Рішення

від 13.01.2022 по справі 220/1726/21

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1726/21

Номер провадження № 2/220/16/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Черняєвої С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати ,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки загальною площею 7,6069 га., з кадастровими номерами 14212555100:02:001:0366 та 14212555100:02:001:0365, які розташовані в адміністративних межах Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області та щодо яких з відповідачем 25.05.2011 року нею укладено договір оренди строком на 15 років зі сплатою орендної плати щорічно до 1 листопада кожного року у розмірі не менше ніж 3 % від нормативно грошової оцінки. При укладанні договору відповідач сплатив позивачці орендну плату наперед за перші 5 років, тобто за 2011-2015 роки. У 2020-2021 році оренду сплатив грошима та натуральною платою. Протягом 2016-2019 років відповідач орендну плату не сплачував. Враховуючи систематичну несплату орендної плати, просить розірвати договір оренди землі, укладений 25.05.2011 року між нею та відповідачем.

Оскільки вона не отримувала орендну плату в період з 2016 по 2019 роки, то, з урахуванням позовної давності, просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період 2018-2019 рік, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 123375,06 грн. та 123391,28 грн., в розмірі 14806,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України просить також стягнути з відповідача на її користь інфляційні втрати в розмірі 2761,00 грн., 3 % річних в розмірі 1332,00 грн., пеню за останній рік в розмірі 540,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,00 грн.

Ухвалою суду від 01.11.2021 р. провадження по справі відкрито, справа призначена в підготовче судове засідання на 23.11.2021 р.

19.11.2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що твердження позивача про сплату їй орендної плати наперед за перші 5 років не відповідають дійсності, бо орендну плату наперед він ніколи і нікому не виплачував, оскільки це суперечить договору оренди земельної ділянки, де вказаний конкретний строк виплати орендної плати до 01 листопада поточного року. Крім того, виплата орендної плати за майбутні періоди неможлива, бо невідомо якою саме буде визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації станом на 01 січня наступного року. Тому орендна плата виплачувалася позивачці кожного року, згідно нарахування, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначив, що протягом 2016-2019 років орендна плата позивачу сплачувалася після реалізації зібраного врожаю і до встановленого договором строку сплати орендної плати (01 листопада поточного року), а інколи на прохання позивачки, в зв`язку з лікуванням або сімейними обставинами, виплачувалася раніше, ще до реалізації зібраного врожаю.Нормативна грошова оцінка земельних ділянок позивачки, з урахуванням коефіцієнту індексації землі (2012 р. - 1,756; 2015 р. - 1,249; 2016 р. - 1,20) станом на 01.01.2018 року, становила 194937,26 грн., а не 246766,34 грн., з якої позивачка розраховувала орендну плату і інші нарахування за 2018 рік та просить стягнути на її користь в своїй позовній заяві. Згідно нормативної грошової оцінки позивачці в 2018 році була нарахована орендна плата в сумі 5848,12 грн., відповідно було утримано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18% і військовий збір 1,5%, всього 1140,38 грн. Отже за 2018 рік позивачці підлягала сплаті орендна плата в сумі 4707,74 грн., а не 7403,00 грн., яку позивачка просить в своїй позовній заяві стягнути на її користь. У 2018 році на суму орендної плати, яка підлягає сплаті, позивачка отримала зернову сільгосппродукцію, але відомості про виплату орендної плати; видаткові касові ордери на виплату орендної плати, одноразової допомоги; відомості на видачу орендної плати сільгосппродукцією; товарні чеки; накладні на видачу сільгосппродукції, були вилучені з документообігу згідно акта від 10.02.2021 р. та знищені шляхом спалювання. Разом з зазначеними документами, документи за 2017 і 2018 роки також були помилково знищені, що не дає можливості надати суду відомості про отримання позивачкою орендної плати за 2018 рік сільгосппродукцією. В 2019 році було проведено централізовано всеукраїнську переоцінку земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Згідно отриманого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 1421255100:02:001:0365 і кадастровим номером 1421255100:02:001:0366 оцінка землі позивачки складала 246766,34 грн. В 2019 р. позивачці була нарахована орендна плата в сумі 9007,33 грн. та відповідно було утримано податок на доходи фізичних осіб 18% і військовий збір 1,5% всього 1756,43 грн. Отже за 2019 рік позивачці підлягала сплаті орендна плата в сумі 7250,90 грн. а не 7403,00 грн., яку вона отримала 16.10.2019 р. За весь період оренди земельних ділянок орендна плата видавалася в строк і в повному розмірі, податок на землю сплачувався кожного року, податок на доходи і військовий збір, утриманий з орендної плати сплачувався кожного року, ніяких спірних питань між відповідачем та позивачкою, щодо сплати орендної плати, не виникало, підтвердженням цьому наявні заяви позивачки про видачу їй орендної плати за 2020 рік, 2021рік. Враховуючи зазначене, просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Також відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності (а.с. 24-27, 66).

Ухвалами суду від 23.11.2021 р. підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті на 14.12.2021 року, відмовлено у задоволенні заяв представника відповідача про забезпечення судових витрат у справі .

14.12.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, заперечуючи проти належності письмових свідчень свідків в якості допустимих доказів в підтвердження сплати їй орендної плати за 2018 рік, фактично оспорювала виплату їй відповідачем орендної плати за 2018 рік, а в підтвердження систематичності не виконання відповідачем умов договору за період 2016-2018 р., просила суд про витребування інформації від ГУ ДПС у Донецькій області про сплату позивачем податку на доходи ОСОБА_1 (а.с. 65).

Ухвалою суду від 14.12.2021 р. за клопотання позивача задоволено, з Головного управління ДПС у Донецькій області витребувано інформацію щодо сплати податку на доходи фізичної особи ОСОБА_1 за договором оренди землі за період з 2016 р. по 2019 роки .

Позивач в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Відповідач, його представник, в судове засідання також не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 429139 від 05.07.2010 р. та серії ЯИ № 429134 від 05.07.2010 року, належать земельна ділянка кадастровий номер 14212555100:02:001:0366 площею 3,8037 га. та земельна ділянка кадастровий номер 14212555100:02:001:0365 площею 3,8032 га., які розташовані в адміністративних межах Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області (а.с. 4-5).

Згідно п.п. 1, 2, 8 договору оренди землі від 25 травня 2011 року, вищезазначені земельні ділянки загальною площею 7,6069 га,ОСОБА_1 передано в оренду ФОП ОСОБА_2 строком на 15 років зі сплатою орендної плати щорічно до 1 листопада кожного року у розмірі не менше ніж 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с. 6-7).

Згідно п.14 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на невиплату відповідачем орендної плати за 2016 - 2019 роки.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач на підтвердження своєї позиції надав суду копії актів про виділення документів для знищення, відомості нарахування орендної плати за 2011-2019 роки, заяви-пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , копії видаткового касового ордеру від 16.10.2019 р. та заяв позивача про виплату орендної плати від 03.06.2020 р. та 15.06.2021 р.

Оскільки спірним є період з 2016 по 2019 роки, суд не приймає до уваги докази, які не стосуються даного періоду.

З наданих суду копій актів від 08.02.2020 р. та 10.02.2021 р. про виділення документів для знищення, не внесених в національний архівний фонд, відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578, ФОП ОСОБА_2 вилучені для знищення відомості на виплату орендної плати, касові ордери на виплату орендної плати, одноразової допомоги, товарні чеки, накладні на видачу сільгосппродукції за 2014-2016 р.р. та 2017-2018 р., строк зберігання яких відповідно до п. 318, п. 336 Переліку складає 3 роки (а.с. 30-31, 32).

Відповідно до п.1.4. цей Перелік є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі - архівне зберігання) або для знищення. Цей Перелік може використовуватися також фізичними особами - підприємцями.

Так, відповідно до п. 318 та п. 336 Переліку строк зберігання відомостей на виплату грошей, Первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо, складає 3 роки.

Таким чином, строк зберігання платіжних документів на виплату орендної плати за період з 2016 по 2017 роки станом на час звернення позивача до суду сплив. Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях відповідача ознак недобросовісності при знищенні фінансової звітності за період з 2016 по 2017 роки та вважає встановленим факт об`єктивної неможливості надання доказів сплати орендної плати за цей період.

Посилаючись на невиплату відповідачем орендної плати, позивач не надала жодного належного доказу на підтвердження зазначених нею обставин, зокрема, звернень до відповідача або до суду з позовом з вимогами про виплату орендної плати.

Керуючись положеннями ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, приймаючи до уваги об`єктивну неможливість надання доказів сплати орендної плати за цей період відповідачем, суд доходить висновку, що позивач не довела порушення умов договору оренди з боку відповідача в частині невиплати орендної плати за період з 2016-2017 роки.

Згідно наданої на вимогу суду ГУ ДПС у Донецькій області інформації, станом на 21.12.2021 року, відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, громадянка ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2019 р. отримувала доходи з надання майна в лізинг, оренду або суборенду: 4 кв. 2016 року - 5848,12 грн., з них 1052,66 грн. перераховано до бюджету податків 1052,66 грн.; 4 кв. 2017 року - 5848,12 грн., з них 1052,66 грн. перераховано до бюджету податків 1052,66 грн.; 4 кв. 2018 року - 5848,12 грн., з них 1052,66 грн. перераховано до бюджету податків 1052,66 грн.; 4 кв. 2019 року - 9007,33 грн., з них 1621,32 грн. перераховано до бюджету податків 1621,32 грн. (а.с. 72).

Суд також вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, доводи позивача про невиплату орендної плати за 2019 рік.

Так, з видаткового касового ордеру від 16.10.2019 року вбачається факт отримання ОСОБА_1 7250,90 грн. в якості орендної плати за 2019 рік (а.с. 44).

Стосовно позовних вимог за 2018 рік суд зазначає, що строк зберігання відомостей на виплату орендної плати за 2018 рік збігає наприкінці 2021 року. Разом з тим, відповідачем було знищено документи згідно акту від 10.02.2021 року до закінчення строку їх зберігання. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не спростував доводів позивача щодо невиплати орендної плати за 2018 рік, хоча міг це зробити в разі дотримання положень зазначеного вище Переліку.

Суд не приймає до уваги відомості нарахування орендної плати за 2016-2019 роки, оскільки вони не підтверджують факт сплати відповідачем орендної плати позивачу.

Суд вважає недопустимими доказами письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтвердження факту виплати орендної плати шляхом отримання позивачем сільгосппродукції (а.с. 42-43), а тому також не приймає їх до уваги.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про оренду землі (в редакції чинній на час укладання договору) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ст. 6 ЗУ Про оренду землі ),

Ст. 13 ЗУ Про оренду землі встановлюється, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір та умови орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Аналогічне положення закріплено у пункті 36 договору оренди землі, укладеного між сторонами.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що положення закону, яким регулюють спірні правовідносини вимагають систематичної несплати орендної плати, як підстави розірвання договору.

Поняття систематичності охоплюються випадки вчинення особою більш як двох дій, які свідчать про певні тенденції в поведінці винного.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами істотного та систематичного порушення відповідачем умов договору оренди, а тому суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині невиплати відповідачем орендної плати позивачу за 2018 рік, вона підлягає до стягнення у примусовому порядку.

Перевіряючи доводи позивача в частині розміру орендної плати, що підлягає до стягнення, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість 2018 та 2019 роки в сумі 14806,00 грн., виходячи з нормативної грошової оцінки, зазначеної у Витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельних ділянок кадастровий номер 14212555100:02:001:0366 площею 3,8037 га. та кадастровий номер 14212555100:02:001:0365 площею 3,8032 га., станом на 07.07.2021 року складає 123391,28 грн. та 123375,06 грн. відповідно (а.с. 8-9).

Разом з тим, даних про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на 2018 та 2019 роки, позивачем суду не надано, що унеможливлює визначення розміру орендної плати у спірний період. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір орендної плати за 2018 та 2019 роки в сумі 14806,00 грн.

Разом з тим, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за 2018 рік в розмірі, який було визнано відповідачем у відзиві на позов, а саме 4707,74 грн.

Оскільки ОСОБА_1 отримала 16.10.2019 року в якості орендної плати за 2019 рік 7250,90 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером (а.с. 44), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання його умов сторонами.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу орендну плату на 2018 рік з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Оскільки договором передбачено обов`язок відповідача внести орендну плату у строк до 1 листопада поточного року, періодом прострочення зобов`язання (в межах позовних вимог) є період з 01.11.2018 р. по 08.10.2021 рік (1073 дня).

Так, розрахунок інфляційного збільшення здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Коефіцієнт інфляції за період прострочення складає 944,62 грн.

3% річних за період прострочення складає 414,79 грн. (4707,74 / 366 х 1073 х 3%).

Стосовно стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення пені застосовується в один рік.

Початок перебігу строк позовної давності за вимогою про стягнення пені розпочався 01.11.2018 року і закінчився 01.11.2019 року. З позовними вимогами позивач звернулась 08.10.2021 року. Отже, станом на час звернення до суду з позовом строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені сплив.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з відповідача на користь позивача орендну плату за 2018 рік в розмірі 4707,74 грн., 3 відсотки річних в розмірі 414,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 944,60 грн., а всього 6067,15 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє в зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір за позовні вимоги майнового та немайнового характеру в розмірі 908,00 грн. та 908,00 грн. відповідно (а.с. 2, 3).

Оскільки судом частково задоволено лише вимоги майнового характеру, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 283,39 грн. (908,00 грн. х 6067,15 грн. /19439,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 4707,74 грн., 3 відсотки річних в розмірі 414,79 грн. та інфляційні втрати в розмірі 944,60 грн., а всього 6067 (шість тисяч шістдесят сім) грн. 15 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплату судового збору в розмірі 283,39 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.01.2022 р.

Суддя О.М. Якішина

Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2