Рішення

від 14.01.2022 по справі 310/9017/21

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/9017/21

2-о/310/19/22

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2022 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,

представника заявника- Линник С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бердянська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бердянська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту не проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщин.

Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Померлому на праві приватної власності належала земельна ділянка, загальною площею 6.9388 га в межах згідно з планом, яка розташована: Запорізька область, Бердянський район, Осипенківська сільська рада, КСП Іскра , РФ № 5 п. 11Р, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 2320685500:03:002:0054. Заповіту померлий не залишив.

Заявник, як спадкоємець за законом, 03 червня 2021 року звернувся до Бердянської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом.

03 червня 2021 року Бердянською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 133/2021 після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 вказав, що 16 червня 2021 року він звернувся до Бердянської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця, а саме на цілу вищезазначену земельну ділянку, однак Бердянською районною державною нотаріальною конторою Заявнику було надано роз`яснення № 486/02-14 від 25 червня 2021 року, у якому зазначено, що на момент смерті спадкодавця - ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: син померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька померлого ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому право на спадкування окрім заявника також має донька померлого ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01.10.2021 відкрито провадження у справі та в порядку витребування доказів було зобов`язано Бердянську районну державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати копію спадкової справи № 133/2021, заведену після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заявника в судовеому засіданні вимоги, викладені в заяві, підтримав у повному обсязі, надав судові пояснення, аналогічні, викладеним у заяві.

Представник заінтересованої особи- Бердянської районної державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному сайті Бердянського міськрайонного суду Запорізької області. Причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, свідків, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов про обґрунтованість заяви, з огляду на таке.

Згідно свідоцтва про смерть від 18 грудня 2020 року, серія НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області № 182 від 25 лютого 2021 року.

Відповідно до свідоцтва про народження від 09 жовтня 1982 року, серії НОМЕР_2 , та свідоцтва про народження від 18 жовтня 1983 року, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 є батьком заявника та заінтересованої особи - ОСОБА_2 .

Заявник, як спадкоємець за законом, 03.06.2021 року звернувся до Бердянської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України, до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 133/2021, заведеної 03.06.2021 після смертіспадкодавця, до складу спадкового майна входить земельна ділянка, загальною площею 6.9388 га в межах згідно з планом, яка розташована: Запорізька область, Бердянський район, Осипенківська сільська рада, КСП Іскра , РФ № 5 п. 11Р, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 2320685500:03:002:0054. З`ясовано, що заповіту померлий не залишив.

16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця, а саме на вищезазначену земельну ділянку.

Встановлено, що Бердянською районною державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 було надано роз`яснення № 486/02-14 від 25 червня 2021 року, в якому вказано, що згідно довідки виконавчого комітету Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області № 182 від 25 лютого 2021 року, на момент смерті спадкодавця, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: син померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та донька померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Тому, виходячи з вищезазначеної довідки, право на спадкування окрім заявника також має донька померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, судом встановлено, що з заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк, а саме шість місяців, заінтересована особа - ОСОБА_2 після смерті спадкодавця до нотаріальної контори не зверталася.

Суд, дослідивши надані заявником докази, а саме акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 20.09.2021 року, підписи в якому завірені секретарем виконавчого комітету Осипенківської сільської ради Бердянського району Запорізької області Черновою Ю.М., зареєстровано в реєстрі за № 121, 122, 123, встановив, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , хоча і зареєстрована, але починаючи з 2008 року фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, донька померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на день смерті спадкодавця була зареєстрована за вищезазначеною адресою, але фактично починаючи з 2008 року за вказаною адресою разом із померлим не проживала.

Факт не проживання ОСОБА_2 у вищевказаному будинку також підтверджений показаннями свідків, які були опитані судом в ході судового розгляду.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не відмовився від неї в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Положеннями ч. ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Аналіз наведених норм права дозволяє суду зробити висновок про те, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, своєчасності й повноти прийняття спадщини спадкоємцем. Для цього, окремо слід довести факт постійного (спільного й безперервного) проживання спадкоємця зі спадкодавцем станом на день смерті останнього.

Верховний Суд у своїй постанові від 1 липня 2020 року у справі 222/1109/17, звернув увагу на наступне: апеляційний суд виходив із того, що місцем постійного проживання фізичної особи є зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання, однак при тлумаченні статті 1268 ЦК України припустився протиріччя з таким висновком, вважаючи що за приписами цієї норми права підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, є саме постійне його проживання із спадкоємцем, а не лише реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця. Тобто суд апеляційної інстанції визнає, що при вирішенні питання, чи прийняв спадкоємець спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України (шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті), місце реєстрації спадкодавця не має вирішального значення, якщо буде встановлено факт фактичного постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем .

У постанові від 27 лютого 2019 року по справі № 471/601/17-ц Верховний Суд зробив висновок, що доводи позивача про те, що він прийняв спадщину після смерті НОМЕР_4 , оскільки був зареєстрований на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, є необґрунтованими, оскільки сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем не може свідчити про прийняття спадщини. Також, ОСОБА_3 не доведено, що на час відкриття спадщини він проживав за місцем реєстрації разом із спадкодавцем .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620 св 21), від 29 липня 2021 року у справі № 158/1838/19.

В постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18 зазначено, що державна реєстрація сама по собі не є беззаперечним доказом постійного проживання на момент смерті особи за цією адресою реєстрації, оскільки спростована належними та допустимими доказами.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведені обставини, оцінивши досліджені судом докази з точки зору їх належності, допустимості, достатності та достовірності в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бердянська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 , постійно не проживала за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті свого батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Повний текст рішення суду виготовлено 21 січня 2022 року.

Суддя Н. І. Черткова