Ухвала

від 12.01.2022 по справі 757/52433/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на кошти у сумі 73460 доларів США, 64200 Євро та 404000 гривень, що вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді,представник власників майна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою скасувати накладений арешт.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що в наданих матеріалах справи відсутні докази набуття вказаних грошових коштів кримінально протиправним шляхом або, що вони є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають ознакам, вказаним у ст. 98 КПК України. При цьому, постанова про визнання цього майна речовим доказом у кримінальному провадженні є формальною. Крім того, вказані грошові кошти належать ОСОБА_8 , яка проживає за тією ж адресою, де було проведено обшук. Підтвердженням законних підстав набуття ОСОБА_9 грошових коштів є договір грошової позики, укладений 12.04.2021 року, акт приймання-передачі грошових коштів, відповідно до яких ОСОБА_9 отримала у власність грошові кошти в розмірі 5000000 гривень. Сума позики є спів мірною з сумою вилучених коштів.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Головним слідчим управлінням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020000000000834 від 01.09.2020 року за фактами заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Постановою слідчого слідчої групи ГСУ НП України ОСОБА_10 від 03.08.2021 року вказане в клопотанні майно грошові кошти у сумі 73460 доларів США, 64200 Євро та 404000 гривень визнано в кримінальному провадженні №12020000000000834 від 01.09.2020 року речовим доказом.

29 вересня 2021 року прокурор відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти у сумі 73460 доларів США, 64200 Євро та 404000 гривень, що вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 рокузазначене клопотання задоволено та накладено арешт на вказане майно.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є речовим доказом.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94, 132,173 КПК Україниповинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ст. 173 ПК Українипри вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170цьогоКодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст. 170цьогоКодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170цьогоКодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170цьогоКодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умовиКПК Українипокладається на орган досудового розслідування.

Однак, як вбачається з вказаного клопотання сторони обвинувачення, прокурором просто перераховано всі правові підстави, відповідно до яких можливо накладення арешту на майно, без належного її визначення, а також мети арешту вказаного майна.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету арешту майна, а також відповідне обґрунтування необхідності цього арешту.

Таким чином, вказане клопотання сторони обвинувачення не відповідає вимогам чинного законодавства, які поставлені при подачі на розгляд клопотання про арешт майна, у зв`язку з чим повинно було бути повернено стороні обвинувачення, однак безпідставно цього слідчим суддею не зроблено.

Між тим, слідчий суддя в свою чергу не надав належної правової оцінки викладеним вище обставинам та самостійно визначив мету та правову підставу для арешту зазначеного майна грошових коштів у сумі 73460 доларів США, 64200 Євро та 404000 гривень, вилучених під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме з метою збереження речових доказів, тобто наявності правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, під час розгляду вказаного клопотання про арешт майна стороною обвинувачення, на думку апеляційного суду, не надано належних доказів на підтвердження того, що вказане в клопотанні майно грошові кошти у сумі 73460 доларів США, 64200 Євро та 404000 гривень, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає ознакам речового доказу, визначеним у ст. 98 КПК України.

При цьому, постанова слідчого слідчої групи ГСУ НП України ОСОБА_10 від 03.08.2021 року про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12020000000000834 від 01.09.2020 року є формальною.

Крім того, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, заслуговують на увагу і доводи представника власника майна, викладені в апеляційній скарзі, про належність арештованого майна саме ОСОБА_8 , яка є власницею квартири, у якій проводився обшук, за результатами якого було виявлено вказані грошові кошти. Підтвердженням цього можуть слугувати копія договору грошової позики від 12.05.2020 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на суму 5000000 гривень, акту приймання передачі грошових коштів до договору грошової позики від 12.05.2020 року про отримання ОСОБА_8 вказаної суми, яка є співмірною з сумою вилучених в ході проведення обшуку грошових коштів.

Окрім цього, за матеріалами клопотання, як вважає апеляційний суд, взагалі неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказані грошові кошти мають до розслідуваних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Щодо посилань сторони обвинувачення про наявність правових підстав, передбачених ч. 5, 6 КПК України, то вони також є необґрунтованими та не доведеним, оскільки в наданих матеріалах справи відсутні заявлений цивільний позов та письмове повідомлення про підозру.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ`єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на кошти у сумі 73460 доларів США, 64200 Євро та 404000 гривень, що вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу особливих доручень управління правової допомоги Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, а саме грошових коштів у сумі 73460 доларів США, 64200 Євро та 404000 гривень, що вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/734/2021 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12

Доповідач: ОСОБА_1