Постанова

від 17.01.2022 по справі 283/33/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №283/33/21 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.

Категорія 9 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Дяченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу № 283/33/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Йосипівське , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна, про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року , яке ухвалено суддею Ярмоленко В.В.

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію іншого речового права земельної ділянки кадастровий номер 1823484000:08:000:0060, загальною площею 0,7506 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2015 року на підставі договору оренди земельної ділянки №41 від 23.03.2015 року, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством Йосипівське та матір`ю позивача - ОСОБА_3 .

На обґрунтування позовних вимог послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гутянське Малинського району Житомирської області померла мати позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на все належне спадкодавцю за життя майно, в тому числі і на земельну ділянку кадастровий номер 1823484000:08:000:0060, загальною площею 0,7506 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Йосипівської сільської ради Малинського району Житомирської області.

31 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. на ім`я ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видано це свідоцтво складалася з земельної ділянки кадастровий номер 1823484000:08:000:0060. Разом з цим, нотаріус повідомила позивача, що дана земельна ділянка перебуває в оренді у Приватного сільськогосподарського підприємства Йосипівське на час дії договору оренди №41, укладеного між сторонами 23.03.2015 року, тобто до 21.04.2025 року.

Позивач вважає, що у зв`язку з тим, що її мати з 2015 року тривалий час хворіла, а ОСОБА_1 здійснювала за нею постійній догляд, то таким чином можливість укладення ОСОБА_3 договору оренди з відповідачем виключена. Також позивач зазначає, що її мати не отримувала від ПСП Йосипівське орендної плати за користування земельною ділянкою.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що спірний договір є неукладеним, оскільки відсутнє волевиявлення орендодавця ОСОБА_3 (матері позивача), яка не підписувала договір оренди, а тому державна реєстрація даного правочину не відповідає вимогам закону та порушує права позивача на користування і розпорядження зазначеною власністю. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гутянське Малинського району Житомирської області померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.01.2019 (а.с.8).

За життя ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка кадастровий номер 1823484000:08:000:0060, загальною площею 0,7506 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Йосипівської сільської ради Малинського району Житомирської області.

23 березня 2015 року між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Йосипівське було укладено Договір оренди землі №41, предметом якого є надання ОСОБА_3 у строкове платне користування земельної ділянки кадастровий номер 1823484000:08:000:0060 ПСП Йосипівське . Пунктом 8 договору передбачено, що він укладений строком на 10 років та після закінчення строку договору орендар має переважне право на його пролонгацію. Згідно Прикінцевих положень договору оренди №41, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с.20).

17 квітня 2015 року приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права №33945181, відповідно до якого зареєстровано право оренди земельної ділянки ПСП Йосипівське на земельну ділянку кадастровий номер 1823484000:08:000:0060, загальною площею 0,7506 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Йосипівської сільської ради Малинського району Житомирської області на підставі Договору оренди землі №41 від 23 березня 2015 року. Строк дії речового права - до 21.04.2025 року, що підтверджується інформацією з ДРРП індексний номер 197664851 від 25.01.2020 року (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її донька ОСОБА_1 , до якої, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за №4869, перейшло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1823484000:08:000:0060 (а.с.9,10). Дане право зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом індексний номер 187072135 від 31.10.2019 року (а.с.11).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент розгляду даної справи, договір оренди землі №41 від 23 березня 2015 року є дійсним, не скасованим та строк оренди за ним не закінчився, а тому, відповідно до положень ст. 629 ЦК України, підлягає виконанню сторонами. В свою чергу вимогу щодо скасування державної реєстрації іншого речового права можна вважати вимогою похідного характеру, задоволення якої залежить від вирішення основної вимоги. Однак, у даному випадку в прохальній частині позову ОСОБА_1 просить вирішити лише питання щодо реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, позивачем, під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів на підтвердження обставин не укладення померлою ОСОБА_3 спірного договору, клопотань про призначення посмертної судово-почеркознавчої експертизи не заявлялось.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись неможливо виходячи з наступного.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 стверджувала, що оспорюваний договір її померла мати ОСОБА_3 не підписувала, підпис у ньому вчинено іншою особою.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Позивачем ОСОБА_1 у даній справі заявлена вимога про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Як встановлено під час розгляду справи, на підставі договору оренди землі від 23 березня 2015 року за Приватним сільськогосподарським підприємством Йосипівське , строком на 10 років, в Державному реєстрі речового права на нерухоме майно 17 квітня 2015 року зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,7506 га, кадастровий номер 1823484000:08:000:0060 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.10.2019 (а.с.7).

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, як слідує із змісту позовних вимог, реєстрація неукладеного, на думку позивача, між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 0,7506 га , яка розташована на території Йосипівської сільської ради Малинського району Житомирської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним та у разі доведеності позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати КЦС від 05 серпня 2020 року №125/702/17).

Отже висновок суду першої інстанції про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є помилковим.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому колегія суддів вважає, що належним доказом у цій справі, який би підтвердив чи спростував факт не підписання померлою ОСОБА_3 спірного договору оренди може бути висновок посмертної судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Під час апеляційного розгляду справи, суд сприяв сторонам у всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, роз`яснив представнику позивача право на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи. Разом з тим, таким правом ОСОБА_1 не скористалася та відмовилася від проведення відповідної експертизи.

Отже позивачем не було доведено під час розгляду справи обставини не укладення ОСОБА_3 спірного договору оренди, а тому вимоги ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки не підлягає до задоволення за їх недоведеністю .

Районний суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки , однак помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку з чим оскаржене судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України,суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2021 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2022 року.

Головуючий Судді