Постанова

від 13.01.2022 по справі 420/18355/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/18355/21 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Ступакової І.Г., судді -Градовського Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виробничо-комерційного підприємства ТАУРУС на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року по справі за позовом виробничо-комерційного підприємства ТАУРУС товариства з обмеженою відповідальністю до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

04.10.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов виробничо-комерційного підприємства ТАУРУС товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - позивач) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач), в якому заявлені наступні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України №11-Л від 28.02.2019 року в частині анулювання ліцензії №2013047332 на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, видану виробничо-комерційному підприємству ТАУРУС товариству з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 13926294) згідно наказу №5-Л від 31.01.2018 року;

- зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України внести відомості до Реєстру виданих ліцензій про скасування анулювання ліцензії №2013047332 на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, видану виробничо-комерційному підприємству ТАУРУС товариству з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 13926294) згідно наказу №5-Л від 31.01.2018 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року позов залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду 21.10.2021 року продовжено строк на усунення недоліків на 10 днів.

На виконання вказаних ухвал позивач надавав суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску такого строку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року позов був повернутий позивачу.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції від 01.12.2021 року скасувати, а справу передати на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як слідує зі змісту спірної ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року, рішення цього суду про повернення позивачу позову на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України ґрунтується на не усуненні позивачем недоліків позовної заяви, про які суд зазначав позивачу в ухвалах про залишення позову без руху від 05 та 21 жовтня 2021 року, і які полягають в наступному:

- позов подано з порушенням визначеного ст.122 КАС України строку на судове оскарження наказу відповідача №11-Л від 28.02.2019 року і позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску такого строку;

- позивач не зазначив в якості належного відповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

Позивач не погоджується з правомірністю такого рішення, зазначаючи, що про анулювання йому ліцензії спірним наказом відповідача він дізнався випадково у вересні 2021 року після того, як ДАБІ в Одеській області відмовила контрагенту позивача - Управлінню капітального будівництва у реєстрації повідомлення про зміну даних з причин скасування ліцензії на виконання будівельних робіт у заявленого підрядника - ВКП ТАУРУС ТОВ, та отримавши відповідну інформацію на сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Позивач зазначає, що ні акт перевірки №23-ЛП від 25.09.2019 року, ні спірний наказ він не отримував, і про їх існування не знав. Також позивач зазначає, що до вересня 2019 року у нього не було підстав сумніватися у наявності у нього діючої ліцензії на право здійснення господарської діяльності з будівництва, яка була видана йому 06.03.2018 року, оскільки до вересня 2019 року він неодноразово отримував від органів Державного архітектурно-будівельного контролю дозволи на виконання будівельних робіт, під час видачі яких повинна була перевірятися також і інформація про наявність у нього відповідної ліцензії. Апелянт також зауважує, що не зазначення ним в якості належного відповідача Державну інспекцію архітектури та містобудування України не може бути підставою для повернення позову, оскільки питання заміни неналежного відповідача регулюється ст.48 КАС України та дозволяє суду здійснити таку заміну, не закриваючи провадження.

Колегія суддів з висновками суд першої інстанції погодитися не може, а доводи апелянта вважає цілком обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Колегія суддів погоджується з твердженнями апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів направлення або вручення позивачу як спірного наказу №11-Л від 28.02.2019 року так і акту перевірки №23-ЛП від 25.09.2019 року, за результатами якого був прийнятий спірний наказ. Відсутні також і докази повідомлення позивача про проведення перевірки, результати якої оформлені вказаним актом, та докази участі представника позивача в такій перевірці.

Позиція суду першої інстанції стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду ґрунтується на тому, що позивач ще з 2018 року мав можливість з сайту https://inspections.gov.ua дізнатись про те, що відповідачем планувалось здійснення планової перевірки щодо нього та в подальшому поцікавитись щодо факту здійснення такої перевірки та її результатів, а також позивач мав можливість своєчасно отримати з сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України інформацію про анулювання йому ліцензії спірним наказом.

Колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, оскільки визначений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути:

- день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи;

- день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує;

- день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії;

- день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.

Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо:

- особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені;

- рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання;

- про порушення її прав знали близькі їй особи.

Моментом порушення є момент прийняття рішення, яке породжує або може породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення є юридичним фактом. Рішення, які безпосередньо не стосуються прав та інтересів особи, не можуть порушити її права та інтереси.

При цьому, застосоване у ч.2 ст.122 КАС України словосполучення повинна була дізнатися не є тотожнім за змістом словосполученню, яке використав суд першої інстанції - мала можливість дізнатися .

Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що з дати винесення спірного наказу, тобто з 28.02.2019 року і до вересня 2021 року позивач знав про існування такого наказу, або ж був обізнаний про порушення своїх прав внаслідок прийняття такого наказу. Також відсутні докази і про обізнаність позивача до вересня 2021 року стосовно проведення перевірки, результати якої оформлені №23-ЛП від 25.09.2019 року, що могло надавати позивачу підстави припускати вірогідність прийняття відповідачем спірного наказу.

Сам лише факт розміщення інформації про спірний наказ та про результати перевірки на відповідних Інтернет - сайтах не створював для позивача ні обов`язку дізнаватися про таку інформацію, ні приводу припускати вірогідність її існування.

Слід погодитися з доводами позивача про те, що неодноразове отримання ним до вересня 2021 року від органів Державної архітектурно-будівельної інспекції дозволів на виконання будівельних робіт вже після винесення спірного наказу не надавало йому підстав навіть гіпотетично підозрювати про анулювання його ліцензії.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин для поновлення позивачу строку звернення до суду, та прийняв помилкове рішення про повернення позивачу позову з цих підстав.

Також суд першої інстанції безпідставно послався на не зазначення позивачем в позові в якості належного відповідача Державної інспекції архітектури та містобудування України, оскільки, як вірно зазначив позивач, вирішення питання про заміну неналежного відповідача мало бути вирішено судом в порядку ст.48 КАС України, яка не передбачає повернення позову чи закриття провадження у справі у випадку помилкового визначення позивачем відповідача та незгоди позивача на заміну такого відповідача.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції від 01.12.2021 року підлягає скасування, а справа підлягає направленню до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Керуючись ст.311, ст.320, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу виробничо-комерційного підприємства ТАУРУС товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року про повернення позову виробничо-комерційного підприємства ТАУРУС товариства з обмеженою відповідальністю - скасувати.

Справу за позовом виробничо-комерційного підприємства ТАУРУС товариства з обмеженою відповідальністю до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області - направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Ступакова І.Г. Градовський Ю.М.