Рішення

від 13.01.2022 по справі 904/6853/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2022м. ДніпроСправа № 904/6853/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (м. Київ)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

відповідача-2: ОСОБА_1 (м. Нікополь, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019 у загальному розмірі 509 056 грн. 45 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) заборгованість за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019 у загальному розмірі 509 056 грн. 45 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 353 569 грн. 21 коп. - заборгованість за кредитом;

- 155 487 грн. 24 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору № 011/3147/518297 від 26.02.2019 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати відсотків за його користування. Так, відповідно до кредитного договору відповідачу-1 було надано кредит із відповідним графіком погашення, проте останній за умовами кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитом в сумі 353 569 грн. 21 коп. Також відповідачем не було у повному обсязі сплачено відсотки за користування кредитом, нараховані в період з 26.05.2019 по 23.03.2021, внаслідок чого утворилась заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 155 487 грн. 24 коп. Крім того, відповідно до договору поруки № 011/3147/518297/П від 26.02.2019 відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов`язань за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019, отже вказану вище заборгованість позивач просить суд стягнути солідарно.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь витрати по сплаті судового збору у сумі 7 635 грн. 85 коп.

Ухвалою суду від 03.08.2021, керуючись положеннями абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, у Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нікопольської міської ради було витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

11.08.2021 до господарського суду повернулося рекомендоване повідомлення №4930016296017, відповідно до якого вказана ухвала суду від 03.08.2021 вручена представнику Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нікопольської міської ради - 10.08.2021.

Крім того, у зв`язку з неотриманням відповіді на запитувану інформацію, судом було надіслано вказану ухвалу суду на електронну адресу Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нікопольської міської ради (nikopol.admin@ukr.net; nim.nikopol@ukr.net).

Ухвалою суду від 29.10.2021, у зв`язку з неотримання відповіді на вказану вище ухвалу суду, судом було повторно витребувано інформацію у Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нікопольської міської ради про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Від Виконавчого комітету Нікопольської міської ради надійшов лист (вх. суду №54507/21 від 15.11.2021), в якому повідомлено про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22.10.2019 по теперішній час.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.11.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідачів під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

На підтвердження адреси відповідача-1 судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.08.2021, з якого вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" є: 53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця 50-років НЗФ, будинок 74, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача-1 (а.с. 49).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з тривалим неповерненням поштового повідомлення про вручення ухвали суду від 25.11.2021 відповідачу-1, судом здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача-1 в якому містилася вказана ухвала через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трек-номером 4930018406308 та з`ясовано, що ухвалу суду від 25.11.2021 відповідач-1 отримав 15.12.2021 (а.с.85-86), отже завчасно.

Так, ухвалою суду від 25.11.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам-1,2 подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 15.12.2021, відповідач-1 мав подати відзив на позовну заяву в строк по 30.12.2021 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 13.01.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача-1 не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Щодо повідомлення про розгляд справи відповідача-2 , суд зазначає таке.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.11.2021 була надіслана відповідачу-2 за адресою згідно з інформацією, наданою Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради надійшов лист, в якому повідомлено про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 22.10.2019 по теперішній час (а.с.66).

Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача-2, в якому містилася ухвала суду від 25.11.2021, було повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 "Адресат відмовився" (а.с.73-77).

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач-2 також є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 25.11.2021 вважається врученою відповідачу 02.12.2021 (а.с.75).

З цього приводу суд зазначає також наступне.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідачі-1,2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідачів-1,2 за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем-2 вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за такою адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідачів, як учасників справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як було вказано вище, ухвалою суду від 25.11.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачами відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 13.01.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву для відповідача-2, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, також закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Суд вважає, що відповідачі не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідачів було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачами зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, факт надання кредитних коштів, строк користування кредитними коштами та їх розмір, настання строку повернення кредиту чи його частини, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів, наявність підстав для стягнення відсотків за користування кредитом у заявленій до стягнення сумі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається що 26.02.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", яке в подальшому змінило свої найменування на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" (далі - позичальник, відповідач-1) було укладено кредитний договір № 011/3147/518297 (далі - договір, а.с.12-18). відповідно до умов пункту 11. якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 400 000 грн. 00 коп. (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (далі - графік) та комісії, а також виконувати інші обов`язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з додатком 1 до договору.

Під "невідновлювальною кредитною лінією" сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом протягом строку дії договору.

До договору сторонами було підписано додаток № 1 - Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, відповідно до якого встановлено розмір щомісячного платежу - 16 545 грн. 44 коп.; датою останнього платежу в сумі 15 633 грн. 60 коп. є 26.02.2022 (а.с.18).

У пункті 12.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору.

Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного між позивачем та відповідачем-1 кредитного договору № 011/3147/518297 від 26.02.2019 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов`язки позивача та відповідача-1, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору кінцевий термін надання кредиту - 26.04.2019; кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 26.02.2022 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором).

За умовами пункту 1.4. договору кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, які будуть використані у виробництві продукції, внесків до статутного фонду позичальника, благодійні внески, виплату дивідендів, надання/ повернення фінансової допомоги, надання кредиті, погашення інших кредитів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем 27.02.2019 було надано відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 400 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.22).

Пунктом 1.5. договору передбачено, що грошові зобов`язання позичальника за кредитним договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов`язаннями позичальника, якщо інше не встановлено законодавством України.

За змістом пункту 5.1. договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором. Під поняттям "погашення заборгованості" сторони розуміють повернення позичальником кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені, штрафу та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 2.1. договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних, в т.ч. за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору. Розмір процентної ставки може змінюватись в порядку та випадках, передбачених договором.

У пункті 2.2. договору сторони визначили, що за надання кредиту за договором позичальник сплачує кредитору разову комісію в розмірі 3 960 грн. 00 коп. без ПДВ. Сума комісії підлягає сплаті одноразово у повному обсязі в день перерахування кредиту (першого траншу кредиту) на рахунок позичальника до надання позичальнику кредитних коштів.

Пунктом 2.3. договору визначено, що нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.2. договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1 + процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * процентна ставка за місяць)/ ((1 + процента ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);

Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує, даті сплати ануїтетного платежу;

Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного повернення кредиту - Сума щомісячного платежу за %.

Згідно з умовами пункту 5.3. договору позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 26 числа, та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі. Якщо дата платежу, зазначена у Графіку, не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує даті платежу, визначеній у графіку. При простроченні погашення ануїтентного платежу проценти, нараховані на суму простроченої заборгованості за період прострочення, підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

У пункті 5.5. договору визначено, що позичальник зобов`язується з періодичністю, визначеною цією статтею договору та графіком, здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів та комісії, зазначеної в пункті 2.8. договору, шляхом переказу грошових коштів на рахунок погашення № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль", в розмірі не меншому ніж сума заборгованості за кредитом, процентів, комісії за пунктом 2.8 договору.

Відповідно до пункту 5.7 договору при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

У пункті 5.9. договору передбачено, що вимоги кредитора щодо погашення заборгованості за договором підлягають задоволенню у такій черговості:

- сплата пені, за неналежне виконання зобов`язань за договором;

- сплата прострочених нарахованих процентів;

- погашення простроченої основної заборгованості за кредитом;

- сплата штрафу за неналежне виконання зобов`язань за договором;

- сплата нарахованих процентів;

- погашення основної заборгованості за кредитом;

- сплата інших платежів, передбачених договором або договором забезпечення.

При цьому кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості, на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності.

Позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (кредиту, процентів, за користування кредитам, штрафів, неустойки та пені) за договором. За запитом позичальника кредитор інформує позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості.

За умовами пункту 5.7. договору при простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань (обов`язків) за договором, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів, зокрема як вимагати дострокового повного/ часткового виконання позичальником зобов`язань за договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем 27.02.2019 було надано відповідачу-1 кредитні кошти в сумі 400 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по рахунку (а.с.22).

Як вбачається з матеріалів справи, Додатковою угодою ; 1 від 27.02.2019 до кредитного договору № 011/3147/518297 від 26.02.2019 сторони домовились викласти Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, викладений в Додатку 1 до договору в новій редакції (а.с.19).

Так, до вказаної Додаткової угоди сторонами було підписано додаток № 1 - Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, відповідно до якого встановлено розмір щомісячного платежу - 16 545 грн. 44 коп.; датою останнього платежу в сумі 15 633 грн. 60 коп. є 26.02.2022 (а.с.20).

Як зазначає позивач, відповідач-1 в порушення своїх зобов`язань за договором, отриманий кредит повернув не у повному обсязі, а саме: в період з 26.03.2019 по 29.11.2019 відповідачем-1 сплачено в погашення заборгованості за кредитом 46 430 грн. 79 коп. Отже, станом на 23.03.2021 у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом в сумі 353 569 грн. 21 коп. (400 000,00 грн. - 46 430,79 грн). Також відповідачем-1 було не у повному обсязі сплачено відсотки за користування кредитом, нараховані в період з 26.05.2019 по 23.03.2021 в сумі 210 147 грн. 33 коп. Так, в період з 26.03.2019 по 29.11.2019 відповідач-1 здійснив сплату відсотків за користування кредитом в сумі 54 660 грн. 09 коп., внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 155 487 грн. 24 коп. (210 147,33 грн. - 54 660,09 грн.). Вказане і стало причиною звернення із позовом до суду.

При цьому, згідно з пунктом 4.1. договору виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечуються порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором і ОСОБА_1 (надалі - поручитель). Поручитель солідарно відповідає за виконання зобов`язань позичальника, що виникли або виникнуть у майбутньому на підставі договору. Забезпечення, зазначене в цьому пункті, оформлюється відповідним договором поруки, який за текстом договору згадують як "договір(-ори) забезпечення".

Так відповідно до договору поруки № 011/3147/518297/П від 26.02.2019 ОСОБА_1 (відповідач-2) поручилася перед позивачем за виконання відповідачем-1 всіх своїх зобов`язань за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019, отже вказану вище заборгованість позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення кредитного договору № 011/3147/518297 від 26.02.2019 між позивачем та відповідачем-1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Однак, як встановлено судом, відповідач-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, отриманий кредит повернув не у повному обсязі, а саме: в період з 26.03.2019 по 29.11.2019 відповідачем-1 сплачено в погашення заборгованості за кредитом 46 430 грн. 79 коп.

Так, позивач звернувся до відповідача-1 з Вимогою про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором вих. № 114/5-220072 від 02.06.2021, в якій вимагав протягом 30 календарних днів з дати вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов договору, а саме:

- 353 569 грн. 21 коп. - заборгованість за кредитом;

- 155 487 грн. 24 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, станом на 23.03.2021 у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом в сумі 353 569 грн. 21 коп. (400 000,00 грн. - 46 430,79 грн).

Також відповідачем-1 було не у повному обсязі сплачено відсотки за користування кредитом, нараховані в період з 26.05.2019 по 23.03.2021 в сумі 210 147 грн. 33 коп.

Так, в період з 26.03.2019 по 29.11.2019 відповідач-1 здійснив сплату відсотків за користування кредитом в сумі 54 660 грн. 09 коп., внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 155 487 грн. 24 коп. (210 147,33 грн. - 54 660,09 грн.).

Перевіркою наданого позивачем розрахунків заборгованості судом встановлено його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повного повернення отриманого відповідачем-1 кредиту в залишковій сумі 353 569 грн. 21 коп. та відсотків за користування кредитом в сумі 155 487 грн. 24 коп. відповідачі не надали, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростували.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованості за кредитом в залишковій сумі 353 569 грн. 21 коп. та відсотків за користування кредитом в сумі 155 487 грн. 24 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Згідно з нормами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, у забезпечення виконання зобов`язань позичальника (відповідача-1) за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", яке в подальшому змінило свої найменування на Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) 26.02.2019 було укладено договір поруки № 011/3147/518297/П (далі - договір поруки, а.с.23-26), відповідно до умов пункту 1.1. якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний:

- повернути кредит в розмірі 400 000 грн. 00 коп. (далі - кредит), в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 26.02.2022, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору (пункт 1.1.1);

- сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 28 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладена після набуття чинності договором (пункт 1.1.2);

- сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором (пункт 1.1.3);

- сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (пункт 1.1.4).

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки сторони домовились, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежною виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

У пункті 2.2. договору поруки визначено, що поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських див з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань, в розмірі. визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.

За визначенням термінів, які вживаються у договорі поруки:

- банківський день - робочий день кредитора, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання;

- позичальник (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера";

- забезпечені зобов`язання - всі та окремі зобов`язання позичальника перед кредитором, що випливають з умов кредитного договору, шодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов`язаних з належним та неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору;

- кредитний договір - Кредитний договір № 011/3147/518297 від 26.02.2019, який укладений між позичальником та кредитором, із змінами і доповненнями до нього, що внесені та можуть бути внесені у майбутньому;

- вимога - письмовий документ, який направляється кредитором поручителю та містить вимогу про виконання поручителем порушених забезпечених зобов`язань, їх зміст, розмір та валюту на дату складання вимоги, а також платіжні реквізити для перерахування поручителем грошових коштів з метою виконання забезпечених зобов`язань. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов`язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, то ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за кредитним договором;

- погашення - зарахування на рахунки кредитора грошових коштів в сумах, достатніх для повного виконання зобов`язань позичальника та/або інших зобов`язань поручителя за договором.

Згідно з умовами пунктів 6.2., 6.5., 6.10. договору поруки, якщо інше не встановлено чинним законодавством України, поручитель несе відповідальність за невиконання цього договору, у т.ч. за завдані кредитору таким невиконанням збитки всім своїм майном та коштами, на які відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення. Всі спори, що виникають між сторонами у зв`язку з договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів, а у разі неможливості їх вирішити шляхом переговорів - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Всі спори щодо строків та порядку виконання зобов`язань позичальника перед поручителем, який виконав повністю або частково забезпечені зобов`язання перед кредитором, вирішуються між позичальником та поручителем без участі кредитора.

У пункті 7.2. договору поруки сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язання становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. За змістом пунктів 7.2 договорів поруки ці договори вступають в силу з моменту їх підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлений договорами, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/ настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/ настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" своєчасно не виконані зобов`язання за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019 та з огляду на те, що вказані зобов`язання забезпечені порукою ОСОБА_1 , кредитор (позивач) звернувся до відповідача-2 з Вимогою про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором вих. № 114/5-220073 від 06.02.2021, в якій вимагав протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги здійснити погашення заборгованості, а саме:

- 182 632 грн. 19 коп. - прострочений кредит;

- 148 706 грн. 46 коп. - прострочені відсотки за користування кредитом. Докази направлення вказаної вимоги містяться у матеріалах справи (а.с28-30).

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду Вимога про дострокове виконання грошових зобов`язань відповідачами не виконана.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II кн.5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.07.2019 у справі №922/2913/18.

З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки, суд приходить до висновку, що з нього можливо встановити яке саме основне зобов`язання забезпечене порукою.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумах встановленої судом заборгованості.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та вірогідних доказів відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення кредитних коштів за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019 та сплати відсотків за їх користування.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2, як солідарного боржника, на користь позивача заборгованості за кредитом в залишковій сумі 353 569 грн. 21 коп. та відсотків за користування кредитом в сумі 155 487 грн. 24 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів; стягненню з відповідача-1 підлягає частина судового збору в сумі 3 817 грн. 93 коп.; з відповідача-2 - частина в сумі 3 817 грн. 92 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/3147/518297 від 26.02.2019 у загальному розмірі 509 056 грн. 45 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця 50-років НЗФ, будинок 74; ідентифікаційний код 38709835) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код 14305909) - 353 569 грн. 21 коп. заборгованості за кредитом, 155 487 грн. 24 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Астера" (53207, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вулиця 50-років НЗФ, будинок 74; ідентифікаційний код 38709835) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код 14305909) 3 817 грн. 93 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код 14305909) 3 817 грн. 92 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.01.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко