Постанова

від 18.01.2022 по справі 705/2779/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/51/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/2779/21 Категорія: 302090000 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

Секретар Винник І.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - СВК Черповоди представник адвокат Самойленко М.С.;

особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач ОСОБА_1 , представник адвокат Стамбула В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси в режимі відер конференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року, постановлене під головуванням судді Гудзенко В.Л. в Уманському міськрайонному суді Черкаської області 29.09.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, -

в с т а н о в и в :

29.06.2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Стамбулу В.М. звернулася в суд з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між ОСОБА_1 та СВК Черповоди 12.11.2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,4713га, з кадастровим номером 7124389200:03:000:0120, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Згідно до умов вказаного Договору відповідач повинен сплачувати позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування нею.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідач взяті на себе зобов?язання за договором систематично не виконує, не сплачує орендну плату за період з 2018 року по 2020 рік. Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити орендну плату в розмірі 10 % від вартості земельної ділянки, а саме: за 2018 рік з урахуванням вартості земельної ділянки 125484,46 грн. - 12548,44 грн.; за 2019 рік з урахуванням вартості земельної ділянки 118828,90 грн. - 11882,89 грн.; за 2020 рік з урахуванням вартості земельної ділянки 118828,90 грн. - 11882,89 грн., в загальній сумі всього - 36314,23 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_1 вважає, що у зв?язку із невиконанням відповідачем своїх зобов?язань, він повинен сплатити 3% річних від невиконаного зобов?язання, що становить - 1482,48 грн., а також інфляційні витрати в розмірі 3224,94 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Стамбулу В.М. оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник вказує, що рішення суду є таким, що прийняте внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому скаржник ОСОБА_1 вважає, рішення районного суду підлягає скасуванню, а позовна заява задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що твердження суду стосовно того, що СВК Черповоди за період з 2018 року по 2020 рік мало сплатити на користь позивача 32044,17 грн. є хибним, оскільки сторонами було досягнуто згоди про річну орендну плату в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Станом на момент укладення спірного договору оренди (2015 рік) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 106813,92 грн., про що було зазначено в договорі оренди.

Скаржником зазначається, що нормативна грошова оцінка є динамічно сталою і може мінятися кожен рік, що підтверджується відповідними довідками ДЗК, які підтверджують, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що належить позивачу ОСОБА_1 у 2018-2020 роках відмінна від тієї, яка була у 2015 році, а саме: у 2018 році - 125 484,46 грн.; у 2019 році - 118828,90 грн.; у 2020 році - 118828,90 грн.

В апеляційній скарзі зазначається скаржником, що, враховуючи положення Податкового кодексу України, податковим агентом (СВК Черповоди ) при виплаті орендної плати позивачу мали б утримуватися ПДФО у розмірі 18% від нарахованої орендної плати за землю та військовий збір у розмірі 1,5%.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачем не було сплачено податки, утримані з нарахованої орендної плати, які є складовою частиною орендної плати за користування земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що заборгованість СВК Черповоди по виплатах орендної плати за 2018-2020 роки становить 11 604,95 грн.

Також, апеляційна скарга мотивована тим, що видатковий ордер від 02.07.2021 року не є належним доказом оплати саме за 2020 рік користування відповідачем земельною ділянкою, оскільки вказаний платіж є прийнятим позивачем ОСОБА_1 , як оплата за 2021 рік користування земельною ділянкою.

Скаржник посилається, що судом не надано будь-якої правової оцінки тому, що розмір орендної плати за спірним договором прив`язано саме до розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка належить позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат В.М. Стамбула просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 705/2779/21 від 29.09.2021 року та ухвалити нове рішення, яким розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,4713 га, кадастровий номер 7124389200:03:000:0120, розташованої в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 12.11.2015 року між ОСОБА_1 та СВК Черповоди . Стягнути з СВК Черповоди на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 11 604,95. Стягнути з СВК Черповоди на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

09 грудня 20221 року на адресу Черкаського апеляційного суду від відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди в особі керівника Деренюка Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

В обґрунтування відзиву зазначається, що відповідач повністю не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами, та вважає, що рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області по справі № 705/2779/21 від 29.09.2021 року, є законним та обґрунтованим.

У відзиві представник відповідача акцентує увагу на тому, що апеляційна скарга позивача містить інші позовні вимоги, з якими позивач ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції. Більше того, позивач ОСОБА_1 здійснює зовсім інший обрахунок так званої заборгованості по сплаті орендної плати, змінює підстави позову, вказуючи на несплату відповідачем ПДФО та військового збору у якості податкового агента позивача, що не є предметом спору.

Окрім цього, відзив обґрунтований тим, що у рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 705/2779/21 від 29.09.2021 року суд законно і обґрунтовано встановив, що сторони договору оренди землі погодили, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10 681,39 грн. за рік .

Таким чином, будь-які доводи позивача щодо динамічності величини нормативної грошової оцінки та зміни розміру річної орендної плати залежно від зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки є помилковими, необґрунтованими та такими, що не мають місця у цьому випадку, тому не підлягають задоволенню судом.

Керівник Сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди Ю. Деренюк у відзиві звертає увагу на те, що до договору оренди землі не вносилися зміни, які б встановлювали інший розмір орендної плати, а тому орендна плата за договором оренди землі становить 10 681,39 грн. Тому рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 705/2779/21 від 29.09.2021 року є законним та обґрунтованим.

У відзиві керівник Сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди Ю. Деренюк просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Стамбулою В.М. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.09.2021 року у справі № 705/2779/21 - відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, надані в режимі відео конференції, призначеної за клопотанням представників сторін, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, суд першої інстанції виходив з безпідставності, необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача, дійшовши висновку про відсутність підстав, для задоволення позову, пославшись, що із наданих відповідачем документів слідує, позивач вчасно отримувала орендну плату, при цьому, систематичного порушення договору оренди земельної ділянки не встановлено, а тому підстав для його дострокового розірвання суд не вбачає, оскільки відповідачем не порушено умов договору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та СВК Черповоди 12.11.2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,4713, з кадастровим номером 7124389200:03:000:0120, розташованої в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується даними Витягу з Актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права .

При укладені вказаного Договору сторони погодили та прийняли його умови, в тому числі, п. 7 Договору оренди земельної ділянки, з якого вбачається, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10681,39 грн.

Відповідно до п. 9 вказаного Договору визначено, що орендна плата вноситься в кінці с/г року.

Згідно до п.11 Договору, розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 30.05.2021 року, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7124389200:03:000:0120, площею 3,4713 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно даних довідки, наданої СВК Черповоди , протягом 2018-2021 років кооператив виплатив орендну плату за користування вищевказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 у сумі 25828,00 грн., а саме: за 2018 рік сплачено 8680 грн. (2500 - частина суми з видаткового касового ордеру від 19.12.2018 року) (нараховано 8598,52 грн.), за 2019 рік 6705 грн. (нараховано 8598,52 грн.), за 2020 рік 2243 грн. (нараховано 8598,52 грн.).

Станом на 22.07.2021 року заборгованість СВК Черповоди на користь ОСОБА_1 складає 32,44 грн. (а. с. 50).

Відповідно даних Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7124389200:03:000:0120 у 2019 році та 2020 році становила 118828,90 грн. (а. с. 31, 32).

Згідно даних листа міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умань ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 07.06.2021 року, грошова вартість земельної ділянки (паю), що знаходиться в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району становить за 2018 рік 125484,46 грн. (а. с. 30).

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно частини 1 статті 628 ЦК України.

Стаття 2 Закону України Про оренду землі передбачає, що відносини, пов?язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою-четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Згідно пункту 10.1. постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 вказано, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому, систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. Той факт, що відповідач сплатив усю суму заборгованості з орендної плати за землю, не має правового значення для вирішення спору, оскільки судами встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пунктом 7 спірного договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10681,39 грн.

Разом з тим, відповідно до п.п. 170.1.1., п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, є орендар.

При цьому, об`єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше, ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до п.п. 170.1.4. п.170.1 ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.13. цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, сума таких доходів оподатковується ПДФО за ставкою 18%. Окрім цього, такий дохід оподатковується військовим збором за ставкою 1,5% (п.п.1.3.п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України).

Отже, врахувавши вищевикладені норми права, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що нараховані суми до сплати становлять 8598,52 грн., оскільки відраховується 18% від розміру орендної плати встановленої договором податок на доходи фізичних осіб та 1,5% - військовий збір.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підтвердження виконання взятих на себе зобов?язань по виплаті орендної плати відповідачем надано копії видаткових касових ордерів.

Так, відповідно даних видаткового касового ордеру від 21 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 1440,00 грн., згідно видаткового касового ордеру від 11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 474,00 грн., а відповідно до видаткового касового ордеру від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 11500,00 грн., згідно видаткового касового ордеру від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 1350,00 грн. У відповідності до видаткового касового ордеру від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 5355,00 грн., згідно видаткового касового ордеру від 06 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 1120,00 грн., відповідно до видаткового касового ордеру від 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 423,00 грн., згідно видаткового касового ордеру від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 700,00 грн., відповідно до видаткового касового ордеру від 02 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 8200,00 грн., що підтверджується її особистим підписом.

Таким чином, судом першої інстанції вірно акцентував увагу на тому, що позивач ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в загальній сумі - 34828,00 грн.

З врахуванням наданих відповідачем видаткових касових ордерів, судом першої інстанції перевіривши надані докази встановив, що за період з 2018 року по 2021 рік відповідачем було виплачену позивачу ОСОБА_1 орендної плати в розмірі 34828,00 грн. При тому, що відповідно до умов укладеного між ними Договору, відповідач повинен був виплатити за вказаний період орендну плату в розмірі 32044,17 грн.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день звернення з даним позовом до суду у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 по орендній платі за землю за вказаний у позові період, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вказані висновки суду не спростовані скаржником згідно доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції виконав свій обов`язок, визначений законом, повно, всебічно й об`єктивно з`ясував усі обставини справи та надав їм належну оцінку та ухвалив рішення, яке є законними та обґрунтованими, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та задоволення вимог позивача, у зв`язку з чим рішення районного суду підлягає залишенню без змін.

Крім того, апеляційний суд вважає, що у зв?язку з відсутністю систематичності порушення прав позивача, законних підстав для розірвання укладеного договору оренди землі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, тому відсутні підстави для задоволення вимог скаржника в цій частині вимог позивача.

Щодо доводів позивача в частині необхідності обчислення орендної плати, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати наступне.

У договорі оренди передбачено: розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 11 договору); зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв?язується у судовому порядку (пункт 34 договору).

Тлумачення умов договору оренди свідчить, що сторони не пов?язують автоматичну зміну розміру орендної плати залежно від збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та відповідні зміни до договору не вносилися. А тому підстави враховувати збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення боргу з орендної плати за 2018-2020 роки відсутні.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не було сплачено податки, утримані з нарахованої орендної плати, які є складовою частиною орендної плати за користування земельної ділянки, то колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги наступне.

Відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В позовній заяві позивачем в обґрунтування своїх вимог не містилось посилання на несплату відповідачем податків, водночас, у зв?язку з тим, що такі доводи містить апеляційна скарга, колегія суддів апеляційного суду вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 170.1.1. Податкового кодексу України податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Згідно до ст. 170.1.4. Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем ОСОБА_1 на підтвердження своїх доводів суду не надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 , з яких би можливо було б встановити факт не нарахування та не сплати ПДФО та військового збору податковим агентом СВК Черповоди .

Окремо, слід звернути увагу позивача, що в разі несплати зазначених податків у розмірах та у строки, передбачені законом, фінансову (стаття 125-1 ПК України) та кримінальну відповідальність несе саме податковий агент.

При цьому, дані обставини не спростовують фактів виплати орендної плати відповідачем позивачу у передбаченому договором оренди землі розмірі у 2018-2020 роках.

Що стосується вимог скаржника стосовно стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, то колегія суддів апеляційного суду, вважає за важливе вказати наступне.

Так, в апеляційній скарзі представником ОСОБА_1 - адвокатом Стамбулою В.М. зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести позивач у зв?язку із складенням та поданням апеляційної скарги становить 22724 грн., з них: 20000 грн. витрати на правничу допомогу та 2724 грн. витрати на судовий збір.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу, як-то детальний опис наданих адвокатом послуг, акту приймання-передачі даних послуг, квитанцію про їх оплату у заявленому адвокатом обсязі, а тому у зв?язку з недоведеністю витрат на правничу допомогу вони не підлягають відшкодуванню.

Також слід звернути увагу, що в разі відмови у задоволенні позову витрати за правову допомогу позивачу не відшкодовуються, а їх несе позивач самостійно.

Крім того, відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено без змін, тому судові витрати не переглядаються апеляційним судом та не змінюються. Враховуючи, що обидві сторони понести витрати на правову допомогу, то апеляційний суд вважає, що вказані витрати слід покласти на сторони, приймаючи до уваги всі обставини справи.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нелюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів та вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбула В.М.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за надання правової допомоги сторонам покласти на сторони, оскільки рішення суду залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича - залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати - залишити без змін.

Судові витрати за надання правової допомоги сторонам покласти на сторони.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 20.01 2022 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко