Постанова

від 13.01.2022 по справі 692/525/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/95/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 692/525/21 Категорія: Чепурний О.П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року : Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення від 13 жовтня 2021 року Драбівського районного суду Черкаської області, ухвалених в складі судді Чепурного О.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк, -

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ТОВ Агропром звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк.

Позовна заява обґрунтована тим, що 24 листопада 2008 року між власником земельної ділянки - орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Агропром підписано договір оренди земельної ділянки площею 2,5943 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Драбівський район, Золотоношківська сільська рада, кадастровий номер 7120684000:02:001:0705.

Зареєстрований договір 22 грудня 2010 року, дата закінчення дії договору 22 грудня 2020 року.

Умови договору позивач виконав належним чином.

Однак, ОСОБА_1 направила позивачу лист від 20 травня 2020 року, в якому просила не використовувати її земельну ділянку після збору врожаю у 2020 році, оскільки має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку, з цієї підстави вирішила не поновлювати з позивачем договору оренди на наступний термін.

Плануючи і надалі використовувати орендовану земельну ділянку, позивач, як орендар, більш ніж за місяць до закінчення строку дії договору, а саме 07 листопада 2020 року, надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним перед іншими особами правом на оренду земельної ділянки, додавши до нього проект договору.

Даний лист ОСОБА_1 отримала 12 листопада 2020 року. Проте, протягом строку, визначеного законом, відповіді на лист-повідомлення не надала та проект договору оренди землі не підписала.

Як згодом стало відомо позивачу, ОСОБА_1 не мала наміру самостійно обробляти земельну ділянку, оскільки 22 березня 2021 року передала її в оренду на 10 років ПП Воронинці , яке 06 квітня 2021 року зареєструвало за собою відповідне право оренди. При цьому, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що договір оренди землі, укладений з ПП Воронинці , містить гірші істотні умови, ніж пропонувались позивачем в проекті договору оренди.

За таких обставин, враховуючи переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, а також беручи до уваги такі обставини як: належне виконання позивачем умов договору оренди, дотримання позивачем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право, не надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відповіді на пропозицію укласти договір на новий строк, укладення орендодавцем договору оренди з іншим орендарем на гірших умовах, ніж запропонував позивач, ТОВ Агропром просило суд визнати недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Воронинці щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0705, площею 2,5943 га, а також визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Агропром щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001: 0705, площею 2, 5943 га у редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року позовну заяву ТОВ Агропром задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Воронинці щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0705, площею 2,5943 га.

Визнано укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропром щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0705, площею 2,5943 га у редакції, запропонованій позивачем.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ТОВ Агропром реалізувало переважне право на поновлення договору оренди, яке передбачено п.8 договору оренди землі від 24 листопада 2008 року та законодавчо закріплене частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , так як дотрималось встановленої цією нормою процедури і строків.

Договір оренди від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Воронинці порушує переважне право позивача на укладення нового договору оренди землі. При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на практику Верховного Суду, вказав, що факт розірвання договору оренди між відповідачами не є перешкодою для визнання його недійсним.

Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року заяву представника позивача задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агропром судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/525/21 у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Стягнуто з ПП Воронинці на користь ТОВ Агропром судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/525/21 у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку відповідачів, дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача, з покладенням на ОСОБА_1 та ТОВ Агропром обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень 00 копійок з кожного.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дія договору оренди землі, укладеного між ТОВ Агропром та ОСОБА_1 , припинилась 22 грудня 2020 року, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, за відсутності згоди власника на укладення договору з іншими істотними умовами, що були предметом попереднього договору. У проекті договору землі від 23 грудня 2020 року, який суд визнав укладеним, умови, що були зазначені у попередньому договорі, змінені, при цьому, зміни зазнали, як істотні умови первинного договору, так і інші його умови, щодо яких сторони не дійшли згоди.

Крім того, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у місячний строк, тобто до 22 січня 2021 року, у зв`язку з чим, договір оренди землі між сторонами не є поновленим, а припинив свою дію відповідно по положень ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Після закінчення строку договору позивач не продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Разом з тим, лист-повідомлення про намір скористатись своїм переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та проект договору від позивача ОСОБА_1 не отримувала, а докази, надані позивачем, на підтвердження надіслання такого листа, не є достовірними, належними та допустимими. Відтак, позивач у встановлений законом та договором строк, до ОСОБА_1 щодо поновлення дії договору не звертався.

Апелянт, посилаючись на принцип свободи договору, зазначила, що укладення договору в примусовому порядку допускається, як виняток і лише у випадках, прямо встановлених законом у публічних інтересах, або добровільно прийнятими сторонами зобов`язаннями. Відтак, задовольняючи позовні вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, суд першої інстанції на зазначені вище факти та обставини уваги не звернув, та прийшов до помилкових висновків.

Окрім того, позивачем не було доведено належне виконання ним умов договору від 24 листопада 2008 року, зокрема: щодо виплати орендної плати в тому розмірі, виду, якості та у строки, що передбачені договором, так як позивачем були надані лише платіжні доручення за 2018-2020 роки; щодо збереження стану об`єкта оренди та вжиття заходів по підвищенню родючості землі, так як видаткові накладні про купівлю добрив та акти про використання мінеральних добрив не являються належними та допустимими доказами.

Щодо стягнення судових витрат, апелянт зазначив, що стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення, зокрема, з ОСОБА_1 становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Архипенко О. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року без змін, вказуючи, що всупереч задекларованому і повідомленому позивачу наміру, ОСОБА_1 передала земельну ділянку іншому орендарю, чим порушила переважне право позивача та здійснила по відношенню до нього недобросовісні дії. Так, ОСОБА_1 жодним чином не заперечила запропоновані умови, викладені в надісланому їй проекті договору, та й взагалі не відреагувала на пропозицію позивача.

Заперечення ОСОБА_1 щодо неналежного виконання позивачем умов договору оренди землі є виключно формальним і не підтверджується жодним доказом. Під час та після завершення строку дії договору ОСОБА_1 не заявляла жодної претензії, заяви, зауваження в усній чи письмовій формі щодо виконання позивачем умов договору. Матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов договору оренди щодо своєчасної та в повному обсязі внесення орендної плати та щодо застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів.

Щодо заперечень апелянта про неотримання позивачем листа-повідомлення з проектом договору, представник позивача зазначив, що поштова кореспонденція направлена ОСОБА_1 07 листопада 2020 року цінним листом з описом вкладення з повідомленням про вручення. 12 листопада 2020 року поштова кореспонденція вручена особисто ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис та відмітка на повідомленні. Опис вкладення, накладна, касовий чек, повідомлення про вручення у своїй сукупності є беззаперечними доказами відправлення та вручення ОСОБА_1 листа-повідомлення про намір позивача скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк разом з проектом договору у двох екземплярах.

Зауваження скаржника про невідповідність аркушів проекту договору є безпідставними, так як проект договору викладений на 5 аркушах, відповідно два екземпляри на 10 аркушах, що і вказано в описі.

Відтак, позивач дотримався визначеної законом процедури реалізації переважного права.

Також у відзиві представник позивача - адвокат Архипенко О. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року без змін, зазначаючи, що заперечення апелянта носять декларативний характер, який не базується на доказах щодо неспівмірності адвокатських витрат у цій справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області, площею 2,5943 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0705 (т.1 а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ Агропром (Орендар) підписали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради, розміром 2,5943 га. Вказаний договір оренди зареєстрований 22 грудня 2010 року (т.1 а.с. 74-75).

Згідно з п. 8 договору оренди, строк дії договору 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9 вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 % вартості земельного паю.

20 травня 2020 року ОСОБА_1 направила листа позивачу, яким повідомила, що заперечує проти обробітку своєї земельної ділянки позивачем, заперечує проти укладення (продовження) з ним договору оренди землі, оскільки має намір самостійно здійснювати обробіток належної їй земельної ділянки. У зв`язку з чим просила не проводити ніяких сільськогосподарських робіт після закінчення дії договору. Даний лист позивач отримав 22 травня 2020 року, про що міститься відмітка на листі з вхідним номером (т.1 а.с. 12).

З метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення від 06 листопада 2020 року № 26, в якому повідомив останню про те, що він має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та запропонував новий розмір орендної плати 15 000 гривень із застосуванням коефіцієнта індексації, строк дії договору 7 років. До листа додано проект договору оренди землі (т.1 а.с. 13-16).

07 листопада 2020 року даний лист був направлений на адресу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення з повідомленням про вручення (т.1 а.с. 17).

ОСОБА_1 отримала зазначений лист-повідомлення 12 листопада 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (т.1 а.с. 18).

Зазначені докази є належними та допустимими і не спростовані апелянтом, а невідповідність кількості листів договору зазначених в описі на що посилається апелянт є безпідставним, оскільки в описі зазначено два екземпляра договору, що в сумі і складає 10 аркушів.

22 березня 2021 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПП Воронинці (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № б/н (т.1 а.с. 110-112).

Згідно з п. 1.1 вказаного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,5943 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0705, що знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Відповідно до п. 2.1 розмір орендної плати становить 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, та у грошовій формі становить 13 486 гривень 43 копійок. Строк дії договору 10 років (п. 8.1).

25 травня 2021 року відповідачі ПП Воронинці та ОСОБА_1 підписали договір про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № б/н від 22 березня 2021 року (т.1 а.с. 48).

Припинення речового права на підставі договору про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 03 червня 2021 року (т.1 а.с. 49).

26 травня 2021 року ОСОБА_1 направила лист-повідомлення ТОВ Агропром , яким заперечила пропозицію поновлення договору оренди на новий строк з іншими умовами, що була направлена позивачем листом-повідомленням від 06 листопада 2020 року, та повідомила, що після закінчення дії договору оренди вона здійснювала самостійний обробіток її земельної ділянки, а ТОВ Агропром припинило проводити будь-які сільськогосподарські роботи. Також у листі-повідомленні ОСОБА_1 просила ТОВ Агропром не перешкоджати їй у розпорядженні її земельною ділянкою (т.1 а.с. 50).

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі (тут і надалі у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами.

Розглядаючи спір про поновлення договору оренди відповідно до порядку, визначеного статтею 33 Закону України Про оренду землі , суд, виходячи з конкретних обставин справи, надає правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які виникли між учасниками справи, застосовуючи норму, яка регулює ці правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 33 Закону України Про оренду землі , після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, для застосування положень частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконував обов`язки за умовами договору, орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект договору; при укладенні договору оренди землі на новий строк наявна згода сторін на зміну умов цього договору.

При цьому, якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали договір, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про визнання договору оренди землі на новий строк укладеним на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Таким чином, при вирішенні спору між сторонами договору оренди землі, який стосується реалізації орендарем переважного права на поновлення договору, з`ясуванню судом підлягає, зокрема, обставина, чи досягнуто між сторонами згоди в процесі погодження нових істотних умов договору.

У справі, яка переглядається встановлено, що з листом про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк позивач звернувся до ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору, а саме 06 листопада 2020 року, як це передбачено умовами первинного договору оренди, при цьому, на виконання вимог ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі позивачем до листа-повідомлення долучено проект договору.

Разом з тим, із матеріалів справи встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, ще задовго до направлення вказаного листа позивачем, а саме 20 травня 2020 року, було направлено орендарю лист про відмову в намірі продовжувати договір оренди, підписаний 24 листопада 2008 року та зареєстрований 22 грудня 2010 року.

Тобто, орендодавець до закінчення строку дії договору повідомив орендаря про відмову в бажанні продовжувати орендні відносини.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, апеляційний суд зауважує, що обов`язковою умовою укладення договору оренди землі на новий строк є досягнення згоди обох сторін цих правовідносин щодо змінених умов, а такої згоди у цій справі сторонами не досягнуто.

Навіть за умови своєчасного ненадання орендодавцем заперечень щодо поновлення договору оренди землі, відсутність доказів погодження сторонами запропонованих позивачем змінених істотних умов договору виключає можливість поновлення спірного договору оренди землі з підстав переважного права на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі .

У справі №709/1379/19 в постанові від 19 січня 2021 року Верховний Суд констатував, що за наявності вираженого волевиявлення орендодавця на відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури та за наявності волевиявлення сторін, тоді як в цій справі відсутнє відповідне волевиявлення орендодавця.

Посилання позивача на те, що укладення нового договору з іншим орендарем порушує його переважне право, у зв`язку з чим просить визнати новий договір недійсним, не є доведеним, оскільки у даному випадку ОСОБА_1 уклала договір оренди з ПП Воронинці вже після закінчення дії договору оренди з ТОВ Агропром , тобто тоді, коли переважене право орендаря припинилось.

Відтак, з урахуванням наведених вище норм законодавства, виходячи із принципу свободи договору як одного з основних принципів цивільного права, що закріплений у ст. 627 ЦК України, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що в даному випадку позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки у матеріалах справи відсутні докази досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами, та міститься відмова власника земельної ділянки від орендних відносин з орендарем ТОВ Агропром , отриману останнім задовго до направлення повідомлення про намір орендаря реалізувати своє переважне право на продовження дії договору, що не заперечується позивачем.

Згідно з п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що після перегляду даної справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Драбівського районного суду Черкаської області та відмови в задоволені позову, то, відповідно, у задоволенні заяви позивача про покладення на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. У зв`язку з чим додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року підлягає скасуванню.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

23 грудня 2021 року до суду електронною поштою надійшла заява ПП Воронинці про підготовку подання про повернення коштів помилково сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік підстав для повернення судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, повернення помилково сплаченого судового збору за ухвалою суду ст. 7 Закону України "Про судовий збір" не передбачено.

Водночас, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, встановлена Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року. №787 (далі - Порядок).

Цей Порядок розроблено, зокрема, на виконання статті 7 Закону України Про судовий збір та визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (п.п. 1, 2 Порядку).

Пунктами 3, 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України та органи Державної митної служби України) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави надавати заявнику подання на повернення помилково сплаченого збору, оскільки вказане подання складається органом, що контролює справляння надходжень до бюджету та подається платником до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Окрім цього відсутні й докази того, що сплачений ПП Воронинці судовий збір був сплачений помилково.

З платіжного доручення №2222 від 20 грудня 2021 року вбачається, що платнику добре було відомо, що ним сплачується судовий збір за поданою апеляційною скаргою іншою особою. При цьому ухвала апеляційного суду від 7 грудня 2021 року, якою апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без руху та був визначений до сплати судовий збір, ПП Воронинці не направлялась.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача у порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а рішення від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення від 13 жовтня 2021 року Драбівського районного суду Черкаської області - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром на користь ОСОБА_1 851 (вісімсот п`ятдесят одну) гривню 85 копійок витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 13 січня 2022 року.

Судді