Постанова

від 17.01.2022 по справі 225/289/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №225/289/22

Номер провадження №3/225/125/2022

Дзержинський міський суд Донецької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2022 року м.Торецьк

Суддя Дзержинського міського суду Донецької області Челюбєєв Є.В. , розглянувши матеріали, що надійшли голови Ради адвокатів Донецької області Керанчука Л.Л. про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , голова громадської організації Твоє нове місто , фактично проживаючого в АДРЕСА_1

за ч. 5 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2022 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності розподілені судді Дзержинського міського суду Донецької області Челюбєєву Є.В.

Відовідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДН №0076 від 12.01.2022 року, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді Голови Громадської організації Твоє нове місто , 25 листопада 2021 року, знаходячись за адресою: Донецька область, м.Торецьк, вул.Історична, буд.5, в приміщенні ГО Твоє нове місто , в порушення вимог п.1 ч.1 ст.20 та ч.2 ст.24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність несвоєчасно надав інформацію у відповідь на адвокатський запит адвоката Ємельяненко Лариси Анатоліївни від 04.11.2021 року за вих..№2, тобто чинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.213-3 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи приходжу до висновку про необхідність заявити самовідвід.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки в Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала самовідвід судді, проте, діючі Кримінальний процесуальний кодекс України , Цивільний процесуальний кодекс України , Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, тому при розгляді питання про самовідвід слід застосувати аналогію права.

Відповідно дост. 55 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до ст. 9 Конституції України , ст.ст. 2 , 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі Білуга проти України , від 28.10.1998 року Ветштайн проти Швейцарії , тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.

У п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії , Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Встановлено, що адвокатом Ємельяненко Л.А. надається правова допомога Комунальному некомерційному підприємству Центральна міська лікарня м.Торецьк , згідно договору про надання правової допомоги №21-08/16, директором якого є ОСОБА_4 .

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_4 також є практикуючим лікарем -стоматологом, послугами якого суддя Челюбєєв Є.В. періодично користується. Тому мною раніше у цивільній справі за позовом Громадської організації Твоє нове місто , головою якої є ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації також було заявлено самовідвід.

Таким чином, з метою виключення будь якого сумніву сторони у справі в об`єктивності та неупередженості судді, вважаю за необхідне заявити самовідвід у даній справі.

Керуючись ст. 15 Кодексу суддівської етики, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У справі за єдиним унікальним номером № 225/289/22 провадження №3/225/125/2022 за матеріалами, що надійшли від голови Ради адвокатів Донецької області Керанчука Л.Л. про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.212-3 КУпАП, заявити самовідвід .

Справу передати в канцелярію Дзержинського міського суду для подальшого визначення судді в порядку, визначеному діючим законодавством України.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Челюбєєв