Постанова

від 19.01.2022 по справі 761/34469/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1006/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року місто Київ

справа № 761/34469/20

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Саадулаєва А.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Грузовик Транс Сервіс про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь:

181765 грн. - матеріальної шкоди;

2200 грн. - витрат на проведення авто товарознавчого дослідження.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 30 січня 2020 року приблизно о 17.20 год. на автодорозі Мар'янське - Берислав 68 км + 800 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажних автомобілів DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля SCANIA , д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності TOB ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ .

Вказував, що позивачу після ДТП стало відомо, що власником вантажного автомобілю DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 з 24 лютого 2016 року є ОСОБА_1 .

Зазначав, що вантажний автомобіль DAF ТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований у ПАТ НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ ОРАНТА за страховим полісом №АО/6668312 від 28 вересня 2019 року, у якому у графі Страхувальник зазначена інформація про ТОВ ГРУЗОВИК ТРАНС СЕРВІС .

Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Позивач посилався на те, що згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1117 від 29 квітня 2020 року сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля SCANIA , д.н.з. НОМЕР_2 становить 311765 грн.

Вказував, що у визначеному законодавством порядку TOB ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ звернулося до ПАТ HACK ОРАНТА з заявою про страховий випадок та 07 вересня 2020 року було отримане страхове відшкодування за полісом №АО/6668312 від 28 вересня 2019 року у розмірі 130000 грн.

Зазначав, що оскільки повного розміру завданої матеріальної шкоди майну позивача, з урахуванням висновків автотоварознавчого дослідження №1117 від 29 квітня 2020 року, виплата ПАТ HACK ОРАНТА не покрила, отже невідшкодований розмір шкоди заподіяної у результаті ДТП у розмірі 181765 грн. повинен відшкодувати відповідач ОСОБА_1 як власник джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу), яким була завдана матеріальна шкода майну позивача.

Вказував, що для встановлення розміру матеріальної шкоди за послуги з підготовки висновку автотоварознавчого дослідження №1117 позивачем було сплачено 2200 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у задоволенні позову TOB ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач TOB ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції роблячи висновки, що саме ТОВ Грузовик Транс Сервіс є належним відповідачем по справі, оскільки з ним перебувала у трудових відносинах особа визнана винною у ДТП, не було встановлено, що на момент ДТП між ОСОБА_3 та ТОВ Грузовик Транс Сервіс мали місце дійсні трудові відносини та не підтверджена жодними належними доказами правова підстава (наприклад договір оренди) володіння ТОВ Грузовик Транс Сервіс вантажним автомобілем DAF ТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП.

Вказував, що під час звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачу були невідомі правові підстави володіння вантажним автомобілем DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , третіми особами по справі не надані та у позивача відсутня інформація про надання до суду доказів, якими б ці обставини підтверджувалися, а тому вважає, що судом першої інстанції були зроблені помилкові висновки щодо визначення, начебто, належним відповідачем саме ТОВ Грузовик Транс Сервіс .

Вважає, що за існуючими правовідносинами відповідачем має виступати саме ОСОБА_1 як власник джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) яким була завдана матеріальна шкода майну позивача, який після відшкодування шкоди позивачу набуде права зворотної вимоги регресу по відношенню до винної у ДТП особи.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Колегія судів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 січня 2020 року приблизно о 17.20 год. на автодорозі Мар'янське - Берислав 68 км + 800 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажних автомобілів DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та SCANIA , д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті якої транспортні засоби отримали пошкодження.

Автомобіль SCANIA , д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві приватної власності TOB ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ .

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

При цьому, судами було встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП був водієм ТОВ Грузовик Транс Сервіс .

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №1117 від 29 квітня 2020 року, складеного спеціалістом ПП ОСОБА_4 сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля SCANIA , д.н.з. НОМЕР_2 становить 311765 грн.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ HACK ОРАНТА відповідно до полісу №АО/6668312, страхувальник: ТОВ Грузовик Транс Сервіс , з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 130000 грн., франшиза 0 грн.

Позивач звернувся до ПАТ HACK ОРАНТА з заявою про виплату страхового відшкодування та 07 вересня 2020 року страхова виплатила TOB ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ суму страхового відшкодування у розмірі 130000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №42463 від 07 вересня 2020 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що він має право на повне відшкодування понесених ним збитків - витрат на ремонт автомобіля, який зазнав пошкоджень унаслідок ДТП, а тому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 , як заподіювача шкоди- власника джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) яким була завданаматеріальна шкода майну позивача, різницю між розміром виплаченого страховою компанією страхового відшкодування та розміром фактично понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 181765 грн. та витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2200 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, збереження або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди №6 від 27 березня 1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Частиною 1 ст.1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статті 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ст.6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За змістом п.22.1 ст.22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

Згідно з п.72 постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов'язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Пред`явленняпозову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що дорожньо-транспортну пригоду 30 січня 2020 року було вчинено ОСОБА_2 , який був водієм ТОВ Грузовик Транс Сервіс , про що зазначено у постанові Полонського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністравної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спричинення шкоди користувачем майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі, а тому, не перебування автомобіля DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 саме у власності ТОВ Грузовик Транс Сервіс не звільняє останнього від відшкодування шкоди, завданої його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що на відповідача ОСОБА_1 може бути покладений обов`язок відшкодувати шкоду, завдану третьою особою ОСОБА_2 , оскільки позивачем ні до суду першої інстанції, ні при подачі апеляційної скарги не було надано доказів того, що власник автомобіля ОСОБА_1 довірив керування автомобілем особі, у якої немає відповідних документів, що дають законну підставу для управління даним транспортним засобом або, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_1 .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду позивачу, завдану джерелом підвищеної небезпеки у цій справі є ТОВ Грузовик Транс Сервіс , як користувач майна та юридична особа, що відповідає за шкоду завдану її працівником, згідно з ст.ст.1172, 1187 ЦК України, з вини якого завдано шкоду майну TOB ПТАХОКОМПЛЕКС ДНІПРОВСЬКИЙ .

Позивач, звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, пред`явив вимоги до ОСОБА_1 .

У ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач не звертався до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем - ТОВ Грузовик Транс Сервіс або про залучення його до участі у справі як співвідповідача.

Оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було встановлено, що на момент ДТП між ОСОБА_3 та ТОВ Грузовик Транс Сервіс мали місце дійсні трудові відносини та не підтверджена жодними належними доказами правова підстава (наприклад договір оренди) володіння ТОВ Грузовик Транс Сервіс вантажним автомобілем DAFТЕ47 , д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є відповідач ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП, колегія суддів відхиляє, оскільки факт перебування водія ОСОБА_2 в трудових відносинах з ТОВ Грузовик Транс Сервіс встановлено постановою Полонського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року, яка залишена без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 серпня 2020 року.

При цьому, стороною позивача доказів на спростування вказаних обставин надано не було, та не було заявлено будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції щодо витребування доказів для спростування вказаних обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Птахокомплекс Дніпровський - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: