Ухвала

від 19.01.2022 по справі 161/23258/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/23258/21

Провадження № 2/161/458/22

У Х В А Л А

про забезпечення позову

19 січня 2022 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-

в с т а н о в и в :

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики від 01 серпня 2017 року.

18 січня 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в межах суми боргу 6 931 561,59 гривень, а саме на :

- житловий будинок, загальною площею: 188.6 кв.м., житлова площа: 116.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584258607101 ;

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0710100000:22:073:0037, загальною площею 0.0509 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584133107101 ;

-житловий будинок, загальною площею 37.2 кв.м., житлова площа: 17.9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 121663407000;

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0725785601:01:002:1103, площею: 0.69 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40763507000;

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0725785601:01:002:1726, площею 0.9 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1139465207257.

Також просить накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_3 , яка виступила поручителем за договором позики від 01 серпня 2017 року, в межах суми боргу 6 931 561,59 гривень, а саме на:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 0725785601:01:002:2150, площею 0.26 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2081381207257;

-житловий будинок, загальною площею 99.4 кв.м., житловою площею 48.6 кв.м., котрий знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452152007257;

-земельна ділянку, кадастровий номер: 0725780902:02:001:0160, площею 0.18 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1308825407257,

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0725785601:01:002:1104, площею 0.05 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 973255807257;

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0725785601:01:002:1326, площею 0.0025 га; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 268511707257;

-житловий будинок, загальною площею 100.7 кв.м., житлова площа 48 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252663507257.

Вказує, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання свого зобов`язання протягом тривалого часу, повідомляє про те, що поверне позичені кошти, однак борг лише накопичується, та з кожним місяцем стає все більшим. Крім того, з метою неповернення позики відповідачі обтяжують своє майно, в тому числі у відносинах з фінансовими установами, здійснюють поділ земельних ділянок та намагаються їх відчужити. У відповідача наявні інші кредитні зобов`язання, що збільшує ризик повернення коштів. А відтак, на її думку, невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести в майбутньому до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача. Також зазначає, що на інтернет ресурсі ОЛХ розміщено оголошення про продаж земельних ділянок ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише уразі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. .

Підставою забезпечення позову є саме обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, а існування загрози їх порушення повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтовані доводи, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Так із матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують правовідносини, з приводу яких існує спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку. Предметом позовних вимог, заявлених позивачем, є стягнення заборгованості, що утворилась за договорами позики, які були укладені 01 серпня 2017 року та 01 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму відповідно 1 000 000 гривень та 25 000 доларів США з терміном повернення до 1 серпня та 1 вересня 2018 року відповідно, відтак вимоги позову є майновими.

Позивачем в заяві про забезпечення позову наведено обґрунтовані підстави вважати, що у разі відчуження майна, яке згідно з даними реєстру прав власності належить відповідачеві ОСОБА_2 , існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у заявленому розмірі.

Суд прийшов до висновку про часткове задоволення поданої позивачем заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 в межах суми боргу 6 931 561,59 гривень, оскільки згідно поданого позову вбачається, що між сторонами у справі виник спір щодо стягнення грошових коштів, що може позбавити останнього ефективного захисту у межах розгляду цієї справи. А обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Разом з тим, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в частині вимог про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_3 , яка виступила поручителем за договорами позики, оскільки такий захід забезпечення позову, а саме накладення арешту на належне поручителю нерухоме майно, не відповідає критеріям адекватності та співмірності.

Так, як вбачається зі змісту поданої позовної заяви, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов`язань за договорами позики, а предметом цього спору є солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 6 931 561,59 гривень.

Заявником не надано суду будь-яких доказів відсутності у відповідача ОСОБА_2 грошових коштів у вищевказаному розмірі, доказів неможливості чи ускладнення виконання судового рішення з повернення грошових коштів у даній справі в разі задоволення позову, а також, зокрема, не доведено обґрунтованості накладення арешту на вказані заявником об`єкти нерухомості, належні поручителю.

Суд зазначає, що сама по собі наявність у поручителя речових прав на нерухоме майно не може свідчити про наявність достатніх правових підстав для забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на відповідне майно, оскільки вказаний захід забезпечення позову виключає можливість здійснення таким власником, зокрема, правомочностей щодо володіння та користування своєю власністю, є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках, наявність яких заявником доведено не було.

Разом з цим, ОСОБА_3 за договором поруки зобов`язалась солідарно відповідати за договорами позики, проте дані договори не містять умов щодо відповідальності за рахунок майна поручителя, тому накладення арешту на майно, яке належить на праві власності поручителю суперечить норма діючого закону.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в межах суми боргу 6 931 561,59 гривень, а саме на :

- житловий будинок, загальною площею: 188.6 кв.м., житлова площа: 116.4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584258607101 ;

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0710100000:22:073:0037, загальною площею 0.0509 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584133107101 ;

-житловий будинок, загальною площею 37.2 кв.м., житлова площа: 17.9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 121663407000;

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0725785601:01:002:1103, площею: 0.69 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 40763507000;

-земельну ділянку, кадастровий номер: 0725785601:01:002:1726, площею 0.9 га, за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1139465207257.

Ухвалу до негайного виконання направити до Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів).

Про результати виконання ухвали Державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) повідомити суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України , ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Дата складення повного тексту ухвали 19 січня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М.Філюк