Ухвала

від 13.01.2022 по справі 296/3253/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року

м. Київ

справа № 296/3253/20

провадження № 61-20921ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2021 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року в справі № 806/3141/18, від 21 серпня 2018 року в справі № 806/2469/18, від 17 травня 2019 року в справі № 240/6174/18, від 02 серпня 2018 року в справі № 640/3377/18, від 21 серпня 2018 року в справі № 806/2888/18 визнано протиправними відмови головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельних ділянок для сінокосіння за його клопотанням від 03 травня 2018 року та зобов`язано головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 травня 2018 року. Зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях, похитнулася його віра в державні органи та саму державу Україна. Указує, що був змушений виділити час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод в порушенні відповідачем прав позивача, в зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення людських потреб. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилося на його психічному стані та відносинах в сім`ї, унеможливило в повному обсязі продовження активного громадського життя позивача як керівника громадської організації Асоціація фермерів та приватних землевласників Житомирської області Житомирської обласної партійної організації Партії відродження села.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року об`єднано в одне провадження цивільні справи № 296/3253/20, № 296/3321/20, № 296/3312/20, № 296/3250/20, № 296/3283/20 за позовами ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди. Об`єднаному провадженню присвоєно реєстраційний номер 296/3253/20.

Рішенням Королівського районного суду м. Житомира від 26 травня 2021 року в складі судді Рожкової О. С., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року в складі колегії суддів Микитюк О. Ю., Павицької Т. М., Борисюка Р. М., у задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили з того, що порушення прав людини суб`єктом владних повноважень завжди викликає негативні емоції, проте не всі негативні емоції досягають рівня страждань, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки. Суди зазначили, що в справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на позивача, який у цій справі не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що бездіяльність головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді його клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою вплинула на позивача настільки істотно, що отримані ним негативні емоції спричинили йому моральну шкоду.

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови він отримав 18 листопада 2021 року, що підтверджується доданою до касаційної скарги копією конверта.

Указані обставини є достатніми для поновлення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц, від 15 серпня 2019 року в справі № 823/783/16, від 19 грудня 2018 року в справі № 640/14909/16-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 295/443/17, від 08 травня 2019 року в справі № 233/3464/17. Зазначає, що протиправність дій відповідача встановлена судовим рішенням та не потребує доказуванню в цій справі. Зазначає, що встановивши протиправність дій відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та настанням негативних наслідків для позивача, суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, що суперечить положенням статті 56 Конституції України та статей 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду 30 липня 2018 року в справі № 806/3141/18 визнано протиправною та скасовано оформлену листом від 05 червня 2018 року відмову головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:06:000:0289 для сінокосіння, що розташована в Брусилівському районі Житомирської області. Зобов`язано головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою для передачі в оренду вказаної земельної ділянки.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року в справі № 806/2469/18 визнано протиправною оформлену листом № Г-4603/0-2894/0/22-18 від 24 травня 2018 року відмову головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою з наступною передачею земельної ділянки в оренду на термін 49 років для сінокосіння за клопотанням позивача від 03 травня 2018 року. Зобов`язано головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером 1825281600:03:000:0284 площею 34,3134 га.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року в справі № 240/6174/18 визнано протиправною оформлену листом № Г-10788/0-6531/0/22-18 від 03 грудня 2018 року відмову головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1822583300:02:000:0227 для сінокосіння, розташованої на території Коростишівського району Житомирської області, з наступною передачею в оренду на 49 років. Зобов`язано головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30 жовтня 2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року в справі № 640/3377/18 визнано протиправною оформлену листом № Г-4603/0-2894/0/22-18 від 24 травня 2018 року відмову головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою з послідуючою передачею земельної ділянки з кадастровим номером 1825286300:04:000:0182 площею 18,5510 га, розташованої на території Ружинського району Житомирської області, в оренду на 49 років для сінокосіння. Зобов`язано головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою вказаної земельної ділянки на підставі його клопотання від 03 травня 2018 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року в справі № 806/2888/18 визнано протиправною оформлену листом № Г-5090/0-2958/0/22-18 від 29 травня 2018 року відмову головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою з наступною передачею земельної ділянки з кадастровим номером 1820388300:06:000:0366, площею 26,3327 га в оренду на 49 років для сінокосіння. Зобов`язано головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проєкту землеустрою вказаної земельної ділянки на підставі його клопотання від 03 травня 2018 року.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.

Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) зроблено висновок, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробленню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проєкту самостійно. Таким чином, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. У разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року, прийнятій у справі № 296/3139/20 (провадження № 61-1086св21) з подібними правовідносинами та за участі тих самих сторін, зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 000 грн. Сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності головного управління Держгеокадастру в Житомирській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02 березня 2018 року не свідчить про наявність заподіяння шкоди позивачу. Подібні висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 243/5118/19 (провадження № 61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі № 686/22462/18 (провадження № 61-17648св19), від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18 (провадження № 61-10591св19).

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року в справі № 296/3110/20 та № 296/3259/20.

Суди встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок прийняття відповідачем рішень про відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою йому заподіяно моральну шкоду, зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц, від 19 грудня 2018 року в справі № 640/14909/16-ц, від 04 березня 2019 року в справі № 295/443/17, від 08 травня 2019 року в справі № 233/3464/17 є необґрунтованими, оскільки вони зроблені у справах за інших фактичних обставин.

Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року в справі № 823/783/16, на яку посилається в касаційній скарзі ОСОБА_1 , на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень відсутня.

Аналіз змісту касаційної скарги та постанови апеляційного суду свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 травня 2021 року та на постанову Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук