Рішення

від 20.12.2021 по справі 362/6578/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6578/21

Провадження № 2/362/3105/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковбеля М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сілецької М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що сторони проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки та таким чином перебували у фактичних шлюбних відносинах, починаючи з 2002 року. Як зазначає позивач, 18 січня 2014 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від шлюбу сторони мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На протязі спільного подружнього життя виявилось, що вони мають різні характери, різні погляди на життя та сім`ю, внаслідок чого їх подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим. Отже, їхній шлюб носить лише формальний характер і підлягає розірванню.

Позивач зазначає, що під час фактичних шлюбних відносин та проживання однією сім`єю сторонами було набуто нерухоме майно, а саме: домоволодіння, загальною площею 179,8 кв. м., житловою площею 56,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 0,1022 га з кадастровим номером: 3221484000:07:013:0398, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Факт набуття вищезазначеного майна позивач обґрунтовує тим, що вони з відповідачем спільно отримали у позику гроші для будівництва спірного житлового будинку, що підтверджується борговою розпискою.

Враховуючи суттєву участь позивача у будівництві житлового будинку та за умови грошової компенсації відповідачу половини вартості спірного нерухомого майна, яка обчислюється за формулою: вартість майна згідно звітів про оцінку майна, поділена навпіл, що складає 169000/2=84500 гривень, позивач вважає за необхідне визнати за нею право власності на спірне нерухоме майно.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 18 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 18.01.2014 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 8.

Сторони мають доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.10.2009 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 454.

ОСОБА_2 на праві власності належить домоволодіння, загальною площею 179,8 кв. м., житловою площею 56,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.11.2009 року серії НОМЕР_1 , виданим Васильківською міською радою.

Крім того, на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,1022 га з кадастровим номером: 3221484000:07:013:0398, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 918643, переданим 02.12.2010 року відділом Держкомзему у м. Васильків Київської області.

Судом встановлено, що сторонами спільно було отримано у позику гроші для будівництва житлового будинку, що підтверджується Розпискою від 26.02.2006 року, виданою сторонами як позичальниками у ОСОБА_4 .

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 2 ст.104, ст.110 Сімейного кодексу(далі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року № 11 передбачено, що охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Враховуючи, що судом установлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття любові, примирення подружжя, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і суперечить інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.

За змістом ч. 2 ст.114, ст.115 СК Україниу разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка.

Відповідно до положень ч.ч. 2 і 4 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України у справі №6-1568цс16 від 07.12.2016, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тож при вирішенні питання щодо визнання право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, об`єднання зароблених коштів на придбання майна для поліпшення побуту сім`ї, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому відповідно до ст. 66 цього Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як вбачається з положень ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Положеннями ст. 69 СК України встановлено, що чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу, а відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до статті 64 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які незаборонені законом,як щодо майна,що є їхньою особистою приватною власністю,так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. ст. 76-77, 80, 83 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо до сто вірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності,суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам цивільного законодавства, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Керуючись ст.ст. 3, 21, 57-74 СК України, ст. ст. 203, 215, 216, 319, 321, 328, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 січня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 8 - розірвати.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок загальною площею 179,8 кв. м., житловою площею 56,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельну ділянку, площею 0,1022 га з кадастровим номером: 3221484000:07:013:0398, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 179,8 кв. м., житловою площею 56,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та земельну ділянку, площею 0,1022 га з кадастровим номером: 3221484000:07:013:0398, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя М.М. Ковбель