Ухвала

від 22.12.2021 по справі 757/63107/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/63107/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та петенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62020100000000745 від 09.04.2020,-

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2021 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та петенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62020100000000745 від 09.04.2020, а саме на майно, що було вилучене під час обшуку 18.11.2021 за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти купюрами різного номіналу, а загальній сумі 1970 євро, 1000 форінів, 11800 доларів США, 2010 Дирхам.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що в провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 62020100000000745 від 09.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється управлінням процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що у період часу з 2018 року по теперішній час, група осіб із числа посадових осіб Міністерства юстиції України та Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», вступила в злочинну змову з службовими особами виправних колоній і ряду суб`єктів господарювання, зокрема ТОВ «КАРИОТА» (код за ЄДРПОУ 40114864), ТОВ «ФІНІНТЕРТЕХНОЛОГІЯ» (код за ЄДРПОУ 36531100), ТОВ «ДНІПРО РІВЕР ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40464816), ТОВ «ЕМІ ОН» (код за ЄДРПОУ 40130226), ТОВ «КРАМАР ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38978420) та ТОВ «ЛЕОПОЛІС-МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ 41724518), з метою заволодіння бюджетними коштами, виділеними на потребу Державної кримінально-виконавчої служби України, шляхом зловживання владою та своїм службовим становищем під час організації і проведення тендерних закупівель, зокрема м`ясної, рибної продукції, олії, та інших продуктів харчування, внаслідок чого спричинили тяжкі наслідки в умовах особливого періоду.

Так, під час проведення тендерних закупівель продуктів харчування для потреб виправних закладів на території України, було проведено процедуру закупівлі олії соняшникової рафінованої бутильованої UА-2020-01-13-000449-b, в результаті якої 22.01.2020 укладено договір купівлі-продажу 865 800 кг олії між ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі ОСОБА_5 і ТОВ «Фінінтертехнологія» за ціною 39,6 грн з ПДВ за 1 кг загальною вартістю 34 285 680,00 грн з ПДВ.

При цьому, згідно інформації, наданої ДП «Укрпромзовнішекспертиза», середня вартість олії соняшникової у січні 2020 року складала 34,35 грн з ПДВ. Тобто, середньо ринкова вартість 865 800 кг олії на момент укладення договору становила 29 740 230,00 грн, що на 4,5 млн менше суми, витраченої ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».

Крім цього, 23.01.2020 під час закупівлі яловичини 1 категорії, блок із м`яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожений (ДК 021-2015:15110000-2, ГСТУ 46.019-2002); між ТОВ «КАРИОТА» як продавцем і ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» як покупцем укладено договір № 10-К-20, відповідно до якого установа придбала яловичину 1 категорії, блок із м`яса на кістках (яловичина) першого сорту заморожена у кількості 1 161 300 кг загальною вартістю 144 697 980,00 грн з ПДВ.

Проведеним в ході досудового розслідування аналізом ланцюгів постачання товару «яловичина І категорії, блоки із м`яса на кістках (яловичина) першого сорту, заморожена» встановлено, що основним постачальником (на 68 млн. грн.) ТОВ -КАРИОТА» є імпортери ТОВ «КРАМАР ЛТД» та ТОВ «ЛЕОПОЛІС-МАРКЕТ», які надають документи, що підтверджують якість поставленої продукції.

Одночасно із цим ТОВ «КРАМАР ЛТД» продукцію вказаної категорії на митну територію України не імпортувала, походження такої продукції є сумнівним та вона потрапила на територію України поза митним контролем, без сплати відповідних митних платежів та обов`язкових зборів.

Тобто, ТОВ «КРАМАР ЛТД» та ТОВ «ЛЕОПОЛІС-МАРКЕТ» імпортують за документами більш дешеву продукцію (печінку, субпродукти великої рогатої худоби, мінтай, тощо), ніж в подальшому поставляють через ТОВ «КАРИОТА» до ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України».

Під час досудового розслідування отримано інформацію про те, що у період часу з початку 2018 року по теперішній час, причетні до вчинення вказаного злочину особи систематично застосовували вказану протиправну схему під час здійснення закупівель м`ясної та рибної продукції, а також інших продуктів харчування - олії, борошна, тощо.

Згідно інформації, наданої регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, звернень від ТОВ «КРАМАР ЛТД» та ТОВ «КАРИОТА» щодо проведення офіційних заходів державного контролю при ввезенні на митну територію України вантажів «яловичина 1 категорії, блоки з м`яса на кістках і яловичина) першого сорту, заморожена», не надходило.

В ході проведення досудового розслідування отримано інформацію про те, що продукція для ТОВ «КРАМАР ЛТД» з метою ухиляння від сплати обов`язкових митних платежів та зборів надходить поставляється на миту територію України під виглядом печінки, після чого шляхом виготовлення підроблених документів щодо походження м`ясної продукції, яка фактично незаконно потрапила на митну територію України та має сумнівне походження, поставляється до установ виконання покарань ДУ «Державна кримінально-виконавча інспекція».

Згідно висновку експертного дослідження № 1-05/02/2021-до, за результатами проведення економічного дослідження судовим експертом, встановлено, що сума збитків, завданих ТОВ «КАРИОТА» внаслідок укладання та виконання Договору № Ю-К-20 від 23.01.2020, укладеного між ТОВ «КАРИОТА» та ДУ «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», та по ланцюгу з постачальником підрядника ТОВ «КАРИОТА» - підприємством ТЗОВ «КРАМАР ЛТД», при умові, що взаємовідносини між вказаними підприємствами мають фіктивний характер, становить 53 349 175,8 грн.

Таким чином, службові особи Міністерства юстиції України та Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «КАРИОТА» (код за ЄДРПОУ 40114864), ТОВ «ФІНІНТЕРТЕХНОЛОГІЯ» (код за ЄДРПОУ 36531100), ТОВ «ДНІПРО РІВЕР ГРУП» (код за ЄДРПОУ 40464816), ТОВ «ЕМІ ОН» (код за ЄДРПОУ 40130226), ТОВ «КРАМАР ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38978420), ТОВ «ЛЕОПОЛІС-МАРКЕТ» (код за ЄДРПОУ 41724518) та ряду інших, підконтрольних їм суб`єктів господарювання, організували протиправну схему привласнення державних коштів, під час проведення тендерних процедур із закупівлі продуктів харчування для установ, що входять до відання Державної кримінально-виконавчої служби України, в особливо великих розмірах, при чому ухиляються від сплати обов`язкових митних платежів та зборів.

Так, досудовим розслідуванням отримано інформацію про те, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень може бути причетний колишній директор Департаменту ресурсного забезпечення ДКВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який являється фактичним власником та вигодонабувачем ряду комерційних структур, які здійснюють поставки продукції до установ виконання покарань ДКВС України та являється одним із організаторів вказаної протиправної схеми.

18.11.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 20.10.2021 проведено обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було вилучено:

1) документи, що стосуються постачання продуктів харчування до установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України: інформація щодо забезпечення продуктами харчування установ виконання покарань, слідчих ізоляторів; інформація про виконання укладених договорів по постачанню до установ виконання покарань продуктів харчування; документи щодо предмету проведення тендерних закупівель продуктів харчування, їх обсягу, очікуваної вартості; документи щодо стану забезпечення продовольством установ ДКВС України.

Окрім цього, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , окрім документів, було виявлено та вилучено грошові кошти, які не входили до переліку предметів, дозвіл на вилучення яких надано ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, а саме виявлено та вилучено:

- грошові кошти купюрами різного номіналу а загальній сумі 1970 євро, 1000 форінів, 11800 доларів США, 2010 дирхам, які були вилучені в ході обшуку та станом на момент проведення слідчої дії будь-яких документів щодо документального підтвердження походження вказаних коштів надано не було.

Враховуючи здобуту в ході досудового розслідування інформацію та встановлені фактичні дані, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти здобуті злочинним шляхом, із використанням вищевказаної протиправної схеми незаконного збагачення ОСОБА_4 та інших причетних до вчинення злочинів, що розслідуються осіб.

Крім цього, згідно наявної інформації, офіційний дохід ОСОБА_4 на протязі 2020-2021 років, виплачений за здійснювану ним трудову діяльність, не відповідає вилученій у нього сумі грошових коштів.

Окрім того, відповідно до декларації ОСОБА_4 , поданої як особою, уповноваженою на виконання функцій держави у 2018 році перед звільненням, у останнього були відсутні заощадження у готівковій формі, у тому числі у іноземній валюті, та відсутні збереження на банківських рахунках.

Тобто, ОСОБА_4 за період з 2018 року по теперішній час не мав заощаджень та відповідних джерел доходу, що дає додаткові підстави стороні обвинувачення ставити під сумнів джерело походження вказаних коштів, а з огляду на наявність інформації про причетність ОСОБА_4 до заволодіння бюджетними коштами, дає підстави вважати, що грошові кошти, вилучені у останнього отримані в результаті протиправної діяльності.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 19.11.2021 вилучені в ході обшуку за місцем провадження ОСОБА_4 документи та грошові кошти визнано речовими доказами.

Також прокурор вважає, що однією із підстав для накладення арешту на вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 грошових коштів, є забезпечення виконання вироку суду в частині конфіскації майна та сплати штрафу, в разі притягнення останнього до відповідальності, у зв`язку із чим виникла необхідність у накладенні арешту на майно ОСОБА_4 .

Слідчий та прокурор до судового засідання не з`явилися з невідомих причин, тому слідчий суддя розглянув клопотання у їх відсутність відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_7 до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, щодо задоволення клопотання заперечив.

Представник власника майна ОСОБА_8 направив на адресу суду письмові пояснення, відповідно до яких заперечує щодо задоволення клопотання прокурора про арешт майна, вважаючи його необґрунтованим. Вказав, що ОСОБА_4 не є підозрюваним у кримінальному провадженні та до нього не пред`явлено цивільний позов, що спростовує наявність можливих підстав для накладення арешту на майно належне останньому. Крім того, законність походження та підстав перебування 18.11.2021 в квартирі ОСОБА_4 грошових коштів, про арешт яких клопоче прокурор, підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку ФОП ОСОБА_4 , відповідно до якої останній за три квартали 2021 року заробив 482 200 грн. та сплатив державі усі податки. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 62020100000000745 від 09.04.2020, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

18.11.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_6 від 20.10.2021 проведено обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було вилучено:

1) документи, що стосуються постачання продуктів харчування до установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України: інформація щодо забезпечення продуктами харчування установ виконання покарань, слідчих ізоляторів; інформація про виконання укладених договорів по постачанню до установ виконання покарань продуктів харчування; документи щодо предмету проведення тендерних закупівель продуктів харчування, їх обсягу, очікуваної вартості; документи щодо стану забезпечення продовольством установ ДКВС України.

Окрім цього, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , окрім документів, було виявлено та вилучено грошові кошти, які не входили до переліку предметів, дозвіл на вилучення яких надано ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, а саме виявлено та вилучено:

- грошові кошти купюрами різного номіналу а загальній сумі 1970 євро, 1000 форінів, 11800 доларів США, 2010 дирхам, які були вилучені в ході обшуку та станом на момент проведення слідчої дії будь-яких документів щодо документального підтвердження походження вказаних коштів надано не було.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 19.11.2021 вилучені в ході обшуку за місцем провадження ОСОБА_4 документи та грошові кошти визнано речовими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього кодексу, тобто якщо воно зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

Разом з тим, постанова прокурора від 19.11.2021 року про визнання вилученого майна речовими доказами не мотивована. У ній не вказано, з яких мотивів слідчий виходив при вирішенні питання про визнання грощових коштів речовими доказами, яким критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України відповідає вилучене майно, зокрема: чи воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком прокурора довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Як вказано у ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Разом з тим, при розгляді клопотання про накладення арешту прокурором не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у накладенні арешту на вказані вище документи та їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Однак, на час звернення прокурора до слідчого судді із вказаним клопотанням та на час його розгляду ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного, а тому відсутні підстави вважати, що суд може призначити відносно останнього покарання у виді конфіскації майна, а тому, відповідно, клопотання прокурора в частині накладененя арешту на майно з метою забезпечення виконання додаткового покарання у вигляді конфіскації майна є передчасним та необгрунтованим.

Таким чином, вважаю, що прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_4 на даній стадії провадження, у зв`язку із чим в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 170-173, 175, 309 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та петенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62020100000000745 від 09.04.2020 відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1