Постанова

від 21.01.2022 по справі 317/4061/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.01.2022 Справа № 317/4061/19

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/4061/19Головуючий у 1-й інстанції Нікітін В.В. Пр. № 22-ц/807/20/22Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Бакай-Агро на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Бакай-Агро про стягнення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-4), який у подальшому уточнила (т.с. 1 а.с. 155-157), в якому просила стягнути з відповідача на її користь 14058,46 грн. заборгованості по виплаті орендної плати за період 2008 -2018 роки ; 5072,05 грн. пені за прострочення виплати орендної плати; 411,25 грн. - 3% річних від простроченої суми орендної плати, а всього 19541,76 грн., а також 768,40 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 1,8451 га, яка знаходиться на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що підтверджено відповідним актом серії ЗП № 175296, виданим згідно із розпорядженням Запорізької РДА від 25 січня 2006 року. 14 серпня 2007 року вона уклала з відповідачем договір оренди зазначеної земельної ділянки, який був зареєстрований у встановленому законом порядку. У вказаному договорі сторонами було узгоджено умови щодо орендної плати, яка визначена в розмірі однієї тонни продовольчого зерна на рік, що у грошовому еквіваленті на момент укладення договору становить 266 гривень на рік. Орендна плата не може бути меншою ніж 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі; обчислюється без урахування індексів інфляції та вноситься до 15 грудня поточного року. Проте, відповідач ТОВ Бакай-Агро порушив свої зобов`язання за вказаним договором, та протягом його дії сплачував позивачу орендну плату не в повному обсязі, а лише половину (500 кг продовольчого зерна на рік), внаслідок чого утворилася заборгованість по орендній платі за земельну ділянку .

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Нікітіна В.В. (т.с. 1 а.с. 29).

Ухвалою судді суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 30-31) відкрито.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року (т.с. 2 а.с. 109-115) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Бакай-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 4414,07 грн. , з яких: 3408,44 грн. заборгованості з орендної плати; 110,83 грн. 3% річних та 894,80 грн. пені.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Бакай-Агро на користь ОСОБА_1 173,57 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, сторони у цій справі подали апеляційні скарги.

Позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 122-128) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ТОВ Бакай-Агро у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 134-144) просило рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 152).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами у цій справі відкрито (т.с. 2 а.с. 153), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (т.с. 2 а.с. 155).

Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач ОСОБА_1 (т.с. 2 а.с. 161-163) та відповідач ТОВ Бакай-Агро (т.с. 2 а.с. 166-178) подали відзиви на вищезазначені апеляційні скарги один одного у цій справі.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень). Крім того, суддя-доповідач перебувала у щорічній та додатковій відпустках (т.с. 2 а.с. 182-183).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ Бакай-Агро у цій справі підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: - залишити судове рішення без змін , а скаргу без задоволення (п.1), - скасувати судове рішення … частково …або змінити рішення (п.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення… частково …або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення і вони стосуються окремих його частин.

Судовими рішеннями є:…рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 ЦПК України).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.

Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі можна погодитись лише частково з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.

Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8451 га, яка розташована на території Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області та має кадастровий номер 2322180800:06:002:0064 (державний акт, копія т.с. 1 а.с 7).

Між сторонами у цій справі - позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Бакай-Агро укладений договір оренді відносно вказаної земельної ділянки (копія т.с. 1 а.с. а.с. 9-13).

Відповідно до пункту 10 Договору, він укладений на строк 24 роки.

П. 11 вказаного договору сторони узгодили наступні положення щодо орендної плати: Орендна плата вноситься Орендарем у грошовому або натуральному вигляді у розмірі 1 (однієї) тонни продовольчого зерна на рік, що у грошовому еквіваленті на момент укладення договору становить 266 (двісті шістдесят шість) грн. на рік. Річна орендна плата не є меншою ніж 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки землі .

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі (далі за текстом - Закон) орендною платою за землю є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди - ч. 2 ст. 21 Закону.

При цьому, відповідно до приписів ч. 2 ст. 22 Закону розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що орендна плата, яку має сплачувати ТОВ Бакай-Агро на користь ОСОБА_1 , становить одну тонну продовольчого зерна на рік або грошовий еквівалент її вартості за ринковою ціною на дату внесення орендної плати, але не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки землі.

Орендна плата має бути внесена в строк до 15 грудня поточного року. В разі невнесення орендної плати в зазначені строки сплачується пеня в розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції відомостей, касових ордерів та накладних, копії яких додані відповідачем до матеріалів справи (т.с. 1 а.с. 84-115), розрахунок з ОСОБА_1 зі сплати орендної плати за землю обліковувався в ТОВ Бакай-Агро як видача через касу певної грошової суми ОСОБА_1 та купівлю нею у ТОВ Бакай-Агро за ці ж кошти і в цей же день зернової продукції - пшениці.

Втім, з пояснень самої ОСОБА_1 та з показань свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судом першої інстанції було правильно встановлено, що орендна плата ОСОБА_1 з боку ТОВ Бакай-Агро сплачувалась лише в натуральній формі - шляхом отримання зазначеними особами за дорученням ОСОБА_1 пшениці в рахунок належної їй орендної плати за землю. При цьому, вказані особи ставили підписи на деяких з відповідних відомостей в графі, де має бути підпис ОСОБА_1 . На деяких відомостях підписи ОСОБА_2 або ОСОБА_3 відсутні, що було підтверджено ними в суді першої інстанції при огляді наявних оригіналів цих документів (т.с.1 а.с. 202-240; т.с. 2 а.с. 1-43).

Вказані обставини відповідачем в ході судового розгляду не спростовувались, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що грошові кошти ОСОБА_1 відповідачем в рахунок орендної плати не сплачувались.

Розрахунки за орендною платою здійснювалися шляхом надання відповідачем зерна пшениці свідкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діяли з відома позивача ОСОБА_1 , що останньою (позивачем) у суді першої інстанції не спростовувалось.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував ту кількість пшениці, яку відповідач передавав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно із накладними, копії яких долучені представником відповідача до справи (т.с. 1 а.с. 58, 63, 68, 73, 78, 83, 88, 95, 100, 105, 110, 115). Вказана кількість переданої ОСОБА_1 через її довірених осіб пшениці позивачем не спростовувалась і правильно прийнята судом першої інстанції до уваги у цій справі.

Так, судом першої інстанції було правильно було встановлено, що відповідачем ТОВ Бакай-Агро в рахунок орендної плати за землю було передано (через третіх осіб) ОСОБА_1 :? за період з 2008 року по 2016 рік включно - по 600 кілограмів пшениці щорічно; ?в 2017 році - 700 кілограмів пшениці; ?в 2018 році - 750 кілограмів пшениці.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що за період з 2008 по 2018 роки відповідач ТОВ Бакай-Агро сплачував орендну плату ОСОБА_1 в меншому розмірі, ніж передбачено договором.

При цьому, суд першої інстанції правильно погодився з доводами представника відповідача щодо того, що орендна плата за договором встановлена у вигляді однієї тони продовольчого зерна (не обов`язково пшениці), оскільки договором дійсно не визначено вид злаку, зерно якого може використовуватись для виплати в якості орендної плати.

В той же час, суд першої інстанції правильно врахував, що протягом всього строку дії договору орендна плата відповідачем ТОВ Бакай-Агро сплачувалась позивачу ОСОБА_1 саме пшеницею, що підтверджено документально. Будь-якого іншого злаку, аніж пшениця, при розрахунках з ОСОБА_1 ТОВ Бакай-Агро не використовувало, що свідчить про узгодженість дій позивача (яка приймала орендну плату пшеницею) та відповідача (який сплатив орендну плату саме пшеницею, а не будь-яким іншим злаком) протягом всього строку дії договору до звернення до суду.

Вказане давало суду першої інстанції підстави для визначення вартості недоплаченої суми орендної плати за землю, саме виходячи з середніх цін пшениці, відомості щодо яких є в матеріалах справи.

При цьому, суд першої інстанції правильно не погодився з твердженням представника відповідача щодо неможливості брати до уваги статистичні дані щодо цін зернових через суттєву розбіжність у вартості пшениці різних класів, харчового та фуражного зерна тощо, оскільки в договорі чітко визначене те, що зерно має бути продовольчим .

У відповідності до п. 11 ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерном є плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

При цьому, найціннішим зерном є зерно продовольче , яке використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів. Саме таке зерно мало бути надано ТОВ Бакай-Агро ОСОБА_4 в якості орендної плати за землю.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав , що надані позивачем статистичні дані можуть бути взяті до уваги судом, оскільки їх врахування за жодних обставин не призведе до завищення належної до сплати ОСОБА_1 суми орендної плати через різницю в класах та якості зерна.

Звідси, як правильно було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 недоотримала від ТОВ Бакай-Агро пшениці в якості орендної плати в наступних обсягах: ? за 2008-2016 роки - по 400 кілограмів пшениці щорічно;? за 2017 рік - 300 кілограмів пшениці; ? за 2018 рік - 250 кілограмів пшениці.

До матеріалів справи сторонами надано ряд довідок з Головного управління статистики у Запорізькій області, в яких зазначена ціна зернових (в тому числі й пшениці) протягом 2008- 2019 років (том 1, а.с. 158, 164, 165). При цьому, суд першої інстанції правильно вважав необхідним при здійсненні розрахунку орендної плати за землю за 2008-2010 роки взяти до уваги середню ціну пшениці по підприємствам Запорізької області, оскільки за цей період відсутні відомості щодо середніх цін реалізації пшениці ТОВ Бакай-Агро . За період з 2011 по 2018 роки суд першої інстанції правильно врахував середню ціну реалізації пшениці по ТОВ Бакай-Агро .

При цьому, суд першої інстанції правильно не погодився з доводами позивача, викладеними нею в уточненій позовній заяві щодо необхідності нарахування ПДВ на суму вартості недоотриманої пшениці, оскільки ТОВ Бакай-Агро є платником ПДВ, а операції з передання товару в рахунок оплати орендної плати за землю нормами Податкового Кодексу України прирівняні до операцій поставки товару, враховуючи таке.

При здійсненні натуральної оплати оренди земельної ділянки, ТОВ Бакай-Агро , якщо він є платником ПДВ, має обов`язок здійснити нарахування цього податку. В той же час після отримання орендної плати в натуральній формі (зерном пшениці) у ОСОБА_1 не виникає податкове зобов`язання зі сплати ПДВ, оскільки цей податок, в даному конкретному випадку, має сплачуватись саме ТОВ Бакай-Агро (в тому разі, якщо відповідач є платником податку на додану вартість).

Зазначене свідчить про помилковість доводів позивача щодо необхідності визначення вартості пшениці, що була недоотримана позивачем як натуральна форма орендної плати за землю, з урахуванням ПДВ .

Розрахунок грошового еквіваленту недоотриманої ОСОБА_1 орендної плати можна виразити у такій таблиці, де в графі Рік зазначено відповідний рік, за який вираховується недоотримана позивачем частина орендної плати; в графі Вартість однієї тонни зазначено вартість однієї тонни пшениці (без ПДВ) у відповідному періоді, причому у 2008, 2009 та 2010 роках зазначено середню ціну реалізації пшениці підприємствами Запорізької області, а починаючи з 2011 року - таку ціну реалізації ТОВ Бакай-Агро ; в графі Кількість зазначено кількість недоотриманої ОСОБА_1 пшениці в тоннах; графа Сума містить суму (грошовий вираз) орендної плати, недоотриманої ОСОБА_1 у відповідному періоді. Таким чином:

РікВартість однієї тонни (грн.)Кількість (тонн)Сума (грн.) 2008 732,00 0,4 292,80 2009 754,50 0,4 301,80 2010 1035,30 0,4 414,12 2011 1205,80 0,4 482,32 2012 1414,30 0,4 565,72 2013 1188,60 0,4 475,44 2014 2008,00 0,4 803,20 2015 2438,60 0,4 975,44 2016 3069,60 0,4 1227,84 2017 3876,20 0,3 1162,86 2018 5063,10 0,25 1265,78 2019 3919,20 0,25 979,80

Проте, суд першої інстанції допустився помилки у цій справі у тому, що загальна сума недоотриманої позивачем ОСОБА_1 орендної плати становить 8947,12 грн.

Оскільки, предметом позовних вимог позивача ОСОБА_1 цій справі були позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період сплати орендної плати відповідачем за 2008- 2018 роки (позов т.с. 1 а.с. 4, уточнений позов т.с. 1 а.с. 157 зворот), недоплата орендної плати за 2019 рік не була предметом позовних вимог позивача у цій справі, на чому у тому числі у своїй апеляційній скарзі наголошувала сама позивач ОСОБА_1 (т.с. 2 а.с. 128).

Згідно із ст. 264 ч. 2 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином рішення суду першої інстанції у цій справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за 2019 рік у сумі 979,80 грн., та, відповідно до цієї суми також скасуванню у цій справі підлягає рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені, без ухвалення нового рішення у цій частині . Оскільки, ці позовні вимоги позивача не могли бути взагалі предметом розгляду у суді першої інстанції у цій справі в силу вимог ст. 264 ч. 2 ЦПК України.

За таких обставин, належним розміром загальної суми недоотриманої позивачем ОСОБА_1 орендної плати за 2008-2018 роки становить 7967,32 грн. (розрахунок: недоплата орендної плати за 2008-2019 роки 8947,12 грн. - недоплата орендної плати за 2019 рік у розмірі 979,80 грн.).

Разом із тим, оцінюючи подану представником відповідача у цій справі заяву про застосування позовної давності (т.с. 2 а.с. 98-100), суд першої інстанції правильно у цій справі виходив із такого.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ст. 257 ЦК України.

Як встановлено ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання - ч. 5 ст. 261 ЦК України.

Сторонами в договорі було визначено строк виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за землю - 15 грудня поточного року . Враховуючи періодичний характер зобов`язань ТОВ Бакай-Агро перед ОСОБА_1 , позовна давність щодо вимог про сплату орендної плати за землю має обраховуватись за кожний рік окремо - починаючи з 16 грудня року, за який сплачується орендна плата.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, заборгованість ТОВ Бакай-Агро перед ОСОБА_1 з орендної плати за землю виникла з 2008 року. Строк позовної давності за орендною платою за 2008 рік почався з 16 квітня 2008 року та, відповідно, сплив 16 квітня 2011 року і т.д.

Враховуючи те, що позов позивачем у цій справі був поданий 27 грудня 2019 року (т.с. 1 а.с. 2), суд першої інстанції правильно констатував пропуск позивачем ОСОБА_1 позовної давності за вимогами зі сплати орендної плати за період з 2008 року по 2016 рік, оскільки строк позовної давності за останнім платежем (орендна плата за 2016 рік) сплив 16 грудня 2019 року - до дати подання даного позову.

Судом першої інстанції також правильно не було встановлено обставин , визначених у ст.ст. 263 - 264 ЦК України, які були б підставою для зупинення чи переривання позовної давності в даній справі. Не встановлено також і обставин, які могли б обумовити поважність пропуску позивачем строку позовної давності.

У відповідності до ч. 4 ст. 264 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції правильно встановив при вищевикладених обставинах, що права позивача відповідачем були порушені. Однак, у цій справі підлягає застосуванню за заявою сторони відповідача позовна давність в якості відмови у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення орендної плати за період з 2008 по 2016 (включно) роки.

Таким чином, першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати у цій справі підлягають задоволенню (з урахуванням уточнень апеляційного суду в межах позовних вимог позивача у цій справі ) в частині платежів лише за 2017 - 2018 роки на суму 2428,64 грн. (розрахунок: за 2017 рік - 1162,86 грн. + за 2018 рік - 1265,78 грн.).

Крім того, позивачем у цій справі також було заявлено вимоги про стягнення 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд першої інстанції також правильно вважав, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням часткового задоволення основної позовної вимоги про стягнення орендної плати.

За платежем за 2017 рік 3 % річних мають бути нараховані на суму 1162,86 грн. (орендна плата, недоотримана ОСОБА_1 за 2017 рік), починаючи з 16 грудня 2017 року (день початку прострочення сплати орендної плати за 2017 рік) і до 27 грудня 2019 року (день звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду).

Таким чином: 1162,86 грн. * 3 %/рік * 741 день = 70,82 грн. Аналогічно за 2018 рік, починаючи з 16 грудня 2018 року: 1265,78 грн. * 3 %/рік * 376 днів = 39,12 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з урахуванням уточнень меж позовних вимог апеляційним судом у цій справі (розрахунок: 3% річних за 2017-2019 року у сумі 110,83 грн. - 3% річних за 2019 рік 0,89 грн.), що загальна сума 3 % річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі, становить 109,94 грн.

Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені , оцінюючі які, суд першої інстанції правильно зазначав таке.

П. 15 вищезазначеного договору сторін встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Оскільки позов ОСОБА_1 було подано 27 грудня 2019 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з урахуванням відповідної заяви відповідача про застосування позовної давності у цій справі (т.с. 2 а.с. 98-100), про те, що стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі підлягає пеня , нарахована на суму заборгованості зі сплати орендної плати протягом року до дня звернення позивача до суду - з 27 грудня 2018 року по 27 грудня 2019 року.

Станом на 27 грудня 2018 року заборгованість ТОВ Бакай-Агро перед ОСОБА_1 з орендної плати становила 2428,64 грн. (1162 гривні 86 копійок за 2017 рік та 1265,78 грн. за 2018 рік). Таким чином: 2428,64 грн. * 364 дні (353 дня + 11 днів з 16 грудня 2019 року)* 0,1 %/день = 884,02 грн. (загальна сума пені з урахуванням уточнень апеляційним судом меж позовних вимог позивача).

Доводи апеляційних скарг позивача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ Бакай-Агро в іншій частині є такими, що дублюють доводи позицій сторін у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію сторін, яку вони та їх представники вважають такими, що є єдино вірними та єдино можливими.

Так, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що вона не пропустила позовну давність за період, починаючи з 2011 року по 2016 рік, хоча не зверталась до суду із позовом про стягнення заборгованості по орендній платі з відповідача за договором від 14 серпня 200 7 року до грудня 2019 року та, оскільки вона не була обізнана про розмір цієї орендної плати за цим договором, так як екземпляру цього договору у неї з моменту його укладення не було, а його копію вона отримала у Держгеокадастрі лише у березні 2021 року, тобто вже після ухвалення судом першої інстанції у цій справі оскаржуваного рішення, суперечать принципу добросовісності цієї сторони і не приймаються апеляційним судом до уваги у цій справі.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

В силу вимог ст. 20 ч. 1 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач ОСОБА_1 не зверталась до суду до грудня 2019 року з позовом до відповідача про стягнення вищезазначеної заборгованості по орендній платі за договором оренди землі за минулі роки без поважних причин на свій розсуд.

Оскільки, підписуючи вищезазначений договорі вона мала знати про розмір орендної плати. Крім того, вона мала об`єктивну можливість отримати екземпляр чи копію цього договору своєчасно з 2007 року, але не робила цього на свій власний розсуд.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Суд першої інстанції не зобов`язаний був роз`яснювати ОСОБА_1 , яка у цій справі, окрім цього, користувалась послугами особи, обізнаної у галузі права (адвоката), що вона може заявити у цій справі клопотання про поновлення їй пропущеного нею строку на звернення до суду із вищезазначеним позовом в частині відмовлених позовних вимог у зв`язку із застосуванням позовної давності за заявою відповідача.

За обізнаності позивача про реальний розмір орендної плати за вищезазначеним договором оренди землі, сплата відповідачем орендної плати за конкретний рік у меншому розмірі, ніж передбачено договором оренди, та для сплати якої для якої передбачено саме щорічні строки, не може бути підставою для переривання перебігу строку позовної давності, передбаченої ст. 264 ч. 1 ЦК України.

Тому, перебіг 3-річний (загальний) позовної давності для позивача стосовно кожного щорічного платежу орендної плати у межах строку дії вищезазначеного договору оренди землі сторін згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після … неналежного виконання (не в повному обсязі виплата орендної плати за рік) орендарем (відповідачем) обов`язку з внесення чергового щорічного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

За змістом якої: Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування сторін, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Сторони та їх представники не надали суду першої інстанції суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх позиції в частині незгоди з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, яку апеляційний суд вважає правильним.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційних скарг сторін.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Доказами, передбаченими ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі, є додані позивачем до її вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі належним чином завірені копії з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі щодо отримання оригіналу договору оренди землі, укладеного між ТОВ Бакай-Агро та ОСОБА_1 (копія т.с. 2 а.с. 129-131).

Проте, останніми не спростовуються правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12020085230000054 від 11.08.2020 року за заявою ОСОБА_1 (копія т.с. 2 а.с. 132), доданий позивачем до її апеляційної скарги, не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, оскільки він був предметом дослідження у суді першої інстанції (т.с. 2 а.с. 64).

Відсутність розгорнутої оцінки судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні наданого позивачем у цій справі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12020085230000054 від 11.08.2020 року (т.с. 2 а.с. 64) не може бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду апеляційної скарги позивача.

Сам по собі цей витяг у цій справі нічого не підтверджує і не спростовує.

Оскільки, в силу вимог ст. 82 ч. 6 ЦПК України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) чи вчинені вони цією особою.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційних скарг сторін у цій справі лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Бакай-Агро слід задовольнити частково, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року у цій справі в частині стягнення з ТОВ Бакай-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за 2019 рік у розмірі 979,80 грн.; 0,89 грн. 3% річних та 10,78 грн. пені слід скасувати; у зв`язку із чим, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року у цій справі змінити в частині задоволення позовних вимог позивача, вказавши загальні розмір сум, що підлягають стягненню з ТОВ Бакай-Агро на користь ОСОБА_1 , а саме: заборгованість з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 3422,60 грн., з яких: 2428,64 грн. заборгованості з орендної плати; 109,94 грн. 3% річних та 884,02 грн. пені, а також судового збору 134,58 грн.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі часткового задоволення апеляційних скарг сторін у цій справі при вищевикладених обставинах:

-позивач ОСОБА_1 не має права на компенсацію за рахунок відповідача ТОВ Бакай-Агро будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом;

-відповідач ТОВ Бакай - Агро має право на компенсацію за рахунок позивача у цій справі судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 58,50 грн. (платіжне доручення т.с. 2 а.с. 133) пропорційно до суми задоволених апеляційним судом вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Бакай-Агро задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року у цій справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Бакай-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за 2019 рік у розмірі 979,80 грн.; 0,89 грн. 3% річних та 10,78 грн. пені скасувати.

У зв`язку із чим, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року у цій справі змінити в частині задоволення позовних вимог позивача, вказавши загальні розмір сум, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Бакай-Агро (ЄДРПОУ 32090095) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: заборгованість з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 3422,60 грн., з яких: 2428,64 грн. заборгованості з орендної плати; 109,94 грн. 3% річних та 884,02 грн. пені, а також судового збору 134,58 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бакай-Агро (ЄДРПОУ 32090095) судові витрати пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у розмірі 58,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 21.01.2022 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.