Рішення

від 12.01.2022 по справі 365/560/21

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/560/21

Номер провадження: 2/365/41/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2022 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю

секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 1 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДНЗ Згурівський професійний ліцей про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, посилаючись на те, що вона працює черговим по гуртожитку ДНЗ Згурівський професійний ліцей . Наказом директора ДНЗ Згурівський професійний ліцей від 08 листопада 2021 року № 218 позивачку було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивачка вважає, що даним наказом її відсторонено від виконання посадових обов`язків незаконно та необґрунтовано. Зазначає, що ані трудовим контрактом, ані посадовою інструкцією, ані іншими документами, що були підписані сторонами, обов`язку такого щеплення не передбачено. Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб не встановлено обов`язковість щеплення від COVID-19. Так само, на даний час законом не встановлено порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності зазначеного щеплення. Статтею 43 КЗпП України не передбачено можливості відсторонення працівника з підстав відсутності щеплення від COVID-19. Позивачка звертає увагу на те, що таке щеплення є добровільним, що передбачено Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 року № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я від 09.02.2021 року № 213). Наказом від 08 листопада 2021 року № 218 в частині відсторонення порушуються права позивача на працю, на належні умови праці, позбавлено можливості належним чином виконувати свої посадові обов`язки. Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення її від роботи та поновити її на роботі, зобов`язати відповідача виплатити позивачці невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою суду від 11 листопада 2021 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

23 листопада 2021 року відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню. Невизнання позову обґрунтовує тим, що позивачка ОСОБА_1 працює черговим по гуртожитку ДНЗ Згурівський професійний ліцей . Позивачка була обізнана про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. На підставі наказу директора ДНЗ Згурівський професійний ліцей від 08 листопада 2021 року № 218, позивачку було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року, як таку, що відмовилась (ухилилась) від профілактичних щеплень проти гострої хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Зі змістом наказу позивачка була ознайомлена 08 листопада 2021 року під підпис. Заперечує щодо тверджень позивача щодо відсутності такої підстави відсторонення від посади як відсутність щеплення від гострої хвороби COVID-19, а також щодо незаконності відсторонення від посади. Із зазначеної норми вбачається, що перелік підстав для відсторонення працівника від роботи не є вичерпним і такі підстави можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Вважає, що дії відповідача відповідають вимогам ч. 1 ст. 46 КЗпП України, ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних захворювань , постанові КМУ від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 . Відповідач діяв у межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства, не відсторонення позивачки було б реальним порушенням законодавства та наражанням працівників та студентів ДНЗ Згурівський професійний ліцей на небезпеку. Оскільки відсторонення від роботи позивачки мало місце на законних підставах, а тому право на виплату заробітної плати на період відсторонення у неї не виникло. Також звернув увагу на те, що відсторонення позивача від роботи було вимушеним заходом, оскільки за порушення або невиконання правил щодо карантину, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб директору ДНЗ Згурівський професійний ліцей , як посадовій особі, загрожує адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

26 листопада 2021 року позивачкою ОСОБА_1 до суду подано позовну заяву, в якій позивачем змінено предмет позову. Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Також позивачка уточнила дату та номер спірного наказу. Позивачка звертає увагу на те, що в змісті наказу передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати. Таким чином зі змісту наказу не зрозуміло, що саме стало причиною її відсторонення від роботи, надання відпустки без збереження заробітної плати чи у зв`язку із відсутністю вакцинації Наказом МОЗ України № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 для певних професій, виробництв та організацій не визначена. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 до Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені.

13 грудня 2021 року відповідачем до суду подано клопотання про залишення уточненої позовної заяви без руху у зв`язку із несплатою позивачкою судового збору за вимогою немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу та вимогою майнового характеру про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу. В задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 закону України Про судовий збір позивачку звільнено від сплати судового збору.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали. Додатково послались на те, що спірним наказом обмежується право позивачки на працю. Наказом МОЗ України № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 для певних професій, виробництв та організацій не визначена. Профілактичні щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 до Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені. Крім того, сама по собі вимога відповідача щодо проведення медичних маніпуляцій, в даному щеплень, є незаконною. Оскільки відсторонення від роботи позивачки було незаконним, то вона має право на компенсацію заробітної плати на період відсторонення. Крім того, її має бути поновлено на роботі, тобто допущено до виконання посадових обов`язків. Також позивачка зазначила, що вона знаходиться на обліку в Київському обласному онкодиспансері. Про її діагноз керівництву ДНЗ Згурівський професійний ліцей було відомо. 05 листопада 2021 року їй було видано висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 08 листопада 2021 року вона пред`явила вказаний висновок адміністрації закладу, проте була відсторонена від роботи.

Представник відповідача ДНЗ Згурівський професійний ліцей в судове засідання не з`явився. Директор ДНЗ Згурівський професійний ліцей Шевченко В.В. направив до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Будучи допитаною у якості свідка ОСОБА_1 показала, що працює черговим по гуртожитку ДНЗ Згурівський професійний ліцей . Наказом директора ДНЗ Згурівський професійний ліцей від 08 листопада 2021 року № 218 позивачку було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19. 08 листопада 2021 року позивачка з`явилась на роботі та подала через приймальню директора висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 за встановленою формою. Незважаючи на це вона була відсторонена від роботи через відсутність сертифікату про щеплення.

З досліджених письмових доказів судом встановлено, що 09.09.2020 року ОСОБА_1 прийнята на посаду чергового по гуртожитку в ДНЗ Згурівський професійний ліцей (копія трудової книжки - а.с.10-12, копія довідки - а.с.13).

Посадовою інструкції чергового по гуртожитку визначені його права та обов`язки, а також відповідальність (копія посадової інструкції - а.с.14-15).

Наказом ДНЗ Згурівський професійний ліцей від 08 листопада 2021 року № 218 позивачку ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 року було відсторонено від виконання професійних обов`язків без збереження заробітної плати до моменту надання медичного висновку щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (форма № 028-1/о) або документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації (копія витягу з наказу - а.с. 9).

Суд звертає увагу на те, що назва наказу Про надання відпустки без збереження заробітної плати (вакцинація COVID-19) не відповідає змісту самого наказу щодо відсторонення працівників від роботи. Крім того. В наказі відсутнє посилання на ст. 46 КЗпП України, яка передбачає відсторонення від роботи.

Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 не погоджується із вищевказаним наказом відповідача в частині відсторонення її від виконання посадових обов`язків та просить визнати протиправним і скасувати цей наказ з підстав його незаконності та необґрунтованості, поновити її на роботі, а також стягнути на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу під час відсторонення від роботи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Так, статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18)).

Щодо розуміння терміну законодавство , який вживається в КЗпП, зокрема в ст. 46 цього Кодексу, суд притримується такої позиції.

Конституційним Судом України (див. Рішення Конституційного Суду України [2] у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. 3 ст. 21 КЗпП України від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98) було дано офіційне тлумачення терміну законодавство . Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін законодавство потрібно розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто Конституційний Суд України фактично став на позицію тлумачення поняття законодавство у широкому значенні.

Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).

Згідно ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року N 1645-III, як обов`язкові і такі, що включені до календаря щеплень, визначені профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу. Але, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

У пункті 41 6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року N 1236 (в редакції, визначеній постановою від 29 листопада 2021 року N 1237, яка діяла на час виниклих правовідносин) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. N 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Міністерство охорони здоров`я України мало всі підстави запровадити обов`язкову вакцинацію проти нових інфекційних хвороб.

Положеннями статей 3, 27, 49 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

У пунктах а, б статті 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей; не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У Справі Соломахін проти України , в якій заявник оспорював проведення вакцинації від дифтерії, ЄСПЛ дійшов висновків, що вакцинація є одним з найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. А відтак обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від СОVID-19 ( захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 р. № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції. ЄСПЛ висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручання у гарантоване п.1 ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання. Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише в тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

У рішенні від 28 квітня 2021 року (CASE OF VAVШIИKA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC) Європейський суд з прав людини підкреслив, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення. Конвенція та інші міжнародні документи покладають позитивне зобов`язання на Договірні Держави зі вжиття належних заходів із захисту життя і здоров`я осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією. У світлі цих аргументів ЄСПЛ дійшов висновку, що обов`язок проходження вакцинації в Чехії є відповіддю національних органів влади на нагальну соціальну потребу в захисті здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від відповідних хвороб та недопущенні будь-якої тенденції зменшення рівня вакцинації дітей. Суд дійшов висновку, що оскаржувані заходи можуть вважатись такими, що були необхідними у демократичному суспільстві , а тому не вбачав порушення статті 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини дійшов висновків, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. Обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Також суд не вбачає втручання в приватне життя позивача вимогу роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, оскільки така вимога не суперечить Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенціі? Право на повагу до приватного і сімеи?ного життя , а також практиці Європеи?ського суду з прав людини.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення, а також наявність висновку про наявність протипоказань до щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат чи відповідний висновок не є медичною таємницею .

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного наказу, передумовою для його винесення стали вимоги ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , пункту 41 6 постанови Кабінету міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами, наказу міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".

Проте, з огляду на наявність у позивачки лікарського висновку щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (форма № 028-1/о), законні підстави для її відсторонення від роботи відсутні.

Позивача стверджує, що надавала відповідний висновок адміністрації ДНЗ Згурівський професійний ліцей , проте незважаючи на це була відсторонена від роботи як невакцинована особа. В свою чергу, відповідач жодних доказів на спростування того, що позивачка надавала висновку щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 за встановленою формою суду не надав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від виконання посадових обов`язків.

Суд вважає за необхідне визнати незаконним та скасувати наказ ДНЗ Згурівський професійний ліцей № 218 від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

В частині вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу на час відсторонення позивача від роботи, суд приходить до наступного.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Судом було встановлено, що починаючи з 08 листопада 2021 року, тобто дня відсторонення від роботи, позивачці було призупинено виплату заробітної плати.

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Оскільки право позивачки на працю з відповідною оплатою порушене відповідачем шляхом видання ДНЗ Згурівський професійний ліцей наказу № 218 від 08 листопада 2021 року, який визнаний судом незаконним та скасований, у відповідача виник обов`язок виплатити позивачці невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допущення до роботи.

З огляду на задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, суд вважає за необхідне задовольнити похідну вимогу про виплату невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу на час відсторонення позивача від роботи. Суд погоджується з тим, що незаконне відсторонення позивачки від роботи призвело до її вимушеного прогулу. Також таке відсторонення мало місце без збереження заробітної плати. Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з ДНЗ Згурівський професійний ліцей на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на час відсторонення роботи за період з 08 листопада 2021 року по день допуску до роботи.

В свою чергу, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про поновлення на роботі, оскількивимога позивачки про поновлення на роботі є неналежним способом захисту прав відстороненого від роботи працівника, оскільки поновленню на роботі підлягають лише звільнені працівники. Звільнення працівника, на відміну від відсторонення, веде до повного припинення трудових відносин із працівником, в той час, як при відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , ст.ст. 12-13, 263-265 ЦПК України, суд ст.ст.12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ДНЗ Згурівський професійний ліцей про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ ДНЗ Згурівський професійний ліцей № 218 від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Стягнути з ДНЗ Згурівський професійний ліцей на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на час відсторонення роботи за період з 08 листопада 2021 року по день допуску до роботи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду або через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 17 січня 2022 року.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач ДНЗ Згурівський професійний ліцей , адреса: вул. Центральна, буд. 6, смт Згурівка Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 02544626.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ