Рішення

від 31.12.2021 по справі 540/2681/21

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2681/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Аудит" про стягнення адміністративно-господарських санкції та пені,

встановив:

I. Зміст позовних вимог

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Аудит" (надалі - відповідач, ТОВ "Профі-Аудит"), у якому просить стягнути адміністративно - господарські санкції у розмірі 58 741,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 669,75 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що в силу ч.3 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, позивач вважає, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею у 2020 році, відповідач до 16.04.2021 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 58741,67 грн. Крім того, позивачем нарахована пеня в сумі 669,75 грн. Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі 59411,42 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

29.04.2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю. Відповідач надавав заявку на працевлаштування особи з інвалідністю до Херсонського міського центру зайнятості, що підтверджується Звітністю за формою 3-ПН (інформація про попит на робочу силу ( вакансії) від 04.02.2020 року. Відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, позивачем не надано. Таким чином, в діях відповідача відсутній склад правопорушення, за вчинення якого Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 22.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, згідно якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

17.05.2021 Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом №02-08/16 повідомило ТОВ "Профі-Аудит", якщо підприємство підпадає під норми статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", йому необхідно в п`ятиденний строк з дня отримання даного листа зареєструватися у Херсонському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та надати Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік.

01.06.2021 року ТОВ "Профі-Аудит" подано до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт форми № 10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, за яким середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 12 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, спеціально створених 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 1409,8 тис. грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника 1174483,33 тис грн.

04.06.2021 Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом № 02-08/16 повідомило відповідача про обов`язкову сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 58741,67 грн. за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів за 2020 рік.

Згідно розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю ТОВ " Профі-Аудит" сума адміністративно-господарських санкцій складає 58741,67 грн., пеня за період з 16.04.2021 по 11.06.2021 складає 669,75грн.

У зв`язку з несплатою ТОВ " Профі-Аудит" зазначеної суми адміністративно - господарських санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон №875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

За змістом статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Так, у частині 1 цієї статті Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина 2 статті 19 Закону №875-XII).

У статті 20 Закону №875-XII зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 18 Закону №875-XII регламентовано, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

За правилами частини 1 статті 18-1 Закону №875-XII інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості, як безробітний.

За змістом частини 3 статті 18-1 Закону №875-XII державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом положень пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Відповідно до пункту 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476), форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку (пункт 4 згаданого Порядку).

VI. Оцінка суду

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у від 31.01.2019 у справі № 809/750/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2020 р. ТОВ "Профі-Аудит" подано до Херсонського міського центру зайнятості звітність за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" з зазначенням вакантних посад у II розділі звітності за можливості працевлаштування відповідної категорії громадян - "інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наступною посадою: аудитор.

Вказане свідчить, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади на підприємстві.

При цьому, доказів щодо відмови Товариства з обмеженою відповідальність " Профі-Аудит" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю у 2020 році позивач суду не надав.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875 щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд дійшов до висновку, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не було допущено жодних із зазначених позивачем порушень вимог Закону № 875-XII, відтак відсутні підстави для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.08.2020 у справі № 812/1129/18, від 14.02.2018 р. у справі № 820/2124/16, від 31.10.2018р. у справі №812/1136/18 щодо застосування положень статей 18 - 20 Закону № 875, відповідно до якої, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

VІІ. Висновок суду

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також зважаючи на те, що відповідач виконав вимоги, покладені на нього розділом IV Закону №875-XII, а чинне законодавство не зобов`язує підприємство самостійно займатися пошуком та працевлаштуванням інвалідів, суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, у зв`язку з чим приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, пров. Інженера Корсакова, 5-а, код ЄДРПОУ 14125171) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі-Аудит" (місце знаходження: вул. Пилипа Орлика, 4, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 31917932) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

кат. 1120402201