договором купівлі - продажу від 21.11.2001, то право користування земельною ділянкою припинилося б лише щодо частини земельної ділянки, а не повністю.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідачів, а тому прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги про визнання припиненим права тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою та зобов`язання внести інформацію про таке припинення, позивач посилався на те, що внаслідок відчуження у 2001 році майнового комплексу Благодійній організації Київський еко-технократичний благодійний фонд Дімай , до набувача комплексу перейшло право користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:90:116:0003), на якій розміщено майновий комплекс (будівлі комплексу), в свою чергу, у позивача припинилося таке право користування земельною ділянкою.

На підтвердження того, що відчужений за договором купівлі-продажу від 21.11.2001 об`єкт нерухомості розташований саме на орендованій позивачем згідно договору оренди від 02.06.1997 земельній ділянці до справи позивачем залучено Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 05-2020/1 від 13.05.2020, складеного судовим експертом Шкребтієм Вячеславом Геннадійовичем за замовленням позивача, відповідно до якого експерт дійшов наступного висновку:

- відповідно до результатів проведеного дослідження встановлено, що нерухоме майно Благодійної організації Київській еко-технократичний благодійний фонд Дімай , зазначене у договорі купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом КМНО 21.11.2001, зареєстрованому в реєстрі за № 4235, а саме: нежилі будівлі: виробничий комплекс (вишукувальна база) (літ. А) пл. - 1538,20 кв.м.; виробниче приміщення Модуль (літ. Б) пл. - 578,10 кв.м.; навіс геологічного обладнання (літ. В) пл. - 235,60 кв. м.; секційний бокс (літ. Г) пл. - 327,10 кв.м. розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:116:0003 загальною площею 18 558 кв. м., в т.ч. промислової забудови: капітальної одноповерхової - 1 200 кв. м., допоміжної та прилеглої території - 17 358 кв.м., наданій у користування згідно з Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстрований у Книзі договорів на право тимчасового користування землею 02.06.1997 за №90-5-00023, для обслуговування та експлуатації виробничої бази по вул. Промисловій, 4 у Харківському районі міста Києва.

Згідно приписів ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу ; відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

В свою чергу, відхиляючи наданий позивачем Висновок експерта №05-2020/1 від 13.05.2020 як доказ у справі, суд першої інстанції не встановив та не зазначив про недостовірність висновків зроблених експертом, не навів мотивів відхилення експертного дослідження в частині встановлених обставин, при тому, що матеріали у справі не містять доказів використання у будь-який спосіб вказаної земельної ділянки або її частини позивачем з моменту відчуження розташованого на ній нерухомого майна на користь Благодійної організації Київський еко-технократичний благодійний фонд Дімай .

Окрім того, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта, що знаходження нерухомого майна, відчуженого позивачем за договором купівлі-продажу від 21.11.2001, на земельній ділянці, наданій позивачу в користування згідно з договором на право тимчасового користування землею від 02.06.1997, підтверджується і самими договорами (договором купівлі-продажу та договором оренди), оскільки:

- за договором оренди від 02.06.1997 земельна ділянка надана у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років для обслуговування та експлуатації виробничої бази на вул. Промисловій 4 у Харківському районі міста Києва (п. 1.2 договору);

- згідно з договором купівлі-продажу від 21.11.2001 покупець придбав цілісний майновий комплекс, відокремлена частина якого знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Промислова 4 (юридична адреса - вул. Солом`янська, будинок № 5).

Тобто, розташування земельної ділянки і будівлі за однією і тією ж адресою - м. Київ, вул. Промислова 4, очевидно вказує на те, що нерухоме майно, відчужене позивачем за договором купівлі-продажу від 21.11.2001, розташоване саме на земельній ділянці, наданій позивачу в користування згідно з Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997.

Неприйнятними є посилання суду першої інстанції на положення ст. 74 ГПК України у відношенні оцінки судового рішення у справі №910/5394/14, оскільки при вирішенні вказаного спору не було встановлено обставин, що нерухоме майно відчужене за договором купівлі-продажу 2001 року не знаходиться на земельній ділянці, орендованій позивачем за договором 1997 року.

Під час розгляду вказаної справи відмову у задоволенні позовних вимог ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ було обгрунтовано виключно недоведеністю наявності підстав для припинення договору оренди в судовому порядку, а відтак обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, не були встановлені у справі №910/5394/14.

Договір на право тимчасового довгострокового користування землею є особливим видом договору, який був передбачений Земельним кодексом України №561-Х11 від 18.12.1990, при цьому, спірний договір не є договором оренди, а тому до нього не застосовуються норми Закону України Про оренду землі .

На момент укладення договору (02.06.1997) був чинним Земельний кодекс України №561-Х11 від 18.12.1990 (у редакції від 22.06.1993), який регулював право тимчасового довгострокового користування землею.

Пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 передбачено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони мали місце.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

На час укладення договору купівлі-продажу від 21.11.2001 приписами чинного на той час Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-ХІІ було врегульовано, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу , і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення (ч. 1 ст. 30 ЗК);

- при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об`єктів (ч. 2 ст.30 ЗК);

- при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди (ч. 3 ст. 30 ЗК).

Отже, правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом прав на будинок, будівлю або споруду, на момент передання позивачем права власності на нерухомість був визначений законодавчо приписами ст.30 ЗК України, що відповідно не враховано судом першої інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 зазначено наступне:

п.8.3. Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України .

п.8.4 Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року ) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року ) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.

п.8.5 Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України , статті 377 ЦК України , інших положеннях законодавства.

Таким чином, за вказаними висновками Великої Палати Верховного Суду слідує, що стаття 30 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, як і чинна стаття 120 Земельного кодексу України , передбачають імперативну норму щодо автоматичного переходу права на земельну ділянку у разі відчуження будівлі або споруди.

Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.10.2019 у справі №910/10986/18, у якій суд прямо цитує правову позицію ВП ВС, викладену у справі №910/18560/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 по справі №916/2459/18, погоджуючись з судами попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та визнання припиненим права користування земельною ділянкою, зазначав, що:

п.24 У постанові від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом статей 120 , 140 та 141 ЗК України законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України , статті 377 ЦК України , інших положеннях законодавства (пункти 7.40, 7.42, 8.5).

п.25 Встановивши, що спірна земельна ділянка була виділена позивачу у постійне користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд адміністративно-побутових будівель, а саме промбази загальною площею 6261,7 кв.м., що право власності на вказану промбазу перейшло до інших осіб, і що позивач більше не є власником нерухомості на спірній земельній ділянці, і не користується нею, врахувавши приписи пункту е частини першої статті 141 ЗК України , суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

п.26 Колегія суддів зазначає, що ці обставини є самостійною і достатньою підставою для припинення права користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим доводи скаржника, викладені у пункті 7, 8 цієї постанови відхиляються, оскільки не спростовують вказаних висновків судів.

Враховуючи викладене, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Станом на даний час позивач не є власником нерухомого майна на земельній ділянці, загальною площею 18 558 кв. м. кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованою за адресою: вул. Промислова, 4 у м. Києві, а отже не є її землекористувачем.

На дату укладення Договору на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.07.1997 Київська міська державна адміністрація була уповноваженим органом (на виконання делегованих повноважень) на передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності, яка була передана позивачу за цим Договором.

Водночас, після прийняття Земельного кодексу України 25.10.2001 передача в оренду земельних ділянок комунальної власності в межах міста Києва відноситься виключно до компетенції Київської міської ради (відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України ), яка і є уповноваженим відповідачем у даній справі.

Матеріалами справи підтверджено перехід права користування земельною ділянкою до третьої особи, наслідком чого є припинення цього права у позивача в силу закону, що не залежить від подання заяв або клопотань про відмову від права користування або припинення користування.

При цьому дії позивача щодо відчуження нерухомого майна (майнового комплексу) свідчать про добровільну відмову від користування земельною ділянкою, яка була надана саме з метою обслуговування об`єкта нерухомості.

Отже, позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, яке перейшло до нового власника (Київського еко-технократичного благодійного фонду Дімай ) і такий перехід права користування відбувся автоматично, в силу прямої норми закону і не потребував подання будь-яких заяв або клопотань.

Колегією суддів враховано неодноразові звернення позивача до відповідачів з листами про виключення його з бази даних як користувача земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:116:0003.

Щодо належності обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання припиненим землекористування, апеляційний господарський суд враховує його відповідність правовим висновкам Верховного Суду (постанови від 19.09.2019 у справі №916/2459/18, від 06.09.2018 у справі №911/2391/17), оскільки відповідачі не визнають такого припинення.

Враховуючи викладене, наявні підстави визнати припиненим право ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ на тимчасове довгострокове користування землею за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997, у зв`язку з чим підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про зобов`язання внести інформацію про припинення права користування ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003 до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) - виключити відомості про ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) як про суб`єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обгрунтування позову, а тому прийняв судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТДВ УКРЕНЕРГОПРОМ на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21 підлягає задоволенню а оскаржуване рішення скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідачів, а також, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі №910/1070/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Визнати припиненим право тимчасового довгострокового користування Товариства з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ земельною ділянкою загальною площею 18 558 кв.м. кадастровий номер 8000000000:90:116:0003, розташованою за адресою: вул. Промислова,4 у м.Києві, яке виникло на підставі Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 02.06.1997р., зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею за №90-5-00023, укладеного між Київською міською державною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством УКРЕНЕРГОПРОМ .

5. Зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м.Київ, вул. Хрещатик,32-А; ідентифікаційний код 26199097) внести інформацію про припинення права користування Товариства з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ (03110, м.Київ, вул. Соломянська, 5; код ЄДРПОУ 19119658) земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:116:0003 до міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) - виключити відомості про Товариство з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ (03110, м.Київ, вул. Соломянська, 5; код ЄДРПОУ 19119658) з міського земельного кадастру (автоматизованої системи програмного комплексу Кадастр ) як про суб`єкта речового права (орендаря) на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:116:0003.

6. Стягнути з Київської міської ради (01044, м.Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ (03110, м.Київ, вул. Соломянська, 5; код ЄДРПОУ 19119658) 2270,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м.Київ, вул. Хрещатик,32-А; ідентифікаційний код 26199097) на користь Товариства з додатковою відповідальністю УКРЕНЕРГОПРОМ (03110, м.Київ, вул. Соломянська, 5; код ЄДРПОУ 19119658) 2270,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду м.Києва видати накази

9.Матеріали справи №910/1070/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.01.2022 після виходу судді Іоннікової І.А. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська