Постанова

від 19.01.2022 по справі 323/3796/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 19.01.2022 Справа № 323/3796/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 323/3796/19

Провадження №22-ц/807/458/21

Головуючий в 1-й інстанції - Плечищева О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Баварія на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2021 року, ухвалене у м. Оріхів (повний текст рішення складено 26 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Баварія про визнання недійсним договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Баварія про визнання договору оренди землі недійсним. В обґрунтування позову позивач зазначила, що в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 вона набула право власності на земельну ділянку площею 14,1200 га, кадастровий номер 2323982000:02:003:0018, розташовану на території Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Як дізналася позивач, вказана земельна ділянка знаходиться в користуванні у Фермерського господарства Баварія , хоча жодного договору оренди землі ні вона, ні її мати ОСОБА_2 із відповідачем не укладали. Відповідачем було надано копію договору оренди землі від 26.03.2016 року, який був підписаний нібито ОСОБА_2 , але позивач вважає, що підпис на вказаному договорі є підробленим. Відповідач відмовляється повертати належну позивачу земельну ділянку. Посилаючись на зазначене, позивач просила суд визнати недійсними вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 26.03.2016 року, та зобов`язати Фермерське господарство Баварія повернути позивачу земельну ділянку площею 14,1200 га, кадастровий номер 2323982000:02:003:0018.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Баварія про визнання недійсним договору оренди землі - задоволено.

Визнано договір оренди землі від 26 березня 2016 року, зареєстрований приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області 02 квітня 2016 року, номер запису про інше речове право 14072631, укладений між Фермерським господарством Баварія та ОСОБА_2 - недійсним та повернуто позивачу земельну ділянку, площею 14,12000 га, кадастровий номер 2323982000:02:003:0018.

Стягнуто з Фермерського господарства Баварія на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. та витрати пов`язані із проведенням судово-почеркознавчих експертиз в розмірі 9652 грн. 11 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції,Фермерське господарство Баварія подало апеляційну скаргу , в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що висновки експертизи не мають для суду заздалегідь встановленої сили, враховуючи також, той факт, що лише комісійна експертиза за відсутності достатньої кількості вільних зразків для дослідження, дала висновок, що оскаржуваний договір підписаний не спадкодавцем позивача. Судом не враховано, що за життя ОСОБА_2 не ставила питання щодо визнання договору оренди землі недійсним і отримувала орендну плату, а подання позову пов`язане лише з бажанням позивача передати земельну ділянку в оренду іншій особі.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2022 року це 248 100 грн. (відповідно до Закону України Про Державний бюджет на 2022 рік з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481,00 грн. (2481,00 грн. Х 100 = 248 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 14,1200 га, кадастровий номер 2323982000:02:003:0018, розташованої на території Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 20.04.2019 року.

Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.04.2019 року № 164352582, право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 20.04.2019 року.

26.03.2016 року від імені ОСОБА_2 з ФГ Баварія укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду ФГ Баварія земельну ділянку, площею 14,120 га, кадастровий номер 2323982000:02:003:0018, розташовану на території Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, на строк 15 років.

На підставі зазначеного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. за ФГ Баварія зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки (а.с.77).

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.07.2021 року № 13959/13960/21-32, складеного за результатами комісійної судової почеркознавчої експертизи, договір оренди землі від 26.03.2016 року підписаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

У матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про те, що особа, яка підписала оспорюваний правочин від імені ОСОБА_2 , була його представником або виконала підпис з його відома.

Задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 26.03.2016 року від імені ОСОБА_2 з ФГ Баварія було відсутнє волевиявлення ОСОБА_2 , що відповідно до статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Факт відсутності волевиявлення ОСОБА_2 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі підтверджується висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.07.2021 року № 13959/13960/21-32, складеного за результатами комісійної судової почеркознавчої експертизи.

Установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення ОСОБА_2 (орендодавця) на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності вимог позову є необґрунтованими, оскільки дійсно у відповідності до вимог ст. 110 ЦПК України, висновки експерта для суду не мають заздалегідь встановленої сили, між тим, відповідачем у справі враховуючи принцип змагальності сторін, не надано доказів, які б спростовували доводи позивача. Посилання на отримання спадкодавцем ОСОБА_2 за оспорюваним договором орендної плати не підтверджені належними та допустимими доказами, а отримання ОСОБА_3 орендної плати за пай за видатковим касовим ордером від 17 листопада 2018 року, не підтверджує в повній мірі отримання орендної плати за спірним договором, враховуючи, що на момент оформлення видаткового ордеру ОСОБА_3 не оформила свої права спадкоємця після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Баварія залишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 19 січня 2022 року.

Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар

Судді: О.В. Крилова

О.З. Поляков