Ухвала

від 20.01.2022 по справі 725/8554/21

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/8554/21

Номер провадження 2/725/2080/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2022 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н. В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру часток майна, що перебуває у спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИВ:

У проваджені Першотравневого районного суду м. Чернівці перебуває вищевказана цивільна справа, яка ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 грудня 2021 року прийнята до загального позовного провадження та призначена до підготовчого судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов та просив справу призначити до судового розгляду.

Відповідач у підготовчому судовому засіданні заперечив проти призначення справи до судового розгляду, подавши клопотання про закриття провадження в даній справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

В обґрунтування поданого клопотання зазначав, що у поданій позовній заяві позивач зазначає, що він не має можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку, оскільки вона перебуває у спільній сумісній власності двох осіб, а нотаріус не має можливості визначити частку й відповідно видати свідоцтво про право на спадщину, однак до поданого позову не додає доказів на підтвердження свого звернення до нотаріуса для вирішення зазначеного питання й відповідно постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка б в свою чергу свідчила про порушення його прав, а тому вважає що в даному випадку за таких обставин відсутній спір про право, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 225 ЦПК України.

Представник позивача заперечував щодо наявності підстав для закриття провадження в справі,оскільки спірна земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на даний час померли й відповідно за їх життя не було визначено їхніх часток у спільному майні, на яке після їх смерті відкрилася спадщина, а тому нотаріус позбавлений можливості видати відповідне свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку спадкоємцям майна померлих. Що ж стосується постанови нотаріуса про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії, то дана постанова буде надана суду до початку розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення сторін з приводу поданого клопотання суд приходить до наступного.

Так, підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а, відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19); Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 (провадження № 61-1807св20); Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20) зазначено, що закриття провадження у справі через відсутність предмета спору можливе лише за умови, якщо предмет спору відсутній під час пред`явлення позову.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) відступив від висновку, сформульованого у зазначених постановах, конкретизувавши його таким чином:закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Як убачається зі змісту поданого позову, позивач вказує на те, що після смерті його батька та бабусі відкрилася спадщина на належну їм на праві спільної сумісної власності земельну ділянку та спадкоємцями померлих є він та відповідач ОСОБА_2 . Однак, оформити свої спадкові права він не має можливості, оскільки частки у спільному майні за життя спадкодавців не були виділені й відповідно на даний час в нотаріальному порядку оформити договорів про виділення часток за померлими особами не має можливості, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Так, згідно ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

За змістом п. г) ч.1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Крім того, ст. 372 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому, відповідно до ст. 25 ЦК України в зв"язку із смертю фізичної особи припиняється і її правоздатність.

Також слід зазначити, що ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У роз`ясненнях п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування вказано, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, для оформлення спадкових прав на спадкове майно яке є у спільній сумісній власності необхідною умовою є визначення часток.

Разом з тим, у поданому позові ОСОБА_5 не просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно й відповідно не надає доказів відмови нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії, що в свою чергу свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України.

При цьому, згідно положень ст. 189 ЦПК України визначено перелік завдань підготовчого провадження, зокрема остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню,та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження в справі, оскільки відсутність постанови нотаріуса про відмову вчинення нотаріальної дії не свідчить про не існування спору між сторонами щодо спірного спадкового майна, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 49, 76-78, 81, 189, 255, 258-261, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження в справі - відмовити.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало