Постанова

від 12.01.2022 по справі 748/923/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 748/923/20

провадження № 61-6732 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ;

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович;

боржник - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М., заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. перебуває виконавче провадження № 60226632, відкрите 03 жовтня 2019 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 748/742/19 від 27 вересня 2019 року, виданого Чернігівським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 23 тис. доларів США. Приватним виконавцем проведено ряд виконавчих дій.

З відповіді приватного виконавця він дізнався, що в силу пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень відсутні підстави для передачі описаного майна ОСОБА_2 на реалізацію. Т

Так, у відповіді зазначено, що згідно зі статтею 59 Закону України Про виконавче провадження для подальшого забезпечення виконання вказаного листа приватним виконавцем 11 лютого 2020 року винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2

03 березня 2020 року приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна, від якого 12 березня 2020 року отримано звіт про вартість цього майна, яка становить 534 715 грн 00 коп. Описане та арештоване майно боржника - житловий будинок з надвірними будівлями, а також земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають передачі на реалізацію.

Відповідно до інформації, наданої Киїнською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області за цією адресою зареєстровані неповнолітні діти. 26 березня 2020 року суб`єктом оскарження направлено листа до служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації про надання дозволу на реалізацію названого вище житлового будинку.

У відповіді служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації від 02 квітня 2020 року зазначено, що попереднього дозволу на реалізацію житлового будинку виконавцю не надано, так як вирішення питання про надання дозволу на відчуження майна, право власності чи користування яким мають діти, проводиться за зверненням батьків або осіб, які їх замінюють. Але звернень від батьків дітей щодо надання такого дозволу не надходило.

Вказував, що батько дітей - боржник ОСОБА_2 , який ухиляється від виконання рішення суду, для чого, зокрема, реєструє сторонніх осіб в будинку, на який судом накладено арешт з метою забезпечення позову, не звернеться до органу опіки із заявою про надання дозволу на відчуження будинку, про який йдеться. Відмова виконавця передати вищевказане майно на реалізацію порушує Закон України Про виконавче провадження , права стягувача і сприяє ОСОБА_2 у невиконанні рішення суду.

Ураховуючи викладене, заявник просив суд: визнати протиправним непередання приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. на реалізацію належного ОСОБА_2 житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний № 35049170, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий № 7425586000:01:000:0019, площею 0,1341 га, та зобов`язати виконавця передати їх на реалізацію.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей , а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано неправомірним не передання приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. на реалізацію належного ОСОБА_2 майна, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 35049170; земельна ділянка площею 0,1341 га, що за вказаною вище адресою, кадастровий № 7425586000:01:000:0019, на виконання виконавчого провадження № 60226632 за автоматизованою системою виконавчого провадження з мотивів відсутності дозволу на їх реалізацію органу опіки та піклування - Чернігівської районної державної адміністрації.

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. передати на реалізацію належне ОСОБА_2 майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , реєстраційний № 35049170; земельну ділянку площею 0,1341 га, за вказаною адресою, кадастровий № 7425586000:01:000:0019, на виконання виконавчого провадження № 60226632 за автоматизованою системою виконавчого провадження.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що єдиним можливим способом виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_2 боргів на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є звернення стягнення на належні йому житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, так як іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, ОСОБА_2 не має.

Дружина боржника ОСОБА_2 , мати його дітей - ОСОБА_5 має у власності житловий будинок по АДРЕСА_2 . У ході розгляду справи не встановлено, що цей будинок непридатний для проживання ОСОБА_2 і всієї його сім`ї, в тому числі й дітей, або що умови проживання у ньому гірші, ніж у належному ОСОБА_2 будинку.

Належним ОСОБА_2 будинком мають право користуватися одночасно 9 осіб (які в ньому зареєстровані), з яких: 6 дорослих, 5 з яких не є членами його сім`ї, і 2 особи, які не є родичами: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . У той же час правом користування належним ОСОБА_5 будинком мають, крім неї, тільки 2 дорослі особи: ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

Тому апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і особи, які мають право користування їхніми жилими будинками, зловживають належними їм цивільними правами, що забороняється частинами другою і третьою статті 13 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судових захист.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 травня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 748/923/20 із Чернігівського районного суду Чернігівської області.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог статті 18 Закону України Про охорону дитинства , яка визначає обов`язок держави забезпечувати право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди фізичному та розумовому розвитку. В той же час, апеляційний суд не дослідив і не надав належної оцінки умовам проживання дітей у будинку по АДРЕСА_2 .

Прийнявши рішення про задоволення скарги стягувача і передання на реалізацію належного йому житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, де зареєстровані та проживають неповнолітні діти, одна з яких є інвалідом, суд апеляційної інстанції, на його думку, порушив частини першу статті 3 та статтю 16 Конвенції про права дитини, фактично позбавивши дітей їх права на житло.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 вересня 2019 року Чернігівським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист у справі № 748/742/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 23 тис. доларів США, що еквівалентно 583 730 грн за курсом Національного банку України станом на 25 липня 2019 року (а.с. 26, т. 1).

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 жовтня 2019 року до цього виконавчого листа внесено виправлення (а.с. 27, т. 1).

На підставі вказаного виконавчого листа приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. відкрито виконавче провадження № 60226632 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості у сумі 23 тис. доларів США та встановлено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 200 грн, що підтверджується копіями постанов про відкриття виконавчого провадження № 60226632 від 03 жовтня 2019 року, про стягнення з боржника основної винагороди від 03 жовтня 2019 року та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 03 жовтня 2019 року (а.с. 28, 29, 30, т. 1).

Копії вказаних постанов направлені ОСОБА_2 поштою, які він отримав особисто 22 жовтня 2019 року, що підтверджується копією опису поштового відправлення та повідомлення про його вручення підприємством поштового зв`язку (а.с. 33, т. 1).

З метою виконання рішення суду приватним виконавцем вчинено, крім вищеописаних, ряд виконавчих дій, зокрема винесено постанови: від 25 жовтня 2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних ОСОБА_3 (а.с. 31, т. 1); від 25 листопада 2019 року про звернення стягнення на майно боржника (а.с. 32, т. 1); від 05 листопада 2019 року про арешт коштів боржника (а.с. 34, т. 1); від 10 грудня 2019 року про арешт коштів боржника (а.с. 36, т. 1); від 21 лютого 2020 року про опис та арешт майна боржника (а.с. 40-41, т. 1); від 03 березня 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с. 44, т. 1).

26 березня 2020 року до служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації надіслано запит про надання дозволу на реалізацію житлового будинку, що належить ОСОБА_2 (а.с. 50-51, т. 1).

У листі служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації від 02 квітня 2020 року № 01-18/84 приватного виконавця Приходька Ю. М. повідомлено, що дозвіл на відчуження майна, право власності чи право користування яким мають неповнолітні діти, надається за зверненням батьків або осіб, що їх замінюють; звернень від батьків або осіб, що їх замінюють, щодо надання дозволу на відчуження будинку по АДРЕСА_1 , не надходило (а.с. 54, т. 1).

06 грудня 2019 року до приватного виконавця Приходька Ю. М. надійшов примірник звернення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , адресованого органу опіки та піклування Чернігівської районної державної адміністрації і органу опіки та піклування Киїнської об`єднаної територіальної громади, у якому ОСОБА_6 й ОСОБА_5 просили не надавати дозвіл суб`єктові оскарження на реалізацію вказаного будинку, так як у ньому зареєстровані й проживають неповнолітні діти (а. 87-89, 90-93 виконавчого провадження № 60226632, т. 1).

Згідно з копією повідомлення регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області від 23 жовтня 2019 року № 31/25/6-2364вк, транспортні засоби, за обліковими даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за ОСОБА_2 не зареєстровані (а.с. 37, т. 1).

За інформацією Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації від 13 листопада 2019 року № 133, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 згідно з договором дарування від 05 листопада 2011 року (а.с. 109 виконавчого провадження № 60226632, т. 1).

Ця інформація підтверджується також копією нотаріально посвідченого договору дарування від 05 листопада 2011 року, у якому, зокрема, зазначено, що будинок має таку характеристику: житловий будинок цегляний, в цілому - 82,2 кв. м загальної площі, з яких 47,0 кв. м - житлова (3 кімнати), та надвірні будівлі й споруди: сарай цегляний, навіс, металеві стійки, ворота металеві (а. 116-117, т. 1, а. 135, т. 2 виконавчого провадження № 60226632).

Згідно з наявними у виконавчому провадженні № 60226632 документами, ОСОБА_2 не має іншого майна, крім вищеописаних будинку та земельної ділянки, на яке може бути звернуто стягнення.

ОСОБА_2 та ОСОБА_12 перебувають у шлюбі з 24 січня 2015 року, що підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00026056188 від 26 березня 2020 року (а.с. 58-59, т. 1).

Відповідно до довідки про склад сім`ї та проживання від 16 грудня 2020 року № 1-135 до складу сім`ї, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_2 (власник), ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочка), ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_6 (сестра), ОСОБА_7 (чоловік сестри), ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (племінниця), а також особи, які не є родичами: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 158, т. 1).

Постановою приватного виконавця Приходька Ю. М. від 03 березня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності для оцінки вказаного в попередньому абзаці житла та земельної ділянки призначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_16 (а.с. 44, т. 1).

Відповідно до виконаного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 звіту про незалежну оцінку житлового будинку за надвірними будівлями, власником якого є ОСОБА_2 , його ринкова вартість на дату оцінки, 10 березня 2020 року, становить 534 715 грн (а.с. 47, т. 1).

Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 березня 2020 року № 205337914, ОСОБА_5 на праві приватної власності за договором дарування належить житловий будинок по АДРЕСА_2 (а.с. 60-61, т. 1).

Ця інформація підтверджується також копією договору дарування від 26 січня 2015 року. У цих документах зокрема зазначено, що будинок має таку характеристику: житловий будинок цегляний, в цілому - 92,5 кв. м загальної площі, з яких 36,6 кв. м - житлова, та надвірні будівлі й споруди: сарай, вбиральня, гараж, колодязь, ворота, огорожа (а. 131, т. 1 виконавчого провадження № 60226632).

Згідно з повідомленням Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 13 листопада 2019 року № 1-325, за адресою: по АДРЕСА_2 (у належному ОСОБА_5 будинку) зареєстровані та фактично проживають: ОСОБА_10 , 1944 року народження, та ОСОБА_11 , 1947 року народження (а. 111, т. 1 виконавчого провадження № 60226632).

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 грудня 2019 року у справі № 748/2838/19 змінено спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом цього ж суду від 10 квітня 2019 року, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі по 5 тис. грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 91-94, т. 1).

В інформації з Єдиного реєстру боржників щодо боржника ОСОБА_2 від 11 березня 2021 року відсутні відомості про звернення до виконання і цього рішення, і будь-якого іншого рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів (а.с. 76-77, т. 2).

Копією довідки комунального закладу Чернігівський навчально-реабілітаційний центр № 1 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 28 грудня 2020 року № 25, дочка ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - ОСОБА_15 , що має інвалідність з дитинства, навчається у цьому закладі (а.с. 194-195, т. 1).

У довідці цього ж закладу від 30 грудня 2020 року № 97 зазначено, що згідно з його обліковими даними матір`ю ОСОБА_15 - ОСОБА_6 зазначено адресою проживання ОСОБА_15 : АДРЕСА_3 , та що 28 грудня 2020 року нею ж повідомлено про зміну адреси проживання ОСОБА_15 з вказаної на таку адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 202, т. 3).

Квартира АДРЕСА_4 належить батькам ОСОБА_2 і ОСОБА_6 - ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , що підтверджено копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 березня 2021 року № 248109158 (а.с. 78, т. 2).

Протокольною ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2020 року Чернігівську районну державну адміністрацію Чернігівської області в порядку частини шостої статті 56 ЦПК України залучено до участі у справі як компетентний орган державної влади, в тому числі для дачі висновку, чи придатний для проживання, зокрема, для проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , належний ОСОБА_5 будинок по АДРЕСА_2 .

Як вбачається з листа приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. від 13 квітня 2020 року № 2035, правові підстави для передачі на реалізацію житлового будинку боржника ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, оскільки у ньому зареєстровані неповнолітні діти, а службою у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації не надано дозволу на передачу цього будинку на реалізацію (а.с. 6-7, т. 1).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 25 січня 2021 року, який складено комісією, створеною службою у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації, в доступі до помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , відмовлено у зв`язку з карантинними обмеженнями: у мешканців будинку підозра на коронавірус (а.с. 20, т. 2).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25 січня 2021 року, що складений комісією, створеною службою у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровані, проте у будинку не проживають; належні умови проживання у будинку для дітей створено (а.с. 21, т. 2).

Постановою приватного виконавця від 13 січня 2021 року виконавчі провадження № 60226632 та № 64116797, що порушене на підставі виконавчого листа Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2019 року № 748/854/19 (2/748/448/19) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованості в загальній сумі 944 587 грн 86 коп., об`єднані у зведене виконавче провадження ВП № 64122417 (а.с. 5, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна) у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження (пункт 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень). Це кореспондує пункту 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

Вимога про отримання дозволу державним виконавцем від органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить малолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема передбачених статтями 17 та 18 Закону України Про охорону дитинства , статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей від можливого порушення.

Захист відповідних прав дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа Жовнер проти України від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21) дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців.

Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України Про виконавче провадження передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що у разі звернення особи, яка вважає, що її права порушено діями або бездіяльністю органом державної виконавчої служби, оцінку діям посадової особи щодо виконання судового рішення із урахуванням прав малолітніх осіб (якщо такі права порушуються) надає саме суд, виходячи з конкретних обставин справи, а також доводів сторін спору.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив з того, що єдиним можливим способом виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_2 боргів на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є звернення стягнення на належні йому житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, так як іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення, ОСОБА_2 не має. При цьому, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і особи, які мають право користування їхніми жилими будинками, зловживають належними їм цивільними правами, що забороняється частинами другою і третьою статті 13 ЦК України.

Колегія суду погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26 березня 2020 року до служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації надіслано запит про надання дозволу на реалізацію житлового будинку, що належить ОСОБА_2 (а.с. 50-51, т. 1).

У листі служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації від 02 квітня 2020 року № 01-18/84 приватного виконавця Приходька Ю. М. повідомлено, що дозвіл на відчуження майна, право власності чи право користування яким мають неповнолітні діти, надається за зверненням батьків або осіб, що їх замінюють; звернень від батьків або осіб, що їх замінюють, щодо надання дозволу на відчуження будинку по АДРЕСА_1 , не надходило (а.с. 54, т. 1).

Отже, судом встановлено, що запит приватного виконавця про надання дозволу на реалізацію житлового будинку, що належить ОСОБА_2 , службою у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації не було вирішено по суті.

З метою встановлення фактичних обставин справи протокольною ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року Чернігівську районну державну адміністрацію у порядку частини шостої статті 56 ЦПК України залучено до участі у справі як компетентний орган державної влади, в тому числі для дачі висновку, чи придатний для проживання, зокрема для проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , належний ОСОБА_5 будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 25 січня 2021 року, який складено комісією, створеною службою у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації, в доступі до помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , відмовлено у зв`язку з карантинними обмеженнями: у мешканців будинку підозра на коронавірус (а.с. 20, т. 2).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25 січня 2021 року, що складений комісією, створеною службою у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєстровані, проте у будинку не проживають; належні умови проживання у будинку для дітей створено (а.с. 21, т. 2).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, встановивши, що: боржник надмірно тривалий час не виконує рішення суду; належним йому будинком мають право користуватися одночасно дев`ять осіб, п`ять з яких не є членами його сім`ї, а дві особи не є його родичами; дружина боржника - ОСОБА_5 має у власності житловий будинок і на її користь рішенням суду стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей боржника, належним чином оцінивши надані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог скарги, оскільки боржником вчиняються недобросовісні дії з метою уникнення виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не досліджено умови проживання дітей у будинку по АДРЕСА_2 , безпідставні, оскільки мешканці вказаного будинку не допустили представників органу опіки й піклування до будинку для його обстеження, пославшись на підозру захворювання коронавірусом, що документально підтверджено не було.

Посилання касаційної скарги на частину першу статті 3 та статтю 16 Конвенції про права дитини безпідставні, оскільки припинення права дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_5 : неповнолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , на користування належним їх батьку будинком не призведе до порушення їх прав на житло, так як у власності їх матері наявний житловий будинок, загальною площею 92,5 кв. м, в якому зареєстровані та фактично проживають тільки дві особи, що свідчить про те, що вона має можливість забезпечити місце проживання для своїх дітей.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта