Рішення

від 13.01.2022 по справі 307/3193/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3193/21

Провадження № 2/307/837/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Пальонна М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Тячівської державної нотаріальної контори про встановлення факту проживання та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 06 вересня 2021 року пред`явив до Буштинської селищної ради та Тячівської державної нотаріальної контори позов про встановлення факту постійного проживання із ОСОБА_2 на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання за ним права власності на спадкове майно - земельні ділянки, згідно Державного акта серії ІУ-ЗК №005201 за реєстраційним №33 від 31 липня 2003 року, а саме: земельну ділянку площею 0,9195 га в урочищі Гатище у с. Вонігово, кадастровий номер - 2124480800:04:006:0032, земельну ділянку площею 0,4947 га в урочищі Яксиня у с. Вонігово, кадастровий номер - 2124480800:02:001:0500, земельну ділянку площею 0,1380 га в урочищі Заяксиня у с. Вонігово, кадастровий номер - 2124480800:04:001:0130 та земельну ділянку, площею 0,4337 га в урочищі Біля вівчарника у с. Вонігово, кадастровий номер 2124480800:02:001:0501 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилався на те, що його дідо ОСОБА_2 21 січня 2002 року склав заповіт, згідно якого заповів йому, позивачу, земельний пай (сертифікат на право на земельну частку пай РН №174387 від 15 травня 2001 року).

Після складання заповіту та за свого життя дідо отримав земельну частку (пай) в натурі, а сертифікат на право на земельну частку пай РН № 174389 від 15 травня 2001 року йому було замінено на державний акт серії ІУ-ЗК № 005201 за реєстраційним № 33 від 31 липня 2003 року.

Згідно вказаного державного акта дідові було виділено чотири земельні ділянки площами відповідно: 0,9195 га в урочищі Гатище ; 0,4947 га в урочищі Яксиня ; 0,1380 га в урочищі Заяксиня та 0,4337 га в урочищі Біля вівчарника .

Дідо помер у віці 99 років і потребував стороннього догляду, а тому майже впродовж двох років до його смерті він, ОСОБА_1 , проживав разом із ним.

Протягом довгого часу він, позивач, не оформляв спадщину, лише у 2017 році звернувся до Тячівської державної нотаріальної контори про видачу йому свідоцтва.

Після отримання ним всіх необхідних документів земельні ділянки були внесені до державного кадастру та отримали кадастрові номери і після цього він, позивач, знову звернувся до Тячівської державної нотаріальної контори, однак постановою державного нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори № 352/01-30 від 16 серпня 2021 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки загальною площею 1,69 га, з посиланням на те, що спадкодавець згідно заповіту заповів йому земельний пай (сертифікат на право на земельну частку пай РН № 174387 від 15 травня 2001 року), однак вказаний сертифікат відсутній.

При житті ОСОБА_2 отримав державний акт серії ІУ-ЗК № 005201 у якому є план на чотири земельні ділянки площею 1,69 га, але в заповіті вказано, що заповідач заповів земельний пай, а не земельні ділянки.

Крім того, нотаріус зазначив, що він, позивач, не прийняв спадщину, так як заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори не подавав, разом зі спадкодавцем за однією адресою зареєстрований не був.

Незважаючи на те, що ним до Тячівської державної нотаріальної контори разом з іншими документами було подано не сертифікат на право на земельну частку пай, а державний акт, вважає, що має право на оформлення права власності на земельні ділянки, визначені в державному акті.

Після складання дідом заповіту земельний пай було виділено в натурі і сертифікат замінено на державний акт, а сам сертифікат вилучено, відтак представити його до нотаріальної контори неможливо.

Із роз`ясень, які містяться у п. 23 постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив відмову про неї.

В ухвалі №505/2085/14-ц від 14.09.2016 року спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин вважає, що факт його постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 доведено.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 5 жовтня 2021 року.

На підставі ухвали Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 13 січня 2022 року.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Антала І.В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Від відповідачів - Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Тячівської державної нотаріальної контори надійшли заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Згідно ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 211 цього Кодексу розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про здійснення судового розгляду справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Із свідоцтв про народження та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя видно, що ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_2 (а. с. 9, 10, 11).

Із свідоцтва про смерть видно що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 99 років у с. Вонігове Тячівського району Закарпатської області ( а. с. 7).

Із заповіту, складеного 21 січня 2002 року, убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 при житті склав заповіт, згідно якого земельний пай (сертифікат на право на земельну частку (пай)) РН-№174387 від 15 травня 2001 року заповів своєму внуку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 8).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії видно, що 7 липня 2006 року державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак Т.А. заведена спадкова справа № 491/2006 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті постійно проживав по АДРЕСА_1 .

16 серпня 2021 року до державного нотаріуса Тячівської державної нотаріальної контори Черевко Л.В. звернувся внук померлого ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, які розташовані на території Вонігівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, які ОСОБА_2 , згідно заповіту, заповів ОСОБА_1 . Сертифікат на право на земельну частку (пай) у ОСОБА_1 відсутній. За життя спадкодавець ОСОБА_2 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ЗК № 005201, виданий Тячівською районною державною адміністрацією 31 липня 2003 року, згідно розпорядження Тячівської РДА від 30 липня 2003 року, у якому є план на чотири земельні ділянки. У заповіті вказано, що ОСОБА_2 заповідав земельний пай (сертифікат на право на земельну частку (пай), а не земельні ділянки площею 1,69 га.

Також, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 згідно ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадщину не прийняв, заяву до Тячівської держнотконтори у встановлений законом строк не подав, разом із спадкоємцем за однією адресою не зареєстрований не був, у зв`язку із чим ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки за заповітом( а. с. 25).

Згідно ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За правилами ст. 1268 цього Кодексу спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У пункті 23 вказано постанови Пленуму Верховного Суду України також роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Із довідки, виданої виконавчим комітетом Буштинської селищної ради відомо, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проживав на момент відкриття спадщини із своїм дідом ОСОБА_2 , 1906 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_2 ( а. с. 22).

Отже, наведене підтверджує обставини постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_2 на день його смерті.

Установлення даного факту має юридичне значення для позивача, так як дає підстави ОСОБА_1 реалізувати своє право на спадщину після смерті його діда ОСОБА_2 .

Із заповіту, складеного 21 січня 2002 року, убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 при житті склав заповіт, згідно якого земельний пай (сертифікат на право на земельну частку (пай)) РН-№174387 від 15 травня 2001 року заповів своєму внуку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 8).

Із відповіді №Д-1/0-0.27-2/142-21 від 9 липня 2021 року відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області відомо, що сертифікат РН за №174387 від 05 травня 2001 року, виданий мешканцю АДРЕСА_1 ОСОБА_2 замінений на державний акт серії ІУ-ЗК №005201 за реєстраційним №33 від 31 липня 2003 року виданий ОСОБА_2 мешканцю АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Із копії Державного акта на право приватної власності на землю вбачається, що на підставі розпорядження голови Тячівської РДА від 30 липня 2003 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,69 гектарів в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вонігівської сільської ради (урочища Заяксиня , Яксиня та Гатище ) (а. с. 12).

Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2104636952020 видно, що земельна ділянка площею 0,4347 га , яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:02:001:0501 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Біля вівчарника на праві приватної власності на підставі Державного акта від 31 липня 2003 року № ІУ-ЗК 005201 належить ОСОБА_2 ( а. с. 14- 15).

Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2104636942020 видно, що земельна ділянка площею 0,9195 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:04:006:0032 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Гатище на праві приватної власності на підставі Державного акта від 31 липня 2003 року № ІУ-ЗК 005201 належить ОСОБА_2 ( а. с. 16- 17).

Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2104636882020 видно, що земельна ділянка площею 0,1380 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:04:001:0130 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Заяксиня на праві приватної власності на підставі Державного акта від 31 липня 2003 року № ІУ-ЗК 005201 належить ОСОБА_2 ( а. с. 18- 19).

Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2104636832020 видно, що земельна ділянка площею 0,1947 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:02:001:0500 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Яксиня на праві приватної власності на підставі Державного акта від 31 липня 2003 року № ІУ-ЗК 005201 належить ОСОБА_2 ( а. с. 20- 21).

Отже, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входять земельні ділянки загальною площею 1, 69 га ( площею 0,4347 га, 0,9195 га, 0,1380 га та 0,1947 га), які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІУ-ЗК № 005201.

Тячівська державна нотаріальна контора відмовила спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті діда ОСОБА_2 з посиланням на те, що неможливо встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , а також відсутністю сертифіката на право на земельну частку (пай) ( а.с. 25).

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ураховуючи наведене, право позивача на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання за ним права на спадкове майно за заповітом, а саме права власності на земельні ділянки, згідно Державного акта ІУ-ЗК № 005201.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті його діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельні ділянки згідно Державного акта серії ІУ-ЗК № 005201, а саме:

площею 0,4347 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:02:001:0501 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Біля вівчарника ;

площею 0,9195 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:04:006:0032 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Гатище ;

площею 0,1380 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:04:001:0130 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Заяксиня ;

площею 0,1947 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124480800:02:001:0500 та розташована за адресою: Закарпатська область Тячівський район село Вонігово, урочище Яксиня .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, вул.. Головна, 91, смт. Буштино Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349685;

Тячівська державна нотаріальна контора, вул. Незалежності, 30, м. Тячів Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02884003.

Суддя Л.Р.Сас