Ухвала

від 21.01.2022 по справі 452/2820/21

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/2820/21

Провадження № 1-кс/452/79/2022

УХВАЛА

Іменем України

21 січня 2022 року м.Самбір

Слідчий суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 , подане в інтересах потерпілого ТОВ «Сімугер», про визначення місця зберігання майна та передачу його на відповідальне зберігання,

встановив :

19.01.2022 до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах потерпілого ТОВ «Сімугер», у кримінальному провадженні №12019140050000489 від 31.01.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 13.05.2019 р., а саме: всіх складових обладнання (фабрики) для виготовлення брикетів (автоматична лінія по виготовленню брикетів), яка складається з бункера, сушки, подрібнювача, печі, які знаходяться на зберіганні ОСОБА_4 за адресою : Львівська область, Самбірський район, с.Чайковичі по вул.С.Стрільців, 41 на території фермерського господарства «Галушки» (КОД ЄДРПОУ 36809091) та передати всі складові обладнання (фабрики) для виготовлення брикетів (автоматична лінія по виготовленню брикетів) на відповідальне зберігання власнику ТОВ «Сімугер» (КОД ЄДРПОУ 40349225) із позбавленням права на відчуження, розпорядження майном, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. Попередити представника ТОВ «Сімугер» про необхідність збереження арештованого майна та, що в разі вчинення незаконних дій щодо обладнання, він може нести кримінальну відповідальність за ст.388 КК України. Тобто,фактично вданому клопотанніадвокатом ОСОБА_3 в інтересахпотерпілого ТО«ѳмугер» ставитьсяпитання про визначення місця зберігання майна та передачу його на відповідальне зберігання.

Вивчивши викладені у клопотанні аргументи, слідчий суддя доходить наступного висновку.

Так, нормами ч.3 ст.26КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію, передбачені ст.100 КПК України, яке не містить норм щодо порядку розгляду клопотань особи щодо порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом визначення місця зберігання та передачі майна на відповідальне зберігання, а також повноважень слідчого судді щодо розгляду таких клопотань.

Частиною 1ст.100КПК України встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166,170,174 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту частин 6 та 7 статті 100КПК України, слідчий суддя здійснює розгляд клопотань щодо долі речових доказів у випадках, передбачених пунктами 2, 4 таабзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України. Так, за рішенням слідчого судді речові докази можуть передаватись для реалізації, їх технологічної переробки або знищуються.

Тобто, вимогамиКПК передбачений конкретний перелік випадків, коли долю речових доказів вирішує слідчий суддя, і питання визначення місця зберігання вже арештованого майна та передача речових доказів на відповідальне зберігання до таких випадків не відноситься.

При цьому, за змістом ст. ст.40,98-100 КПК України питанняпро передачу речових доказів на відповідальне зберігання віднесене до повноважень слідчого, тому саме слідчий після визнання речей та документів речовими доказами зобов`язаний вирішити питання про їх збереження, у тому числі і передачу на відповідальне зберігання у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вимога, яка заявлена у клопотанні не віднесена до компетенції слідчого судді.

Крім того, із матеріалів клопотання вбачається, що на дане вилучене майно ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 13.05.2019 р. накладено арешт, а саме заборону права на відчуження, розпорядження та/або користування.

У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України, учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

З урахуванням вищевикладеного, обставин, за яких слідчий суддя під час досудового розслідування не уповноважений вирішувати питання щодо визначення місця зберігання майна та передачі арештованого майна на відповідальне зберігання, таке клопотання окремо слідчим суддею не може бути розглянуте та підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 26, 100, 369, 371-372 КПК України,

ухвалив :

Матеріали клопотання адвоката ОСОБА_2 , поданого в інтересах потерпілого ТОВ «Сімугер», про визначення місця зберігання майна та передачу його на відповідальне зберігання - повернути особі, яка його подала.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.

Слідчий суддя