Рішення
від 15.12.2021 по справі 910/6870/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2021Справа № 910/6870/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Това риства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" вул.Богдана Хмельницького,43, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ ,01014

про стягнення 2 080 050,86 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Стельмах Ю.М. - довіреність б/н від 13.07.2021 року;

Від відповідача: Свіжий О.В. - ордер ХМ № 036548 від 31.05.2021 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" про стягнення 2 080 050,86 грн., а саме 1 307 794,43 грн. основного боргу, 78 289,69 грн. пені, 302 409,76 грн. процентів річних, 83092,63 грн. втрат від інфляції та 308 464,35 грн. штрафу. Окрім цього позивач просить суд згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати до моменту виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 1300031475 від 01.12.2019 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6870/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.06.2021 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2021 року від позивача 21.05.2021 року надійшов супровідний лист б/н від 18.05.2021 року про долучення копій специфікацій до спірного договору. Документи судом долучені до матеріалів справи.

В свою чергу через канцелярію суду 02.06.2021 року від відповідача надійшов відзив б/н від 31.05.2021 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на належне виконання своїх зобов`язань за договором поставки №1300031475 від 01.12.2019 року в частині оплати поставленого товару та стверджуючи, що сума в розмірі 1 307 794,43 грн. є 15% знижкою за вчасний розрахунок за товар, який відповідачем здійснено до 31.10.2020 року, як це передбачено умовами договору, а оплата в сумі 2200,48 грн. здійснена для зручності розрахунку коригування податкових накладних . При цьому у відзиві відповідач зазначає про помилковість нарахування позивачем втрат від інфляції, оскільки згідно специфікацій ціна товару визначається в іноземній валюті та за умовами договору оплата здійснюється в гривневому еквіваленті згідно курсу валют, а також просить суд зменшити розмір санкцій - пені та штрафу на 50%, посилаючись на їх непропорційність. Додатково відповідачем наведено попередній розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в сумі 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відзив разом з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Від позивача через канцелярію суду 16.06.2021 року надійшла відповідь на відзив б/н від 14.06.2021 року разом з доказами направлення на адресу відповідача, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та наголошує на безпідставності нарахування відповідачем собі знижки, зважаючи на нездійснення покупцем оплати повної вартості товару. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Засобами електронного зв`язку та через систему "Електронний суд" 30.06.2021 року від відповідача надійшли заяви б/н від 29.06.2021 року та 30.06.2021 року про стягнення понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., а також клопотання б/н від 30.06.2021 року про проведення судового засідання 30.06.2021 року без участі уповноваженого представника ТОВ Екоферма Ярос Агро ; засобами електронного зв`язку 30.06.2021 року від позивача надійшла заява б/н від 30.06.2021 року про проведення судового засідання 30.06.2021 року за відсутності уповноваженого представника позивача та закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті. Подані заяви та клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 року підготовче засідання відкладено на 04.08.2021 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 30.06.2021 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 23.06.2021 року разом з доказами направлення на адресу позивача, в яких відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, оскільки ним як покупцем здійснено повну оплату поставленого товару з урахуванням зміни курсу валют і в строки до 31.10.2020 року (включно), та наявне право на знижку. Заперечення долучено судом до матеріалів справи.

Засобами електронного зв`язку 04.08.2021 року від позивача надійшли: заява б/н від 04.08.2021 року про проведення засідання суду 04.08.2021 року за відсутності представника позивача та пояснення до позовної заяви б/н від 04.08.2021 року. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/6870/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 02.09.2021 року.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці судове засідання, призначене на 02.09.2021 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд справи призначено на 06.10.2021 року.

До початку судового засідання 06.10.2021 року засобами електронного зв`язку від позивача 06.09.2021 року надійшли додаткові пояснення б/н від 03.09.2021 року щодо неповної оплати товару та безпідставності нарахування знижки відповідачем; через систему Електронний суд 06.10.2021 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 06.10.2021 року про відкладення судового засідання у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні в м. Хмельницький та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції. Подані документи долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року розгляд справи відкладено на 11.11.2021 року.

Проте, судове засідання призначене на 11.11.2021 року не відбулось.

Ухвалою Господарського суду від 12.11.2021 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 02.12.2021 року.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 02.12.2021 року від відповідача засобами електронного зв`язку 02.12.2021 року та через систему Електронний суд 02.12.2021 року надійшли письмові пояснення б/н від 02.12.2021 року, які долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.12.2021 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 15.12.2021 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи в судовому засіданні 15.12.2021 року суду не надано.

У судове засідання з розгляду справи по суті 06.10.2021 року з`явився представник позивача, представник відповідача - не з`явився.

У судові засідання з розгляду справи по суті 02.12.2021 року та 15.12.2021 року з`явились представники позивача та відповідача.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 02.12.2021 року та 15.12.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 02.12.2021 року та 15.12.2021 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Окрім цього в судовому засіданні 02.12.2021 року представник відповідача просив не розглядати клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та здійснювати розгляд справи з урахуванням поданих заперечень від 30.06.2021 року.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.12.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екоферма Ярос Агро (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки №1300032475 (далі - Договір), який направлений на забезпечення продавцем покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону 2020 року та відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів: насіння (ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення).

Розділами 2-8 Договору сторони узгодили якість товару, умови поставки, ціну та умови оплати товару, відповідність законодавству про конкуренцію, форс - мажор, відповідальність сторін тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено пунктом 8.6 Договору останній діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У разі пролонгації даного Договору на 2021 рік та наступні роки вважатиметься, що посилання в тексті Договору на певні строки, події, додатки та специфікації 2019-2020 років будуть застосуватись відповідно сторонами на 2021 рік та подальші роки, якщо інше не буде погоджено сторонами додатково (п. 8.7 Договору).

Вказаний Договір підписаний представниками продавця і покупця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із пунктом 4.1 цього Договору номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного договору.

Так, сторонами було погоджено та підписано специфікації до Договору, якими визначено код товару/назву, одиницю вимірювання - літри, його кількість, ціну (за одиницю та загальну), в тому числі з ПДВ, валюту - долари США та Євро, розмір знижки за вчасний розрахунок в розмірі 15%, а саме специфікації: № 250625233 від 19.05.2020 року, № 2500632540 від 18.06.2020 року, № 2500632544 від 18.06.2020 року, № 2500583580 від 12.12.2019 року, № 2500615311 від 15.04.2020 року, № 2500583590 від 12.12.2019 року, № 2500583573 від 12.12.2019 року, № 2500583596 від 12.12.2019 року, № 2500598199 від 19.02.2020 року, № 2500610820 від 31.03.2020 року, № 2500610816 від 31.03.2020 року, № 2500613497 від 08.04.2020 року, № 2500615774 від 16.04.2020 року, № 2500615785 від 16.04.2020 року, № 2500615765 від 16.04.2020 року, № 2500583571 від 12.12.2019 року, № 2500583583 від 12.12.2019 року, № 2500624371 від 16.05.2020 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 1.2 Договору врегульовано, що загальний об`єм поставки - означатиме плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об`єм поставки відповідно до: видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5 %. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поста помножений на ціну.

Відповідно до п. 1.3 Договору умови даного договору встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки, специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2019 році після дати даного договору та/чи 2020 році, незалежно від того, чи містять вони посилання на даний договір, чи ні. При цьому, умови договору застосовуються в об`ємі, що не суперечить вказаним додатковим угодам, додаткам чи специфікаціям. Дана норма, однак, не виключає можливості, що до інших додатків на продаж товарів застосовуватимуться умови даного договору, якщо про це прямо зазначено у такому додатку.

Згідно п. 3.1 Договору поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах ЕХW (склад продавця), якщо інше не передбачено в специфікації. Умови поставки викладаються у відповідності з вимогами ІНКОТЕРМС 2010, за виключенням тих особливостей, що притаманні зовнішньоекономічній діяльності.

У відповідності до п. 3.5 Договору під час поставки продавець зобов`язаний передати покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. Покупець повинен повідомити про відсутність усіх необхідних товаросупровідних документів завчасно, до прийняття поставки. Претензії про відсутність документів після поставки не беруться до уваги. При поставці продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок-фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено в договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу покупця.

У зв`язку з тим, що постачання за договором має характер централізовано-кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця, відміченою в даному договорі в пункті "Реквізити та підписи сторін" (п. 3.6 Договору).

Право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження, що відповідає даті оформлення товарно - транспортної накладної (п. 3.1.1 Договору).

Як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем в поданій суду позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на виконання умов вищевказаного Договору та у відповідності до Специфікацій позивачем в період грудень 2019 року - червень 2020 року було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений Договором товар (насіння, засоби захисту рослин та добрива) на загальну 8 202 974,37 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними: №5190040690 від 24.12.2019 року на суму 737 799,30 грн., №5190040689 від 24.12.2019 року на суму 2 231 473,82 грн., №5190040868 від 28.12.2019 року на суму 11 933,23 грн., №5190040884 від 28.12.2019 року на суму 306 438,97 грн., №5190041842 від 24.02.2020 року на суму 1 731 351,02 грн., №5190042169 від 03.03.2020 року на суму 317 298,30 грн., №5190044089 від 08.04.2020 року на суму 585 891,60 грн., №5190044247 від 13.04.2020 року на суму 91 922,28 грн., №5190044442 від 15.04.2020 року на суму 1 229 918,27 грн., №5190044474 від 16.04.2020 року на суму 554 662,08 грн., №5190045355 від 04.05.2020 року на суму 35 861,04 грн., №5190045796 від 18.05.2020 року на суму 32 211,72 грн., ВН №5190045858 від 19.05.2020 року на суму 135 984,64 грн., №5190046850 від 18.06.2020 року на суму 200 228,10 грн. Копії вказаних накладних наявні в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем підтверджується засвідченими відбитками печаток сторін підписами на видаткових накладних представників постачальника ТОВ Суффле Агро Україна та покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю Екоферма Ярос Агро .

В подальшому у зв`язку зі збільшенням комерційного курсу долару США/Євро, 01 грудня 2020 року між позивачем та відповідачем підписані коригування кількісних та вартісних показників, внаслідок чого сума поставленого товару збільшилась на 880 746,59 грн., зокрема: коригування №5190051300 від 01.12.2020 року на суму 2 213,64 грн., №5190051302 від 01.12.2020 року на суму 44 820,54 грн., №5190051297 від 01.12.2020 року на суму 13 767,60 грн., №5190051305 від 01.12.2020 року на суму 10 854,00 грн., №5190051299 від 01.12.2020 року на суму 438 920,10 грн., №5190051296 від 01.12.2020 року на суму 32 099,76 грн., №5190051298 від 01.12.2020 року на суму 335 378,15 грн., №5190051301 від 01.12.2020 року на суму 2 692,80 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Окрім цього у зв`язку з поверненням частини товару вартість поставленого товару була зменшена на загальну суму 365 091,45 грн., що підтверджується підписаними між сторонами коригуваннями кількісних та вартісних показників, зокрема: №5190040956 від 02.01.2020 року на суму 14 789,64 грн., №5190044918 від 27.04.2020 року на суму 11 789,58 грн., №5190044917 від 27.04.2020 року на суму 5 025,38 грн., №5190045169 від 27.04.2020 року на суму 1953,36 грн., №5190045170 від 27.04.2020 року на суму 2 539,80 грн., №5190045168 від 27.04.2020 року на суму 22 554,72 грн., №5190042102 від 03.03.2020 року на суму 214 799,19 грн., №5190042100 від 03.03.2020 року на суму 91 639,78 грн.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару при відвантаженні, його вагу, відсутність пошкоджень і, у випадку виявлення, негайно повідомити про це продавця. Товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної покупцем. Претензії по кількості після прийому-передачі товарів та підписання накладних не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. У разі виявлення претензій по кількості чи якості складається акт згідно пункту 3.4 Договору (п. 3.2 Договору).

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, заперечень щодо факту поставки товару за спірними видатковими накладними відповідачем суду не надано. Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору, з урахуванням здійсненого повернення частини товару, позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару (насіння, засобів захисту рослин та добрив) відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Екоферма Ярос Агро , а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень, засвідчені печатками обох сторін.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість переданого товару.

Окрім цього додатково на підтвердження факту поставки товару відповідачеві сторонами надані відповідні товарно - транспортні накладні № 3500537103 від 03.03.2020 року, № 3Б170120 від 17.01.2020 року, № № 3500537544 від 03.03.2020 року, № 3500582944 від 18.06.2020 року, № 3500575652 від 18.05.2020 року, № 23 від 23.04.2020 року, № 3500576496 від 19.05.2020 року, № 3500564480 від 08.04.2020 року, № 3500564478 від 08.04.2020 року, № 3500550586 від 03.03.2020 року, № 2500548251 від 24.02.2020 року, № 3500576496 від 19.05.2020 року, № 3500566805 від 15.04.2020 року, № 3500571860 від 04.05.2020 року, підписані без зауважень представниками вантажовідправника - ТОВ Суффле Агро Україна та вантажоодержувача - ТОВ Екоферма Ярос Агро .

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зокрема, у відповідності до умов Договору сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 від 01.12.2019 року, яким визначено умови та порядок надання покупцю знижки за дострокові розрахунки на певні види товару, та Додаток № 2 від 01.12.2019 року, яким сторони визначили умови формування ціни та оплати за товари (в цілях даного Додатку та надалі - товари), що продаються на умовах товарного кредиту: засоби рослин, та/або насіння, та/або добрива для позакореневого підживлення.

Згідно Додатку № 2 до Договору Додатки/специфікації мають містити посилання на ціну в доларах США та/чи Євро. Валютою платежу є гривня.

Умовами п. 4.5 Договору сторони погодили, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний курс) на кінець банківського дня/закриття торгів: показник "продаж" згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує: даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, або даті виставлення рахунку-фактури, при частковій оплаті, або даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

Продавець залишає за собою право здійснити перерахунок ціни/вартості поставленого товару і у разі прострочення оплати заборгованості відповідно до фактичного комерційного курсу, що діяв на переддень фактичного закриття заборгованості покупцем. Під фактичним закриттям заборгованості сторони вважатимуть: або оплату вартості товару, коли датою закриття заборгованості є дата банківського переказу (зарахування коштів на банківський рахунок продавця), або зарахування зустрічних однорідних вимог, коли датою закриття заборгованості є дата видаткової накладної на поставку продукції покупцем продавцю, вимоги з оплати за яку зараховуються сторонами із зобов`язаннями покупця за даним договором. При повному фактичному закритті заборгованості покупцем продавець матиме право на власний розсуд застосовувати середньоарифметичний комерційний курс, якщо розрахунки здійснювалися покупцем кількома банківськими переказами/фактами зарахування (п. 4.5.2 Договору).

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що в кожному випадку коригування продавець зобов`язується видати коригуючу видаткову накладну, яка у разі її підписання обома сторонами, є обов`язковою для них, має юридичну силу додатку до договору. При наявності коригуючої видаткової накладної підписання додаткових угод чи інших додатків до договору не потребується. Продавець зобов`язується видати також розрахунок коригування ПДВ в порядку, передбаченому чинним законодавством. Обов`язок реєстрації такого розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначається згідно чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Так, у відповідності до п. 4.3 Договору якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2020. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2020 рік.

Крім того, у додатку № 2 до цього Договору сторони погодили умови формування та оплати товару, що продається на умовах 100 % кредиту.

Зокрема, в п. 3 Додатку № 2 до Договору зазначено, що вартість товарів може бути оплачена покупцем грішми (оплата) або погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поставлені продавцю товари за іншими договорами (поставка). Вартість товарів, що зазначена у видатковій накладній (вартість товарів), підлягає коригуванню та оплаті відповідно до зміни комерційного курсу долару США/Євро, визначеного в договорі, за правилами даного додатку.

Пунктом 3.1 Додатку № 2 до Договору встановлено, що у разі, якщо покупець до 31.10.2020 року:

3.1.1. оплачує 100% вартості товарів одним траншем, або

3.1.2. зараховує 100% вартості товарів проти оплати вартості поставки, здійсненої в один день єдиною партією, то вартість товарів підлягає коригуванню та оплаті відповідно до зміни комерційного курсу долара США/Євро, використаного у видатковій накладній, до комерційного курсу долара США/Євро станом на робочий день, що передує дню оплати чи поставки.

Відповідно до п. 5 Додатку №2 до Договору коригуючі видаткові та податкові накладні підписуються сторонами в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 3 Додатку № 1 до Договору встановлений порядок надання та розмір знижки. У разі оплати вартості товару раніше, аніж встановлений строк - 31.10.2020 року (включно), покупець матиме право на знижку у розмірі 0,065% від ціни товару, погодженої у договорі та додатках до нього, за кожен день дострокового погашення боргу. Днем оплати є день зарахування коштів на банківський рахунок продавця. День оплати не включається у період нарахування знижки.

Згідно п. 4 Додатку № 1 до Договору у разі самостійного розрахунку покупцем знижки та погашення вартості товару відповідальність за коректність розрахунків несе покупець. Вважатиметься, що в такому випадку питання остаточного розміру знижки є неузгодженим, поки сторони не зафіксують всі умови згідно з п. 6 даного додатку.

Відповідно до п. 6 Додатку № 1 до Договору коригуючі видаткові та податкові накладні підписуються сторонами в порядку, передбаченому договором та чинним законодавством України. Знижка вважатиметься наданою з моменту підписання сторонами вказаних документів.

Поряд із цим у підписаних сторонами вищезазначених специфікаціях до Договору сторони погодили, що товари, на які надається знижка: насіння, засоби захисту росли, добрива для позакореневого підживлення. Знижка не поширюється на інші види товарів, навіть коли вони зазначені у даній специфікації. Покупець має право на отримання знижки в розмірі 15% від ціни товарів за одиницю, без ПДВ, на які надається знижка. Проте, покупець не має право на отримання знижки при купівлі товарів на умовах передоплати. Умовою надання знижки є погашення покупцем у строк до 31.10.2020 повної вартості товарів, на які надається знижка, або вартості товарів за мінусом зазначеної знижки. Знижка надається шляхом коригування ціни/вартості товару, відображеній у видатковій накладній.

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.

Таким чином, підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідачем було здійснено часткову оплату товару на суму 7 410 835,08 гривень, а саме: платіжним дорученням № 1115 від 30.10.2020 року було сплачено 6 600 000,00 грн., платіжним дорученням № 13010 від 26.11.2020 року - 2 200,48 грн. та платіжним дорученням № 1376 від 08.12.2020 року - 748 634,60 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою банку та відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.

Отже, з урахуванням часткової оплати та коригувань залишок неоплаченого товару, як зазначає позивач в позовній заяві, становив 1 307 794,43 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, свої зобов`язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю Суффле Агро Україна грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та Специфікацій до нього відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Екоферма Ярос Агро утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 1 307 794,43 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки № 1300031475 від 01.12.2019 року та/або його окремих положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Поряд із цим, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що ним належним чином виконано свої зобов`язання за спірним Договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару та з урахуванням самостійно визначеної згідно специфікацій знижки в розмірі 15% - 1 175 682,44 грн., виходячи з вартості поставленого товару в сумі 7 837 882,92 грн., визначеного як різниця вартості товару за видатковими накладними в сумі 8 202 974,37 грн. та коригування (зменшення) в сумі 365 091,45 грн.

За твердженням відповідача, на виконання п. 4.3 Договору, п. 3.4 Додатку № 1 до Договору ним сплачено вартість поставлених товарів за вирахуванням 15% знижки за вчасний розрахунок та за вирахуванням 0,065% знижки за один день дострокового погашення вартості товару у розмірі 6 660 000,00 грн. з ПДВ (платіжне доручення № 1115 від 30.10.2020 року), при цьому переплата становить 2 129,95 грн.

Сума в розмірі 2200,48 грн., як зазначає відповідач, сплачена позивачеві платіжним дорученням № 1301 від 26.11.2020 року, перерахована для зручного розрахунку коригування кількісних та вартісних показників за Договором.

Тобто, затвердженнями відповідача, заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 1 307 794,43 грн. не є заборгованістю за поставлений товар, а є знижкою у розмірі 15% від суми поставленого товару, оскільки ТОВ "Екоферма Ярос Агро" здійснило оплату у строк до 31.10.2020 року одним траншем з урахуванням вказаної знижки, як це передбачено умовами Договору, Додатків №1 та №2 до нього, а також згідно з умовами специфікацій.

Відтак, між сторонами існує спір щодо права відповідача на отримання знижки на оплату поставленого товару.

З урахуванням змісту погоджених сторонами умов оплати та наявних у справі доказів суд зазначає, що згідно п 3.1 Додатку № 2 до Договору вбачається, що сторони погодили два альтернативні види оплати за поставлений товар: 1) або 100% оплату товару одним траншем; 2) або зарахування 100% вартості товарів, поставлених відповідачем на користь позивача однією партією, при цьому вартість поставленої продукції відповідачем, яка зараховується в оплату поставленого товару позивачем, підлягає коригуванню відповідно до зміни комерційного курсу долара США/Євро станом на робочий день, що передує дню такої оплати чи поставки.

Разом із тим, у специфікаціях підписаних між сторонами зазначено, що покупець має право на отримання знижки в розмірі 15% від ціни товарів за одиницю, без ПДВ, на які надається знижка. Умовою надання знижки є погашення покупцем у строк до 31.10.2020 повної вартості товарів, на які надається знижка, або вартості товарів за мінусом зазначеної знижки.

Також згідно п. 3 Додатку № 1 до Договору у разі оплати вартості товару раніше, аніж встановлений строк - 31 жовтня 2020 року (включно), покупець матиме право на знижку у розмірі 0,065% від ціни товару, погодженої у Договорі та додатках до нього з кожен день дострокового погашення боргу. День оплати не включається у період нарахування знижки.

Отже, у підписаних сторонами специфікаціях сторони погодили надання знижки у розмірі 15% від ціни товару, якщо відповідач здійснить повну оплату за поставлений товар до 31.10.2020 року, або вартості товару за мінусом знижки.

За даними відповідача вартість товару за мінусом знижки в розмірі 15% становить 6 662 200,48 грн.

Натомість, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідач здійснив оплату 30.10.2020 року суми в розмірі 6 660 000,00 грн., тобто на 2200,48 грн. менше, ніж сума боргу з урахуванням нарахованої відповідачем знижки, та здійснив оплату повної суми в розмірі 6 662 200,48 грн. тільки 26.11.2020 року, відтак самостійними діями унеможливив застосування знижки в розмірі 15%, умовами застосування якої є повна та своєчасна оплата товару.

При цьому здійснена відповідачем тільки 26.11.2020 року доплата в сумі 2200,48 грн. не може бути розцінена в якості доплати по коригуванню для зручного розрахунку коригування кількісних та вартісних показників коригування податкових накладних за Договором , як стверджує відповідач, позаяк коригування кількісних та вартісних показників були підписані сторонами 01.12.2020 року, тобто через тиждень після такої оплати.

Також перерахування 08.12.2020 року позивачеві грошових коштів в сумі 748 634,60 грн., які, за твердженням відповідача, є оплатою коригування вартості товару згідно підписаних у зв`язку зі зміною комерційного курсу валюти коригуючих накладних, за вирахуванням 15% знижки, свідчить про безпідставність такого зниження вартості товару.

Додатково суд звертає увагу п. 4 Додатку №1 до Договору, який передбачає, що у разі самостійного розрахунку покупцем знижки та погашення вартості товару відповідальність за коректність розрахунків несе покупець. Вважатиметься, що в такому випадку питання остаточного розміру знижки є неузгодженим, поки сторони не зафіксують всі умови згідно з пунктом 6 даного Додатку.

Згідно п. 6 Додатку №1 до Договору коригуючі видаткові та податкові накладні підписуються сторонами. Знижка вважається наданою з моменту підписання сторонами вказаних документів.

Відтак, в контексті вищенаведеного суд зазначає, що відповідачем не було погоджено з постачальником суму знижки, сторонами не оформлені коригуючі видаткові накладні, отже знижка вважається не наданою, що свідчить про відсутність у відповідача як покупця юридичних підстав для її врахування та здійснення оплати за поставлений товар в розмірі меншому, ніж вказано у видаткових накладних та накладних на коригування вартості товару.

Поряд із цим суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тобто відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, наявність особливих умов щодо визначення остаточної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 року у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 року у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 року у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 року справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 року у справі № 910/1338/19.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Нормами глави 48 ЦК України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов`язання: виконання зобов`язання належними сторонами (ст. 527 ЦК України); виконання у належний спосіб (ст. 529 ЦК України - виконання зобов`язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов`язання (ст. 530 ЦК України); належне місце виконання зобов`язання (ст. 532 ЦК України), а також щодо належного предмета.

Зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов Договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.

Натомість, відповідач взяв на себе ризик самостійного розрахунку знижки під час здійснення оплати поставленого товару та допустивши неналежне виконання позбавив себе права на застосування такої знижки в розмірі 15%.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений за вказаним Договором товар підлягають задоволенню в заявленій сумі 1 307 794,43 грн.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 Господарського кодексу України.

У пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов`язань встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 року у справі № 917/194/18).

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, пені та штрафу, передбачених п.п. 7.1, 7.2 Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також проценти на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4% на місяць (48% річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.

Згідно п. 7.2 Договору покупець додатково сплачує штраф в розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення на підставі пункту 7.1 Договору пеню у розмірі 78 289,69 грн. за загальний період прострочення з 02.11.2020 року до 26.04.2021 року, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та п. 7.1 Договору 48 % річних в сумі 302 409,76 грн. за період з 02.11.2020 року по 26.04.2021 року, втрати від інфляції в сумі 83 092,63 грн. за загальний період прострочення з 02.11.2020 року по 31.03.2021 року, а також згідно п. 7.2 Договору 15% штраф за повний місяць прострочення - листопад 2021 року в сумі 308 464,35 грн., які позивач просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, штрафу, процентів річних та втрат від інфляції суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог суду не надано.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються пеня та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У статті 254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, як встановлено судом, при визначенні граничного строку виконання зобов`язань з оплати поставленого позивачем за Договором товару та визначення початку періоду прострочення з 02.11.2020 року, позивачем не враховані вищезазначені приписи чинного законодавства, оскільки граничною датою сплати відповідачем коштів за умовами Договору є 31.10.2020 року, а отже з урахуванням вихідних днів початком періоду прострочення, а також нарахування пені, процентів річних, має бути 03.11.2020 року.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що розмір пені і процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного судом початку періоду нарахування та з урахуванням обмежень, передбачених стаття 253, 254 Цивільного кодексу України, становить 77 836,24 грн. пені та 300694,63 грн. процентів річних відповідно, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме: пені в розмірі 77 836,24 грн. та процентів річних в розмірі 300 694,63 грн.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявленого до стягнення 15% штрафу судом встановлено, що його розмір, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам Договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 308 464,35 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 83 092,63 грн., нарахованих згідно приписів ст. 625 ЦК України за період з 02.11.2020 року по 31.03.2021 року суд зазначає, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Як визначено ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зокрема, у відповідності до умов п. 2 Додатку № 2 до Договору, згідно якого специфікації містять ціну в доларах США та/чи Євро, сторонами визначено ціну товару, що постачається в доларах США та Євро.

Умовами п. 4.5 Договору сторони погодили, що в разі, коли ціна товару визначається в іноземній валюті, ціна товару в гривні буде визначатися відповідно до курсу валюти на МВБ (Комерційний курс) на кінець банківського дня/закриття торгів: показник "продаж" згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/currency/mb/ на дату, що передує: даті виставлення рахунку фактури, при попередній оплаті, або даті виставлення рахунку-фактури, при частковій оплаті, або даті складання видаткової накладної, при оплаті після поставки.

За змістом статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

З огляду на викладене норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Зокрема, встановлена сторонами у Договорі та Додатку № 2 до Договору ціна товару (сума поставки, ціна договору) є орієнтовною та у разі зміни курсу продажу євро/долару США до гривні визначена сторонами у договорі орієнтовна ціна товару підлягає перерахуванню за визначеною у договорі формулою, за результатом якого визначається сума курсової різниці, яка фактично є доплатою, що зазначається в розрахунках коригування вартісних показників товару. Саме сума курсової різниці (доплати), встановлена в розрахунках коригування вартісних показників товару, визначає усю суму грошових коштів, що підлягає сплаті відповідно до договору. Тобто остаточна ціна товару формується з урахуванням розміру курсової різниці, визначеної станом на дату, що передує даті оплати товар.

Отже умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України, про що прав.

З огляду на викладене суд зазначає, що грошове зобов`язання покупця хоча і виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті. При цьому визначення остаточної ціни договору залежить саме від дати здійснення фактичної оплати товару за орієнтовною вартістю. Встановлена у договорі поставки умова про здійснення оплати товару за орієнтовною вартістю з відповідним подальшим коригуванням орієнтовної вартості пропорційно курсу відповідної іноземної валюти (Євро та доларів США) станом на дату, що передує даті оплати товару, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до євро/долару США.

Отже враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 910/11077/20 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

З урахуванням вищенаведеного та враховуючи умови погодженого сторонами Договору, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 83 092,63 грн. задоволенню не підлягають як такі, що здійснені позивачем без застосування до спірних правовідносин у цій справі положень статей 523, 533 Цивільного кодексу України та зазначених вище висновків Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" (вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 40865932) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького,43, с.Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код ЄДРПОУ 34863309) 1307794,43 грн. основного боргу, 77836,24 грн. пені, 300694,63 грн. процентів річних, 308464,35 грн. штрафу та 29921,84 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 12 січня 2021 року.

Суддя А.М. Селівон

Дата ухвалення рішення15.12.2021
Оприлюднено17.01.2022

Судовий реєстр по справі —910/6870/21

Постанова від 19.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 12.09.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Постанова від 15.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Постанова від 15.08.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 12.07.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 29.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Постанова від 08.06.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Ухвала від 06.06.2023

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Дроботова Т.Б.

Ухвала від 10.05.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

Постанова від 05.04.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Гаврилюк О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні