Ухвала

від 10.12.2021 по справі 757/63778/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63778/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

представника власника майна - адвоката: ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Києві клопотанняПрокурора першоговідділу процесуальногокерівництва другогоуправління організаціїі процесуальногокерівництва укримінальних провадженняхорганів Державногобюро розслідуваньДепартаменту організаціїі процесуальногокерівництва досудовимрозслідуванням органівДержавного бюророзслідувань,нагляду зайого оперативнимипідрозділами тапідтримання публічногообвинувачення увідповідних провадженнях ОфісуГенерального прокурора ОСОБА_5 про арештмайна укримінальному провадженні№ 62021000000000499від 07.06.2021року,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор першого відділупроцесуального керівництвадругого управлінняорганізації іпроцесуального керівництвау кримінальнихпровадженнях органівДержавного бюророзслідувань Департаментуорганізації іпроцесуального керівництвадосудовим розслідуванняморганів Державногобюро розслідувань,нагляду зайого оперативнимипідрозділами тапідтримання публічногообвинувачення увідповідних провадженнях ОфісуГенерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, в ході обшуку, проведеного 25.11.2021 за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванняклопотання прокурорзазначає,що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000499 від 07.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх структурних підрозділів зловживають службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для фізичних осіб в результаті чого держаний бюджет України недоотримує обов`язкові податкові платежі в особливо великих розмірах, що спричиняє тяжкі наслідки.

Так, для підприємств, які залучені до злочинної діяльності тариф отримання неправомірної вигоди службовими особами ДПС України становить від 0,5 до 2% від загального обороту підприємства. Організатори центрів з незаконної мінімізації податкового навантаження шукають шляхи для узгодження своїх підприємств в органах ДПС України. Здійснюючи безперешкодну реєстрації податкових накладних, організатори центрів мінімізації проводять безтоварні операції та підміну номенклатури товарів чим завдають збитки державі.

Згідно повідомлення Головного оперативного управління Державного бюро розслідувань до зазначеної протиправної діяльності причетний її організатор ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

До злочинної діяльності залученні підприємства з ознаками фіктивності, які використовує ОСОБА_6 та інші учасники, зокрема: ТОВ «Австер» (кодЄДРПОУ43771622), ТОВ «Шмелінг» (код ЄДРПОУ 43909652), ТОВ«Локбілд» (код ЄДРПОУ 43689465), ТОВ «Карєр ЮА» (кодЄДРПОУ43863207), ТОВ «Бранка Трейд» (код ЄДРПОУ 44135144), ТОВ«Ланім» (код ЄДРПОУ 43696968), ТОВ «Амат Ко» (кодЄДРПОУ43783968), ТОВ «ТФ Автотрейдінг Інвест» (код ЄДРПОУ 43907058), ТОВ «ПБФ Житлобудсервіс» (код ЄДРПОУ 41971619), ФГ «Лани Слобожанщини» (код ЄДРПОУ 42981220), ТОВ «Лемберг Лайн» (код ЄДРПОУ43341061), ТОВ «Анкорстайл» (код ЄДРПОУ 43716488) та інші.

Внаслідок здійснення зазначеної злочинної діяльності за використання підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Шмелінг» та ТОВ «Австер» лише за період липня-серпня 2021 року не сплачено до державного бюджету України податок на додану вартість в сумі 191117800, 47 грн.

Отже в органу досудового розслідування були всі підстави вважати, що необхідні для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження документи та речі, що мають значення доказів у кримінальному провадженні, можуть зберігатись за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, 25.11.2021 старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 , на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2021 у справі № 757/60628/21-к, керуючись положеннями ст. 233 КПК України, в період часу з «15» год. «45» хв. до «19» год. «41» хв., провів обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого відшукано та вилучено наступні речі та документи:

- п`ять картонних коробок із патронами по 20 шт. у кожній та поліетиленовий пакет із 12 патронами;

- паспорти громадян України: НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 , НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 ;

- паспорт для виїзду закордон НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9 ;

- витяг з реєстру платників єдиного податку на 1 арк.;

- листок з рукописними записами на 1 арк.;

- флеш-носій Apacer 1 шт.;

- дозвіл на зброю № НОМЕР_4 ;

- 5 (п`ять) пластикових упаковок із злитками з металу жовтого кольору, із написами: BAR NUMBER «C019456 50 G»; BAR NUMBER «C015834 50G»; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; BAR NUMBER «C023178».

Вищевказані речі і документи постановою слідчого 26.11.2021 визначені речовими доказами у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що вилучене в ході обшуку майно має доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки містить на собі відомості, що є важливими для кримінального провадження та можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, прокурор просить накласти арешт на зазначене майно.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість, оскільки вилучене майно не може мати слідів кримінального правопорушення та жодних відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 62021000000000499від 07.06.2021 року. Відтак, вважає що клопотання про арешт майна подане без належного обґрунтування необхідності арешту майна з посиланням на відповідні докази, що є підставою для відмови в його задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив задовольнити.

Вислухавши пояснення представника власника майна, прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021000000000499 від 07.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В рамках здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 25.11.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2021 у справі № 757/60628/21-к, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого відшукано та вилучено наступні речі та документи:

- п`ять картонних коробок із патронами по 20 шт. у кожній та поліетиленовий пакет із 12 патронами;

- паспорти громадян України: НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 , НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_9 ;

- паспорт для виїзду закордон НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_9 ;

- витяг з реєстру платників єдиного податку на 1 арк.;

- листок з рукописними записами на 1 арк.;

- флеш-носій Apacer 1 шт.;

- дозвіл на зброю № НОМЕР_4 ;

- 5 (п`ять) пластикових упаковок із злитками з металу жовтого кольору, із написами: BAR NUMBER «C019456 50 G»; BAR NUMBER «C015834 50G»; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; BAR NUMBER «C023178».

Прокурор вказує, що з метою забезпечення збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене в ході обшуку майно, яке постановою слідчого від 26.11.2021 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62021000000000499 від 07.06.2021 року.

Відповідно до ст. 131 КПК України, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, на правову підставу для звернення з клопотанням прокурор посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, згідно якого арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вилучене під час обшуку майно є предметом, доказом злочину, набуте злочинним шляхом або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з наданих слідчому судді матеріалів клопотання не вбачається.

Прокурор не навів у клопотанні та не надав жодного належного і допустимого доказу, що вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 майно дійсно може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, яке здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, та повідомлення про підозру на даний момент жодній особі не вручено.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Вказане свідчить, що всупереч доводам прокурора, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна і при вказаних обставинах явно порушуватиметься справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як визначено у ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про арешт майна необхідно відмовити, оскільки слідчим суддею не встановлено яким саме критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, у кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, відповідає майно. З наданих слідчому судді матеріалів не вбачається зв`язку між обставинами, які розслідуються у кримінальному провадженні, та майном, на яке накладається арешт з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Прокурора першого відділу процесуального керівництва другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62021000000000499 від 07.06.2021 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде оголошено о 12 год. 55 хв. 15.12.2021 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1