Рішення

від 02.12.2021 по справі 361/8484/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/1663/21, cправа № 361/8484/20

02.12.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Шаварин С.С.,

учасники справи:

позивач - об`єднання садівничих товариств Урочище Зазим`я ,

відповідачі: державний реєстратор Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленко Олексій Віталійович, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Савера Максим Васильович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , садівниче товариство Обслуговуючий кооператив Зазим`я-12 , садівниче товариство Обслуговуючий кооператив Зазим`є-13 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом об`єднання садівничих товариств Урочище Зазим`я до державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленка Олексія Віталійовича, приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Савери Максима Васильовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , садівниче товариство Обслуговуючий кооператив Зазим`я-12 , садівниче товариство Обслуговуючий кооператив Зазим`є-13 , про скасування рішень щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

03 грудня 2020 року об`єднання садівничих товариств Урочище Зазим`я

(далі - ОСТ Урочище Зазим`я ) звернулося до суду з позовом до державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гариленка О.В. та приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Савери М.В., у якому просить: - скасувати рішення державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленка О.М. від 08 вересня 2020 року індексний номер: 53957280 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями, загальною площею 104,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати рішення приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Савери М.В. від 27 листопада 2020 року, 12:44:37, індексний номер: 55387835 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності по

Ѕ частині на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями, загальною площею 104,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування, серія та номер: 2873, 2876.

В обґрунтування позовних вимог вказується на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Київської обласної ради Народних депутатів від 08 грудня

1980 року № 589 садове товариство Обслуговуючий кооператив Зазим`я-12 (далі - СТ ОК Зазим`я-12 ) та садове товариство Зазим`є-13 (далі - СТ Зазим`є-13 ) отримали у постійне користування землі для колективного садівництва.

07 липня 1989 року створено ОСТ Урочище Зазим`я , учасниками якого стали у тому числі і СТ ОК Зазим`я-12 , СТ Зазим`є-13 .

Відповідно до п. 2.2. статуту ОСТ Урочище Зазим`я , - земля об`єднання складається з земельних ділянок членів садівничих товариств, придбаних ними у власність відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та земель загального користування.

Пунктами 6.1., 6.2. статуту ОСТ Урочище Зазим`я передбачено, що власністю об`єднання є засоби виробництва, землі загального користування та інше майно, придбане за рахунок пайових внесків садоводів, а також придбане в результаті діяльності об`єднання. Власність об`єднання знаходиться на його балансі, перебуває у його повному володінні, користуванні та розпорядженні. Об`єднанню належать будинки, споруди, машини, дороги, обладнання, транспортні засоби, електро- і телефонні мережі, мережі водопостачання та водовідведення, грошові кошти та інше майно.

19 жовтня 2020 року СТ Зазим`є-13 звернулося до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загального користування в натурі (на місцевості), площею 0,05 га, що належить СТ Зазим`є-13 на праві постійного користування та використовується для громадських потреб в ОСТ Урочище Зазим`я .

Разом з тим, рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області № 1025-17, позачергова сесія VII, від 19 листопада 2020 року відмовлено СТ Зазим`є-13 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загального користування комунальної власності в натурі (на місцевості), площею

0,05 га, що належить СТ Зазим`я-13 на праві постійного користування та використовується для громадських потреб в ОСТ Урочище Зазим`я у селі Зазим`є, оскільки на цій земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності фізичної особи відповідно до Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 223165719. При цьому рішення містило індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак не було інформації щодо дати та часу формування такого документу. Це не дало можливості отримати повну інформацію про причину відмови.

26 листопада 2020 року ОСТ Урочище Зазим`я отримало від ФОП

ОСОБА_3 копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 223165719 від 08 вересня 2020 року. ФОП ОСОБА_3 є користувачем частини приміщень адміністративного будинку за адресою: Київська область, Броварський район, село Зазим`є, Урочище Зазим`я, власником та балансоутримувачем якого є позивач.

З наданого витягу позивачу стало відомо про те, що 08 вересня 2020 року державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленком О.М. зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями, загальною площею 104,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Між тим, адреса, яка наведена у витягу не збігається з розташуванням земель, які знаходяться у постійному користуванні СТ ОК Зазим`я-12 , що підтверджується планом землевідводу, генеральним планом ОСТ Урочище Зазим`я та генеральним планом села Зазим`є.

Громадський будинок, право власності на який 08 вересня 2020 року було зареєстроване за ОСОБА_1 , є частиною адміністративної будівлі, яка з моменту побудови належить громаді ОСТ Урочище Зазим`я і знаходиться на землі, яка розташована на землях постійного користування СТ Зазим`є-13 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 27 листопада 2020 року № 23, виданою головою СТ Зазим`є-13 , та технічним паспортом на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, виготовленим 10 листопада 2020 року на замовлення ОСТ Урочище Зазим`я , комунального підприємства Київської обласної ради Київське обласне бюро технічної інвентаризації .

Відповідно до довідки голови СТ ОК Зазим`я-12 від 27 листопада 2020 року № 1/11, - ділянки АДРЕСА_1 ніколи не входили у склад земель СТ ОК Зазим`я-12 , а згідно генерального плану ділянка АДРЕСА_4 не існує.

Крім того, як вбачається з зазначених довідок голів СТ ОК Зазим`я-12 та СТ Зазим`є-13 ОСОБА_1 не є членом цих садових товариств і з будь-якими заявами про отримання дозволів, довідок чи погоджень не звертався.

Частина адміністративної будівлі в ОСТ Урочище Зазим`я використовує ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 01/02/20 про спільне користування адміністративним будинком від 02 січня 2020 року, який є чинним.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 223165719 від 08 вересня 2020 року,

- підставою для державної реєстрації права власності стала довідка від 02 вересня 2020 року № 2040, видана Асоціацією Авістор-Буд .

З цієї довідки № 2040 від 02 вересня 2020 року видно, що вона видана за наслідками проведеної технічної інвентаризації нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

30 листопада 2020 року позивач звернувся зі скаргою на дії державного реєстратора Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленка О.М. до Міністерства юстиції України та Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Перевіркою встановлено, що адреса: АДРЕСА_1 , громадському будинку, на який за ОСОБА_1 зареєстроване право власності, було присвоєне рішенням виконавчого комітету Зазимської сільської ради від 25 лютого 2000 року № 2.

На переконання позивача, реєстрація за ОСОБА_1 права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями, загальною площею 104,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області Гавриленком О.М. була проведена з порушенням норм чинного законодавства на підставі підроблених документів, які містять недостовірну інформацію.

Після того, як позивач довідався про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на частину його майна, він 26 листопада 2020 року направив до Зазимської сільської ради листа з проханням на час перевірки не надавати будь-які дозволи та виносити рішення, що стосуються землі під будівлею за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, вже на наступний день, 27 листопада 2020 року, зазначене нежитлове приміщення (по Ѕ частині) ОСОБА_1 було відчужене ОСОБА_2 на підставі договорів дарування, серія та номер 2873, 2876, посвідчених приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В., що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 листопада 2020 року.

Державна реєстрація договорів дарування та переходу права власності проведені нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства. Не звернута увага на те, що попередня реєстрація речових прав проведена з порушенням встановленого порядку.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до статей 181, 182 ЦК України, статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , - земельні ділянки, житлові будинки, будівлі, споруди є нерухомим майном, щодо яких проводиться державна реєстрація прав. При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Набуття права на частку особи у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди за договором в результаті державної реєстрації прав, є фактом набуття у власність об`єкта нерухомості.

Згідно з статтею 188 ЦК України, - якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором. Визнання прав на земельну ділянку перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

З огляду на викладене, для реалізації прав суб`єктів спільної часткової власності на житловий будинок, будівлю або споруду на отримання у власність (користування) частки в праві на земельну ділянку, на якій розміщений набутий у власність об`єкт нерухомості, земельна ділянка має набути ознак об`єкта права власності (користування).

Згідно з частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), - формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесенні інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (частина шоста статті 120 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України Про нотаріат нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Водночас нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (частина перша статті 49 Закону України Про нотаріат ).

Отже, однією з істотних умов договору, який передбачає набуття частки в праві власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Відповідач приватний нотаріус Савера М.В., у порушення вимог

чинного законодавства, не перевірив наявність усіх істотних умов укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорів дарування нежитлового приміщення, та здійснив їх реєстрацію за відсутності кадастрового номера земельної ділянки.

У відзиві на позовну заяву відповідач приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Савери М.В. просить у задоволенні позову відмовити через необґрунтованість заявлених позовних вимог (т.1, а.с.156).

Зазначається, що сторонами договорів від 27 листопада 2020 року були

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 . Предметом договорів є Ѕ частка нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі оспорюваних правочинів приватним нотаріусом винесене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 листопада 2020 року

№№ 55387835 про визнання за третьою особою ОСОБА_2 права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Виходячи з того, що нотаріус є публічною особою, якій державою надане повноваження по посвідченню прав і фактів, що мають юридичне значення, та вчиненню інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності, а тому він не є учасником цивільних правовідносин між сторонами правочину, порушником прав, які виникають з цих відносин.

У предметі позову про скасування рішень щодо державної реєстрації відсутня процесуальна заінтересованість відповідача приватного нотаріуса Савери М.В.

Учасниками цивільних правовідносин та спору, пов`язаного з ними, є сторони посвідчених договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які з невідомих причин залучені позивачем до участі у справі в якості третіх осіб.

Право на звернення до суду можливе лише за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

Аналіз позовної заяви й доданих до неї матеріалів не виявив доказів порушення відповідачем прав позивача, оскільки посвідчення правочинів і винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень виконувалися згідно з вимогами чинного законодавства.

Беручи до уваги положення ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05 грудня 2007 року в справі № 6-16344св07, постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року, постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, приватний нотаріус Савера М.В. є неналежним відповідачем у цій справі та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 договорів від 27 листопада 2020 року сторони домовилися, що кадастровий номер та площа земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля не є істотною умовою правочину та не є підставою для визнання його недійсним.

Доводи позивача про те, що кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти спростовуються положеннями чинного законодавства.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закону закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою закону визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, які виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно з положеннями, які містяться в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року, не зазначення в договорі про відчуження відповідної частки в праві спільної часткової власності кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт нерухомості, не може бути підставою для відмови в посвідченні нотаріусом такого договору у зв`язку з недотриманням вимог статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

У випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Якщо договором про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 127/10011/18 (провадження № 61-13977св19). Також правова позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 11 лютого 2015 року в справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року в справі № 6-2225цс16.

Крім того, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27листопада 2020 року № 55387835 приймалося на підставі договорів від

27 листопада 2020 року, які станом на час подання відзиву на позовну заяву, є дійсними, а отже створюють права та обов`язки для учасників таких правочинів.

У поясненнях третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 зазначається, що скасування державної реєстрації права власності є втручанням у право мирного володіння майном. Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня

2021 року закрите підготовче провадження у справі й призначено її до судового розгляду.

Заслухавши учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

З копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 вересня 2020 року індексний номер 223165719 видно, що громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2163107632212) зареєстрований 03 вересня 2020 року за ОСОБА_1 . Державний реєстратор: ОСОБА_4 , Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області. Підстава для державної реєстрації: довідка, серія та номер: 2040, виданий 02.09.2020, видавник: Асоціація АВІСТОР-БУД . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53957280 від 08.09.2020 17:09:01, ОСОБА_4 , Пірнівська сільська рада Вишгородського району Київської області. Форма власності: приватна. Розмір частки: 1. Власники: ОСОБА_1 .

27 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування Ѕ частки нежитлової будівлі, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2876.

За цим правочином ОСОБА_1 (дарувальник) передає у власність (дарує), а ОСОБА_2 (обдарована) набуває у власність (отримує в дар) належну дарувальнику Ѕ частку громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитлова будівля, Ѕ частка якої дарується, позначена на плані літерою А, має такі характеристики: загальна площа 104,4 кв.м., основна площа 60,9 кв.м., підсобна площа 43,5 кв.м. Право власності на зазначену в цьому договорі нежитлову будівлю, Ѕ частка якої відчужується за цим договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2020 року, номер запису про право власності: 38083533, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2163107632212.

Також 27 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування Ѕ частки нежитлової будівлі, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В. та зареєстрований у реєстрі за № 2873.

За цим правочином ОСОБА_1 (дарувальник) передає у власність (дарує), а ОСОБА_2 (обдарована) набуває у власність (отримує в дар) належну дарувальнику Ѕ частку громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Нежитлова будівля, Ѕ частка якої дарується, позначена на плані літерою А, має такі характеристики: загальна площа 104,4 кв.м., основна площа 60,9 кв.м., підсобна площа 43,5 кв.м. Право власності на зазначену в цьому договорі нежитлову будівлю, Ѕ частка якої відчужується за цим договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.09.2020 року, номер запису про право власності: 38083533, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2163107632212.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України 2004 року). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року). Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правовий висновок Великої Палати Верхового Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року). Аналогічні положення передбачені і у чинному ЦПК України.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до статті 1 Закону України Про нотаріат нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно з статтею 50 Закону України Про нотаріат нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Таким чином, нотаріус не є відповідачем у справах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією. Також суд приходить до висновку, що у цивільних матеріально-правових правовідносинах не може бути відповідачем і державний реєстратор.

Право на звернення до суду з позовом про незаконність нотаріальної дії чи відмови в її вчиненні мають заінтересовані особи (фізичні та юридичні), стосовно яких були вчинені нотаріальні дії, або які одержали відмову в їх вчиненні, тобто безпосередньо брали участь у нотаріальному процесі. Особи, які не брали участі у вчиненні нотаріальних дій, але вважають, що їх права і охоронювані законом інтереси порушені нотаріальною дією, вправі звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, але не до нотаріуса, а до інших суб`єктів спірних матеріальних правовідносин щодо яких виник спір.

У випадку оскарження процедури реєстрації, обставин її проведення, позови до них як до осіб публічного права повинні розглядатися у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Статтями 4, 12, 13 ЦПК України чітко визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтями 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;

3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, визначення ним відповідачів у позові, які на його думку ці права порушили, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає. Визначені позивачем у заяві відповідачі не можуть бути відповідачами у спірних цивільних матеріальних правовідносинах.

Розгляд справи тривав з грудня 2020 року, лише після ухвалення судом рішення про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами та переходу до стадії судових дебатів, у самих дебатах, позивачем до суду подано

02 грудня 2021 року клопотання про заміну неналежного відповідача та залучення належних співвідповідачів.

Статтею 242 ЦПК України передбачено, що у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Статтею 243 ЦПК України визначено, що якщо під час судових дебатів виникає необхідність з`ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з`ясування обставин у справі.

Оскільки під час судових дебатів була відсутня необхідність з`ясування нових обставин, що мають значення для справи, дослідження нових доказів, судом ухвалено у задоволенні клопотання позивача про заміну неналежного відповідача та залучення належних співвідповідачів відмовлено.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог до відповідачів, на підставі наданих, витребуваних та досліджених судом доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,* 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позов пред`явлено до неналежних співвідповідачів, то суд приходить до висновку щодо відсутності обов`язку встановити у цьому судовому рішенні обставин спірних правовідносин, які можуть бути приюдиційними при їх вирішенні за умови пред`явлення позову до осіб, які над думку позивача, є винуватими у порушенні його законних прав та інтересів.

Керуючись статтями 264, 265, 354 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено - 13 січня 2022 року.

Суддя В.О.Василишин