Рішення

від 22.12.2021 по справі 478/1205/21

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1205/21 Пров. №2/478/327/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року смт.Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, в складі:

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Луговської А.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Богославського А.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства Дар Ланів про відшкодування збитків внаслідок користування майном без достатньої правової підстави, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Богославський А.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до приватного підприємства Дар Ланів (далі ПП Дар Ланів , орендар, відповідач), про відшкодування збитків внаслідок користування майном без достатньої правової підстави.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є власником земельної ділянки площею 5,9817 га ріллі, яка належить їй на підставі Державного акту серії ІІІ-МК №002363, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області. Кадастровий номер земельної ділянки 4823684200:01:000:0101.

05.08.2016 року Державним реєстратором Слободанюк В.С. Казанківської райдержадміністрації Миколаївської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано договір оренди землі, б/н, від 02.08.2016 року на земельну ділянку з кадастровим номером 4823684200:01:000:0101, площею 5,9817 га., наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Миколо-Гулаківської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, який було укладено між позивачем та відповідачем. Номер запису про інше речове право 15850675, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 30885996. Договір укладено строком на 10 років.

Позивач у 2017 році звернулась із цивільним позовом до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до ПП Дар Ланів про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення про їх державну реєстрацію.

06.09.2019 року рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області по справі № 478/777/17, за позовом ОСОБА_1 до ПП Дар Ланів про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішення про їх державну реєстрацію, було відмовлено.

14.11.2019 року Апеляційним судом Миколаївської області вказаний договір оренди було визнано недійсним.

Постановою Верховного суду України від 09.09.2020 року в частині визнання договору оренди недійсним було скасоване та прийняте рішення про скасування запису про проведення рішення про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі.

В жовтні 2020 року була скасована державна реєстрація вказаного договору оренди землі, земельна ділянка була повернута позивачу, проте, з огляду на судове рішення вважає, що земельна ділянка на підставі спірного договору оренди землі перебувала у ПП Дар Ланів без достатньої правової підстави, чим позивачу, як власнику земельної ділянки була спричинена матеріальна шкода, оскільки за період часу використання земельної ділянки без достатньої правової підстави їй жодного разу не було сплачено орендної плати.

Вважає, що відповідач, звернувшись до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування понесених збитків (справа № 478/1409/17) визнав, що земельна ділянка (до винесення судового рішення Касаційної інстанції) знаходилась у користуванні відповідача та що він, відповідач, був законним користувачем (використовував) спірну земельну ділянку.

За вказаних обставин просить суд стягнути з відповідача на її користь нанесену їй матеріальну шкоду в загальному розмірі 22628,64 грн., яка складається з не отриманої суми орендної плати в розмірі 20246,79 грн., 3 процента річних в сумі 607,40 грн. та інфляційних витрат в сумі 1774,45 грн. а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 08.11.2021 року провадження у справі було відкрито, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

06.12.2021 року відповідачем на позовну заяву в електронному вигляді було подано відзив на позовну заяву, в якому представник позивача проти задоволення заявлених вимог заперечує повністю, зважаючі їх необґрунтованими, а також клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечують.

Зважаючі на той факт, що вище означений відзив та клопотання були подані без електронного підпису, що не дає змогу суду ідентифікувати відповідача та/або представника відповідача суд критично відноситься до поданого відповідачем відзову на позовну заяву а також наданого клопотання про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача.

Суд не бере до уваги заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, подану від імені директора ПП Дар Ланів , яка надійшла через канцелярію суду, оскільки вказана заява подана з порушенням вимог ст. 183 ЦПК, без документів, які підтверджують повноваження директора підприємства та представляти його інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку з невідомих причин в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи відповідача, відсутності відзиву на позов, згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути цивільну справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, оцінивши надані докази, приходить до такого висновку.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 227498774 від 09.10.2020 року, земельна ділянка, за кадастровим номером: 4823684200:01:000:0101, площею 5,9817, яка розташована в Миколаївській області на території Миколо-Гулаківської сільської ради, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить позивачу ОСОБА_1 .

З цього ж витягу судом встановлено, що 05.08.2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, було внесено запис про право оренди земельної ділянки, строком на десять років, яке виникло на підставі договору оренди землі від 02.08.2016 року.

Як вбачається з наданих позивачем копії договору оренди землі від 02.08.2016 року, вказаний договір був укладений від імені ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів , за якими, належна позивачу земельна ділянка, площею 5,9817 га була надана в оренду відповідачу. За умовами вказаного договору, відповідач прийняв обов`язки зі сплати орендної плати на користь позивача за користування земельною ділянкою.

Натомість, як вбачається з постанови Верховного суду від 09.09.2020 року у справі № 478/777/17, у травні 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до ПП Дар Ланів з позовом, в якому, між іншим, просила визнати недійсними договори оренди землі укладені 02.08.2016 року від імені ОСОБА_1 та ПП Дар Ланів .

09 жовтня 2020 року запис про речове право (право оренди земельної ділянки) було скасовано на підставі постанови Верховного суду у справі № 478/777/17 від 09.09.2020 року.

В судовому засіданні були також дослідженні матеріали цивільної справи № 478/375/21, яка знаходилась в провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до ПП Дар Ланів про стягнення матеріальної та моральної шкоди за невиконання зобов`язань за укладеним договором оренди землі від 02.08.2016 року.

Як вбачається з тексту позовної заяви, з якою позивачка звернулася до суду по вказаній справі, вона просила стягнути на її користь завдану їй невиконанням відповідачем зобов`язань за укладеними договорами оренди землі, в тому числі за договором від 02 серпня 2016 року. При цьому в обґрунтування своїх вимог вона в тексті позовної заяви посилалася саме на обставини укладення спірних договорів оренди, вважаючи, що вони були укладені та зареєстровані в установленому законом порядку, що сторонами були погоджені істотні умови оренди землі в договорах, зокрема щодо розміру орендної плати, строків її виплати та відповідальності за порушення строків виплати орендної плати.

Тобто, позивачкою було чітко визначений предмет позову (спосіб захисту права, який вона просить суд застосувати до відповідача), а також викладені обставини, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги, посилаючись на існування зобов`язання сторін на підставі умов договору оренди, укладеного 02 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та приватним підприємством Дар Ланів .

Оцінюючи встановлені обставини, суд приходить до наступного висновку.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , статті 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до положень частин першої, п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За правилами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 17 Закону України про оренду землі, об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищенаведеного - момент державної реєстрації наділяє сторони договору правами та обов`язками, які повинні виконуватися у повному обсязі.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Згідно аналізу наведених норм законодавства, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як вбачається з встановлених обставин на час використання земельної ділянки ПП Дар Ланів яка належить позивачу, між сторонами спору існували існували договірні відносини щодо оренди спірної земельної ділянки. Використовуючі земельну ділянку ПП Дар Ланів діяло на правовій підставі, яка ґрунтувалась на договорі оренди землі від 02.08.2016 року, рішення про реєстрацію права оренди за яким було скасовано Постановою Верховного суду України від 09.09.2020 року, після перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав що і було зроблено посадовою особою Державного реєстру прав на нерухоме майно після надання судового рішення від 09.09.2020 року.

Судом установлено та не заперечувалось позивачем, що земельна ділянка була повернута ОСОБА_1 в жовтні 2020 року.

Отже, встановлені в судовому засіданні обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог про те, що вона має право вимоги відповідно до положень ст. 1212, 1214 ЦК України.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків внаслідок користування майном без достатньої правової підстави.

Керуючись ст. ст. 13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства Дар Ланів про відшкодування збитків внаслідок користування майном без достатньої правової підстави - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи, віднести на її рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Копію судового рішення надіслати відповідачу протягом двох днів з дня його складення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складено 28.12.2021 року.

Суддя: Х.В. Іщенко