Рішення

від 29.12.2021 по справі 645/3072/21

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/3072/21>

Провадження № 2/645/1635/21>

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судового засідання - Кривченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика про визнання трудових відносин припиненими,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин між ним та Приватним акціонерним товариством Мерчанська меблева фабрика припиненими з 03.05.2020 року, у зв`язку із звільненням з посади Голови правління Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.04.2017 року відбулися збори Наглядової ради ПрАТ Мерчанська меблева фабрика , за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до Протоколу № 10 зборів Наглядової ради ПрАТ Мерчанська меблева фабрика від 30.04.2017 року зокрема, ухвалено призначити ОСОБА_1 в якості Голови Правління Товариства з 03.05.2017 року. Згідно наказу № 1 від 03.05.2017 року позивач приступив до виконання обов`язків Голови правління Товариства та став керівником ПрАТ Мерчанська меблева фабрика . При цьому, відповідно до п. 11.4 ст. 11 Статуту Товариства Голова правління, зокрема, призначається Наглядовою радою строком на не більш як на 3 роки. Таким чином, повноваження позивача, як Голови правління Товариства закінчилися 03.05.2020 року. Відповідно до наказу № 1 -к від 03.05.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади Голови правління Товариства за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України, на підставі чого були припинені трудові відносини між відповідачем та позивачем. Водночас, ОСОБА_1 звертався до Наглядової ради Товариства з проханням вирішити питання щодо звільнення його шляхом прийняття відповідного рішення на загальних зборах Наглядової ради та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Протягом тривалого часу позивач не міг встановити контакт з Товариством та членами Наглядової ради Товариства. Так, 30.03.2021 року позивачем на адресу відповідача направлено лист із заявою про його звільнення за власним бажанням, копію наказу про звільнення та звернення із пропозицією скликати та провести загальні збори Наглядової ради Товариства та вирішити питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління Товариства. Однак, відповідач вказаного лист не отримав, відповідно загальні збори Наглядової ради Товариства не відбулися і до теперішнього часу. На сьогоднішній день у позивача відсутня інформація щодо інших засобів зв`язку з відповідачем, фактичний зв`язок з Товариством втрачений. Позивач вважає, що трудові відносини з відповідачем у нього фактично припинились з моменту закінчення його повноважень, як Голови правління Товариства та прийняття приказу про звільнення, тому його права підлягають захисту у судовому порядку. Крім того, вважає, що бездіяльність відповідача є грубим порушенням трудових прав позивача на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд, у зв`язку з чим звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, однак від представника позивача ОСОБА_4 надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності та позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України , а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст.ст. 280 , 287 , 288 ЦПК України - заочно.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України .

Статтею 43 Конституції України гарантується кожному право на працю, яке включає до себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку добровільно дає згоду.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що Протоколом № 10 зборів Наглядової Ради Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика від 30 квітня 2017 року призначено Правління Товариства з 03 травня 2017 року у складі: Трофименко Максима Сергійовича, адвокатське бюро Трофименко Авто Юст , директор, в інших органах управління не перебуває - Голова Правління Товариства, який виконує обов`язки керівника Товариства.

З Наказу № 1 від 03.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків Голови правління ПрАТ Мерчанська меблева фабрика з 03 травня 2017 року.

02.05.2020 року ОСОБА_1 подав заяву до Голови Правління ПрАТ Мерчанська меблева фабрика про звільнення з 03.05.2020 року з посади Голови правління директора товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Наказом № 1-к від 03 травня 2020 року про припинення трудового договору, звільнено 03 травня 2020 року ОСОБА_1 з посади Голови Правління ПрАТ Мерчанська меблева фабрика за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Статтею 36 КЗпП визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КзПП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Згідно із п. 11-4) ч. 1 ст. 52 Закону України Про акціонерні товариства до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, у т.ч. розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду у разі віднесення статутом товариства питання про призначення та звільнення голови та членів виконавчого органу до виключної компетенції наглядової ради;

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007р. № 8-рп/2007 та від 29.01.2008р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.07.2019р. по справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), розглядаючи спір про звільнення з посади директора товариства та зобов`язання вчинити певні дії, зазначив про таке.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України .

Передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України ). Аналогічний припис закріплений у ч. 1 ст. 10 ЦПК України .

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65))

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.12.2019р. у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначено, що установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими .

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у Постанові від 17.03.2021р. у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

Судом перевірено, що Приватне акціонерне товариство Мерчанська меблева фабрика , код ЄДРПОУ 00275139, знаходиться за адресою: Харківська область, Валківський район, сел. Привокзальне, вул. Привокзальна, буд. 13, є юридичною особою за законодавством України.

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Трофименко Максим Сергійович є керівником Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика .

Згідно п. 9.1 Статуту, вищим органом товариства є загальні збори учасників.

ОСОБА_1 направив до членів Наглядової ради ПрАТ Мерчанська меблева фабрика ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ) заяву про звільнення в порядку ст. 38 КЗпП України, в якій просить вирішити питання щодо припинення його повноважень шляхом прийняття відповідного рішення загальних зборах Наглядової ради ПрАТ Мерчанська меблева фабрика , а також внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних -осіб підприємців та громадських формувань.

Однак, вказаний лист відповідач не отримав та повернувся позивачу з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання . Отже, ні відповідач, ні члени ПрАТ Мерчанська меблева фабрика не вчинили будь-яких дій щодо розгляду заяви.

Відповідно до п. 9.3.17 Статуту, до виключної компетенції зборів учасників належить встановлення кількості складу Наглядової ради, обрання членів наглядової ради.

Згідно п. 10.5.17 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить призначення та припинення повноважень Голови та членів Правління.

З пункту 11.4 Статуту вбачається, що Голова правління та члени Правління призначаються Наглядовою радою строком не більш як на 3 роки.

Відповідно до п. 11.5 Статуту, Голова правління призначається Наглядовою радою більшістю голосів членів Наглядової ради. Які беруть участь у засіданні, строком не більш на 3 роки, що має бути вказано в рішення Наглядової ради, і може переобиратися необмежену кількість разів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд визнати його звільненим з посади голови правління ПрАТ Мерчанська меблева фабрика .

Згідно зі ст. 33 Закону України Про акціонерні товариства до компетенції загальних зборів відноситься вирішення питання про звільнення голови правління.

Однак, на час розгляду справи судом трудові відносини між сторонами припиненні, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана.

Всупереч даним нормам права Товариство жодних заперечень щодо звільнення ОСОБА_1 не висловило, доказів щодо переобрання на новий строк суду не надано, тому допустило протиправну бездіяльність, оскільки не вчинила юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади Голови правління ПрАТ Мерчанська меблева фабрика та оформлення припинення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України .

Позивач не має можливості реалізувати своє право на припинення трудового договору у визначеному законодавством порядку, що порушує його право на працю, відтак підлягає захисту в судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 ЦПК України , з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ПрАТ Мерчанська меблева фабрика , суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України .

Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад цивільного судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі поданих доказів.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, враховуючи особливості правового регулювання звільнення голови правління за власним бажанням, позивач позбавлений можливості самостійно розірвати договір в односторонньому порядку і захистити своє порушене право. Тому з вказаних підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 , 10 , 12 , 76 , 141 , 263-265 , 280-282 , 352 ЦПК України , ст.ст. 3 , 21 , 23 , 36 , 38 КЗпП України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика про визнання трудових відносин припиненими- задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством Мерчанська меблева фабрика припиненими з 03.05.2020 року, у зв`язку із звільненням з посади Голови правління Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватного акціонерного товариства Мерчанська меблева фабрика , код ЄДРПОУ 00275139, місцезнаходження: Харківська область, Валківський район, сел. Привокзальне, вул. Привокзальна, буд. 13.

Повний текст рішення виготовлено 14.01.2022 року.

Суддя -