Ухвала

від 04.01.2022 по справі 216/8112/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/116/22 Справа № 216/8112/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року про відмову у накладенні арешту на майно,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

представників третьої особи, щодо

майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР № 42021042080000153 від 17 грудня 2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 206-2, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Мотивуючи постановлене рішення, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим не доведено існування обставин, визначених ч. 3 ст. 132 КПК України, а саме, що: існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заявленого арешту; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права комунального підприємтсва; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із цим клопотанням та наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, які виправдовують таке обмеження права власності в інтересах кримінального провадження, та з огляду на негативні наслідки заявлених заборон, застосування яких призведе до зупинення або надмірного обмеження діяльності комунального підприємства, що, в свою чергу, суттєво позначиться на інтересах інших осіб, зокрема територіальних громад Широківського району Дніпропетровської області.

Також, слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, послався на те, що клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки не містить посилання на підставу і мету, а також обґрунтування необхідності арешту майна, а вказані у клопотанні земельні ділянки не можна визнати відповідним майном у розумінні абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки воно не відповідає жодному із перелічених у ньому критерію.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021042080000153, й накласти арешт на майно юридичної особи КП "СП"Широківське", в тому числі на майно яке перебуває на балансі/власності підприємства, земельні ділянки, розташовані на территорії Криворізького і Широківського району Дніпропетровської області та права власника майна КП Широківської районної ради Дніпропетровської області СП Широківське, вказані у клопотанні.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на незаконність рішення суду, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

На переконання прокурора, клопотання слідчого повністю відповідає вимогам закону та містить всі необхідні відомості, зокрема щодо підстав, мети та обгрунтованості накладення арешту на майно, зазначене в ньому. Разом з цим, прокурор зазначає, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, тому існують підстави, визначені ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, а незастосування такого заходу забезпечення може призвести до зникнення, втрати або пошкодження цього майна, або настання інших наслідків, а також до протиправного заволодіння юридичної особи - КП СП Широківське, в тому числі майна, яке перебуває на балансі/власності підприємства.

Також, прокурор наголошує, що норми чинного КПК України не містять вказівки на обов`язковість засвідчення копій документів, які додаються до клопотання. Разом з цим, з приводу неповного тексту витягу з ЄРДР, прокурор зазначає, що згідно з супровідним листом до суду направлявся, зокрема витяг з ЄРДР на 2 аркушах, тоді як матеріали судового провадження містять тільки один аркуш, та провадження не містять жодних актів щодо втрати чи відсутність вкладень.

Окрім того, прокурор вважає, що посилання слідчого судді на недоліки клопотання, у відповідності до ч. 3 ст. 172 КПК України, є підставою для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, а не відмові у його задоволенні, однак враховуючи що за результатом розгляду клопотання було прийнято рішення, то слідчим суддею, викладені в ухвалі невідповідності не були суттєвими та не могли перешкоди прийняттю законного та обгрунтованого рішення. Прокурор звертає увагу й на необгрунтованість не вирішення клопотання в частині накладення арешту на права власника КП Широківської районної ради Дніпропетровської області СП Широківське.

Заслухавши суддю-доповідача, думки участників провадження, перевіривши надані матеріали судового провадження, співставивши їх з доказами у провадженні, й вимогами кримінального процесуального закону та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження .

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ст. 167 КПУ України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Вказане узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Перевіряючи ухвалу слідчого судді на дотримання вищевказанних вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Так, наявними матеріалами провадження підтверджено, що СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42021042080000153 від 17.12.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 206-2, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

В межах цього кримінального провадження слідчий СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно юридичної особи КП «СП «Широківське», яке перебуває на балансі/власності підприємства та на права власника КП Широківської районної ради Дніпропетровської області СП Широківське

Згідно з клопотанням, посадовими особами Криворізької районної ради Дніпропетровської області за попередньою змовою з державним реєстратором виконавчого комітету Криворізької міської ради ОСОБА_8 , іншими невстановленими особами здійснюється протиправне заволодіння юридичної особи - КП «СП «Широківське», юридична адреса: вул. Соборна, 115, смт. Широке, Широківського району, Дніпропетровської області, в тому числі майна, яке перебуває на балансі/власності підприємства та земельними ділянками, загальною площею 5872,1372 га., тобто вчинюються дії направлені на рейдерське захоплення.

Аналіз клопотання слідчого про накладення арешту на майно, дає підстави для висновку, що це клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить правові підстави, у зв`язку з якими потрібно накласти арешт на майно, а саме земельні ділянки, загальною площею 5872,1372 га, розташовані на території Криворізького та Широківського району Дніпропетровської області, які знаходяться у постійному користуванні КП «СП «Широківське».

Так, суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на наведені прокурором та встановлені досудовим розслідуванням обставини, вищезазначені земельні ділянки, в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин під час досудового розслідування.

Матеріалами за клопотанням слідчого про накладення арешту на майно підтверджено, що слідчий звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна - земельні ділянки зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Також, на думку колегії суддів, матеріалами клопотання та доводами прокурора підтверджено, що в цьому випадку мають місце відповідні ризики щодо цього майна, а саме можливості його псування, перетворення, відчуження, й доведено необхідність виконання завдання арешту майна, а саме запобігання можливості таких ризиків.

Крім того, арешт майна у цьому кримінальному провадженні є необхідним для забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності дослідження усіх обставин провадження, тобто для забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

Отже, враховуючи, що вищевказані земельні ділянки відповідають критеріям, визначеним КПК України, а слідчим в повній мірі було зазначено, яке відношення мають ці земельні ділянки до вчинених кримінальних правопорушень, з посиланням на докази, є достатні підстави вважати, що вони могли бути використані як засіб вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, а тому з метою збереження речових доказів, клопотання слідчого підлягає задоволенню в цій частині, для забезпечння таким чином виконання завдань кримінального провадження.

При цьому, незастосування заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, може призвести до протиправного заволодіння наведеними у клопотанні слідчого земельними ділянками.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на цій стадії провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно. Завдання слідчого судді полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на цей час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя при розгляді клопотання не в повній мірі з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, тому ухвалу слідчого судді підлягає скасуванню.

Вирішуючи питаннядоцільності заборониабо обмеженнявідчужувати,розпоряджатися та/абокористуватися наведеними земельними ділянками,апеляційний судвиходить зобставин провадження,а також,необхідності втручанняв правата інтересивласників майна,та приходитьдо висновку,що накладенняарешту наце майно, шляхом заборони його відчуження не призведе до будь-яких негативних наслідків, які б переважали інтереси держави й буде відповідати завданням кримінального провадження, а таке втручання у права та інтереси власника майна є виправданим.

Разом з цим, в задоволенні іншої частині клопотання слідчого слід відмовити, оскільки в цій частині воно є неконкретизованим та необгрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, та часткове задоволення клопотання слідчого й накладення арешту на земельні ділянки, зазначені у клопотанні слідчого.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021042080000153 від 17 грудня 2021 року, задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні КП «СП «Широківське», та розташовані на території Криворізького та Широківського району Дніпропетровської області, а саме: земельні ділянки загальною площею 5872,1372 га, за кадастровими номерами: 1221881300:02:001:0971; 1221881300:02:001:0925; 1221881300:02:001:0824; 1221881300:02:001:0923; 1221881300:02:001:0714; 1221881300:02:001:0863; 1221881300:02:001:0924; 1221881300:02:001:0826; 1221881300:02:001:0859; 1221881300:02:001:0857; 1221881300:02:001:0769; 1221881300:02:001:0860; 1221881300:02:001:0897; 1221881300:02:001:0713; 1221881300:02:001:0816; 1221881300:02:001:0856; 1221881300:02:001:0913; 1221881300:02:001:0817; 1221881300:02:001:0914; 1221881300:02:001:0825; 1221881300:02:001:0720; 1221881300:02:001:0862; 1221881300:02:001:0858; 1221881300:02:001:0915; 1221881300:02:001:0716; 1221881300:02:001:0822; 1221881300:02:001:0818; 1221881300:02:001:0916; 1221881300:02:001:0920; 1221881300:02:001:0861; 1221881300:02:001:0718; 1221881300:02:001:0917; 1221881300:02:001:0823; 1221881300:02:001:0821; 1221881300:02:001:0712; 1221881300:02:001:0910; 1221881300:02:001:0919; 1221881300:02:001:0921; 1221881300:02:001:0715; 1221881300:02:001:0805; 1221881300:02:001:0803; 1221881300:02:001:0722; 1221881300:02:001:0793; 1221881300:02:001:0911; 1221881300:02:001:0738; 1221881300:02:001:0922; 1221881300:02:001:0918; 1221881300:02:001:0717; 1221881300:02:001:0814; 1221881300:02:001:0827; 1221881300:02:001:0829; 1221881300:02:001:0819; 1221881300:02:001:0820; 1221881300:02:001:0853; 1221881300:02:001:0721; 1221881300:02:001:0762 ;1221881300:02:001:0852; 1221881300:02:001:0813; 1221881300:02:001:0719; 1221881300:02:001:0804; 1221881300:02:001:0739; 1221881300:02:001:0727; 1221881300:02:001:0815; 1221881300:02:001:0850; 1221881300:02:001:0786; 1221881300:02:001:0726; 1221881300:02:001:0771; 1221881300:02:001:0812; 1221881300:02:001:0795; 1221881300:02:001:0868; 1221881300:02:001:0794; 1225884400:09:001:0032; 1225884400:09:001:0027; 1225884400:09:001:0023; 1225884400:09:001:0022; 1225884400:09:001:0029; 1225884400:09:001:0019; 1225884400:09:001:0024; 1225884400:09:001:0003; 1225884400:09:001:0025; 1225884400:09:001:0020; 1225884400:09:001:0026; 1225884400:09:001:0018; 1225884400:09:001:0015; 1225884400:09:001:0013; 1225884400:09:001:0012; 1225884400:09:001:0011; 1225884400:09:001:0004; 1225884400:09:001:0017; 1225884400:09:001:0016; 1225884400:09:001:0008; 1225884400:09:001:0028; 1225884400:09:001:0021; 1225884400:09:001:0007; 1225884400:09:001:0005; 1225884400:09:001:0030; 1225884400:09:001:0006; 1225884400:09:001:0001; 1225884400:09:001:0009; 1225884400:09:001:0010; 1225884400:09:001:0014; 1225884400:09:001:0002, шляхом заборони їх відчуження.

В задоволенні іншої частини клопотання слідчого відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарження не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2