Рішення

від 25.10.2021 по справі 160/14176/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Справа № 160/14176/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/14176/21 за позовною заявою Дочірнього підприємства Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

17.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (далі - ДП Агрофірма Лія , підприємство, позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2805979/31299876, прийняте 29.06.2021 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №1, складеної 08.06.2021 Дочірнім підприємством Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія на загальну суму, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 2 839 999, 92 грн.;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1, складену 08.06.2021 Дочірнім підприємством Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія на загальну суму, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 2 839 999, 92 грн., датою її фактичного надходження.

Позовні вимоги ДП Агрофірма Лія обґрунтовані протиправністю оскарженого рішення контролюючого органу. Позивач зазначив, що на виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством, як Продавцем/Постачальником, складено за результатами господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю Профіт-Поінт (далі - ТОВ Профіт-Поінт ) податкову накладну №1 від 08.06.2021 та направлено останню на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), однак контролюючий орган зупинив реєстрацію означеної накладної та запропонував позивачу подати письмові пояснення з їх документальним підтвердженням, що було виконано позивачем. Проте, відповідачем-1 прийнято оскаржене рішення, в якому не зазначено конкретних підстав, що обумовлювали б їх обґрунтованість, оскільки у спірних рішеннях відсутні посилання на документи, яких не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію поданої позивачем податкової накладної в ЄРПН. Одночасно з цим, позивач зазначив, що із наданих до контролюючого органу пояснень та копій первинних документів чітко вбачається реальність відповідної господарської операції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 відкрито провадження у справі №160/14176/21 та призначено її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

20.09.2021 до суду надійшов від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву (вх. №81310/21), в якому відповідач-1 заперечив проти заявленого адміністративного позову. Контролюючий орган зазначив, що на підтвердження відповідних господарських операцій позивача у загальному пакеті документів не були надані первинні документи, які стали підставою для реєстрації податкової накладної. Так, зокрема, відповідач-1 посилається на відсутність підтверджуючих документів щодо придбання ТМЦ, а саме: посівного матеріалу (договори, видаткові накладні, ТТН), паливно-мастильних матеріалів (договори, видаткові накладні, ТТН), добрива (договори, ТТН). Окрім того, контролюючий орган зауважив, що позивачем надано частково не завірені сторонами документи, оскільки на них відсутні печатки та/або підписи. Відповідач-1 зазначив про відсутність у наданому платником податків пакеті документів статистичної звітності 29-сг (звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур) та 37-сг (звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур) для визначення врожайності культур. При цьому, відповідач-1 зазначив, що ДП Агрофірма Лія не включено до переліку ризикових суб`єктів господарювання. Отже, відповідач-1 зазначає, що ДП Агрофірма Лія не були надані у повному обсязі документи на підтвердження господарських операцій.

20.09.2021 до суду надійшов від представника Державної податкової служби України відзив на позовну заяву (вх. №81312/21), в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення заявлених до суду позовних вимог та зазначив, що зобов`язання зареєструвати податкову накладну є похідною вимогою до ДПС України, оскільки скасування рішення про відмову у реєстрації складеної позивачем податкової накладної, прийнятого відповідною комісією, яку створено у контролюючому органі на регіональному рівні у Дніпропетровській області, є самостійною підставою для реєстрації відповідної податкової накладної в ЄРПН відповідно до п. 28 Порядку. Також позиція відповідача -2 аргументована тим, що зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписану підприємством позивача податкову накладну задоволенню не підлягають, оскільки вчинення дій по реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування в ЄРПН є дискреційними повноваженнями Державної податкової служби України, в які не допускається будь-яке втручання, оскільки є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2021 замінено відповідача-1 у справі №160/14176/21 на його правонаступника, а саме: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

07.10.2021 до суду надійшла від ДП Агрофірма Лія відповідь на відзиви (вх. №87177/21), в яких позивач виклав спростування щодо доводів контролюючих органів, які зазначені у відзивах на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Дочірнє підприємство Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (код ЄДРПОУ 31299876) зареєстроване як юридична особа 05.07.2001 та взято на податковий облік у контролюючих органах (в т.ч. як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) за індивідуальним податковим номером 412565208294).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів економічної діяльності підприємства (коди за КВЕД) належить: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.45 Розведення овець і кіз; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 03.12 Прісноводне рибальство; 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Як стверджує позивач, з метою здійснення власної господарської діяльності ДП Агрофірма Лія уклало із ТОВ Профіт-Поінт (код ЄДРПОУ 41256525) договір поставки за №ГЮ/641/06/2021 від 04.06.2021 на загальну суму 2 839 999,92 грн. (в т.ч. ПДВ - 348 771, 92 грн.) на реалізацію товару «Пшениця продовольча» (код УКТЗЕД 1001990000).

Означений товар позивач вирощує на орендованих земельних ділянках.

На підтвердження означеної господарської операції сторонами договору були складені наступні документи: платіжне доручення від покупця №241 від 08.06.2021, банківська виписка за 08.06.2021, видаткова накладна №1 від 10.06.2021, видаткова накладна №2 від 11.06.2021, видаткова накладна №3 від 14.06.2021, товарно-транспортна накладна №1 від 10.06.2021, товарно-транспортна накладна №2 від 10.06.2021, товарно-транспортна накладна №3 від 10.06.2021, товарно-транспортна накладна №5 від 11.06.2021, товарно-транспортна накладна №6 від 11.06.2021, товарно-транспортна накладна №7 від 11.06.2021, товарно-транспортна накладна №8 від 11.06.2021, товарно-транспортна накладна №9 від 11.06.2021, товарно-транспортна накладна №10 від 11.06.2021, товарно-транспортна накладна №11 від 14.06.2021.

На виконання вимог статті 201 Податкового кодексу України позивачем складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну за №1 від 08.06.2021 на суму 2 839 999, 92 грн. (в т.ч. ПДВ - 348 771, 92 грн.), однак її реєстрацію було зупинено, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією електронної квитанції від 15.06.2021 (реєстраційний номер документа №9160805334).

У вищезазначеній квитанції зазначено наступні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної: Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 08.06.2021 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1001, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

З метою реєстрації вищевказаної податкової накладної підприємством складено пояснення та додано документальне підтвердження господарської операції, за результатами проведення якої позивачем виписано означену податкову накладну та направлено їх разом із повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено за №1 від 24.06.2021.

29.06.2021 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення за №2805979/31299876 про відмову в реєстрації податкової накладної за №1 від 08.06.2021, у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів (без підкреслення): первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

В графі Додаткова інформація відповідачем-1 зазначено: Відсутні первинні документи (договори на посівну, пальне, добриво; видаткові на пальне, посівну). Надання документів не завірених сторонами (відсутні печатки та/або підписи) .

Не погодившись із означеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, звернувшись до Комісії ДПС з питань розгляду скарг із відповідною скаргою, що датована 05.07.2021.

За результатами розгляду скарги підприємства Комісією центрального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №31347/31299876/2 від 08.07.2021, згідно з яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржене рішення без змін. В якості підстави для винесення відповідачем-2 означеного рішення вказано: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погодившись із вищезазначеними рішеннями Комісій, ДП Агрофірма Лія звернулося до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019, яка набула чинності з 01.02.2020, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів (далі - Порядок №1165).

Згідно з положеннями пункту 3 Порядку №1165, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації):

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих для реєстрації в іншому місяці, ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої для реєстрації в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений у них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена у попередньому місяці, становить більше 20 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно виконуються такі умови:

загальна сума податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), сплачена за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 1 млн. гривень;

значення показника D, розрахованого згідно з цим підпунктом, становить більше 0,05. Показник D розраховується за такою формулою: D= S/T, де S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС, платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; значення показника P є меншим, ніж значення, розраховане за такою формулою: P = Pм х 1,4, де P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування. Значення показників D та P відображаються в електронному кабінеті платнику податку;

4) у податковій накладній/розрахунку коригування відображена операція з товаром за кодом згідно з УКТЗЕД та/або послугою за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, які зазначені у таблиці даних платника податку, врахованій контролюючим органом.

Згідно із пунктом 4 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 7 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У пункті 10 Порядку №1165 зазначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено обов`язок платника податку на додану вартість скласти податкову накладну/розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати таку податкову накладну/розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН. Направлена податкова накладна/розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в автоматичному режимі перевіряється на відповідність ознакам безумовної реєстрації, і якщо такі ознаки наявні, реєстрація такої податкової накладної (або розрахунку коригування) не зупиняється. У випадку ж подання для реєстрації в ЄРПН податкової накладної (розрахунку коригування), що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, контролюючий орган наділений повноваженнями на здійснення автоматизованого моніторингу такої податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, а також показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. У разі коли за результатами моніторингу встановлено відповідність господарської операції хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції (за виключенням випадку, коли податкова накладна направлена на реєстрацію платником податку, який відповідає хоча б одному показнику позитивної податкової історії), реєстрація податкової накладної (розрахунку коригування) зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) платнику податків надсилається квитанція, у якій в обов`язковому порядку зазначається, крім іншого, критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також пропозиція надати пояснення та копії документів, необхідні для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення.

Судом встановлено, що відповідно до отриманої позивачем квитанції, реєстрація сформованої позивачем податкової накладної зупинена, у зв`язку з її відповідністю пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Додатком №1 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку.

Пунктом 8 означених Критеріїв вказано у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

З огляду на викладене, відповідачем-1 запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів на підтвердження здійснення відповідної господарської операції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що запропонувавши позивачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН, контролюючий орган не визначив конкретного переліку документів, які він вважає належними та достатніми для прийняття рішення.

Водночас, суд зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків та переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Пропозиція контролюючого органу про надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної без наведення переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття позитивного рішення, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Вищезазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 21.05.2019 по справі №0940/1240/18, а також у постанові від 14.05.2019 по справі №817/1356/18.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 (далі - Порядок №520), прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 5 Порядку №520 передбачено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Таким чином, вищенаведені норми містять орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду комісією регіонального рівня питання про прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, який може відрізнятись для кожної конкретної господарської операції з урахуванням специфіки діяльності платника податків, особливостей здійснення господарської операції (наприклад, поставка, товару, робіт або послуг), події, за якою складено податкову накладну (дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг) тощо.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу пояснення та копії документів щодо господарської операції, реєстрацію податкової накладної по якій зупинено.

Разом з тим, комісія регіонального рівня, незважаючи на надані пояснення та додані документи, що підтверджують наведені у поясненнях факти, прийняла рішення про відмову в реєстрації виписаних позивачем податкових накладних в ЄРПН.

Суд погоджується з доводами позивача, що надані ним документи та пояснення були достатніми для прийняття контролюючим органом позитивних рішень про реєстрацію в ЄРПН виписаної позивачем податкової накладної, а щодо необхідності подання саме тих документів, про які зазначено в оскарженому рішенні не наведено жодних обґрунтувань.

Крім того, суд зазначає, що відсутність певного документа чи ненадання його контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування без наведення відповідного обґрунтування, а також за умови, якщо інші надані документи підтверджують проведення господарської операції.

Надаючи оцінку оскарженому рішенню про відмову в реєстрації в ЄРПН виписаної позивачем податкової накладної, суд зазначає, що таке рішення є необґрунтованим, оскільки зі змісту спірного рішення не встановлено дійсних та об`єктивних підстав для відмови у реєстрації виписаної позивачем податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації.

Суд звертає увагу відповідача-1 на положення абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість, фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем-1 означені вище докази на момент зупинення реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН у позивача не витребовувалися.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними викладені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву доводи в обґрунтування власної позиції в контексті не надання позивачем доказів, які контролюючий орган не зобов`язував платника ПДВ надавати під час вирішення питання про реєстрацію вищевказаної податкової накладної в ЄРПН.

Оскільки відповідач у спірному рішенні зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, він прийняв невмотивоване рішення, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких були прийняті негативні для платника податків рішення. Прийняття негативних для платника податків рішень без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкової накладної.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 у справі №819/330/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості оскарженого рішення, у зв`язку з чим, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну, суд зазначає таке.

У відповідності до положень п.19, п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами Порядку №1246 визначено компетенцію Державної фіскальної служби України щодо реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН на підставі рішення суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України №1200 від 18.12.2018, Кабінет Міністрів України постановив утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу та установив, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" №227 від 06.03.2019 затверджено, крім іншого, Положення про Державну податкову службу України, відповідно до якого Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державна податкова служба України зареєстрована 17.05.2019 та не перебуває в процесі припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Питання Державної податкової служби" №682-р від 21.08.2019 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.03.2019.

Таким чином, повноваження Державної фіскальної служби України передані Державній податковій службі України, а, отже, на даний час повноваження щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН на підставі рішення суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування здійснює Державна податкова служба.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на підпункт Критеріїв оцінки призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком постачальника товарів чи послуг. Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 №1486/12/13-13 реєстрація податкової накладної в ЄРПН є обов`язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов`язку кореспондує обов`язок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в ЄРПН.

Таким чином, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів (Замовник робіт/послуг) позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець (виконавець) може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у пункті 201.10 статті 201 ПК України.

Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

Зважаючи на викладене, резолютивна частина рішення адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

Застереження щодо конкретної дати, з якої податкова накладна є прийнятою і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, поряд із визнанням протиправним власне неприйняття податкової накладної для реєстрації, є правомірним.

Отже, незалежно від того, чи містить вимога позивача прохання щодо визначення дати, з якої податкова накладна є прийнятою та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд з метою захисту прав позивача повинен вказати відповідну дату в резолютивній частині постанови.

За таких обставин, суд вважає за доцільне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН виписану позивачем податкову накладну №1 від 08.06.2021, датою її фактичного отримання Державною податковою службою України для реєстрації в ЄРПН, а саме: 15.06.2021.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, із заявлених до суду позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в наступній редакції:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №2805979/31299876 від 29.06.2021 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної Дочірнім підприємством Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія податкової накладної за №1 від 08.06.2021;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписану Дочірнім підприємством Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія податкову накладну за №1 від 08.06.2021 датою її подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: 15.06.2021.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, відповідачем-1, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскарженого рішення та відповідність останнього нормам діючого законодавства України.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги фактичні обставини у цій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП Агрофірма Лія .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

При зверненні до суду із цим позовом ДП Агрофірма Лія понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 2270, 00 грн, що документально підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1112222535 від 26.07.2021.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 8000, 00 грн., то суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із п. п. 6, 7 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, в якій зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, на думку суду, заявлена представником позивача сума понесених позивачем витрат на правову допомогу є завищеною.

Натомість, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04).

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Указане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Суд також зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі « Lavents v. Latvia» (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Враховуючи надані до суду докази, складність справи, надані адвокатом послуги, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, їх обсяг, предмет та ціну позову, суд вважає належною до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 4000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Дочірнього підприємства Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (вул. Соборна, буд. 8, с.Троїцьке, Дніпропетровська область, 52723; код ЄДРПОУ 31299876) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), Державної податкової служби України (площа Львівська, буд. 8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №2805979/31299876 від 29.06.2021 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної Дочірнім підприємством Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія податкової накладної за №1 від 08.06.2021.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних виписану Дочірнім підприємством Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія податкову накладну за №1 від 08.06.2021 датою її подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: 15.06.2021.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (код ЄДРПОУ 31299876) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства Агрофірма Лія Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія (код ЄДРПОУ 31299876) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Повний текст судового рішення складений 25.10.2021.

Суддя О.В. Царікова